Справа № 401/3804/24
№ 1-кп/401/75/26
08 травня 2026 року м.Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Світловодську обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 02.11.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121070000781, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ялта АРК, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого 04.12.2023 Світловодським міськрайонним судом за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.. 75 КК України з іспитовим строком тривалістю 1 рік.;
- за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
з участю:
прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2020 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та який триває по теперішній день на підставі Указів Президента України, прийнятих упродовж 2022-2024 років.
02 жовтня 2024 року близько 15 години 00 хвилин ОСОБА_3 перебував в приміщенні під'їзду багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_3 , де побачив свого сусіда ОСОБА_6 , який стояв біля дверей власної квартири АДРЕСА_4 . У ОСОБА_6 на плечі висіла барсетка в розстібнутому вигляді. Наблизившись до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 побачив в його барсетці мобільний телефон.
У цей час, у ОСОБА_3 з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення виник злочинний умисел направлений на таємне повторне викрадення належного ОСОБА_6 мобільного телефону, що знаходився в барсетці останнього.
Під приводом привітання ОСОБА_3 підійшов впритул зі спини до ОСОБА_6 з метою заволодіння мобільним телефоном. Реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, розуміючи, що його злочинні дії нікому не помітні, з корисливих мотивів, діючи в умовах воєнного стану, таємно повторно викрав належний ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Мото 60» на дві сім-карти, ІМЕІ № 1 : НОМЕР_1 , ІМЕІ № 2: НОМЕР_2 .
У подальшому, ОСОБА_3 утримуючи викрадене при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на свій власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 4687 грн. 50 коп.
Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав, надав суду показання, згідно з якими 02 жовтня 2024 року в денний час вийшов разом зі співмешканкою ОСОБА_7 , вийшовши з квартири підійшли до ліфта на своєму поверсі, де на підлозі він побачив мобільний телефон, який забрав собі з метою здати в ломбард. З цією метою разом з ОСОБА_7 винайняли таксі на якому поїхали в ломбард. У ломбарді відмовили у прийнятті телефону, оскільки він був заблокований, а пароль розблокування він не знав. Враховуючи відсутність грошових коштів на оплату послуг таксі, водію залишив мобільний телефон до дня отримання пенсії. Після чого, пішов у магазин, а по поверненню побачив потерпілого ОСОБА_6 , який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння лежав на підлозі біля квартири, якому допоміг зайти в приміщення квартири. Те, що знайдений мобільний телефон належав ОСОБА_6 йому не було відомо, оскільки за один-два місяці до події він бачив у нього мобільний телефон іншого кольору. З огляду на викладене, вважає, що в його діях відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення.
Не зважаючи на невизнання своєї вини, вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом доказами.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 надав свідчення, відповідно до яких, він у жовтні 2024 року, точної дати не пам'ятає, в денний час перебував на вулиці біля під'їзду, при цьому, мобільний телефон лежав в барсетці, яка була закрита на замок. Після чого пішов додому, біля квартири відкрив барсетку, яка висіла на плечі та дістав ключі від квартири, мобільний телефон знаходився в середині барсетки. Нахилився до вхідних дверей квартири, щоб відкрити замок, при цьому барсетка знаходилась за спиною у відкритому стані. В цей момент з сусідньої квартири вийшов ОСОБА_3 та пройшов від нього дуже близько. Перебуваючи в приміщенні квартири через деякий час виявив відсутність мобільного телефону, який був в барсетці. Пішов до сусідки ОСОБА_8 , яку попросив зателефонувати на його номер телефону, але телефон був вимкнений. Телефон шукав на площадці біля квартири і ліфта, також біля під'їзду, запитував у продавців магазину, розташованого поряд з будинком. Намагався власними силами знайти телефон, але, враховуючи, що пошуки не дали результату, через місяць звернувся до поліції. Вважає, що мобільний телефон викрав ОСОБА_3 , оскільки телефон знаходився у закритій на замок барсетці, тому виключає можливість його втрати. Саме ОСОБА_3 підійшов до нього впритул в той час, як відкрита барсетка з мобільним телефоном була у нього за спиною.
Свідок ОСОБА_9 суду засвідчив, що його батько ОСОБА_6 02 жовтня 2024 року в вечірній час прийшов до нього додому і повідомив про зникнення мобільного телефону. Зазначив, що телефон знаходився в барсетці, замок якої був застебнутий, біля дверей квартири він відкрив замок та дістав ключі. В цей момент повз нього проходили сусіди, після чого, через деякий час, будучи в квартирі, виявив зникнення телефону. Вони намагалися знайти мобільний телефон самостійно, у тому числі за ІР-адресою, але телефон був не в мережі. Приблизно через місяць пошуків телефону, він запропонував батькові звернутися до поліції.
Свідок ОСОБА_10 суду засвідчила, що працює в ломбарді «Скарбничка», 02 жовтня 2024 року ОСОБА_3 , який являється постійним клієнтом ломбарду, звернувся до відділення ломбарду з пропозицією здати мобільний телефон. Наданий ним мобільний телефон був без сім-карти та заблокований. На її пропозицію розблокувати мобільний телефон, ОСОБА_3 зазначив, що не пам'ятає пароль, у зв'язку з чим, вона відмовилася його приймати.
