вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
06.05.2026м. ДніпроСправа № 904/5289/25 (910/8981/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД'''
до Акціонерного товариства "УКРНАФТА"
про стягнення 37 993 117,10 грн
в межах справи № 904/5289/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРВІК-ІНВЕСТМЕНТС" (49000, м.Дніпро, вул. Старозаводська, буд. 21к, ЄДРПОУ 39557488)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД" (49101, м.Дніпро, вул. Кониського Олександра, буд. 1, 1, ЄДРПОУ 40090786)
про визнання банкрутом
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Представник позивача ЯЛОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ (поза межами приміщення суду) - ТОВ ''ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД''
Представник відповідача АНІСІМОВ КИРИЛО ГЕРМАНОВИЧ (поза межами приміщення суду) - АТ "УКРНАФТА"
21.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Карпатинафтотрейд" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укрнафта", в якій просить суд: Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРНАФТА», ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 00135390, на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД», ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 40090786, грошові кошти в сумі 23 698 295,14 гривень (двадцять три мільйони шістсот дев'яносто вісім тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень 14 копійок) - основного боргу, інфляційних витрат в сумі 6 408 159,20 гривень (шість мільйонів чотириста вісім тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень двадцять копійок), 3 % річних в сумі 1 945 857,27 гривень (один мільйон дев'ятсот сорок п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень двадцять сім копійок), пеню в сумі 5 940 805,50 гривень (п'ять мільйонів дев'ятсот сорок тисяч вісімсот п'ять гривень п'ятдесят копійок), всього в сумі 37 993 117,10 гривень (тридцять сім мільйони дев'ятсот дев'яносто три тисячі сто сімнадцять гривень десять копійок). Судові витрати покласти на Відповідача.
04.08.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі №910/8981/25.
19.08.2025 до суду АТ "Укрнафта" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
03.09.2025 до суду від ТОВ "Торговий дім Карпатинафтотрейд" надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
17.09.2025 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позов, в яких просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
24.09.2025 до суду від ТОВ "Торговий дім Карпатинафтотрейд" надійшли додаткові пояснення.
01.12.2025 ухвалою Господарського суду м. Києва справу № 910/8981/25 передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи № 904/5289/25 про банкрутство ТОВ "Торговий дім Карпатинафтотрейд".
12.01.2026 супровідним листом Господарського суду міста Києва було направлено за виключною підсудністю матеріали справи № 910/8981/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Карпатинафтотрейд" до Акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 37 993 117,11 грн для розгляду в межах провадження у справі № 904/5289 про банкрутство ТОВ "Торговий дім Карпатинафтотрейд".
20.01.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи № 910/8981/25.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.01.2026 матеріали справи № 910/8981/25 передано на розгляд судді Примаку С.А.
26.01.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 17.02.2026 о 12:30.
17.02.2026 судове засідання не відбулось, у зв'язку з плановими аварійними відключеннями світла які встановлені графіком відключення (офіційний сайт ДТЕК, черга 5.1) в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області, що унеможливило проведення судових засідань та підтверджується Актом від 17.02.2026, затвердженим Керівником апарату Господарського суду Дніпропетровської області (копія в матеріалах справи).
Ухвалою господарського суду від 17.02.2026 призначено підготовче засідання на 30.03.2026 на 12:00.
30.03.2026 до господарського суду від АТ "Укрнафта" надійшли додаткові пояснення у справі.
30.03.2026 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 22.04.2026 на 12:00.
09.04.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Карпатинафтотрейд" надійшли заперечення на додаткові пояснення АТ "Укрнафта" по справі № 904/5289/25 (910/8981/25).
22.04.2026 ухвалою господарського суду відкладено розгляд справи по суті на 06.05.2026 на 12:30.
У судове засідання 06.05.2026 з'явився представник позивача та представник відповідача.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
У порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.05.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
07.10.2025 ухвалою господарського суду відкрито провадження у справі № 904/5289/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД" (ЄДРПОУ 40090786). Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів, до 26.03.2026. Розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД" призначено арбітражного керуючого Толстих Андрія Володимировича.
При цьому згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на посаді посадових та службових осіб боржника.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2021 року, між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРНАФТА» (Покупець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» (Постачальник) було укладено ДОГОВІР ПОСТАВКИ №Г-221.
