Кримінальне провадження №629/1969/26
Номер провадження 1-кп/629/194/26
07 травня 2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження №12026221110000062 від 16.01.2026, яке надійшло з Лозівської окружної прокуратури Харківської області 01.08.2024, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Костянтинівка, Краматорського району, Донецької області, громадянки України, з середньою освітою, неодруженої, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, -
встановив:
16.01.2026, близько 5-00 год., ОСОБА_7 перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , за місцем мешкання ОСОБА_8 , спільно з останнім, вживала алкогольні напої, після чого ОСОБА_7 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, залишилась на ночівлю у останнього та лягла спати з ним на дивані у вітальні. Того ж дня у період часу з 6-25 год. до 9-25 год., точний час в ході судового слідства не встановлено, ОСОБА_7 розбудив ОСОБА_8 , після чого між ними виник словесний конфлікт та фізична сутичка в ході якої ОСОБА_7 , маючи умисел на вбивство ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті іншій людині та бажаючи їх настання, схопила зі столу, який знаходився поруч з диваном кухонний ніж та нанесла ОСОБА_8 вказаним ножем два удари в область грудної клітини, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа в ділянці проекції 3-го міжреберного проміжку з ушкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітковини, міжреберних м'язів, міжреберних артерій, верхньої та середньої долі правої легені з крововиливом у праву плевральну порожнину та проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва в ділянці проекції з'єднання хрящових частин 5-6 ребер із ушкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітковини, пристінкової плеври, лівого купола діафрагми, з подальшим проникненням у черевну порожнину з ушкодженням лівої долі печінки, підшлункової залози, стінки шлунку, клітковини заочеревинного простору та крововиливами у плевральну і черевну порожнини.
Після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зникла.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 помер на місці. Відповідно до судово-медичних даних смерть ОСОБА_8 настала протягом перших десятків хвилин після заподіяння тілесних ушкоджень, причиною смерті ОСОБА_8 стала гостра крововтрата, обумовлена вищевказаними проникаючими колото-різаними пораненнями грудної клітини з ушкодженням кровоносних судин, органів грудної та черевної порожнин.
Обвинувачена ОСОБА_7 в судовому засіданні винною себе визнала повністю, однак зазначила, що її дії були зумовлені самозахистом, при спробі її зґвалтування ОСОБА_8 , надала показання, згідно яких вона познайомилась з ОСОБА_8 в церкві, після чого через деякий час домовилась з ОСОБА_8 помитися у нього вдома, оскільки є переселенкою і за місцем її тимчасового проживання відсутня гаряча вода, 15.01.2026 вона зустрілася з ОСОБА_8 , після чого пішли до останнього додому, ОСОБА_8 запропонував їй відсвяткувати старий-новий рік, вона погодилась і вони почали вживати «самогон», після чого вона покупалася і оскільки додому вже було темно йти лягла спати на диван у вітальні, а ОСОБА_8 в цей час перебував в іншій кімнаті та продовжував вживати алкоголь, близько 5-00 год. 16.01.2026 вона прокинулась від того, що їй стало важко дихати та виявила ОСОБА_8 який лежав на ній зверху та намагався вступити з нею в статеві відносини проти її волі, вона намагалася його відштовхнути, однак ОСОБА_8 виявився занадто важким, після чого вона відштовхнувши його намагалася сповзти на підлогу з дивана, однак повністю зробити це не могла бо ОСОБА_8 продовжував утримувати її за ноги, злякавшись дій останнього вона дотягнулась до столика правою рукою схопила ніж, який там лежав і нанесла останньому два удари ножем, куди саме вдарила не бачила, але піднявшись побачила ОСОБА_8 зі спушеними штанами на підлозі, схопила ковдру та накрила його, вважаючи, що він вже не дихає, вибігла з квартири з ножем в руках, коли помітила, що вона роздягнена, вирішила повернутися та по дорозі на першому поверсі викинула ніж до поштової скриньки, після чого одягнувшись попрямувала додому, за місцем свого проживання, цього ж дня близько обіду самостійно звернулась до поліції та повідомила про все що сталося. У вчиненому щиро розкаюється.
