Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 493/2384/25
Провадження №: 2/332/1664/26
04 травня 2026 р. м.Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Ретинської Ю.І., за участю секретаря судового засідання Карліної А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог вказано, що 09 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8368994.
10 червня 2025 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» уклали договір факторингу № 01.02-12/25, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором від 09.10.2024 року № 8368994 в сумі 22845,94 грн, з яких: 8986,50 грн заборгованість за основним боргом, 9359,44 грн заборгованість за відсотками, 4500,00 грн неустойка.
Оскільки всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання за кредитним договором, після набуття ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «СВЕА ФІНАНС», ні на рахунок попереднього кредитора, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС», яку позивач просить стягнути з неї в судовому порядку.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за вищевказаним Кредитним договором у загальному розмірі 22845,94 грн та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.02.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом із позовною заявою, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, жодних заяв та клопотань не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Як зазначено в позові відповідач зареєстрований у м. Василівка Василівського р-ну Запорізької обл., тобто на тимчасово окупованій території, куди «Укрпошта» тимчасово не здійснює поштові відправлення, що унеможливлює направлення йому судових повісток, у зв'язку з чим, у відповідності з ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідача було викликано до суду через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик відповідачка вважається повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі наявних у справі доказів, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, приходить до наступного.
09 жовтня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями укладено кредитний договір № 8368994, згідно з яким банк перерахував на банківський поточний рахунок позичальника грошові кошти в сумі 9 000,00 грн (пункт 1.3. договору), строком на 360 днів (пункт 1.4 договору) (а.с.8-18).
Також судом встановлено, що відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, а саме: сума кредиту 9000,00 грн., строк кредитування 360 днів, стандартна процентна ставка 366,00 % річних (1,00 % в день), знижена процентна ставка 3,66 % річних (0,01 % в день), загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою 32400,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 41400,00 грн (а.с.19-20).
Вказаний кредитний договір та паспорт споживчого кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора ЕР5369.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
На підтвердження перерахування на рахунок позичальниці коштів у сумі 9 000,00 грн згідно з умовами кредитного договору позивач надав витяг від 12 червня 2025 року, вих. № 11722, підписаний генеральним директором ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», згідно з яким 09.10.2024 року о 17:30:00 на картковий рахунок № НОМЕР_1 було перераховано кошти в сумі 9 000,00 грн (номер транзакції 1489258433, номер замовлення 50527947, статус успіх) (а.с.39), пославшись на те, що між ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 08 липня 2020 року укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 087/20-П.
У постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).
10 червня 2025 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» уклали договір факторингу № 01.02-12/25, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором від 09.10.2024 року № 8368994 в сумі 22845,94 грн, з яких: 8986,50 грн заборгованість за основним боргом, 9359,44 грн заборгованість за відсотками, 4500,00 грн неустойка (а.с.40-45, 53).
Пунктом 1 ч. 1статті 512 ЦК України передбаченого, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
При цьому суд враховує, що відповідач обґрунтованого заперечення проти позову не подав, в судове засідання не прибув і жодним чином позовні вимоги не спростував.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» як нового кредитора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесенні останнім при зверненні до суду судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.141,223,229,247,259,263-265,280-282 ЦПК України, ст.ст.512,526,541,549,610,612,1049-1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 8368994 від 19.10.2024 в розмірі 22845 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок п'ять) гривень 94 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 08 травня 2026 року.
Суддя Ю.І. Ретинська