Справа № 679/1779/25
Провадження № 2-з/682/4/2026
08 травня 2026 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Шевчука В.В., за участю секретаря судових засідань Придачук Г.Л., розглянувши в м. Славута заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову,
На розгляді суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна та зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна.
08.05.2026 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подали до суду заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування необхідності забезпечити позов зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до суду, з огляду на те що колишнім подружжям в період шлюбу було збудовано одноповерховий житловий будинок садибного типу з мансардою загальною площею 79,3 кв.м., житловою площею- 49.6 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1 . Ще 17.08.2023 року на будинок виготовлено технічний паспорт для введення в експлуатацію та реєстрацію права власності, проте відповідач так цього і не зробив через те, що хотів бути єдиним власником будинку, а позивач наполягала на спільній власності. 09.12.2024 року сторони шлюб розірвали, а спір про майно не вирішили. Відповідач більше року уникав цього питання та не бажав вирішити добровільно, відмовлявся ввести будинок в експлуатацію, що призвело до звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про стягнення грошової компенсації за незавершене будівництво. Отримавши позов із суду відповідач ОСОБА_3 відразу 28.01.2026 будинок ввів в експлуатацію і оформив право власності на себе 02.02.2026 та заявив зустрічний позов про поділ майна подружжя в якому предметом поділу є також житловий будинок, про що свідчать Інформація з реєстру нерухомості та поданий останнім зустрічний позов. Як наслідок позивач також уточнила свої вимоги. Станом на травень 2026 року спір про поділ майна в суді не вирішено. 17.04.2026 р. ухвалою суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, а також зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна призначено до судового розгляду. Проте позивачці стало відомо, що відповідач активно цікавиться цінами на будинки та має намір його продати. Являючись на даний час одноосібним власником спірного будинку та земельної ділянки, ОСОБА_3 безперешкодно може це зробити, тому в позивачки ОСОБА_1 існують реальні побоювання в захисті її прав в подальшому та виконанні рішення суду, тому вважає, що слід вжити заходів попередження незаконних дій відповідачем, шляхом забезпечення позову.
Враховуючи наведене просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірний будинок садибного типу по АДРЕСА_1 та заборонити вчиняти реєстраційні дії щодо її відчуження.
У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
З Постанови Пленуму Верховною суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року за № 9 вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Отже, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питання про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи взагалі стане не можливим виконання рішення у разі задоволення позову.
У постанові від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Враховуючи вищевикладене, предмет позову, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 258, 259, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суддя,
Заяву задовольнити.
У справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, а також зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на житловий будинок садибного типу з мансардою загальною площею 79,3 кв.м., житловою площею- 49.6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши розпоряджатися ним.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.В. Шевчук