Не зважаючи на часткове визнання обвинуваченою своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щодо заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_8 , її винуватість в інкримінованому правопорушенні повністю доведена та підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказів:
- показаннями в судовому засіданні лікаря судово-медичного експерта Лозівського відділення ДСУ «Харківське ОБСМЕ» ОСОБА_9 , згідно яких огляд обвинуваченої ОСОБА_7 проводився на наступний день після події, в ході огляду будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 відносно подій, які мали місце виявлено не було, в тому числі тілесних ушкоджень, які б не виключали можливості утворення в ході насильницького роздвигання стегон в ході статевого акту або спробі до нього, які б свідчили про насильницьке домагання до статевого акту встановлено не було (висновок експерта №12-14/17-ЛЗ/26 від 22.01.2026); під час огляду підозрюваної особи її повністю роздягають та проводять повний огляд, і якби були якісь ознаки застосування статевого насилля то у висновку було б зазначено, що по внутрішній поверхні стегон маються синці. Обвинувачена ОСОБА_7 під час огляду вказувала, що з боку ОСОБА_8 були намагання до спроби зґвалтування, однак при огляді на нижніх кінцівках обвинуваченої було встановлено тільки наявність рубців, які є наслідком загоєння некротичних гнійних змін при внутрішньо м'язових або внутрішньовенних ін'єкціях, ці рубці відношення до подій, які мали місце 16.01.2026 не мають. При намаганні задовольнити статеву пристрасть насильницьким шляхом характерні пошкодження внутрішньої поверхні стегон, верхня та середня частина, які можуть утворитись від дії будь яких предметів в тому числі і пальців рук. За обставин вказаних обвинуваченою ОСОБА_7 , про спробу зґвалтування, в неї могли утворитись тілесні ушкодження і у виді синців і у виді саден, все залежить від того де і як до неї намагався доторкнутись або схопитись ОСОБА_8 . Насильницьким статевим актом вважається насильницьке розведення стегон за допомого рук (верхніх кінцівок), внаслідок якого утворюються синці або садна на внутрішній поверхні стегон, однак характерних тілесних ушкоджень під час огляду у обвинуваченої ОСОБА_7 встановлено не було. Під час проведення експертизи трупа ОСОБА_8 було встановлено два проникаючі тілесні ушкодження в правій та лівій частини грудної клітини, це різні локалізації, два різних травматичних впливи, які не могли утворитись від одного удару. Враховуючи те, що при дослідженні рани на грудній клітині зліва раневий канал перетинав реберні хрящі, які під впливом вікових змін стають більш щільними та відбувається їх закостеніння, то для того щоб їх розсікти треба додати зусиль під час нанесення удару. Після нанесення будь-якого з двох ударів потерпілому ОСОБА_8 , останній не міг здійснювати якісь рухи та становити загрозу для оточуючих. Настання смерті потерпілого обумовило два поранення оскільки одне поранення ушкоджує праву легеню, а інше поранення ушкоджує частково легеню, діафрагму, печінку і підшлункову залозу, тобто тут сукупність: проникаюче колото різане поранення правої половини грудної клітини та проникаюче колото різане поранення лівої половини грудної клітини з ушкодженням органів черевної порожнини в силу анатомічної будови. Після таких поранень потерпілий залишається живим до 10 хвилин, врятувати людину з такими пораненнями практично не можливо. Ні у потерпілого ОСОБА_8 , ні у обвинуваченої ОСОБА_7 під час проведення експертиз тілесних ушкоджень які б свідчили про боротьбу встановлено не було. Тілесні ушкодження, а саме садження виявлені у потерпілого ОСОБА_8 у верхній ділянці обличчя могли утворитись від падіння з диванну внаслідок ударно-ковзного механізму. Якщо б удари потерпілому наносились наотмаш то вони були б не колото різані, а більш різані за своїми особливостями. В даному випадку у потерпілого встановлено наявність колото різаних ран, які утворилися внаслідок ударної дії предметом який має колючі ріжучі особливості. Зазначає, що не відкидає того факту, що тілесні ушкодження потерпілому могли бути нанесені тим способом, про який вказує обвинувачена ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту. Також не виключає можливості того, що перший удар міг утворитися саме в області грудної клітини зліва внаслідок якого потерпілий ОСОБА_8 міг відхилитися, це рефлекторна дія, реакція організму на фізичний вчинок, і одразу після цього був нанесений другий удар в область грудної клітини справа. Судячи