Свідок ОСОБА_11 суду засвідчив, що у жовтні 2024 року знаходився в салоні автомобіля біля будинку № 31 по вул.. Конька міста Світловодська, до нього підійшов обвинувачений разом з жінкою та попросив підвести до зупинки «Дитячий світ», сказав, що дасть гроші на бензин, на що він погодився. Підвіз пасажирів до зупинки, де вказані особи пішли у ломбард, але швидко повернулися і він відвіз їх назад. По приїзду чоловік кинув на сидіння мобільний телефон і повідомив, що гроші за бензин віддасть завтра, але гроші так і не віддав. Зазначений мобільний телефон у подальшому він добровільно видав працівникам поліції.
Свідок ОСОБА_8 суду засвідчила, що співмешкає з обвинуваченим ОСОБА_3 . У листопаді 2024 року ОСОБА_3 біля ліфта знайшов мобільний телефон, який запропонував здати в ломбард, на що вона погодилася. На таксі поїхали в ломбард, але телефон у нього не прийняли. У зв'язку з чим, ОСОБА_3 залишив телефон таксисту, якому повідомив, що 07 числа віддасть гроші і забере телефон. ОСОБА_6 заходив до неї і запитував з приводу зниклого мобільного телефону, вона йому зателефонувала, але номер був поза зоною досяжності. Про знайдений з ОСОБА_3 мобільний телефон ОСОБА_6 нічого не казала.
Судом досліджено письмові докази, здобуті під час досудового розслідування, з яких встановлено наступне.
Витяг з ЄРДР за № 12024121070000781 від 02.11.2024 з правовою кваліфікацією ч.4 ст. 185 КК України, відомості щодо якого внесено за заявою ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 52, 53, 54)
Протокол огляду місця події від 02 листопада 2024 року, відповідно до якого місцем огляду є приміщення коридору біля квартири АДРЕСА_5 . (т.1 а.с.55, 56-58)
Протокол огляду місця події від 02 листопада 2024 року, згідно з яким місцем огляду є ділянка місцевості біля магазину «АТБ» по вул.. Богдана Хмельницького, 34 в м.Світловодську, під час якого гр.. ОСОБА_11 добровільно видав мобільний телефон марки «Мото» з відповідними ІМЕІ, без сім-картки. Зі слів гр. ОСОБА_11 вказаний мобільний телефон йому віддав 02 жовтня 2024 року невідомий чоловік за послуги перевезення. (т. 1 а.с. 66)
Протокол пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 04 листопада 2024 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 на фото № 3 впізнав чоловіка, який 02.10.2024 віддав йому мобільний телефон марки «Мото» за послуги перевезення. (т. 1 а.с. 67-70)
Протокол пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 04 листопада 2024 року, згідно з яким свідок ОСОБА_10 на фото № 1 впізнала чоловіка, який 02.10.2024 намагався здати в ломбард мобільний телефон, але вона відмовила у його прийнятті. (т.1 а.с. 71-73)
Постанова слідчого від 15 листопада 2024 року про визнання мобільного телефону марки «Мото 60» на дві сім-карти речовим доказом та здачу речового доказу на зберігання. (т.1 а.с. 74)
Висновок експерта судово-товарознавчої експертизи № 4060 від 25.11.2024, згідно з яким ринкова вартість бувшого у використанні мобільного телефону марки «Мото 60» на дві сім-карти, становить 4687, 50 грн. (т. 1 а.с. 76-82)
Отже, оцінюючи досліджені судом докази, які є належними, допустимими, достовірними в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх достатніми для визнання винуватим ОСОБА_3 у вчиненні встановленого судом кримінального правопорушення.
Суд у цій справі надає перевагу показанням потерпілого ОСОБА_6 , щодо обставин викрадення у нього мобільного телефону, оскільки надані ним показання є логічними, послідовними і таким, що узгоджуються з іншими доказами у справі.
При цьому, суд відхиляє доводи обвинуваченого, що він не вчиняв крадіжку мобільного телефону, а лише привласнив знахідку, з огляду на наступне.
За нормативним визначенням крадіжка - це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, ні гаданого права.
Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно, мала підстави вважати де знаходиться власник речі й усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.
Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, у таких випадках слід констатувати презумпцію "забутості" речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним.
На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2025 по справі № 688/2554/22.
Таким чином, з показань обвинуваченого з урахуванням інших доказів у справі можна встановити такі факти: перебування мобільного телефону у приміщенні коридору біля ліфту, де розташована квартира потерпілого, тобто у відомому та доступному для нього місті; здійснення потерпілим активних дій, спрямовані на відшукання втраченого телефону безпосередньо в межах поверху, де розташована його квартира, що вказує на те, що телефон, навіть, попри його втрату власником, перебував у власності потерпілого, проте реалізувати своє право на користування, розпорядження ним, тощо він не мав можливості через протиправні дії обвинуваченого; реальну можливість встановити власника мобільного телефону й передбачити, що він повернеться за ним; вилучення з мобільного телефону сім-карти та намагання обвинуваченим відразу його реалізувати, доводить наявність умислу саме на вчинення крадіжки.
