ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"06" травня 2026 р. Справа № 918/920/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Маціщук А.В.
судді Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Кужель Є. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23 березня 2026 року в справі №918/920/25 (суддя Мовчуна А.І.)
час та місце постановлення ухвали: 23 березня 2026 року; м. Рівне, вул. Давидюка Тараса, 26А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод"
до Острозької міської ради
про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від Позивача та Відповідача - не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Острозької міської ради (надалі - Відповідач) у якому просив:
· визнати незаконним і скасувати рішення Відповідача від 14 серпня 2025 року №2572 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності площею 53,1479 Га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0038 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком та надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок та на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за межами с. Оженин";
· зобов'язати Відповідача розглянути на черговому пленарному засіданні питання про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 53,1479 Га (кадастровий номер 5624286400:10:008:0038) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, що розташована за межами с. Оженин на території Острозької міської територіальної громади (Оженинський старостинський округ) Рівненського району Рівненської області, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива-Експерт" для продажу на неконкурентних засадах у власність землекористувачу - Позивачу та продаж зазначеної земельної ділянки землекористувачу - Позивачу.
4 березня 2026 року через підсистему "Електронний суд" від представника Позивача надійшла заява про зміну предмету позову.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 березня 2023 року в справі №918/920/25 відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" (надалі - Позивач) від 16 лютого 2026 року про витребування доказів. Заяву представника Позивача від 4 березня 2026 року про зміну предмета позову прийнято до розгляду. Вирішено подальший розгляд справи № 918/920/25 проводити із врахуванням заяви про зміну предмета позову від 4 березня 2026 року. Встановити строк подання додаткових доказів - до 2 квітня 2026 року. Також місцевим господарським судом у даній ухвалі запропоновано Відповідачу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали подати суду письмові пояснення по суті спору із врахуванням заяви про зміну предмету позову, а докази направлення Позивачу такого письмового пояснення надати суду. Крім того судом відмовлено у задоволенні клопотання представника Позивача про продовження встановленого судом процесуального строку на подання доказів. Підготовче засідання відкладено на "08" квітня 2026 року на 09:30 год.
Приймаючи дану ухвалу, суд першої інстанції в оскаржуваній частині, виходив, зокрема, з того, що представником Позивача 4 березня 2026 року подано клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку для подання доказу - висновку комплексної земельно - технічної та будівельно - технічної експертизи у справі № 918/920/25. Суд констатував, що відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що у даній справі судом не призначалася судова експертиза та не встановлювався процесуальний строк для подання висновку експерта, а відтак, відсутній процесуальний строк, який може бути продовжений у розумінні наведених норм процесуального закону. За таких обставин, суд першої інстанції вказав, що заявлене клопотання є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій з підстав, висвітлених в ній, просив ухвалу місцевого господарського суду в частині відмови у продовженні процесуального строку скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити клопотання представника Позивача про продовження процесуального строку для подання доказу - висновку комплексної земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач, зокрема, виходив з того, що 18 лютого 2026 року під час підготовчого засідання представник Позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для подання висновку технічної експертизи, який мав спростувати інформацію, подану Відповідачем. Скаржник вказує, що суд задовольнив зазначене клопотання та відклав підготовче засідання до 4 березня 2026 року, між тим 4 березня 2026 року Позивачем подано до суду клопотання про продовження строку для подання висновку комплексної земельно-технічної та будівельно технічної експертизи, оскільки підготовка такого висновку потребує часу. Апелянт при цьому констатує, що ухвалою від 23 березня 2026 року місцевий господарський суд відмовив у задоволенні цього клопотання.