з характеру тілесних ушкоджень відносно дивану потерпілий ОСОБА_8 міг перебувати у вертикальному положенні або нахилений над ним. За сукупністю всіх обставин потерпілий ОСОБА_8 повністю не міг лежати зверху на обвинуваченій ОСОБА_7 , але міг бути нахилений над нею. Вміст етилового спирту в крові потерпілого встановлюється методом забору крові із судин порожнини черепа або з порожнини серця і надсилається до судово-медичної лабораторії ХОБ СМЕ де проводиться дослідження крові. В даному випадку у потерпілого ОСОБА_8 було встановлено вміст етилового спирту в крові у кількості 3,98‰, а вміст етилового спирту в сечі встановлено у кількості 3,20‰. Ступінь тяжкості алкогольного сп'яніння взагалі оцінюється за наявності кількості етилового спирту в крові, наявність етилового спирту в сечі може свідчити про наслідки вживання алкоголю. Наявність в крові потерпілого ОСОБА_8 такої кількості етилового спирту 3,98‰, свідчить про тяжке отруєння алкоголем. Версія обвинуваченої ОСОБА_7 про здійснення потерпілим відносно неї насильницького статевого акту малоймовірна, однак не можна виключати факт того що він міг намагатися вчинити щось. При тяжкому алкогольному отруєнні цілеспрямовані рухи у людини малоймовірні. Смерть потерпілого ОСОБА_8 настала саме 16.01.2026, як зазначено у висновку експерта, а не 15.01.2026 як про це каже обвинувачена ОСОБА_7 , на це вказують трупні явища встановлені на місці події і при дослідженні трупа. Дослідження наявності алкоголю в крові обвинуваченої не проводив, оскільки таких задач не було і забір крові у живих осіб експертом не проводиться. Вважає, що перший удар потерпілому ОСОБА_8 був нанесений в ліву частину грудної клітини, садження на лобі у потерпілого могли утворитися внаслідок падіння з дивану, а не під час боротьби. Якщо б обвинувачена викликала швидку малоймовірно, що потерпілому можливо було врятувати життя, враховуючи тілесні ушкодження;
- витягом з ЄРДР за №12026221110000062 від 16.01.2026 за фактом вбивства за адресою: АДРЕСА_4 , громадянина ОСОБА_8 з ознаками насильницької смерті (а.с.29);
- рапортом чергового ЧЧ СМ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області від 16.01.2026, згідно якого 16.01.2026 о 17-20 год. звернулась ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає АДРЕСА_2 , яка повідомила, що 15.01.2026 близько 5-00 год. була в гостях, під час вживання алкоголю нанесла два удари ножем знайомому ОСОБА_10 , приблизно 1976 року народження, коли останній намагався вступити в статевий акт проти її волі, ніж сховала у поштовій скриньці на 1 поверсі, 1 під?їзду. Прибувши на місце поліцейськими виявлений чоловік без ознак життя в кімнаті на підлозі обличчям вниз, двері були відкриті (а.с.64);
- власноруч написаною явкою з зізнанням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої остання добровільно повідомила, що 16.01.2026 приблизно о 5-00 год., в м.Лозова на мкрн.5 у б.11, квартиру не пам'ятає, вбила малознайомого ОСОБА_11 ножем у груди, у скоєному щиро кається, готова співпрацювати зі слідством та понести передбачену законом відповідальність (а.с.65);
- протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 16.01.2026, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_5 , в під'їзді №1 у поштовій скриньці з номером 3, виявлено ніж з нашаруванням РБК, у квартирі АДРЕСА_6 за цією адресою, в коридорі у шафі виявлено куртку ОСОБА_7 , у вітальні біля дивану на підлозі вкритий ковдрою був виявлений труп ОСОБА_8 зі слідами насильницької смерті, диван із нашаруванням РБК, прозора полімерна пляшка з під спиртних напоїв, дві чарки, гребінець жіночий, слід папілярних ліній (а.с.66-70,71-80);
- судово-медичною експертизою №20260121190000012 від 03.03.2026, згідно висновку якої на підставі даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням висновків лабораторних експертиз, даних з протоколу огляду трупа на місці події, при експертизі трупа були встановлені наступні тілесні ушкодження: одне проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з права в області проекції 3-го міжреберного проміжку між середньо-ключичною та навкологрудинною лініями з ушкодженням по ходу ранового каналу шкіри, підшкірно-жирової клітини, міжреберних м'язів з міжреберними артеріями, верхньої і середньої долі правої легені і крововиливом у праву плевральну порожнину; одне проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва в області проекції з'єднання хрящових частин 5-6-го ребер ближче до навкологрудинної лінії з ушкодженням по ходу ранового