Предметом вказаного Договору, відповідно до п. 1.1., було зобов'язання Постачальника (Позивача) поставити та передати Покупцеві (Відповідачу) у власність нафтопродукти (надалі - Товар), а Покупець зобов'язувався прийняти Товар і оплатити його.
Відповідно до п. 1.3. Договору, найменування, асортимент, кількість, ціна, умови поставки Товару, узгоджуються Сторонами окремо і оформлюються у вигляді додатків до цього Договору, котрі є його невід'ємною частиною.
У відповідності до п. 4.1. Договору, Товар, що поставляється за цим Договором оплачується за цінами, встановленими у Додатках до нього.
Покупець здійснює розрахунки по цьому Договору в розмірі 100% вартості Товару, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у розділі 9 цього Договору, в строки не пізніше 15 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару (п. 4.3. Договору).
01.10.2022 між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРНАФТА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» було підписано Додаток № 15 до Договору поставки № Г-221 від 01.04.2021.
Відповідно до умов п. 1.3. Договору Сторони погодили, що Постачальник у жовтні 2022 поставляє Товар Покупцю на загальну вартість 23 698 295,14 грн.
10.10.2022 між сторонами було підписано Акт № 1 приймання-передачі газу нафтового скрапленого відповідно до договору поставки № Г-221 від 01.04.2021 р, у п. 1 якого зазначено, що відповідно до додатку № 15 від 01.10.2022 до договору поставки № Г-221 від 01.04.2021 Постачальник передає на умовах: резервуари АЗС ПАТ "Укрнафта" після зливу з транспортного засобу, а Покупець приймає у період з 01 по 10 жовтня 2022 наступну кількість газу нафтового скрапленого марки А. Загальна вартість газу нафтового скрапленого марки А становить 23 698 295,14 грн, в т.ч. ПДВ 7% - 1 550 355,76 грн. Сторони не мають претензій одна до одної відносно кількості та якості переданого газу нафтового скрапленого марки А на умовах Договору.
10.10.2022, Позивачем, було зареєстровано на адресу Відповідача, як Отримувача (покупця) в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну за порядковим номером 430 на загальну суму коштів 23 698 295,14 грн, в т.ч. ПДВ - 1 550 355,76 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 ст. 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
У відповідності до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України, який був чинний на момент укладенні Договору поставки №Г-221 від 01.04.2021).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до усталеної судової практики, зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відзиву на позовну заяву та у наданих поясненнях, відповідач посилається на той факт, що при підписанні Договору поставки № Г-221 від « 01» квітня 2021 року; Додатку № 10 від « 31» січня 2022 року до Договору поставки № Г-221 від « 01» квітня 2021 року; Додатку № 15 від « 01» жовтня 2022 року до Договору поставки № Г-221 від « 01» квітня 2021 року; Акту № 1 приймання-передачі газу нафтового відповідно до договору поставки № Г-221 від « 01» квітня 2021 року було використане факсиміле, а не особистий власноручний підпис ОСОБА_1 .
Внаслідок дефекту письмової форми правочинів та унеможливлення ідентифікації особи, яка підписувала від імені Відповідача вказані документи відсутні належні підстави вважати, що Відповідач здійснив власне вільне волевиявлення, яке відповідало його внутрішній волі.
З приводу цього, господарський суд зазначає, що виконання сторонами Договору постави № Г-221 від 01.04.2021 року здійснювалося протягом тривалого період, а саме з 01.04.2021 року по 10.10.2022 року.
Крім того, Відповідач не заперечує та не спростовує факт укладення Договору постави № Г-221 від 01.04.2021 року та його виконання в період з 01.04.2021 року по 01.10.2022 року, а також не заперечує щодо умов договору.
На виконання Договору постави Позивачем в адресу Відповідача здійснено 15 поставок товару - газу нафтового скрапленого, і в підтвердження проведених операцій Сторонами підписано ряд Додатків до Договору поставки та актів приймання-передачі газу нафтового скрапленого, що містяться в матеріалах справи.
Крім того, на виконання грошових зобов'язань по Договору поставки № Г-221 від 01.04.2021 року 31.08.2022 року ПАТ «УКРНАФТА» було проведено ряд оплат в рахунок ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» на загальну суму - 45 745 095,95 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по банківському рахунку АБ «ПІВДЕННИЙ» за 31.08.2022 року.
