Дата документу 28.04.2026 Справа № 335/10811/23
Єдиний унікальний № 335/10811/23 Головуючий у І інстанції: Яцун О.О.
Провадження № 22-ц/807/962/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
28 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Кухаря С.В.,
секретар: Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє від імені співвласників багатоквартирного будинку, в особі представника - адвоката Пономаренка Олександра Олександровича на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2026 року у справі за позовом співвласників багатоквартирного будинку, від імені яких діє ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Пономаренка Олександра Олександровича, до Концерну «Міські теплові мережі» про зобов'язання вчинити дії щодо обліку спожитої теплової енергії та здійснення перерахунку нарахувань за надані послуги,-
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , який діє від імені співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в особі представника - адвоката Пономаренка О.О. звернувся до суду з позовом до Концерну «МТМ» про зобов'язання вчинити дії щодо обліку спожитої теплової енергії та здійснення перерахунку нарахувань за надані послуги.
В обґрунтування позову зазначено, що Концерн «МТМ» є надавачем послуг з теплопостачання багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .
За рішенням співвласників вказаного багатоквартирного будинку № 01/21 від 08.08.2021, наприкінці 2021 року цей будинок було облаштовано приладами-розподілювачами теплової енергії. Відповідно до вказаного рішення ОСОБА_1 було обрано уповноваженою особою співвласників будинку щодо реалізації рішення з цього приводу в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Проте, на неодноразові звернення до Концерну «МТМ» щодо облаштування будинку приладами-розподілювачами теплової енергії та необхідності у зв'язку з цим здійснювати облік поставленої теплової енергії саме за цими приладами, концерн відповідав відмовою або ж взагалі не відповідав.
У багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 не утворено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а тому правове регулювання діяльності співвласників у такому будинку має регулюватися Законом України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку».
Так, під час неодноразових звернень ОСОБА_1 в інтересах співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 до Концерну «МТМ», підприємству надавані всі необхідні документи, передбачені Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Порядком № 205, проте Концерн протиправно продовжує неправильно здійснювати облік теплової енергії за вказаним будинком, ігноруючи встановлені у будинку прилади-розподілювачі теплової енергії.
Оскільки співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 є споживачами послуг з постачання теплової енергії, то відповідно, вони наділені всіма права споживачів послуг, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 , який діє від імені співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в особі представника - адвоката Пономаренка О.О. просив суд зобов'язати Концерн «МТМ» здійснювати облік спожитої теплової енергії у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , на підставі приладів розподілювачів теплової енергії, встановлених у цьому будинку, та провести у зв'язку з цим перерахунок нарахувань за витрачене тепло на усі квартири будинку АДРЕСА_1 за опалювальні сезони 2021-2022 рр та 2022-2023 рр.
Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2026 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , який діє від імені співвласників багатоквартирного будинку, в особі представника - адвоката Пономаренка О.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність їм висновків суду, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2026 рокута ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ч. 1 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачає, що оснащення будівель вузлами комерційного обліку і обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил, причому ні саме оснащення, ні відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов і погодження з операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг, органами місцевого самоврядування, державними органами.
Таку саме норму містить пункт 11 Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого наказом Мінрегіону № 206 від 09.08.2018.
Пункт 12 Порядку передбачає, що за зверненням власника (співвласників) оператор зовнішніх інженерних мереж безкоштовно надає інформацію, необхідну для оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем.
Отримання такої інформації є правом, а не обов'язком співвласників багатоквартирного будинку.
Таким чином, вимоги отримувати технічні умови та/або погоджувати проектну документацію на оснащення будівель вузлами комерційного обліку з операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг, органами місцевого самоврядування, державними органами є неправомірними.
Якщо будівля (багатоквартирний будинок) уже приєднана до мереж теплопостачання, то відсутні правові підстави для видачі технічних умов на технічне переоснащення, реконструкцію чи капітальний ремонт ІТІ або внутрішньобудинкової системи теплопостачання в цілому. Тому відсутні правові підстави у такому разі вимагати нового приєднання такої будівлі до теплових мереж та отримання на це технічних умов.