каналу шкіри, підшкірно-жирової клітини, пересіченням хрящової частини з'єднання 5-6-го ребер, пристінкової плеври, лівого купола діафрагми і подальшим проникненням у черевну порожнину з ушкодженням по його подальшому ходу у черевній порожнині лівої долі печінки, підшлункової залози, надсіченням стінки шлунку, подальшим пересіканням очеревини і проникненням в заочеревинний простір з ушкодженням його клітковини та синцевістью жирової і фіброзної клітковини лівої нирки і крововиливами у ліву плевральну і черевну порожнини; ділянки зсадження в області лобу справа з садном на його тлі, в області лобу справа, в області лобу зліва, в області проекції дуги лівої виличної кістки, в області проекції правого виличного відростку, на спинці носу зліва. Причиною смерті ОСОБА_8 явилася гостра крововтрата обумовлена вищевказаними проникаючим колото-різаним пораненням грудної клітини з ушкодженнями кровоносних судин грудної клітини, органів грудної і черевної порожнини і заочеревинного простору з внутрішньоплверальними та внутрішньочеревною кровотечою. Смерть ОСОБА_8 після спричинення проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини настала на протязі перших десятків хвилин та у міру наростання явищ гемотораксу та крововтрати до моменту втрати свідомості, ОСОБА_8 міг здійснювати самостійні дії вкрай обмежено. Комплекс вказаних тілесних ушкоджень, враховуючи їх морфологічні особливості утворився прижиттєво, незадовго до моменту настання смерті в період однієї події, можливо в строк та за обставин вказаних в настановній частині постанови. Проникаючі колото-різані поранення грудної клітини враховуючи їх однотипність, утворилися в результаті ударної дії клинка колючо-ріжучого знаряддя (предмету), який був плаский, гострокінцевий, мав з одного боку ріжучий край (лезо), а з іншого - обушок з «П»-подібним поперечним перерізом та вираженими ребрами. Ділянки зсадження утворилися від ударної або ударно-ковзної дії тупого (тупих) предмету, якій не відобразив в ушкодженнях їх індивідуальних особливостей і яким могла бути і поширена шорстка діюча поверхня в результаті падіння потерпілого на останню з висоти зростання, незадовго до моменту настання смерті або в процесі її настання. Рановий канал проникаючого колото-різаного поранення на грудній клітині справа має напрямок з переду до заду і декілька згори до низу та зліва на право, рановий канал проникаючого колото-різаного поранення на грудній клітині зліва має напрямок з переду до заду, декілька з гори до низу та справа на ліво, відповідно у таких напрямках були нанесені травматичні впливи потерпілому. В момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілий найбільш вірогідно перебував у вертикальному або близькому до нього положенні і був звернутий до нападника передньою поверхнею тулуба. Виходячи з областей локалізації встановлених при експертизі трупа тілесних ушкоджень, потерпілому було спричинено два травматичних впливу гострим предметом, ділянки зсадження на обличчі справа та зліва утворилися не менш чим від двох травматичних впливів за умови виникнення декількох їх в результаті одного травматичного впливу, та по даним які маються достовірно судити про послідовність їх утворення не надається можливим. Тілесних ушкоджень, які за своїми локалізаціями не виключають можливості їх утворення як в ході боротьби так і самооборони при експертизі трупа не встановлено. Враховуючи динаміку розвитку трупних явищ, встановлених при огляді трупа на місці його виявлення (18 годин 34 хвилини 16.01.2026 року) і при експертизі трупа, вважаю, що смерть ОСОБА_8 наступила за 9-12 годин до огляду трупа на місці його виявлення. При судово-медичній експертизи крові трупа виявлено етиловий спирт у кількості 3,98‰, що відповідає його вмісту при тяжкому отруєнні алкоголем. Група крові О(1). За ступенем тяжкості проникаючі колото-різані поранення грудної клітини з ушкодженням по ходу ранових каналів внутрішніх органів грудної і черевної порожнини ускладнені внутрішньо плевральною та внутрішньочеревною кровотечею це тяжке тілесне ушкодження, що небезпечне для життя, згідно пункту 2.1.3. (й,к) та пункту 4.8. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, ділянки зсадження - це легкі тілесні ушкодження, згідно до пункту 2.3.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року (а.с.122-126);