Таким чином, Відповідачем в межах Договору поставки № Г-221 від 01.04.2021 року вчинялися однозначні дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Факт виконання договору слугує належним доказом волі сторін на настання правових наслідків, що може підтвердити дійсність правочину, навіть якщо його форма була порушена.
Навіть у разу відсутності письмової згоди на використання факсиміле у випадку вчинення дій з виконання підписаного в такий спосіб договору не може бути умовою недійсності цього договору. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 6 березня 2019 року у справі № 143/228/17.
Стосовно заперечень відповідача з приводу податкової накладної № 430 від 10.10.2022, господарський суд зазначає, що вказана операція з постачання товарів, на підставі податкової накладної №430 від 10.10.2022 року, була включена ПАТ «УКРНАФТА» до складу податкового кредиту за жовтень 2022 року, зокрема відображено в Додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2022 року, що підтверджено самим Відповідачем листом №01/01/07-02/02/11709 від 29.07.2025 року, надісланим у відповідь на адвокатський запит №18/07-2 від 18.07.2025 року (відповідь міститься в матеріалах справи).
Виходячи з принципів розумності та справедливості, оцінивши всі вказані обставини в їх сукупності, враховуючи принцип вірогідності доказів, а також факт звернення позивача із позовом до суду щодо стягнення суми заборгованості, господарський суд вважає наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 23 698 295,14 гривень обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Стаття 663 ЦК України визначає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору.
Відповідно до частини 1 статті 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно з приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як встановлено судом, Позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару у повному обсязі, однак, Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав. Належних та допустимих доказів виконання умов Договору відповідачем не надано.
Звертаючись до суду, Позивач просив суд стягнути з Відповідача пеню в сумі 5 940 805,50 гривень.
Як вбачається з умов п. 5.2. Договору поставки № Г-221 від 01.04.2021, у випадку порушення строків оплати за поставлений Товар відповідно до цього Договору, Покупець сплачує Постачальникові, на його вимогу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від ціни неоплаченого Товару, за кожний день прострочення.
Стосовно доводів Відповідача про безпідставність стягнення пені у зв'язку з тим, що Позивачем в порушення п. 5.2. Договору не було пред'явлено вимогу, господарський суд їх відхиляє оскільки, ані законом, ані договором не визначено форму та спосіб пред'явлення Позовачем вимоги про сплати пені, тому Позивач може здійснити своє право будь-яким шляхом, у тому числі шляхом пред'явлення через суд вимоги у формі позову.
Подібна за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Відсутність досудової вимоги про сплату пені не позбавляє права звернутися до суду для стягнення неустойки, оскільки закон не встановлює обов'язкового досудового порядку врегулювання таких спорів. Право на судовий захист є конституційним і не залежить від попередніх звернень, якщо інше не передбачено договором.
Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Зазначена правова позиція відображена також і в усталеній судовій практиці Верховного Суду.
За змістом ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, за приписами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.
При перевірці розрахунку судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 5 940 805,50 грн.
Стосовно правомірності нарахування 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Інфляційні втрати та річні є невід'ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
При перевірці розрахунку судом помилок не виявлено, тому позов в частині стягнення 3% річних у розмірі 1 945 857,27 грн та інфляційних втрат в сумі 6 408 159,20 грн підлягає задоволенню.
Суд відзначає, що відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги підлягають задоволенню.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРНАФТА», ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 00135390, на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 40090786) грошові кошти в сумі 23 698 295,14 гривень (двадцять три мільйони шістсот дев'яносто вісім тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень 14 копійок) - основного боргу, інфляційних витрат в сумі 6 408 159,20 гривень (шість мільйонів чотириста вісім тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень двадцять копійок), 3 % річних в сумі 1 945 857,27 гривень (один мільйон дев'ятсот сорок п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень двадцять сім копійок), пеню в сумі 5 940 805,50 гривень (п'ять мільйонів дев'ятсот сорок тисяч вісімсот п'ять гривень п'ятдесят копійок), всього в сумі 37 993 117,10 гривень (тридцять сім мільйони дев'ятсот дев'яносто три тисячі сто сімнадцять гривень десять копійок) та витрат зі сплати судового збору у розмірі 455 917,17 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 08.05.2026
Суддя С.А. Примак