Крім того, на думку позивача, питання технічного огляду та технічного обслуговування ІТП багатоквартирного будинку має вирішуватися між теплопостачальною організацією та співвласниками такого будинку на договірних засадах, за взаємною згодою сторін.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Сторони у справі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 201-203). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності сторін, які не з'явилися.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень правил надання послуг Концерном «МТМ» та правових підстав для зобов'язання відповідача здійснювати облік спожитої теплової енергії на підставі приладів розподілювачів теплової енергії та проведення перерахунку нарахувань за надані послуги.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи і не заперечували сторони, що Концерн «МТМ» діє на підставі Статуту. Відповідно до Статуту підприємства, основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.
Відповідно до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 № 01/21 від 08.08.2021, у разі приєднання цього будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж, зобов'язано власників (співвласників) приміщень у вищевказаній будівлі, забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку теплової енергії. Крім того, ОСОБА_1 обрано уповноваженою особою співвласників будинку в органах державної влади та місцевого самоврядування щодо реалізації рішення про улаштування приладів-розподілювачів теплової енергії та зміну порядку оплати за спожиту теплову енергію та монтаж радіаторних клапанів з термостатичним елементом на батареях опалення у приміщеннях будинку (а.с.11-12).
Уповноважена особа співвласників будинку ОСОБА_1 неодноразово звертався з листами до Концерну «МТМ», якими інформував відповідача про використання у будинку АДРЕСА_1 приладів-розподілювачів теплової енергії та просив провести перерахунок нарахувань за витрачене тепло по усіх квартирах за вищевказаною адресою за два опалювальні сезони 2021-2022 та 2022-2023 роки, що підтверджується відповідними листами (а.с.6, 15).
У листі Концерну «МТМ» № 6202/14 від 25.11.2021, наданому на звернення ОСОБА_1 , заявнику було повідомлено, що внутрішня система опалення житлових будинків по АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 приєднана до теплових мереж через груповий гідроелеватор, який встановлено у житловому будинку АДРЕСА_1 . Оскільки внутрішня система будинку АДРЕСА_1 підключена через груповий елеватор, то система опалення, яка підключена через гідроелеватор, може працювати тільки в системі з постійним гідравлічним режимом. Встановлення приладів регулювання в окремому приміщенні будинку призводить до збільшення загального гідравлічного опору в системі опалення і, як наслідок, веде до порушення гідравлічного і теплового режиму системи опалення всіх будинків, підключених до цього елеватора. Отже, існуюча система опалення будинків не адаптована до встановлення регулювальних пристроїв та, відповідно з ДБН В.2.5-39:2008 «Теплові мережі» і ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», потребує модернізацію/технічне переоснащення існуючого теплового вузла (групового елеватора). За вказаних обставин, прийняття в експлуатацію приладів - розподілювачів теплової енергії можливе після впровадження заходів для забезпечення сталого гідравлічного режиму роботи внутрішньої системи опалення будинків (а.с.14).
Зі змісту листа Концерну «МТМ» № 1613/14 від 23.03.2023, наданого на звернення ОСОБА_1 щодо наміру встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії у житловому будинку АДРЕСА_1 , встановлено, що на сьогодні внутрішня система опалення житлових будинків по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 і АДРЕСА_3 приєднана до теплових мереж по залежній схемі через груповий гідроелеватор, який встановлено у житловому будинку по АДРЕСА_1 . На окремому відгалуженні на внутрішню систему опалення будинку по АДРЕСА_1 встановлено вузол комерційного обліку теплової енергії. Окремо звернуто увагу на те, що система опалення, яка підключена через гідроелеватор, може працювати тільки в системі з постійним гідравлічним режимом. При цьому, встановлення приладів регулювання та обліку тепла окремої квартири у будинку передбачає змінний режим теплоспоживання і, як наслідок, веде до порушення гідравлічного і теплового режиму системи опалення всіх будинків, підключених до групового елеватора. Регулювати параметри теплоносія у внутрішньобудинкових системах опалення без модернізації теплових вводів та системи розподілення теплоносія неможливо. Існуюча система опалення будинків не адаптована до встановлення регулювальних пристроїв та, відповідно до ДБН В.2.5-39:2008 «Теплові мережі» і ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», потребує модернізації / технічного переоснащення існуючого теплового вузла (групового елеватора). Процес модернізації системи опалення має починатися зі встановлення індивідуального теплового пункту. До того ж, п.6.1.10. ДБН В.2.5-67:2013 визначено, що у будівлях зі змінним тепловим режимом необхідно забезпечувати залежне від погодних умов автоматичне регулювання теплового потоку системи опалення з додатковим його коригуванням за усередненою температурою внутрішнього повітря або за температурою повітря у характерному за призначенням будівлі приміщення, що має найбільші питомі тепловтрати, а вже наступними кроками процесу модернізації системи опалення є балансування теплопостачання у будинку та встановлення індивідуального обліку теплоспоживання. Зважаючи на вищевикладене, до моменту встановлення у приміщеннях автоматичних радіаторних терморегуляторів та приладів - розподілювачів теплової енергії, необхідно, відповідно до вимог чинних нормативних документів, встановити в тепловому вузлі будинку АДРЕСА_1 індивідуальний тепловий пункт (ІТП) з погодозалежним регулюванням. Саме завдяки встановленню ІТП забезпечується змінний гідравлічний режим системи опалення з регулюванням витрати теплоносія в залежності від потреби у теплі та у поєднанні з індивідуальним обліком і регулюванням теплоспоживання досягається економія енергоресурсів (а.с.9).
