Дата документу 28.04.2026 Справа № 332/856/20
Єдиний унікальний № 332/856/20 Головуючий у І інстанції: Яцун О.С.
Провадження № 22-ц/807/507/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
28 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Трофимової Д.А.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про скасування права власності на спадкове майно,-
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про скасування права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позову зазначено, що вона та відповідач є спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_3 .
До спадкового майна увійшли: 31/50 будинку по АДРЕСА_1 , та квартира АДРЕСА_2 . Вона вчасно подала заяву про прийняття спадщини, а відповідач спадщину не прийняв, адже самостійно не подав заяву про прийняття спадщини.
На момент відкриття спадщини відповідач був повнолітнім, натомість від імені свого сина заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до Першої Запорізької державної нотаріальної контори подала ОСОБА_4 .
Вказані обставини встановлені відділом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області у постанові від 22 березня 2019 року про закриття кримінального провадження.
Посилаючись на означені обставини, на підставі статті 1301 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 просила суд
визнати свідоцтва про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 та про право власності на квартиру по АДРЕСА_3 недійсними і скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі на нерухоме майно.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2020 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (далі - Департамент), про скасування права власності на спадкове майно.
Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння на АДРЕСА_4 та свідоцтва про право власності на квартирупо АДРЕСА_3 в порядку статті 1301 ЦК України, залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням та додатковим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційні скарги, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, незастосування норми матеріального права, які у даній справі підлягають застосуванню, та порушення норми процесуального права, просить рішення та додаткове рішення суду скасувати повністю або частково і винести у відповідній його частині нове рішення або змінити рішення.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишені без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2020 року та додаткове рішення цього суду від 29 січня 2021 року залишені без змін.
Постановою Верховного Суду від 02 липня 2025 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року в частині перегляду додаткового рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2021 року скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року в частині перегляду вказаного рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2025 року прийнято до провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про скасування права власності на спадкове майно.
23 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому вона просить забезпечити участь у судовому засіданні судді Заводського районного суду Запоріжжя Яцун О.С., відповідної особи Департаменту реєстрації послуг Запорізької міської ради та представника Першої запорізької нотаріальної контори разом з матеріалами спадкових справ.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представники - адвокати Тютюнник В.П. та Федорець В.І. наполягали на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні додаткового рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2021 року та ухваленні нового рішення про задоволення позову.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства. Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну слід частково задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання свідоцтв про право про право власності на домоволодіння на АДРЕСА_4 та свідоцтва про право власності на квартирупо АДРЕСА_3 в порядку статті 1301 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус не видавав свідоцтва про право на спадщину, підставами виникнення права власності у ОСОБА_2 на спірне майно були відповідні рішення суду, тому відсутні підстави для задоволення позову за статтею 1301 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2006 у справі № 2-30/2006 за ОСОБА_2 визнано право власності на частині квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька - ОСОБА_3 . Рішення набрало законної сили 21.02.2006 (а.с.12-13).
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2007 у справі №2-1068/2006 за ОСОБА_2 визнано право власності на 31/50 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після його дядька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення набрало законної сили 13.03.2013 (а.с.60-63).
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником частини квартири АДРЕСА_2 . Державна реєстрація була здійснена Орендним підприємством ЗМБТІ. на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2006 року у справі № 2-30/2006.
Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником 31/50 будинку АДРЕСА_1 . Державна реєстрація була здійснена Реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області 11 червня 2007 року на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2007 року у справі № 2-1068/2006.
Відповідно до копії спадкової справи № 436/03 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , станом на 29.05.2020, будь-яких свідоцтв про право на спадщину нотаріусом не видавалося.
Свідоцтва про право власності на спірне майно ОСОБА_2 не видавалися; підставами виникнення у нього права власності і реєстрації такого майна були вказані судові рішення.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1301 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Реєстраційні дії за судовими рішеннями проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником (частина перша статті 311 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Оскільки свідоцтва про право на спадщину нотаріус не видавав, а підставами виникнення у ОСОБА_2 права власності є вказані судові рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову щодо визнання свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно недійсними в порядку статті 1301 ЦК України.
Доводи апеляційної правильних висновків суду не спростовують.
Як зазначив у своїй постанові від 02 липня 2025 року Верховний Суд, позов ОСОБА_1 фактично спрямований на перегляд судових рішень, якими визнано за відповідачем право власності на спадкове майно, з метою досягнення іншого процесуального результату.
Доводи ОСОБА_1 , озвучені в судовому засіданні під час розгляду справи в апеляційному суді, щодо різної нумерації будинку, право власності на який визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після його дядька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2007 у справі № 2-1068/2006 - на 31/50 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , у той час як в інформаційній довідці з Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником 31/50 будинку № 2/71, колегія суддів не приймає в силу положень 367 ЦПК України, оскільки такі доводи не були предметом розгляду суду першої інстанції, однак зауважує, що матеріали справи містять копію ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2018, що залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 19.06.2018, про виправлення описки в рішенні Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2007 (т. 2 а.с. 160, 170-171)
Разом з тим, згідно з частиною другою статті 211 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про місце, дату і час судового засідання.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси, або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
За змістом частини третьої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
Відповідно до частини п'ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зроблено висновок, що: «обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. […] У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (частина друга статті 410 ЦПК України). Тлумачення частини другої статті 410 ЦПК України свідчить, що: правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення; оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції; правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства».
Колегія суддів зауважує, що додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2021 року ухвалене у відкритому судовому засіданні, проте в матеріалах справи відсутні докази повідомлення судом першої інстанції учасників справи про дату, час і місце розгляду.
В апеляційній скарзі на вказане додаткове рішення ОСОБА_1 зазначала про ухвалення додаткового рішення без повідомлення учасників справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) викладено висновок про те, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина четверта статті 244 Господарського процесуального кодексу України, частина четверта статті 270 ЦПК України). Додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення.
Таким чином, колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була повідомлена судом про час та місце розгляду справи під час ухвалення додаткового рішення.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8-12, 128-130, 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Таким чином, зважаючи на встановлене апеляційним судом порушення вимоги процесуального закону щодо належного повідомлення сторін про час та місце ухвалення додаткового рішення, враховуючи положення частини четвертої статті 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов'язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання, з огляду на ухвалення 29 липня 2020 року додаткового рішення судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи та розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 , чим вона обґрунтувала свою апеляційну скаргу, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2021 року з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2021 року - скасувати. Увалити в цій справі нову постанову, якою:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_4 та свідоцтва про право власності на квартирупо АДРЕСА_3 в порядку статті 1301 ЦК України, - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 08 травня 2026 року.
Головуючий:
Судді: