вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
07.05.2026м. ДніпроСправа № 904/7520/25
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий дим", с. Гамаліївка Сумської області
про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
У справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий дим", с. Гамаліївка Сумської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргологос", м. Дніпро
про стягнення 1 429 641,95грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без участі представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий дим" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргологос" заборгованості у розмірі 1 429 641,95грн, з яких: основний борг у розмірі 898 280,88грн; пеня у розмірі 287 405,68грн; 3 % річних у розмірі 51 626,71грн; інфляційні втрати у розмірі 192 328,68грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2025 справу №904/7520/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий дим" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргологос" про стягнення 1 429 641,95грн задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргологос" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий дим" заборгованість у розмірі 898 280,88грн, пеню в розмірі 28447,36грн, 3 % річних у розмірі 51 626,71грн, втрати від інфляції у розмірі 192328,68грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14048,20грн; у решті позовних вимог відмовлено.
27 квітня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий дим" до господарського суду надійшла заява, якою просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргологос" судові витрати у розмірі 90 543,20грн.
Відповідач надав до суду заперечення, вважає, що розмір витрат у сумі 20 000,00грн за участь адвоката у судових засіданнях Господарського суду Дніпропетровської області, які відбувались 16.02.2026 (тривалість судового засідання 18 хв.), 13.03.2026 (тривалість судового засідання 10 хв.), 02.04.2026 (тривалість судового засідання 51 хв.), 22.04.2026 (тривалість судового засідання 30 хв.) не відповідає критеріям розумності та є значно завищеним. Щодо "гонорару успіху" у сумі 58 543,20грн зазначає, що така винагорода є результатом виключно договірних відносин між позивачем та його представником і ґрунтується на їхньому вільному волевиявленні щодо визначення умов оплати правничої допомоги. Водночас зазначена виплата має умовний характер, оскільки її нарахування пов'язується із досягненням певного результату - ухваленням рішення на користь клієнта, - і не є обов'язковою складовою витрат, необхідних для забезпечення представництва інтересів у суді. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі не можуть бути відшкодовані за рахунок відповідача.
Ухвалою господарського суду від 27.04.2026 прийнято до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення; постановлено розглядати заяву без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
За приписами частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, господарський суд, -
25 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий дим" (клієнт, позивач) та Адвокатом Биченко Костянтином Віталійовичем (адвокат) та укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 17-18 том 2).
За умовами пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правничої допомоги: представництво інтересів клієнта в судових органах усіх рівнів; виступати під імені та в інтересах клієнта; вести переговори, збирати матеріали, інформацію, документи, що стосуються клієнта, в тому числі фінансові; виконання інших дій, передбачених законодавством (п. 2.2 договору).
Отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару (п. 4.1 договору).
Розмір гонорару визначається сторонами в додатках до даного договору (п. 4.3 договору).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору (п. 5.1 договору).
В додатку №1 до договору сторонами погоджено вартість гонорару (а.с. 19 том 2).
22 квітня 2026 року між адвокатом та клієнтом складено та підписано Акт приймання - передачі професійної правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 25.12.2025 (а.с. 20 том 2).
Адвокат з 25.12.2025 по 22.04.2026 (включно) надав клієнту правничу допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги від 25.12.2025 в рамках представництва в Господарському суді Дніпропетровської області у справі №904/7520/25, а клієнт прийняв надану правничу допомогу (п. 1 акту).
В пункті 2 акту зазначено, що адвокат за період згідно п. 1 даного акту надав наступну правничу допомогу:
усна консультація з вивченням документів (договір з ТОВ "Каргологос", додатки до нього, специфікації, видаткові накладні, акти, ТТН, листування, платіжні доручення, податкові накладні, акти звірки, претензії, перевірка державних реєстрів, судових реєстрів), 2год, 1 500,00грн / за годину, вартістю 3 000,00грн;
складання позовної заяви та подача її до суду, 2год, 2 000,00грн / за годину, вартістю 6 000,00грн;
складання відповіді на відзив та подача її до суду, 2год, 1 500,00грн / за годину, вартістю 3 000,00грн;
участь у судовому засіданні 16.02.2026, 1 судове засідання, 5 000,00грн / за годину, вартістю 5 000,00грн;
участь у судовому засіданні 13.03.2026, 1 судове засідання, 5 000,00грн / за годину, вартістю 5 000,00грн;
участь у судовому засіданні 02.04.2026, 1 судове засідання, 5 000,00грн / за годину, вартістю 5 000,00грн;
участь у судовому засіданні 22.04.2026, 1 судове засідання, 5 000,00грн / за годину, вартістю 5 000,00грн;
гонорар успіху за прийняття рішення на користь клієнта, 5% від 1 1170 683,63грн (задоволені позовні вимоги), 58 534,20грн.