Позивач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що судом не встановлювався процесуальний строк для подання висновку експерта. Вважає, що судом було створено процесуальні умови для подання відповідного доказу, оскільки: суд відклав підготовче засідання; підставою для такого відкладення було саме подання висновку технічної експертизи. З даного апелянт виснує, що відкладення розгляду справи було здійснено з метою надання Позивачу можливості подати відповідний доказ, що на його переконання свідчить про фактичне встановлення судом процесуального строку для подання такого доказу. Тому, на переконання апелянта висновок місцевого господарського суду про те, що відсутній строк, який може бути продовжений, є формальним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 13 квітня 2026 року (том 4, а.с. 51) відкрито апеляційне провадження в справі № 918/920/25 за апеляційною скаргою Позивача.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2026 року проведення підготовчих ді закінчено; призначено справу №918/920/25 до розгляду на 6 травня 2026 року об 14:40 год.
Суд апеляційної інстанції оцінивши клопотання вважає можливим розгляд апеляційної скарги без участі представника Відповідача.
Також, 6 травня 2026 року через підсистему “Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Відповідача, при цьому Відповідач просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
6 травня 2026 року через підсистему “Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обгрунтоване участю представника Позивача (адвоката Окунєва І.С.) у іншій справі №753/5190/25.
В судове засідання від 6 травня 2026 року представники Позивача, Відповідача, не з'явилися.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 22 квітня 2026 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.
В той же час, згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
При цьому, дослідивши клопотання представника Позивача суд апеляційної інстанції констатує, що судове засідання по справі №753/5190/25 призначене на 12:40 год 6 травня 2026 року ухвалою від 29 квітня 2026 року, в той ж час судове засідання в справі № 918/920/25 призначено до розгляду ухвалою апеляційного господарського суду від 22 квітня 2026 року (тобто значно раніше ніж судове засідання по справі №753/5190/25) на 14:40 год.. В той же час, Позивач знаючи про такі обставини подав таке клопотання лише в день судового засідання, що оцінюється апеляційним господарським судом критично.
Водночас, судом враховується і факт того, що між початками засідань в даних справах існував тайминг у 2 години, тож з огляду на те, що представник мав взяти участь у першому з них в режимі відеоконференції (а не безпосередньо в суді), що проводилась власними засобами, що опосередковано вказує на існування можливості такого представника взяти участь в такому ж виді (в режимі відеоконференції власними засобами), що вказує на те (в сукупності з датою подачі клопотання про відкладення), що таке клопотання подано саме з метою не проведення розгляду апеляційної скарги Північно-західним апеляційним господарським судом, що суперечить завданню та засадам господарського судочинства, визначених у статті 2 Господарського процесуального кодексу України та вказує на недобросовісність такої сторони.
Враховуючи вищевказане суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання Позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги. Водночас колегія суду зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Поряд з тим, відхиляючи подане клопотання апеляційний господарський суд враховує факт закінчення тридцятиденного строку розгляду апеляційної скарги (з урахуванням відпустки головуючого судді).
Враховуючи вищевказане суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
У зв'язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає можливим розгляд справи без представника Позивача за наявними в матеріалах справи доказами (тим більше, з огляду на те, що доводи заявленого клопотання висвітлені в апеляційній скарзі).
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та пояснень стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, Північно - західного апеляційний господарський суд прийшов до висновку про закриття апеляційного провадження.
При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.
Позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Відповідача у якому просив:
· визнати незаконним і скасувати рішення Відповідача від 14 серпня 2025 року №2572 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності площею 53,1479 Га, кадастровий номер 5624286400:10:008:0038 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком та надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок та на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за межами с. Оженин";
· зобов'язати Відповідача розглянути на черговому пленарному засіданні питання про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 53,1479 Га (кадастровий номер 5624286400:10:008:0038) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, що розташована за межами с. Оженин на території Острозької міської територіальної громади (Оженинський старостинський округ) Рівненського району Рівненської області, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива-Експерт" для продажу на неконкурентних засадах у власність землекористувачу - Позивачу та продаж зазначеної земельної ділянки землекористувачу - Позивачу.
4 березня 2026 року через підсистему "Електронний суд" місцевого господарського суду від представника Позивача надійшло клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку на подання доказу.
