ЄУН: 336/3124/26
Провадження №: 1-кс/336/302/2026
Іменем України
08 травня 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , представника власника майна адвоката ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_7 по кримінальному провадженню № 12026082080000436 від 25.03.2026 року за ст. 307 ч. 2 КК України про передачу на зберігання арештованого майна, -
Адвокат ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_5 звернувся із клопотанням про передачу автомобілю Honda E NS1, 2023 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вилученого в межах кримінального провадження та визнаного речовим доказом.
В судовому засіданні власник майна та його представник клопотання підтримали, вказавши, що у кримінальному провадженні № 12026082080000436 ОСОБА_5 не має статусу підозрюваного, автомобіль належить саме йому та вибув з його володіння без його згоди, адже ОСОБА_8 без дозволу власника взяв автомобіль. В ході огляду автомобілю речових доказів знайдено не було. Наразі автомобіль перебуває у неналежних умовах зберігання, адже зберігається під відкритим небом, при цьому автомобіль обладнаний електродвигуном, тож тривале перебування його без використання розряджає та псує акумулятор.
Слідчий та прокурор проти клопотання заперечували, вказуючи, що автомобіль має доказове значення як знаряддя злочину, адже використовувався підозрюваним під час продажу психотропних речовин. Також слідчий зазначив, що автомобіль був оглянутий, будь-яких речей та предметів, які б мали доказове значення, в ньому знайдено не було, експертиз чи досліджень щодо автомобілю не призначалось. ОСОБА_5 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, відомості щодо його причетності до скоєння злочину відсутні.
При вивченні копій документів, доданих до клопотання, слідчим суддею з'ясовано наступне.
У провадженні слідчих ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України.
09.04.2026 року під час огляду місця події було виявлено та вилучено автомобіль Honda E NS1, 2023 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Ухвалою слідчого судді від 14.04.2026 року на автомобіль було накладено арешт.
При вирішенні клопотання слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В даному випадку автомобіль був вилучений з метою збереження речових доказів.
Водночас, як зазначив слідчий автомобіль був в подальшому оглянутий, будь-яких доказів в ньому чи на ньому не виявлено.
Посилання сторони обвинувачення на те, що автомобіль використовувався як знаряддя вчинення злочину, на думку суду, безпідставні, адже з обставин кримінального провадження вбачається, що на автомобілю лише пересувався підозрюваний, натомість будь-яких доказів того. що автомобіль використовувався як місце зберігання психотропних речовин або в інший спосіб, та без його використання скоєння злочину було б неможливим, немає.
Суд зауважує, що ст. 41 Конституції України вказує, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Втручання держави у право власності особи має бути пропорційним та відповідати завданням судочинства.
Щоб втручання було правомірним, воно має відповідати критеріям законності, легітимної мети та справедливого балансу, який полягає у забезпеченні пропорційності між цілями та втручанням.
Непропорційне втручання у право власності в межах кримінального провадження - це ситуація, коли заходи процесуального примусу (арешт майна, обшук, вилучення, спецконфіскація) порушують справедливий баланс між інтересами суспільства (розслідуванням злочину) та правами особи на мирне володіння майном.
Ознаками непропорційного втручання є, зокрема, тривалий арешт майна, відсутність справедливого балансу, вилучення майна, що не стосується справи.
По даній справі суд враховує, що автомобіль належить особі, яка не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, докази його причетності до скоєння злочину у сторони обвинувачення відсутні, автомобіль був вилучений 09.04.2026 року, оглянутий та у слідства було достатньо часу на його дослідження, натомість будь-яких доказів в ході огляду знайдено та вилучено не було.
При цьому, захисник вказував, що автомобіль обладнаний електродвигуном, тож тривале його зберігання без використання може призвести до негативних наслідків.
Враховуючи таке, слідчий суддя вважає, що подальше утримання автомобілю стороною обвинувачення не відповідає цілям кримінального провадження, порушує баланс між цілями кримінального провадження та є втручанням у базове право людини, у зв'язку з чим вважає необхідним клопотання задовольнити та передати автомобіль на зберігання його власнику із забороною розпорядження.
Керуючись ст. 170-173 КПК України,-
Клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_7 по кримінальному провадженню № 12026082080000436 від 25.03.2026 року за ст. 307 ч. 2 КК України про передачу на зберігання арештованого майна задовольнити.
Передати на зберігання ОСОБА_5 автомобіль Honda E NS1, 2023 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заборонивши розпорядження вказаним транспортним засобом в будь-який спосіб.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1