- судово-медичною експертизою №12-14/17-ЛЗ/26 від 22.01.2026, згідно висновку якої на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_7 , 1978 року народження, будь-яких тілесних ушкоджень або їх слідів, які за своїми морфологічним характеристиками могли утворитися в ході події 16.01.2026 року, при огляді не встановлено, в зв'язку з чим ступень тяжкості тілесних ушкоджень не визначався. Встановлені при огляді ОСОБА_7 численні хаотично розташовані рубцеві втяжіння в шкіри рубці в обох пахвових областях на протязі, по передній, зовнішнім та внутрішнім поверхням обох стегон і гомілок є слідами неодноразових ін'єкції і слідами септичного ураження на шкірі, та мають ознаки легких тілесних ушкоджень згідно до пункту 2.3.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року (а.с.113);
- судовою дактилоскопічною експертизою №СЕ-13/121-26/2215-Д від 27.01.2026 з ілюстративною таблицею до нього, згідно висновку якої: у площині відрізка липкої стрічки розмірами 45х41мм, відкопійований слід пальця руки розмірами 25х16мм, який для ідентифікації особи придатний. Слід пальця руки розмірами 25х16мм, відкопійований на відрізок липкої стрічки розмірами 45х41мм, залишений безіменним пальцем лівої руки особи, дактилокарта якої надана на дослідження та заповнена на ім'я « ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.132-134,135-137);
- судово-медичною (імунологічною) експертизою №14-12/221-Дм/26 від 28.01.2026 з додатком, згідно висновку якої кров підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В (а.с.140-141);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.01.2026 року, з застосуванням відеозапису відтвореного в ході судового розгляду, за участю підозрюваної ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_6 , понятих, в ході якого підозрювана ОСОБА_7 будучи попередженою про те, що її свідчення будуть фіксуватися відеозаписом, у вільній і невимушеній обстановці, в умовах, які виключали можливість будь-якого впливу на неї, добровільно, детально і докладно розповіла та показала на місці, де, як та при яких обставинах вона, після того, як потерпілий намагався вступити з нею в статеві зносини, виповзла з під нього, схопила ніж, дотягнувшись до ножа через крісло, який лежав на журнальному столику, і нанесла тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 , вдаривши його двічі ножем, після чого ОСОБА_8 впав з дивана на підлогу, а вона з'ясувавши що останній не подає ознак життя, накрила його ковдрою та пішла додому захопивши з собою ніж, яким вона спричинила тілесні ушкодження потерпілому та який залишила в поштовій скриньці на першому поверсі (а.с.105-109,110);
- судово-медичною експертизою №12-14/40-ЛЗт/26 від 04.03.2026, згідно висновку якої на підставі даних судово-медичної експертизи по матеріалам справи за фактом смерті ОСОБА_8 , 1976 року народження, з урахуванням, даних з наданого протоколу проведення слідчого експерименту з відеозаписом його проведення за участі підозрюваної і у відповідь на додатково поставлені питання: показання, які надала підозрювана ОСОБА_7 в ході проведення слідчого експерименту 17.01.2026 року, в цілому не суперечать об'єктивним судово-медичним даним в частині способу спричинення та ударному механізму утворення встановлених на трупі ОСОБА_8 тілесних ушкоджень в області грудної клітини, але в своїх показаннях підозрювана не вказує на більш точні області грудної клітини куди були нанесені травматичні впливи, та також в своїх показаннях свідок не розкриває механізм утворення встановлених при експертизі трупа ділянок садження в області обличчя; відповідь на питання - «якою є кількість нанесених ударів та яка послідовність заподіяння тілесних ушкоджень» викладена у «Висновку експерта» №20260121190000012; відповідь на питання - «якою є кількість нанесених ударів та яка послідовність заподіяння тілесних ушкоджень» викладена у «Висновку експерта» №20260121190000012; по вказаних в питанні даної постанови розмірах ножа (клинок довжиною 19,5 см, шириною в середній частині 2 см, товщиною 0,1 см; руків'я довжиною 13,5 см, шириною 2,6 см, товщиною 1,7 см), який був вилучений в ході огляду місця події 16.01.2026 року, не надається можливим надати достовірну відповідь про можливість спричинення встановлених при при проведені судово-медичній експертизи трупа ОСОБА_8 проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини справа та зліва цим ножем (а.с.177-178);
- речовими доказами: ножем з речовиною бурого кольору, двома чарками, полімерною пляшкою, зразками крові, светром в'язаним темно-зеленого кольору з білими та червоними вставками, светром сірим напівсинтетичним, футболкою червоного кольору (а.с.86-87,88,118-119,181-182,183).