23.09.2025 Концерн «МТМ» отримав лист від Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» № 217-1380 від 03.09.2025 на своє звернення від 02.07.2025 щодо послідовності кроків модернізації системи опалення та / або внутрішнього теплопастачання будівель, де зазначено, що відповідно до вимог ДСТУ EN 15232-1:2017 (ДСТУ EN ISO 52120-1:2022), п. 5.4.2 ДСТУ-Н Б В.3.2-3:2014 та п. 10.5.1 ДБН В.2.5-67:2013, слід дотримуватись такої послідовності заходів: 1) встановлення індивідуального теплового пункту (ІТП) з функціями автоматичного погодного регулювання та обмеження температури зворотного теплоносія, що забезпечує регулювання на рівні будівлі та закладає основу для підвищення енергоефективності; 2) гідравлічне балансування внутрішньобудинкової системи опалення - дозволяє рівномірно розподілити теплоносій між стояками та окремими приладами, виключає ризики перегріву чи недогріву окремих зон; 3) встановлення автоматичних регуляторів температури повітря в приміщенні (автоматичних радіаторних терморегуляторів) - надає можливість індивідуального регулювання температури в приміщеннях; 4) подальше впровадження вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів - розподілювачів теплової енергії - створює умови для індивідуального обліку споживання, стимулює ощадливе використання енергії. Реалізація вказаних заходів у комплексі відповідає мінімальному класу енергоефективності автоматизації (класи С і вище), що забезпечує виконання вимог чинних нормативних документів. Звернуто увагу також на те, що у випадку використання автоматичних регуляторів температури на підводках опалювальних приладів вертикальних однотрубних системах без насосної циркуляції га гідравлічного балансування (наприклад, при застосуванні гідроелеваторів, в тому числі групових, регульованих тощо), існує ризик: часткового або повного припинення циркуляції теплоносія в стояках; погіршення теплопостачання окремих приміщень / опалювальних приладів; зростання гідравлічних дисбалансів та аварійних ситуацій. Ці проблеми обумовлені особливостями роботи однотрубних систем, де встановлення терморегуляторів без комплексної модернізації може призвести до блокування проходу теплоносія. Для досягнення належного рівня енергоефективності та уникнення зазначених ризиків модернізація повинна проводитися виключно у комплексній послідовності: ІТП - балансування - терморегулятори - вузли розподільного обліку теплової енергії або прилади - розподілювачі теплової енергії. Цей підхід забезпечує енергоефективну та надійну робочу системи теплопостачання, відповідає вимогам чинних стандартів та створює технічні передумови для подальшого індивідуального обліку споживання теплової енергії (а.с.142-143).
Відносини щодо комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання; розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг; встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії; формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг; забезпечення споживачів обліковою інформацією, регулюється Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.
Власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об'єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов'язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п'ятою - сьомою цієї статті (ч. 2 цієї статті)
Згідно з ч. 7 ст. 4 Закону, вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються. У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) особами, визначеними частинами другою і третьою цієї статті, повинні бути встановлені прилади - розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно.
