Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/6299/25
Провадження №: 2/332/896/26
30 квітня 2026 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Завіновської А.П.,
при секретарі судового засідання - Літвіновій Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в інтересах останньої адвокатом Зубенко Олександром Анатолійовичем, до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з-під арешту,
24.11.2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зубенко О.А., звернулася до суду з позовною заявою до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з-під арешту, в обґрунтування якої зазначала наступне.
23.12.1978 року між позивачкою та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому на праві власності майно, а саме на 13/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок № НОМЕР_1 від 02 жовтня 1987 року.
Після смерті чоловіка позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого було заведено спадкову справу, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі відповідної справи.
Водночас при оформленні спадщини було встановлено, що на підставі постанови від 15.02.2024 Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на майно ОСОБА_2 накладено арешт.
10.07.2024 року державним виконавцем винесено постанову про завершення виконавчого провадження, у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , водночас не виконано вимоги ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» та не знято арешт з майна.
У зв'язку з наведеним, позивачка просила зняти арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 , накладеному в рамках виконавчого провадження № 71502344.
Ухвалою судді від 17.02.2026 року у справі відкрито провадження і її призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання на 14 год. 00 хв. 12.03.2026 року. В подальшому підготовче судового засідання було неодноразово відкладено, останній раз на 14 год. 00 хв. 12.03.2026 року.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2026 року підготовче провадження закрито і справу призначено до судового розгляду по суті на 14 год. 00 хв. 07.04.2026 року, яке в подальшому відкладено н 10 год. 30 хв. 30.04.2026 року.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, звернулися до суду з заявами про розгляд справи без їх участі.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази та надавши їм оцінку, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
23.12.1978 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , який зареєстровано Софіївською сільською радою Новомиколаївського району Запорізької області (а.с. 7 зв. бік, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Вільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 14 травня 2024 року та актовим записом про смерть № 404 від 14 травня 2024 року (а.с. 8, 54, т. 1).
На підставі свідоцтва № 669 від 02.10.1987 року про право власності на житловий будинок, ОСОБА_2 належало 13/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9, т. 1).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому на праві власності майно.
25.10.2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого було заведено спадкову справу, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі відповідної справи за № 122/2024 (а.с. 8 зв. ст. т. 1).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що на все нерухоме майно ОСОБА_2 накладено обтяження (а.с. 182-183 т. 1).
Згідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що 7/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 , а 13/40 частин житлового будинку - позивачці ОСОБА_1 (а.с. 2-3 т. 2).
Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2022 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 2, ст. 111 ч. 2 КК України та призначено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна, який залишено без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24.02.2023 року (а.с. 236-241, 242-247 т. 1).
Виходячи з повідомлення Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№ 101)» від 04.07.2024 року за № 11/2-1614, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 22.12.2023 року відбував покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2022 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер в установі (а.с. 57 т. 1).
Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдаш О.С. від 06.04.2023 року відкрито виконавче провадження № 71502344 на підставі виконавчого листа № 331/2382/22 виданого 24.03.2023 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про конфіскацію всього належного ОСОБА_2 майна (а.с. 11, т. 1).
15.02.2024 постановою головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдаш О.С. накладено арешт на майно боржника (а.с. 12, т. 1).
Постановою головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдаш О.С. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.06.2024 року, описано та накладено арешт на 13/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 99-101 т. 1).
З акту головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдаш О.С. від 20.03.2024 року, вбачається, що державним виконавцем було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , для перевірки арештованого майна на предмет цілісності, та встановлено, що майно неушкоджене через наслідки бойових дій, знаходиться в цілісності, ніяких змін не відбулося (а.с. 186 т. 1).
В матеріалах виконавчого провадження містяться звіти № 34/24, № 92/24 про оцінку арештованого майна (а.с. 64-95, 118-150 т. 1).
У протоколах № 612088, 610300, 608941 щодо проведення електронного аукціону (торгів) зазначено, що торги не відбулися у зв'язку з відсутністю учасників торгів (а.с. 114-116 т. 1).
10.07.2024 року постановою головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдаш О.С. закінчено виконавче провадження, у зв'язку зі смертю боржника (а.с. 12 зв. ст.-13, т. 1).
15.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), із заявою про скасування арешту майна, накладеного в рамках виконавчого провадження № 71502344 (а.с. 13 зв. ст. - 14, т. 1).
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, відповідним критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа як суб'єкт цивільних, земельних, сімейних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, судом непризначене покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України).
Такий висновок зроблений у пункті 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі № 751/1921/17.
У цій справі встановлено, що ОСОБА_2 належало 13/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на який було накладено арешт в рамках кримінального провадження.
Кримінальне провадження завершено ухваленням обвинувального вироку, за яким ОСОБА_2 призначено покарання за ст. 28 ч. 2, ст. 111 ч. 2 КК України, у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Позивачка не є підозрюваним, обвинуваченим чи цивільним позивачем у вказаному кримінальному провадженні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Належним відповідачем є особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.
За правилами частини третьої статті 535 КПК України у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.
У справі, що переглядається, предметом позову є житловий будинок (його частина), конфіскований в дохід держави за виконавчим листом у межах кримінального провадження.
Тобто, держава, на користь якої конфісковано спірне майно, повинна бути залучена в якості співвідповідача в цій справі.
Представництво в суді законних інтересів держави здійснює, зокрема прокурор (стаття 23 Закону України «Про прокуратуру»).
У статті 2 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладаються, зокрема функції підтримання державного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.
Отже, прокурор, як особа, що підтримує державне обвинувачення, наділена певними процесуальними повноваженнями і на стадії виконання вироку суду.
Установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.
Аналогічні висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц та постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 299/2931/17.
Отже, враховуючи, що позов пред'явлено не до всіх належних відповідачів, то у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, 2, 4, 12, 76-81, 211, 223, 247, 263 - 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , поданою в інтересах останньої адвокатом Зубенко Олександром Анатолійовичем, до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з-під арешту, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_4 .
Представник позивача: адвокат Зубенко Олександр Анатолійович, адреса: 69067, м. Запоріжжя, а/с 1622, рнокпп НОМЕР_5 ;
Відповідач: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Металургів, буд. 6, код ЄДРПОУ 45028225.
Повний текст рішення складено 08.05.2026 року.
Суддя: А.П. Завіновська