Справа № 331/935/26
Провадження № 2-а/331/58/2026
іменем України
07.05.2026
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Фісун Н.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, ГУНП в Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
05.05.2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, ГУНП в Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно ухвали Нововоронцовського районного суду Херсонської області про передачу справи за підсудністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Ознайомившись із позовною заявою та долученими до неї документами, приходжу висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд іншого адміністративного суду з таких підстав.
Так, згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Отже, належним та компетентним судом в розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.
Частиною 1 ст. 25 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Таким чином, вказаною правовою нормою передбачено альтернативну територіальну підсудність справи, зокрема, з приводу оскарження індивідуальних актів, за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується оскарження позивачем ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Водночас, відповідно до відповіді №2308834 від 05.02.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру позивач зареєстрований у с. Мала Лепетиха Каховського району Херсонської області.
При цьому, відповідач Синельниківське РУП ГУНП в Дніпропетровській області зареєстрований у м. Синельникове Дніпропетровської області, а відповідач ГУНП в Дніпропетровській області зареєстрований у м. Дніпро.
Відповідно до відповіді №2489522 від 20.03.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особі з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери фактичне місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Проте, ч. 1 ст. 25 КАС України передбачає можливість вибору позивачем суду для розгляду справи лише за його зареєстрованим місцем проживання (перебування), а не за фактичним місцем його проживання як ВПО.
Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів, на момент звернення позивача до суду з позовом встановлюються Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 (далі - Порядок).
Згідно пункту 7 Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Особа, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) якої знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня.
Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21.
Тому, відповідно, оскільки факт реєстрації у визначеному законом порядку місця проживання/перебування позивача в Олександрівському районі міста Запоріжжя не підтверджено належними доказами, ця справа не підсудна Олександрівському районному суду міста Запоріжжя.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на викладене і враховуючи те, що вирішення адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 не належить до юрисдикції Олександрівського районного суду міста Запоріжжя, приходжу до висновку про необхідність передачі цієї справи за підсудністю до уповноваженого адміністративного суду.
При цьому, оскільки зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 , тому ця справа відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2023 № 566/0/15-23 підсудна Нововоронцовському районному суду Херсонської області.
Також суддя враховує, що відповідно до ст. 318 КАС України ухвалення судового рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу, є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24, фраза «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Таким чином, з метою дотримання вимог КАС України, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи судом, встановленим законом, цю адміністративну справу належить передати на розгляд іншого адміністративного суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України.
.
Керуючись ст.ст. 26, 29, 30, 171, 248, 256, 294 КАС України, суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, ГУНП в Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передати за підсудністю до Нововоронцовського районного суду Херсонської області.
Ухвала суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя: Н.В.Фісун