Ухвалою суду першої інстанції від 4 березня 2026 року задоволено клопотання представника Відповідача від 18 лютого 2026 року про долучення доказів, долучено до матеріалів справи акти обстеження земельних ділянок від 17 лютого 2026 року з фотофіксацію, здійснену під час комісійного обстеження зазначених земельних ділянок. Підготовче засідання відкладено на 23 березня 2026 року.
18 березня 2026 року через підсистему "Електронний суд" від представника Відповідача надійшли заперечення на клопотання Позивача про продовження встановленого судом процесуального строку на подання доказу, а також заперечення на заяву про зміну предмету позову.
23 березня 2026 року через підсистему "Електронний суд" суду першої інстанції від представника Позивача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи доказів оплати за проведення судової будівельно - технічної та земельно - технічної експертизи.
Як вбачається зі справи в судовому засіданні 23 березня 2026 року, що проведено Господарським судом Рівненської області представник Позивача підтримав подані ним клопотання та просив їх задоволити.
Крім того, представником Позивача 4 березня 2026 року подано місцевому господарському суду клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку для подання доказу - висновку комплексної земельно - технічної та будівельно - технічної експертизи у справі № 918/920/25.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 березня 2023 року в справі №918/920/25, з підстав вказаних у ній: відмовлено у задоволенні клопотання представника Позивача від 16 лютого 2026 року про витребування доказів; заяву представника Позивача від 4 березня 2026 року про зміну предмета позову прийнято до розгляду. Вирішено подальший розгляд справи № 918/920/25 проводити із врахуванням заяви про зміну предмета позову від 4 березня 2026 року. Встановити строк подання додаткових доказів - до 2 квітня 2026 року; запропоновано Відповідачу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали подати суду письмові пояснення по суті спору із врахуванням заяви про зміну предмету позову; підготовче засідання відкладено на "08" квітня 2026 року на 09:30 год.
Дослідивши обставини справи, предмет оскарження за поданою апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції з урахуванням правових висновків Верховного Суду, які в силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України повинні враховуватися судами під час здійснення правосуддя, бере до уваги таке.
В силу дії частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно з частиною 8 статті 119 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвал суду, які не передбачені цією статтею, окремо від рішення суду не допускається.
Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду є вичерпним.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
У постанові Верховного Суду у складі колегіїї суддів Касаційного господарського суду від 4 червня 2025 року в справі 910/3279/25 зроблено правовий висновок, про те, що оскаржено до апеляційного суду окремо від рішення може бути ухвалу суду першої інстанції, якою, зокрема, відмовлено у продовженні саме пропущеного процесуального строку.
Водночас, дослідивши зміст оспорюваної ухвали та попередньо винесених судом першої інстанції ухвали, що описані вище в цій ухвалі, колегія суду доходить висновку, що в даній справі, відсутні процесуальні документи з котрих прослідковувалося задоволення клопотання Позивача, яке заявлено усно в судовому засіданні від 18 лютого 2026 року так і поданого 4 березня 2026 року через підсистему "Електронний суд" про продовження встановленого судом процесуального строку саме для подання висновку комплексної земельно-технічної та будівельної експертизи, тобто суд першої інстанції не використав своє право надане статтею 118 Господарського процесуального кодексу України саме для встановлення чіткого строку з метою задоволення клопотання сторони щодо подання відповідного доказу.
Окрім того, й у клопотанні Позивача від 4 березня 2026 року, Позивач просив продовжити йому процесуальний строк для подання доказу - висновку експертизи у межах справи №918/920/25 на два календарних місяці, а не поновити пропущенний строк.
Відтак, з даного прослідковується відсутність будь-яких процесуальних документів чи заяв в справі, котрі б вказували на встановлення відповідного процесуального строку саме для вчинення дії та саме місцевим господарсьским судом, котрої просив Позивач (подання висновку експерта), а відтак відсутність факту його пропущення.