Модель приладу - розподілювача теплової енергії визначається власником (співвласниками) будівлі за погодженням з виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги.
Усі опалювальні прилади при застосуванні вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів - розподілювачів теплової енергії обладнуються автоматичними регуляторами температури повітря у приміщенні відповідно до будівельних норм.
Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов'язковим.
Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії, затвердженого постановою КМУ № 829 від 10.10.2018, розподільний облік споживання комунальної послуги з постачання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж і оснащена вузлами комерційного обліку теплової енергії, забезпечується шляхом встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії на вводі трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення в окреме приміщення будівлі або приладів - розподілювачів теплової енергії на опалювальних приладах.
Технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку визначається під час обстеження внутрішньобудинкової системи опалення суб'єктом господарювання, що має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання шляхом встановлення відповідності кожному з критеріїв у форматі так/ні, визначених у пункті 6 цього Порядку, про що складається акт обстеження у довільній формі, у якому зазначається висновок за результатами обстеження, прізвище, ім'я, по батькові виконавця обстеження. Якщо у висновку зазначено, що технічна можливість встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії відсутня, зазначається критерій з переліку згідно з пунктом 6 цього Порядку, якому не відповідає внутрішньобудинкова система опалення, а також можуть зазначатися заходи, здійснення яких дозволить встановити вузли розподільного обліку.
Згідно з п. 6 Прядку , технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна за відповідності внутрішньобудинкової системи опалення всім таким критеріям:
-окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення будівлі (за наявності);
-принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення будівлі;
-під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб;
-можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації.
Відповідно до пункту 5 Порядку оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку / приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 205 від 09.08.2018, у разі застосування вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів - розподілювачів теплової енергії, усі опалювальні прилади обладнуються автоматичними регуляторами температури повітря у приміщенні, а для однотрубних систем опалення - додатково замикаючими або обхідними ділянками.
Згідно з п. 13 цього Порядку, власник (співвласники) будівлі, яка оснащується приладами - розподілювачами теплової енергії, забезпечує(ють) налагоджену внутрішньобудинкову систему опалення (досягнута витрата теплоносія відповідно до результатів гідравлічного розрахунку).
Судом встановлено, що система опалення житлового будинку АДРЕСА_1 приєднана до теплових мереж по залежній схемі через груповий нерегульований гідроелеватор, до якого підключені ще два житлових будинки. Елеватор забезпечує постійний гідравлічний режим роботи системи опалення із постійною витратою теплоносія. Встановлення автоматичних терморегуляторів передбачає регулювання витрати теплоносія в залежності від температури повітря в приміщенні, і така система опалення набуває ознак системи із змінним гідравлічним режимом. При цьому, системі теплоспоживання одночасно з елеватором та автоматичними регуляторами температури неможливо дати певного визначення, така система завжди буде гідравлічно розбалансована, надлишки теплоносія будуть перерозподілятися на системи опалення інших споживачів.
Несумісність застосування автоматичних регуляторів температури у системі з елеватором визначена п. 16.7.2 ДБН В.2.5-39:2008 «Теплові мережі» - не допускається приєднувати систему опалення до теплової мережі через елеватор у поєднанні з автоматичним регулятором теплового потоку. Одночасно п.6.1.10. ДБН В.2.5-67:2013 визначено, що у будівлях зі змінним тепловим режимом необхідно забезпечувати залежне від погодних умов автоматичне регулювання теплового потоку системи опалення з додатковим його коригуванням за усередненою температурою внутрішнього повітря або за температурою повітря у характерному за призначенням будівлі приміщенні.
Тобто, до моменту встановлення у приміщеннях автоматичних регуляторів температури та приладів - розподілювачів теплової енергії, необхідно замість елеватора встановити індивідуальний тепловий пункт (ІТП) з погодозалежним регулюванням. Саме завдяки встановленню ІТП забезпечується змінний гідравлічний режим системи опалення з регулюванням витрати теплоносія в залежності від потреб в теплі, а вже додаткове коригування за температурою у приміщенні забезпечується встановленням автоматичних регуляторів температури на опалювальних приладах та досягається економія енергоресурсів.