З огляду на викладене, дії обвинуваченого ОСОБА_3 , виходячи з його показань в ході судового розгляду про обставини заволодіння ним мобільного телефону потерпілого, також містять всі ознаки складу таємного викрадення чужого (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 185 КК України.
Таким чином, суд критично ставиться до доводів обвинуваченого щодо відсутності умислу на викрадення майна потерпілого та розцінює їх як такі, що надані з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
З вищенаведених підстав та, враховуючи, що свідок ОСОБА_8 являється співмешканкою обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає свідчення останньої, також, надані з метою уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності за вчинене.
Даючи оцінку результатам судового розгляду справи, суд визнає, що вина обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні доведена повністю, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.4 ст. 185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання за скоєне, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обвинуваченим ОСОБА_3 вчинено умисне кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, він раніше судимий вироком Світловодського міськрайонного суду від 04.12.2023 за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік, співмешкає з гр.. ОСОБА_8 , не працює, за місцем фактичного проживання характеризується, як особа на яку неодноразово надходили скарги за перебування в стані алкогольного сп'яніння та постійні сварки, на зауваження сусідів не реагує, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 568 від 13.12.2024 ОСОБА_3 в момент скоєння правопорушення страждав і в даний моент страждає розладами особистості і поведінки органічної етіології (ЧИТ в 2010 році) з помірним вираженим когнітивним порушенням (згідно МКХ 10 F 07.9), які не досягають психозу та недоумства. Міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Підпадає під дію ч.1 ст. 19 КК України. У відношенні інкримінує мого йому діяння слід вважати осудним. Застосування заходів медичного характеру не потребує.(т. 1 а.с.84-106)
Крім того, згідно з висновком експерта № 44 за результатами судово-психіатричної експертизи від 03.02.2026, проведеної на виконання ухвали суду від 25.09.2025, ОСОБА_3 на час вчинення ним суспільно-небезпечного діяння виявляв ознаки психічного розладу особистості та поведінки органічної етіології складного ґенезу (множинні ЧМТ, зловживання спиртними напоями та психоактивних речовин канабіноїдів в анамнезі) внаслідок дисфункції головного мозку, з емоційно-лабільними проявами та паталогічним потягом до крадіжок (згідно МКХ 10 F 07.9). Під час вчинення суспільно небезпечного діяння міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний момент виявляє ознаки психічного розладу особистості та поведінки органічної етіології складного ґенезу (множинні ЧМТ, зловживання спиртними напоями та психоактивних речовин канабіноїдів в анамнезі) внаслідок дисфункції головного мозку, з емоційно-лабільними проявами та паталогічним потягом до крадіжок (згідно МКХ 10 F 07.9). ОСОБА_3 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (т. 2 а.с. 112-114)
Пом'якшуючих покарання обставин судом не встановлено.
Потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на момент вчинення кримінального правопорушення, останньому виповнилося шістдесят років та враховуючи, що, відповідно до вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я категорію 60-75 років визначено похилим віком, суд вважає доведеним наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, відповідно до п.6 ч.1 ст. 67 КК України.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, з урахуванням особи винного ОСОБА_3 , виходячи з загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, те, що призначене покарання повинно бути відповідним скоєному, тобто необхідним і достатнім для виправлення особи, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо при призначенні покарання в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на певний строк.
Остаточне покарання суд визначає керуючись правилами частини першої статті 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2023 року до покарання, призначеного за даним вироком.
З огляду на призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований щодо нього, на час набрання вироком законної сили, підлягає залишенню без змін.
На підставі частини п'ятої статті 72 КК України, строк попереднього ув'язнення починаючи з 02 грудня 2024 року по 07 травня 2026 року включно підлягає зарахуванню у строк відбування покарання, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, судові витрати у справі відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує керуючись правилами ч.9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 368, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною четвертою статті 185 КК України на підставі якої призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до частини першої статті 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2023 року до покарання, призначеного за даним вироком, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 місяць.
Строк покарання ОСОБА_3 відраховувати з дня проголошення вироку, тобто з 08 травня 2026 року.
На підставі частини п'ятої статті 72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання, призначеного за даним вироком, строк попереднього ув'язнення починаючи з 02 грудня 2024 року по 07 травня 2026 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Речові докази: мобільний телефон марки «Мото 60» на дві сім-карти, ІМЕІ № 1 : НОМЕР_1 , ІМЕІ № 2: НОМЕР_2 , який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити потерпілому як законному володільцю.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Копія вироку після його проголошення негайно вручається обвинуваченому та прокурору, особам, які не були присутніми під час проголошення вироку, його копія направляється не пізніше наступного дня.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Світловодський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії вироку.
Суддя Світловодського міськрайонного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1
08.05.2026