Загальна вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього акту, становить 90 543,20 (дев'яносто тисяч п'ятсот сорок три грн, 20 коп.,) гривень, без ПДВ (п. 3 акту).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий дим перерахувало на розрахунковий рахунок адвоката 32 000,00грн згідно платіжної інструкції №4 від 24.04.2026 (а.с. 22 том 2).
Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір про надання правничої допомоги від 25.12.2025 (а.с. 17-18 том 2); ордер серії АІ №1664664 від 25.12.2025 (а.с. 55 том 1). Статус адвоката Биченко Костянтина Віталійовича підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1523 від 05.07.2018 (а.с. 56 том 1).
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст. 1312 Конституції України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 126 ГПК України).
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
У додатку №1 до договору про надання правничої допомоги (а.с.19 том 1) сторони визначили погодинну оплату за надані послуги та фіксовану суму за участь в судовому засіданні у розмірі 5000,00грн.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
В позовній заяві позивач зазначав, що загальна сума попереднього розрахунку судових витрат становитиме від 90 155,70грн.
В заяві про розподіл витрат на правничу допомогу позивача просить стягнути 90543,20грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.
При цьому, при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, слід брати до уваги: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу заперечує, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі (90543,20грн) не можуть бути відшкодовані за рахунок відповідача, оскільки витрати у сумі 20000,00грн за участь адвоката у судових засіданнях Господарського суду Дніпропетровської області, які відбувались 16.02.2026 (тривалість судового засідання 18 хв.), 13.03.2026 (тривалість судового засідання 10 хв.), 02.04.2026 (тривалість судового засідання 51 хв.), 22.04.2026 (тривалість судового засідання 30 хв.) не відповідають критеріям розумності та є значно завищеними. Щодо "гонорару успіху" у сумі 58 543,20грн зазначає, що така винагорода є результатом виключно договірних відносин між позивачем та його представником і ґрунтується на їхньому вільному волевиявленні щодо визначення умов оплати правничої допомоги. Водночас зазначена виплата має умовний характер, оскільки її нарахування пов'язується із досягненням певного результату - ухваленням рішення на користь клієнта, - і не є обов'язковою складовою витрат, необхідних для забезпечення представництва інтересів у суді.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (ч.5 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 ГПК неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Процесуальні документи, наявні у справі: позовна заява (а.с. 1-5 том 1); заява про усунення недоліків (а.с. 67-69 том 1); заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 97 том 1); відповідь на відзив (а.с. 139-142 том 1); заява (судові дебати) (а.с. 155-157); додаткові пояснення (а.с. 161-162 том 1), а також участь у судових засіданнях (в режимі відеоконференції) 16.02.2026, 13.03.2026, 02.04.2026, 22.04.2026 підтверджують надання правової допомоги позивачу у цій справі адвокатом Биченко К.В.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правила адвокатської етики надають визначення поняття "гонорар" без поділу цього поняття на види. Зокрема норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У даній справі ціна позову не є пропорційною складності справи, справа не є складною.
Верховний Суд у справі №922/2685/19 звернув увагу на те, що незважаючи на значну суму позову матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
Беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, зважаючи на заперечення відповідача щодо заявленої суми витрат на правничу допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає максимальним розміром правничої допомоги, яка може бути розподілена між сторонами, з урахуванням гонорару успіху є 40000,00 грн.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
За наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються витрати на правничу допомогу у розмірі 32754,60грн (40000,00грнх1170 683,63грн / 1 429 641,95грн).
Керуючись статтями 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий дим" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргологос" (ідентифікаційний код 42516792; вул. Володимира Мономаха, буд.12, м. Дніпро, 49000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий дим" (ідентифікаційний код 33326927; вул. Скоропадського, 52Г, с. Гамаліївка, Шосткинський район, Сумська область, 411132) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32754,60грн.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підписано - 07.05.2026.
Суддя Н.М. Євстигнеєва