За таких обставин колегія апеляційного господарського суду звертає увагу скаржника на те, що оскарження ухвали в частині відмови в задоволенні клопотання Позивача про продовження процесуального строку для подання доказу, строк подання якого не було пропущено з огляду на його невстановлення, не передбачено статтею 255 Господарського процесуального кодексу України.
Що ж до покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції було ніби то створено процесуальні передумови для подання відповідного доказу, що виразилося у винесенні ухвали про відкладення підготовчого засідання, то колегія суду дослідивши процесуальні документи по дані справі в розрізі клопотань сторін вважає такі доводи безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу з огляду та наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відкладення підготовчого засідання було зумовлено отриманням судом першої інстанції низки клопотань як про долучення доказів так і про витребування доказів (поданих як зі сторони Позивача так і зі сторони Відповідача), і про ознайомлення з матеріали справи (заявлене зі сторони Відповідача) і зазначення в резолютивній частині ухвал запису “про відкладення розгляду справи» та “про подання доказів у справі здійснюється відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України» та “про попередження сторін, що відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом» є лише загальними пустулатами, написаними як для Позивача так і для Відповідача, і вказує про виконання судом першої інстанції процесуальних вимог, вчинення яких передбачене ГПК України під час відкладення розгляду справи та винесення такого процесуального документа як “ухвала».
Таким чином, відповідно до положень статті 119 та пункту 9 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягає лише ухвала про відмову у продовженні саме пропущеного процесуального строку. Якщо ж процесуальний строк не був пропущений і подання відповідного клопотання здійснено в межах встановленого строку, така ухвала не включена до вичерпного переліку ухвал, передбаченого статтею 255 Господарського процесуального кодексу України, і, відповідно, не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
З огляду на те, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Позивача на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23 березня 2026 року в цій справі.
Натомість у цій справі суд апеляційної інстанції помилково відкрив апеляційне провадження, адже за загальними правилами суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (частина перша статті 261 Господарського процесуального кодексу України), і така неможливість оскарження констатована в силу відповідного припису Закону.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16 серпня 2023 року в справі № 920/162/23.
Частиною першою статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".
Статтею 264 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для закриття апеляційного провадження. Втім, хоча стаття 264 Господарського процесуального кодексу України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите, в даному випадку процесуально вірними слід вважати дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрите з перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, колегією суду враховуються правовові позиції Верховного Суду щодо застосування положень статті 264 Господарського процесуального кодексу України, які викладені у постановах: від 8 січня 2019 року в справі № 922/1906/18; від 13 серпня 2019 року в справі № 5002-17/2743-2009; від 20 серпня 2019 року в справі №910/1702/15-г; від 29 квітня 2020 року в справі № 917/1185/18, від 25 березня 2021 року в справі № 904/4837/15, від 8 квітня 2021 року в справі № 5015/2286/12, від 8 квітня 2021 року в справі № 57/173-10, від 6 липня 2021 року в справі № 15/318-08-27/218-08 та від 17 травня 2022 року в справі № 5011-33/6567-2012, від 19 вересня 2023 року в справі № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20), від 17 вересня 2024 року в справі №904/1266/23, від 12 травня 2025 року в справі №916/2726/24.
З урахуванням того, що апеляційним господарським судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на ухвалу про відкладення розгляду справи (в частині відмови в задоволенні клопотання представника Позивача про продовження встановленого судом процесуального строку на подання доказу, котрий як встановлено апеляційним господарським судом не встановлювався судом першої інстанції), колегія суддів вважає, що таке провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття провадження за апеляційною скаргою Позивача.
При цьому, колегія суду констатує, що аналогічні висновки, щодо закриття провадження у справі за апеляційною скаргою на ухвалу про відмову в продовженні процесуального строку, наведені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №914/1360/24(914/936/25) від 13 жовтня 2025 року.
Роз'яснити скаржнику, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній і касаційних інстанціях.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23 березня 2026 року в справі №918/920/25 - закрити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з моменту складання повного тексту ухвали.
3. Справу №918/920/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст ухвали виготовлено 8 травня 2026 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.