1Справа № 335/9039/25 2/335/76/2026
08 травня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Доновської А.В., представника позивача Запорізького державний медико-фармацевтичний університет - Волошиної Є.В., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Балкового Р.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до ОСОБА_1 про виселення, -
У вересні 2025 року Запорізький державний медико-фармацевтичний університет звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення, мотивуючи свої позовні вимоги наступним.
У 2023 році ОСОБА_1 вступив на навчання для здобуття освітнього рівня магістр за спеціальністю «Медицина» на перший курс денної форми здобуття освіти 2 міжнародного факультету Запорізького державного медико-фармацевтичного університету.
11.10.2023 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті іноземним громадянам № 23 014/1.
Відповідно до наказу № 1323-с від 31.12.2024 року відповідачу було надано ліжко місце у гуртожитку №5 ЗДМФУ.
28 березня 2025 року, у зв'язку з наявністю академічної та фінансової заборгованості, ОСОБА_3 був відрахований з університету та повідомлений про це на електронну пошту.
У зв'язку із відрахуванням з навчального закладу наказом ректора № 946-с від 31.03.2025 ОСОБА_4 було наказано звільнити ліжко-місце у гуртожитку № НОМЕР_1 .
Відповідач не звільнив кімнату гуртожитку № НОМЕР_1 ЗДМФУ, у зв'язку з чим йому була надіслана повторна вимога про звільнення до 31.08.2025 року.
Разом з цим, станом на день звернення до суду відповідач продовжує мешкати у гуртожитку № НОМЕР_1 ЗДМФУ та відмовляється його звільняти.
Враховуючи те, що внаслідок відрахування з ЗДМФУ з 28.03.2025 року відповідач втратив право користування кімнатою НОМЕР_2 гуртожитку № НОМЕР_1 ЗДМФУ який розташований за адресою: Маяковського (бул.Марії Примаченко), 24 а, проте самостійно звільнити кімнату відмовляється позивач змушений звернутися до суду з цим позовом та просить суд ухвалити рішення щодо виселення відповідача із житлового приміщення.
Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 18 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження; розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання; сторонам надано строк для подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі було відмовлено.
12 січня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пономаренка О.О. надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача просив поновити відповідачу строк на подання відзиву.
Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Пономаренка О.О. про поновлення строку на подання відзиву було відмовлено. Відзив та додані до нього докази було залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, разом з тим у судове засідання з'явився його представник - адвокат Балковий Р.Л., який заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що наказ про відрахування відповідача та його виселення з гуртожитку було прийнято з порушенням відповідної процедури, зокрема, не доведено до відома відповідача про прийняття відповідних наказів, рішення про виселення відповідач прийнято без попереднього узгодження із органами студентського самоврядування. Також зазначив, що відповідачем оскаржується у судовому порядку його відрахування з університету.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Судом встановлено, що 11.10.2023 року між Запорізьким державним медико-фармацевтичним університетом в особі ректора Юрія Колесника та Горн Гарі укладено Договір №23-014 про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян згідно якого ОСОБА_5 вступив на навчання для здобуття освітнього рівня магістр за спеціальністю «Медицина» на перший курс за денною формою навчання.
Також 11.10.2023 між Запорізьким державним медико-фармацевтичним університетом в особі ректора Юрія Колесника та Горн Гарі укладено Договір №23-014/1 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у Запорізькому державного медико-фармацевтичному університеті іноземним громадянам англійської мови навчання спеціальності «Медицина».
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав №336130489 від 19.06.2023 за Запорізьким державним медико-фармацевтичним університетом закріплено на праві оперативного управління будівля гуртожитку №5 літ.А-9 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до наказу ЗДМФУ від 31.12.2024 №1323-с відповідачу ОСОБА_1 було надано ліжко-місце у гуртожитку № НОМЕР_1 Запорізького державного медико-фармацевтичного університету за адресою: АДРЕСА_2 .
Наказом Запорізького державного медико-фармацевтичного університету від 28.03.2025 №340-С «Про відрахування іноземних студентів» з 28 березня 2025 року студент ОСОБА_1 відрахований з ЗДМФУ за порушення умов договору про навчання (невиконання навчального плану, академічна заборгованість, фінансова заборгованість). Також припинено дію договору про навчання з 28 березня 2025 року.