Даючи оцінку наведеним вище доказам у їх сукупності, суд визнає їх достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам у справі, узгоджуються між собою, взаємно доповнюючи один одного, здобуті слідством з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законодавством і сумнівів в їх достовірності не викликають.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.
Відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що ґрунтується на вимогах ст.94 КПК України.
Згідно правових позицій Пленуму Верховного суду від 7 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного.
Згідно п.24 зазначеного Пленуму, відповідальність за ст.118 або ст.124 КК за вбивство чи заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в разі перевищення меж необхідної оборони або перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, настає лише за умови, що здійснений винним захист явно не відповідав небезпечності посягання чи обстановці, яка склалася.
Оцінюючи доводи обвинуваченої про вчинення дій у стані самозахисту, суд враховує правові підходи Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, відповідно до яких саме по собі посилання особи на необхідну оборону або перевищення її меж не є достатнім для зміни правової кваліфікації. Суд зобов'язаний перевірити, чи існувало реальне, дійсне та безпосереднє суспільно небезпечне посягання, чи були дії особи зумовлені саме мотивом захисту, а також чи відповідали вони небезпечності посягання та обстановці захисту.
З метою перевірки версії обвинуваченої ОСОБА_7 щодо самозахисту (перевищення меж необхідної оборони), судом надавалось окреме доручення, в порядку ст.333 КПК України, на виконання якого до суду був наданий матеріал №676 та CDR-диск з зафіксованим записом зі служби 102 звернень ОСОБА_7 15.01.2026 року в 10-59 год та повторно в 11-32 год., який був досліджений та диск відтворений в судовому засіданні, згідно яких 15.01.2026 року 10-59 год. (ГАММА) до Лозівського РВП ГУНП в Харківській області надійшло звернення від невідомої жінки яка повідомляла, що її не випускає невідомий чоловік та хоче зґвалтувати, не назвала адресу, повідомила, що вона десь на 2 мікрорайоні, але населений пункт не назвала, прохає по телефону визначити її адресу, має ознаки психічного розладу, сміється, каже що в неї забрали телефон, хоча продовжує по ньому спілкуватись (тел. НОМЕР_2 ). 15.01.2026 року 11-32 год. (ГАММА) до Лозівського РВП ГУНП в Харківській області надійшло повторне звернення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (контактний тел. НОМЕР_2 ), адреса проживання: АДРЕСА_7 , яка повідомила, що чоловік приніс букет квітів, а заявниця злякалась та зателефонувала у поліцію, просить відмінити виклик. 15.01.2026 12-48 год. під час відпрацювання виклику було зателефоновано заявнику який на неодноразові телефонні дзвінки не відповідав, місце знаходження заявника встановити не вдалося. Було здійснено патрулювання мікрорайону 2, м.Лозова та вулиці Ярослава Мудрого, заявник відсутній. Геолокація працює не коректно. Бодікамера 1042209 (а.с.206-219,217).
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 підтвердила автентичність своєї розмови та наданих до поліції повідомлень 15.01.2026 року.
Надаючи оцінку цим подіям, суд враховує поведінку обвинуваченої ОСОБА_7 після її телефонних звернень до поліції 15.01.2026. Так, після первинного повідомлення про нібито насильницьке утримання та намір потерпілого її зґвалтувати обвинувачена вже через нетривалий час сама зателефонувала до поліції повторно та просила скасувати виклик, пояснюючи, що «помилилася», оскільки чоловік «признається в любові, приніс букет квітів», а вона «вважала його маніяком і злякалася». Надалі, попри попередньо висловлені твердження про небезпеку з боку потерпілого, обвинувачена продовжила перебувати разом із ним у квартирі, користувалася його житлом для власних потреб, вживала з ним алкогольні напої, та залишилася там ночувати з 15 на 16.01.2026.