З інформації Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» № 217-1380 від 03.09.2025 встановлено, що відповідно до вимог ДСТУ EN 15232-1:2017 (ДСТУ EN ISO 52120-1:2022), п. 5.4.2 ДСТУ-Н Б В.3.2-3:2014 та п. 10.5.1 ДБН В.2.5-67:2013, слід дотримуватись такої послідовності заходів: 1) встановлення індивідуального теплового пункту (ІТП) з функціями автоматичного погодного регулювання та обмеження температури зворотного теплоносія, що забезпечує регулювання на рівні будівлі та закладає основу для підвищення енергоефективності; 2) гідравлічне балансування внутрішньобудинкової системи опалення - дозволяє рівномірно розподілити теплоносій між стояками та окремими приладами, виключає ризики перегріву чи недогріву окремих зон; 3) встановлення автоматичних регуляторів температури повітря в приміщенні (автоматичних радіаторних терморегуляторів) - надає можливість індивідуального регулювання температури в приміщеннях; 4) подальше впровадження вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів - розподілювачів теплової енергії - створює умови для індивідуального обліку споживання, стимулює ощадливе використання енергії. Реалізація вказаних заходів у комплексі відповідає мінімальному класу енергоефективності автоматизації (класи С і вище), що забезпечує виконання вимог чинних нормативних документів. Звернуто увагу також на те, що у випадку використання автоматичних регуляторів температури на підводках опалювальних приладів вертикальних однотрубних системах без насосної циркуляції га гідравлічного балансування (наприклад, при застосуванні гідроелеваторів, в тому числі групових, регульованих тощо), існує ризик: часткового або повного припинення циркуляції теплоносія в стояках; погіршення теплопостачання окремих приміщень / опалювальних приладів; зростання гідравлічних дисбалансів та аварійних ситуацій. Ці проблеми обумовлені особливостями роботи однотрубних систем, де встановлення терморегуляторів без комплексної модернізації може призвести до блокування проходу теплоносія. Для досягнення належного рівня енергоефективності та уникнення зазначених ризиків модернізація повинна проводитися виключно у комплексній послідовності: ІТП - балансування - терморегулятори - вузли розподільного обліку теплової енергії або прилади - розподілювачі теплової енергії. Цей підхід забезпечує енергоефективну та надійну робочу системи теплопостачання, відповідає вимогам чинних стандартів та створює технічні передумови для подальшого індивідуального обліку споживання теплової енергії (а.с.142-143).
Отже, як правильно визначив суду першої інстанції, зазначені норми є спеціальними і підлягають обов'язковому застосуванню до спірних правовідносин.
З огляду на вищевикладене, правильним є висновок суду про відмову в задоволенні позову, оскільки під час розгляду справи встановлено, що система опалення, яка підключена через гідроелеватор, може працювати тільки в системі з постійним гідравлічним режимом. Установлення приладів регулювання та обліку тепла окремої квартири у будинку передбачає змінний режим теплоспоживання і, як наслідок, веде до порушення гідравлічного і теплового режиму системи опалення всіх будинків, підключених до групового елеватора. Регулювати параметри теплоносія у внутрішньобудинкових системах опалення без модернізації теплових вводів та системи розподілення теплоносія неможливо. Існуюча система опалення будинків не адаптована до встановлення регулювальних пристроїв та, відповідно до ДБН В.2.5-39:2008 «Теплові мережі» і ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», потребує модернізації / технічного переоснащення існуючого теплового вузла (групового елеватора). Процес модернізації системи опалення має починатися зі встановлення індивідуального теплового пункту та відбуватися за чіткою послідовністю ІТП - балансування - терморегулятори - вузли розподільного обліку теплової енергії або прилади - розподілювачі теплової енергії.
Недотримання цього порядку може призвести до порушення гідравлічного і теплового режиму системи опалення всіх будинків, підключених до елеватора та приєднаних до теплових мереж за залежною схемою, отже відмова відповідача є правомірною.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до повторювання аргументів відзиву на позов, яким було надано вичерпну правову оцінку під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені співвласників багатоквартирного будинку, в особі представника - адвоката Пономаренка Олександра Олександровича слід залишити без задоволення, а рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2026 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені співвласників багатоквартирного будинку, в особі представника - адвоката Пономаренка Олександра Олександровича - залишити без задоволення.
Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 08 травня 2026 року.
Головуючий:
Судді: