справа № 619/2928/26
провадження № 1-кс/619/434/26
іменем України
02 травня 2026 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваної ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі клопотання слідчого ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222080000026від 09 квітня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, працюючої заступником начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
До Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що 09 квітня 2026 року до Дергачівської окружної прокуратури Харківської області надійшла заява ОСОБА_9 про притягнення до кримінальної відповідальності службової особи державної виконавчої служби та керівника одного з державних підприємств, які вимагають з нього неправомірну вигоду за вчинення такою службовою особою дій із використанням наданої їй влади чи службового становища в інтересах вказаної особи, а саме за сприяння у вирішенні питання зняття арешту з майна.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обіймаючи посаду заступника начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідно до покладених на неї повноважень здійснює функції представника влади, пов'язані із примусовим виконанням судових рішень, зокрема щодо відкриття та закриття виконавчих проваджень, накладення та зняття арештів з майна боржників, у зв'язку з чим є службовою особою у розумінні ч. 3 ст. 18, примітки 1 до ст. 364 Кримінального кодексу України, а її посада відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України відноситься до таких, що передбачають зайняття відповідального становища.
Згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_5 є суб'єктом, на якого поширюється дія зазначеного Закону, як особа, уповноважена на виконання функцій держави.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» їй заборонено використовувати службове становище та пов'язані з ним можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, залучила до його реалізації як посередника ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обіймає посаду директора Харківської філії ДП «СЕТАМ» та не є службовою особою у розумінні кримінального законодавства, однак, діючи за попередньою домовленістю з нею, погодився сприяти у реалізації спільного злочинного умислу.
Реалізуючи зазначений злочинний умисел, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08.04.2026, ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові, під час особистої зустрічі з ОСОБА_9 , який представляє інтереси ОСОБА_11 - спадкоємця квартири АДРЕСА_2 , висловила вимогу про надання неправомірної вигоди у сумі 1000 доларів США за вирішення питання щодо закриття виконавчих проваджень та зняття арешту з вказаної квартири, що перебувало в межах її службових повноважень та залежало від прийняття нею відповідних рішень.
Вказаними діями ОСОБА_5 , використовуючи надану їй владу та службове становище, а також пов'язані з цим можливості впливу на перебіг виконавчих проваджень, створила для ОСОБА_9 умови, за яких останній був переконаний у неможливості вирішення зазначеного питання у законний спосіб без надання неправомірної вигоди, що фактично свідчить про вимагання такої вигоди. У подальшому, з метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_5 організувала порядок одержання неправомірної вигоди, визначивши умови її передачі, зокрема необхідність попереднього здійснення офіційних платежів у межах виконавчих проваджень із подальшою передачею грошових коштів після їх зарахування на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби.
Так, 16.04.2026, діючи за вказівками ОСОБА_5 , ОСОБА_10 під час телефонної розмови з ОСОБА_9 повідомив про необхідність передачі грошових коштів, тим самим підтвердивши та підтримавши раніше висловлену ОСОБА_5 вимогу про надання неправомірної вигоди.
У подальшому, 17.04.2026, продовжуючи діяти узгоджено з ОСОБА_5 , ОСОБА_10 під час спілкування з ОСОБА_9 надав вказівки щодо порядку здійснення офіційних платежів, визначивши послідовність дій, необхідних для створення умов подальшої передачі неправомірної вигоди та вирішення питання у виконавчій службі.
Крім того, 23.04.2026 близько 14:00, діючи відповідно до вказівок ОСОБА_5 , ОСОБА_10 під час телефонної розмови у месенджері «WhatsApp» повідомив ОСОБА_9 , що після здійснення платежів у межах виконавчих проваджень необхідно передати грошові кошти у сумі 23 000 гривень для подальшої передачі ОСОБА_5 .
Того ж дня, за вказівками ОСОБА_5 , через ОСОБА_10 , ОСОБА_9 передані реквізити для оплати заборгованостей у межах виконавчих проваджень, а також надані вказівки щодо направлення підтверджуючих документів після здійснення платежів.
28.04.2026 після здійснення ОСОБА_9 відповідних платежів та направлення підтверджуючих документів, ОСОБА_10 , діючи узгоджено з ОСОБА_5 , повідомив про необхідність очікування їх зарахування на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби з подальшою передачею неправомірної вигоди.
Надалі, 01.05.2026 ОСОБА_9 , діючи під контролем правоохоронних органів, на території житлового комплексу «Рогатинський», поблизу будинку № 4 по вул. Рогатинська Левада у м. Харкові, передав ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 23 000 гривень як неправомірну вигоду для ОСОБА_5 .
Після цього ОСОБА_10 , діючи відповідно до попередньо узгодженого з ОСОБА_5 злочинного плану, передав частину отриманих грошових коштів ОСОБА_5 за місцем її роботи за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 46.
Таким чином, ОСОБА_5 , діючи через залученого нею посередника, одержала неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто її надає, дій з використанням наданої їй влади та службового становища.
01 травня 2026 року о 14:08 за адресою: вул. Полтавський Шлях, поблизу буд. 46, м. Харків, на відкритій ділянці місцевості, у порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчинені кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України затримано ОСОБА_5 .
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.
Метою і підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно з п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; - вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. З урахуванням обставин справи, прокурор просив суд визначити підозрюваній розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вказаного клопотання та просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що стороною обвинувачення не доведено наявність існування ризиків, на які йде посилання в клопотанні, у вказаному клопотанні йде формальне цитування даних ризиків. Також захисник зазначила, що підозра не є обґрунтованою, відсутні вагомі докази винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікація її дій є невірною. Також органом слідства при обранні запобіжного заходу не враховується особистість підозрюваної особи. Заявила клопотання про можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою у виді домашнього арешту, що буде цілком достатньо для досягнення завдань кримінального провадження, а у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,просила суд визначити підозрюваній розмір застави у мінімальному розмірі.