Така поведінка обвинуваченої ОСОБА_7 сама по собі не виключає можливості виникнення між нею та потерпілим подальшого конфлікту, однак вона має значення для оцінки достовірності її версії про реальне та безпосереднє посягання з боку потерпілого ОСОБА_8 , ці обставини не узгоджуються з її твердженням про те, що вона об'єктивно сприймала ОСОБА_8 як особу, яка становить для неї реальну небезпеку і тому вона була змушена негайно застосувати ніж, як єдиний можливий спосіб захисту.
Доводи обвинуваченої ОСОБА_7 про те, що нанесення ударів ножем ОСОБА_8 відбулося внаслідок самозахисту під час спроби її зґвалтування останнім, спростовуються висновками судово медичних експертиз №12-14/17-ЛЗ/26 від 22.01.2026 та №20260121190000012 від 03.03.2026, показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_9 , який зазначив, що ОСОБА_8 хоча і міг спробувати, але фізично не спроможний був здійснити статевий акт внаслідок тяжкого алкогольного отруєння, оскільки кількість виявленого етилового спирту в крові ОСОБА_8 склала 3,98‰, окрім цього, будь яких характерних тілесних ушкоджень при спробі до насильницького статевого акту у обвинуваченої ОСОБА_7 під час проведення огляду експертом на наступний день після події встановлено не було.
У сукупності з даними судово-медичних експертиз і механізмом заподіяння потерпілому двох ножових поранень та іншими доказами, відсутністю у обвинуваченої тілесних ушкоджень, характерних для боротьби чи насильницького утримання, відсутністю у потерпілого ушкоджень, які б свідчили про активне фізичне протистояння, перебуванням потерпілого у стані тяжкого алкогольного отруєння та механізмом нанесення двох ударів ножем у життєво важливі ділянки тіла свідчить про відсутність об'єктивних підстав для висновку про необхідну оборону, така поведінка спростовує доводи про перебування обвинуваченої у стані необхідної оборони.
Суд вважає всі вищевказані судові експертизи об'єктивними і приймає їх за основу, так як вони узгоджуються з іншими зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, при цьому доводи наведені експертами об'єктивно узгоджуються з показаннями обвинуваченої, не містять протиріч, які б свідчили про повідомлення недостовірної інформації або про бажання обумовити обвинувачену, вони об'єктивно підтверджуються сукупністю досліджених письмових доказів і відповідають фактично подіям та обставинам вчинення злочину, що мав місце.
Наявність умислу в діях обвинуваченої ОСОБА_7 на позбавлення життя ОСОБА_8 доводиться характером, способом, механізмом заподіяння тілесних ушкоджень, їх кількістю, локалізацією, знаряддям вчинення злочину. Поранення потерпілому спричинені обвинуваченою, шляхом нанесення ударів ножем в небезпечні місця, що привело до гострої крововтрати обумовленою проникаючими колото-різаними пораненнями грудної клітини з ушкодженням кровоносних судин, органів грудної та черевної порожнини, які стали безпосередньо причиною смерті ОСОБА_8 , будь-яких перешкод припинити нанесення ударів потерпілому в обвинуваченої не було, обвинувачена була обізнана про перебування потерпілого у стані алкогольного сп'яніння, оскільки спільно з останнім вживала «самогон», неможливістю чинити їй опір із-за такого стану та внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.
Оскільки твердження обвинуваченої ОСОБА_7 не знайшли свого об'єктивного підтвердження під час судового розгляду, не відповідають встановленим обставинам справи і розцінюються судом як один із способів захисту, прагнення будь-яким чином уникнути відповідальності за вчинене, перешкодити встановленню істини у справі, спотворити справжні обставини справи і ввести суд в оману, а тому до цих показань суд ставиться критично і не бере їх до уваги, вважає такі доводи неспроможними з огляду на встановлені у справі фактичні обставини.
Встановлені судом обставини вказують на те, що обвинувачена виконала всі дії, які вважала необхідними для настання смерті потерпілого, що дає підстави прийти до висновку про вчинення нею умисного вбивства.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 наносячи тілесні ушкодження потерпілому, враховуючи спосіб та кількість нанесених тілесних ушкоджень, їх локалізацію, цілеспрямовано бажала настання смерті ОСОБА_8 , що свідчить про наявність у обвинуваченої прямого умислу на позбавлення життя останнього.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченої, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченої в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні доведена повністю та встановлена згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом» (ст.17 КПК України), а тому не вбачає підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченої або її виправдання.