Наказом Запорізького державного медико-фармацевтичного університету від 31.03.2025 №946-с «Про поселення, переселення та виселення студентів у гуртожитку № НОМЕР_1 » наказано звільнити ОСОБА_6 ліжко-місце у гуртожитку № НОМЕР_1 .
Згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2023/010136889 від 11.12.2023 місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 з 11.12.2023 року.
На час звернення до суду з вказаним позовом відповідачем ліжко-місце у гуртожитку № НОМЕР_1 не звільнено.
Згідно статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Згідно зі статтею 127 ЖК України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Відповідно до вимог статті 128 ЖК України, порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім'ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.
Статтею 132 ЖК України встановлено, що сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.
За приписами ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
З аналізу вищенаведених норм матеріального права слідує, що право користування гуртожитком, яке було надано у зв'язку із навчанням у вищому навчальному закладі втрачається у разі припинення навчання.
З досліджених судом письмових доказів вбачається, що ОСОБА_1 з 28 березня 2025 року відрахований з навчання у Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті.
З пояснень представника позивача наданих у судовому засіданні слідує, що після відрахування ОСОБА_2 йому було дозволено проживати у гуртожитку до 21 липня 2025 року після чого він повинен був звільнити помешкання.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 19009/04, § 41) вказано, що з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування житлом особою, яка володіє таким приміщенням незаконно, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року № 14-181 цс18 (справа № 653/1096/16-ц).
Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначив, що відповідачем оскаржується у судовому порядку наказ про його відрахування з навчального закладу. Крім того відповідач не був у встановленому порядку ознайомлений з наказом про виселення із гуртожитку. Водночас вказує, що між сторонами договір найму житлового приміщення не укладався та відповідач проживав у гуртожитку на підставі наказу №1323-с від 31.12.2024 та передоплаті орендної плати до серпня 2025 року.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Водночас, на час розгляду справи стороною відповідача не надано жодних доказів щодо скасування або визнання не чинним наказу ЗДМФУ «Про відрахування студентів» від 25.03.2025 №340-с або поновлення ОСОБА_2 на навчанні.
Також суд критично оцінює твердження представника відповідача, щодо неналежного повідомлення відповідача про існування наказу про виселення оскільки будучи студентом навчального закладу останній не міг не знати про його відрахування з навчального закладу та відповідно прийняття рішення щодо його виселення з гуртожитку.
Доводи представника відповідач щодо не погодження відповідного наказу про виселення із органами студентського самоврядування не заслуговують на увагу оскільки у розумінні п.5 ч.6 ст.40 Закону України «Про вищу освіту» студентське самоврядування забезпечує захист прав та інтересів студентів зокрема за погодженням з органом студентського самоврядування закладу вищої освіти приймаються рішення про поселення осіб, які навчаються у закладі вищої освіти, у гуртожиток і виселення їх із гуртожитку.
Разом з цим рішення про звільнення відповідачем койка-місце у гуртожитку прийнято наказом ректора ЗДМФУ від 31.03.2025 в той час як відповідач був відрахований з навчального закладу з 28 березня 2025 року, відтак враховуючи те, що на прийняття рішення про виселення відповідача останній не був студентом вищого навчального закладу в даному випадку рішення щодо виселення відповідача не потребувало погодження органом студентського самоврядування закладу вищої освіти.
В свою чергу посилання представника відповідача щодо відсутності у відповідача іншого житла на території України не є підставою для відмови у задоволенні в позові оскільки відповідач мав право проживання у гуртожитку у зв'язку із навчанням у вищому навчальному закладі разом з цим внаслідок відрахування з навчання останній втратив право на проживання в гуртожитку.
Аналізуючи обставини, встановлені у судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно вимагає виселення відповідача ОСОБА_1 з кімнати гуртожитку призначеному для проживання студентів Запорізького державного медико-фармацевтичного університету враховуючи те, що відповідач відрахований з навчання, а інших законних підстав для проживання останнього у гуртожитку судом не встановлено, оскільки саме у такий спосіб можуть бути усунуті перешкоди законному власнику у користуванні майном.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 15, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, ЦПК України, суд,-
Позов Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до ОСОБА_1 про виселення - задовольни.
Виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кімнати НОМЕР_2 гуртожитку №5 Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, бул.Марії Примаченко, буд.24А, без надання іншого житлового приміщення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.05.2026 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Запорізький державний медико-фармацевтичний університет (ЄДРПОУ 45030873, адреса: 69035, м.Запоріжжя, бул.Марії Примаченко, буд.26).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя: А.Б.Алєксєєнко