майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
про закриття провадження у справі
07 травня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1601/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді: Давидюка В.К.
розглянувши клопотання Брусилівської селищної ради Житомирської області від 22.02.2026 у справі за позовом ОСОБА_1
до Брусилівської селищної ради Житомирської області
про визнання відмови у передачі в оренду земельної ділянки протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Слівінський В.О. (в режимі відеоконференції) - ордер серії АМ №1188022 від 09.01.2026.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської з позовом до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, у якому просить:
- визнати відмову у передачі в оренду земельної ділянки терміном на 49 років ОСОБА_1 за кадастровим номером 1820980300:04:000:8107 площею 6,0151 га протиправною;
- зобов'язати Брусилівську селищну раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за вхідним номером Г-772 від 16.05.2025 та передати в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1820980300:04:000:8107 площею 6,0151 га шляхом укладання договору оренди терміном 49 років.
Ухвалою від 08.12.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 22.01.2026.
Ухвалою від 22.01.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 23.02.2026.
23.02.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі (а.с. 41-44).
Ухвалами від 23.02.2026, 24.03.2026 та від 21.04.2026 суд продовжував строк підготовчого провадження на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та відкладав підготовче засідання.
У судове засідання 07.05.2026 позивач та представник відповідача не прибули. Позивач про причини неявки не повідомив, заяв чи клопотань на адресу суду не подав, був належним чином повідомлений про призначене засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача у судовому засіданні 07.05.2026 просив суд закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.
Розглянувши клопотання Брусилівської селищної ради Житомирської області від 23.02.2026 про закриття провадження у справі, господарський суд враховує наступне.
Частиною 2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Так, предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі №229/1026/21 зазначила, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, окрім суб'єктного складу сторін є: наявність між сторонами господарських правовідносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних правовідносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом цієї норми, фундаментальними критеріями адміністративної юрисдикції є публічно-правовий характер спору та спрямування саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на завдання адміністративного судочинства суб'єкт владних повноважень у такому судочинстві зазвичай виступає у процесуальному статусі відповідача, однак у визначених Конституцією та законами України випадках може бути позивачем у справі.
За загальним правилом, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України), з метою реалізації покладених на них повноважень у відповідних спірних публічно-правових правовідносинах.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (стаття 19 КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом (пункт 5 частини першої цієї статті).
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є зміст (характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме таких відносин.
Натомість приватноправові відносини характеризуються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він зумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до такого порушення призвели рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі №370/2759/18 сформулював висновок щодо визначення адміністративного спору, відповідно до якого:
- спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв'язку з виконанням, неналежним виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів;
- такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин;
- метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача;
- спір має бути реальним та існуючим на момент звернення до суду.
Крім того, Верховний Суду у постанові від 8 липня 2021 року у справі №520/5778/2020 зазначив, що обов'язковою ознакою рішень (дій, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин (позивачів) і мають обов'язковий характер.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 11.09.2025 у справі №440/7811/23, наголосив, що:
- юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади або органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), вчинених при здійсненні владних управлінських функцій;
- необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є сукупність таких умов: одна зі сторін є суб'єктом владних повноважень; спірні правовідносини виникли у зв'язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; між сторонами існують відносини влади-підпорядкування.
Отже, адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності є конституційно та законодавчо визначеним механізмом захисту прав та інтересів особи у відносинах із суб'єктом владних повноважень, коли останній приймає рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність при здійсненні владних управлінських функцій.
Судом встановлено, що позов ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради спрямований на перевірку законності індивідуального рішення органу місцевого самоврядування про відмову в наданні земельної ділянки площею 6,0151 га з кадастровим номером 1820980300:04:000:8107 в оренду та на спонукання Брусилівської селищної ради до повторного розгляду заяви з метою укладення договору оренди.
Спірні правовідносини виникли на стадії реалізації органом місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної власності площею 6,0151 га з кадастровим номером 1820980300:04:000:8107.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" вчинення процедурних дій та прийняття процедурних рішень у сфері оренди землі здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про адміністративну процедуру", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та статтею 17-2 Земельного кодексу України. Тобто спірні правовідносини мають характер публічно-правових процедурних дій суб'єкта владних повноважень.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що позивач набув право оренди на земельну ділянку площею 6,0151 га з кадастровим номером 1820980300:04:000:8107, тому даний спір не є спором про захист уже існуючого приватного (речового/зобов'язального) права.
Разом з цим селищна рада у спірних правовідносинах діє не як рівноправний учасник цивільного обороту, а як суб'єкт владних повноважень.
За таких обставин спір має публічно-правовий характер і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи викладене, провадження у справі №906/1601/25 за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради про визнання відмови у передачі в оренду земельної ділянки протиправною та зобов'язання вчинити дії підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.
Згідно ч.2 ст.231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Керуючись ст.ст. 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Брусилівської селищної ради Житомирської області від 22.02.2026 про закриття провадження у справі задовольнити.
2. Закрити провадження у справі №906/1601/25 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що справа відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.
Повний текст ухвали складено 08.05.26
Суддя Давидюк В.К.
Друк:
1 - в справу
позивачу - рек. з пов. про вруч.
відповідачу - через "Електронний суд".