Таким чином дії обвинуваченої ОСОБА_7 суд кваліфікує за ст.115 ч.1 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно ст.370,373 ч.3 КПК України та п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим; обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і доказах, отриманих незаконним шляхом, і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У відповідності до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами..
Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Дослідженням особи обвинуваченої ОСОБА_7 встановлено, що вона була раніше судима за розбій та злочини пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, судимості зняті та погашені в установленому законом порядку, 28.12.2025 притягалась до адміністративної відповідальності за неправдивий виклик поліції в стані алкогольного сп'яніння (стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн. не сплачено), неодружена, зі слів має неповнолітню дитину ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає в Німеччині, не працює, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, оскільки зловживає спиртними напоями та порушувала громадський порядок, згідно висновку судово-психіатричної експертизи №72 від 02.02.2026 року: ОСОБА_7 на теперішній час страждає на хронічні психічні захворювання у формі синдрому залежності внаслідок поєднаного вживання психоактивних речовин, на теперішній час утримання, та синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_7 перебувала у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.90,91,92,94-95,96-97,98,99,100,174-176,227)
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , суд визнає з'явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття.
Відповідно до ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, ставлення до вчиненого нею діяння, обставини вчинення злочину, об'єктом якого є життя та здоров'я людини, що відповідно до ст.3 Конституції України являється найвищою соціальною цінністю, з врахуванням принципу справедливості, приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_7 можливе тільки в місцях позбавлення волі, тобто в умовах ізоляції від суспільства на певний строк до кримінально-виконавчої установи, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Враховуючи, що наслідком вчинення обвинуваченою злочину стала смерть людини, а сам злочин вчинений у стані алкогольного сп'яніння, суд не вбачає правових підстав для застосування при призначенні покарання обвинуваченій приписів ст.69,69-1 КК України, адже наслідки вказаного злочину є непоправними, а об'єктом злочину є найвища соціальна цінність - життя людини.
Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, ОСОБА_7 залишити раніше обраний у виді тримання під вартою.
Термін відбуття покарання обвинуваченій ОСОБА_7 обчислювати з моменту фактичного затримання з 16.01.2026 року, згідно протоколу №86/6 від 16.01.2026 року та ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.01.2026 року (а.с.101-103,111-112).
На підставі ч.5 ст.72 КК України, суд зараховує у строк відбуття покарання обвинуваченій ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченої на користь держави витрати на залучення експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/121-26/2215-Д від 27.01.2026 в сумі 4457 грн. (а.с.138).
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.01.2026 на ніж з речовиною бурого кольору, дві чарки, одну полімерну пляшку, гребінець жіночий, сліди папілярних візерунків, жіночий халат червоного кольору- скасувати.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України - ніж з речовиною бурого кольору, дві чарки, одну полімерну пляшку, гребінець жіночий, сліди папілярних візерунків, жіночий халат червоного кольору, зразки букального епітелію, змиви з рук, нігтьові зрізи, зразки крові, светр зеленого кольору, штани спортивні сірі, шкарпетки чорні 2 пари, светр в'язаний темно зеленого кольору з білими та червоними вставками, светр сірий напівсинтетичний, светр сірий напівсинтетичний з білими та світло-сірими вставками, футболку червону - які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Лозівського РВП ГУНП - знищити, як такі, що не представляють цінності (а.с.86-87,88,118-119,181-182,183).
Керуючись ст.369-371,373-374 КПК України, суд, -
ухвалив:
Визнати ОСОБА_7 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ст.115 ч.1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
Обраний в ході досудового розслідування запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою залишити незмінним до вступу вироку в законну силу.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з 16.01.2026, зарахувавши в рахунок відбуття покарання строк тримання під вартою відповідно до ст.72 КК України.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/121-26/2215-Д від 27.01.2026, в загальній сумі 4457 грн., перерахувавши їх на р/рUA048999980313050115000020649, код класифікації доходів бюджету 24060300, код ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач платежу ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.01.2026 - скасувати.
Речові докази: ніж з РБК, дві чарки, одну полімерну пляшку, гребінець жіночий, сліди папілярних візерунків, жіночий халат, зразки букального епітелію, змиви з рук, нігтьові зрізи, зразки крові, светр зеленого кольору, штани спортивні сірі, шкарпетки чорні 2 пари, светр в'язаний, светр сірий напівсинтетичний, светр сірий напівсинтетичний з білими та світло-сірими вставками, футболку червону - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_13