Підозрювана ОСОБА_5 підтримала позицію свого захисника, при цьому зазначила, що вона не має наміру ховатися від слідства, з 1993 року перебуває на державній службі, за цей час жодного разу не порушувала Закон, не збирається ніяким чином впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, не збирається вчиняти будь-які кримінальні правопорушення. Має постійне місце проживання, сім'ю, фактично на її утриманні перебуває троє осіб пенсійного віку, в тому числі свекруха, яка є особою з інвалідністю і потребує стороннього догляду, раніше не судима. Також просила врахувати її скрутний матеріальний стан, про свідчить протокол обшуку за місцем її мешкання, під час якого не було вилучено жодних матеріальних цінностей, в тому числі і грошових коштів. Просила врахувати дані обставини при прийнятті судового рішення.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, слідчий суддя доходить до наступного.
Так, в провадженні слідчого відділення ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222080000026 від 09 квітня 2026 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Законодавчі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчому судді необхідно перевірити: (1) чи набула особа статусу підозрюваного; (2) чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення; (3) чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; (4) чи наявні інші обставини, які враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України; (5) чи наявні відомості на переконання того, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження; (6) який розмір застави необхідно визначити як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід та які обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідно покласти на підозрюваного, у випадку внесення застави.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.
За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.
Частиною 1 статті 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, складено і підписано 02 травня 2026 року та вручена останній того ж дня.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набула статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні і щодо неї може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останньої до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується: - заявою ОСОБА_9 про те, що службова особа державної виконавчої служби та керівник одного з державних підприємств, вимагають неправомірну вигоду за вчинення такою службовою особою дій із використанням наданої їй влади чи службового становища в інтересах вказаної особи, а саме за сприяння у вирішенні питання зняття арешту з майна; - відомостями, викладеними в матеріалах Управління СБ України в Харківській області, на виконання доручення прокурора, якими викривається протиправна діяльність ОСОБА_12 та ОСОБА_5 ; -відомостями, викладеними в протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 09.04.2026, відповідно до яких встановлено факт вимагання та одержання неправомірної вигоди; -відомостями, викладеними в протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 17.04.2026; - відомостями, викладеними в протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 30.04.2026; - протоколом обшуку транспортного засобу Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_1 , серед якого, зокрема вилучено заздалегідь ідентифіковані грошові кошти.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, могла вчинити інкриміноване їй кримінальне правопорушення.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваної, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваної, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК, а саме: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваної у вигляді її можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_5 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки остання підозрюється у вчиненні тяжкого злочину у сфері службової діяльності, за який законом передбачено максимальна міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, що свідчить про реальні спроби уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від правоохоронних органів та суду.
Враховуючи встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.
Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані підчас допиту свідка у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_5 , як підозрюваної, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що остання наділена потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється
На думку слідчого судді, прокурором не доведена наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки суду не надано жодних доказів в обґрунтування припущення можливого вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення.
Наявність інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваною злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у разі визнання винуватою у вчиненні якого їй може загрожувати покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права.
Наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у зв'язку з наявністю встановлених у судовому засіданні ризиків слідчий суддя переконаний, що застосування більш м'яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов'язання, особиста порука або ж домашній арешт не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов'язків з урахуванням обставин інкримінованого злочину.
Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 діб.
Альтернативний запобіжний захід.
Вирішуючи питання про визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших відомостей про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини проживання.
Враховуючи тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 (розмір неправомірної вигоди складає 23 000 гривень), її майновий стан, в 2025 році підозрювана мала дохід у розмірі 547 466 грн, про що зазначено в щорічній декларації, на даний час має на утриманні трьох осіб пенсійного віку, в тому числі свекруху, яка є особою з інвалідністю, потребує стороннього догляду у зв'язку з частковою ампутацією нижньої кінцівки, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України, а також зважаючи на те, що 02 травня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначити заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень, і в разі внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_5 наступні обов'язки: - не відлучатись із населеного пункту, де вона проживає та працює, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; - здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; - утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Висновки за результатами розгляду клопотання.
З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останньою інкримінованого злочину, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Слідчий суддя бере до уваги наявність у підозрюваної постійного місця проживання, місця роботи, враховує її стійкі соціальні зв'язки, однак дані обставини, з урахуванням вищевикладеного, не можуть слугувати достатньою підставою для обрання підозрюваній іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. До того ж, ці обставини існували і на момент вчинення злочину, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором у поведінці підозрюваної. Крім того, матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан її здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_5 , враховуючи його тяжкість, суспільну небезпеку злочину під час дії воєнного стану, слідчий суддя вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Слід також зазначити, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222080000026від 09 квітня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків,проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят) днів, тобто до 29 червня 2026 року (включно).
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 01 травня 2026 року з 14 год 08 хв.
Строк дії ухвали (в частині тримання під вартою) до 14 год 08 хв 29 червня 2026 року (включно).
Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 40(сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисяч сто двадцять) гривень, яка може бути внесена, як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA 208201720355299002000006674 (призначення платежу - застава), протягом дії ухвали.
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- не відлучатись із населеного пункту, де проживає та працює, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 29 червня 2026 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Дергачівський районний суд Харківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 прозастосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України - для виконання.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Зобов'язати слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваної про її тримання під вартою.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно вручити під розпис ОСОБА_5 , захиснику, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляції до суду апеляційної інстанції, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали складено та оголошений учасникам судового провадження в залі судового засідання № 3 Дергачівського районного суду Харківської області 04 травня 2026 року о 13 годині 45 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1