печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19137/26-к
30 квітня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно,-
07.04.2026 слідчий слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.
У судове засідання слідчий подав заяву про розгляд даного питання за його відсутності, вимоги підтримав, просив задовольнити.
Власник майна в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду повідомлялася належним чином, шляхом направлення судових повісток.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено, що неприбуття сторін, у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Так, слідчий обґрунтовує клопотання тим, що Слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025100060001405 від 01.08.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому досудовим розслідуванням місці у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі залучених ним до протиправної діяльності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення іноземців через державний кордон України у напрямку «в'їзд» з метою подальшої їх легалізації на території України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом організації та реалізації злочинної схеми.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, ОСОБА_4 , будучи засновником ТОВ «Лігалакт» (код ЄДРПОУ - 44468746, зареєстровано за адресою: м. Київ, площа Спортивна, буд. 1-А, вежа «А», ТРЦ «Guliver»), почав оформлювати громадянам іноземних держав фіктивне працевлаштування, шляхом реєстрації на них ТОВ, де останні будуть визначені як директори, після чого, на підставі запрошення від такої ТОВ іноземець отримує візу та можливість в'їзду в Україну та подальшої легалізації їх постійного перебування.
За оформлення пакету документів щодо оформлення працевлаштування на території України іноземцям шляхом реєстрації на них ТОВ, ОСОБА_4 просив грошову винагороду в розмірі від 2000 до 2500 доларів США за кожну особу. Вказаний пакет документів є підставою для перетину державного кордону України іноземцем та подальшої його легалізації на території України шляхом отримання посвідки на тимчасове проживання на підставі волонтерства.
Слідчий вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що 03.09.2025 близько 15 год. 16 хв. ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили ОСОБА_7 чіткі поради та вказівки, які спрямовані на незаконне переправлення громадянина Узбекистану через державний кордон України та подальшої його легалізації на території України на підставі реєстрації на останнього ТОВ із виготовленням запрошення на працю від такої ТОВ, за що ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 4 000 (чотири тисячі) гривень, як оплату за консультаційні послуги, які не були оформлені жодним договором.
Після чого, 03.11.2025 близько 15 год. 05 хв. ОСОБА_7 за попередньою домовленістю зустрівшись з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , передав ОСОБА_5 38 000 (тридцять вісім тисяч) гривень, як частину з загальної суми, за організацію виготовлення волонтерських документів на ім'я громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому обумовивши що це дає можливість останньому безперешкодно здійснювати в'їзд та виїзд на територію України в якості волонтера без здійснення фактичної волонтерської діяльності, тим самим легалізуватись на території України шляхом отримання посвідки на тимчасове проживання на підставі волонтерства.
У подальшому ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що пакет фіктивних документів на ім'я громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , готовий.
Так, 04.12.2025 року близько 12 год. 31 хв., ОСОБА_7 , за попередньою домовленістю зустрівшись з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , передав грошові кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 42 000 (сорок дві тисячі) гривень, як другу частину загальної суми, за організацію виготовлення волонтерських документів на ім'я громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з подальшою подачею пакету документів в органи ДМС для отримання посвідки на тимчасове проживання останнього на території України.
Після чого, 05.12.2025 ОСОБА_9 , прибув, за попередньою домовленістю, до відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 10, у супроводі президента Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД» «ПЕРЕМОЖНЄ МАЙБУТНЄ», (ЄДРПОУ - 44855633) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , де останній, замість ОСОБА_11 , здійснив подачу документів для отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Так, 24.12.2025 у супроводі ОСОБА_10 , ОСОБА_9 отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 на власне ім'я на підставі волонтерства за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 10, у відділі ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
У подальшому, 26.12.2026 об 14 год. 55 хв. ОСОБА_7 було перерахованого грошові кошти в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень на банківський рахунок емітований в АТ «ПриватБанк» НОМЕР_2 , котрий належить ОСОБА_5 , як частину із загальної суми за організацію виготовлення волонтерських документів на ім'я громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та подальшу подачу пакету документів в органи ДМС для отримання посвідки на тимчасове проживання останнього на території України.
15.01.2026 об 11 год. 46 хв. ОСОБА_9 перетнув державний кордон України у пішому порядку у напрямку «виїзд з України» у пункті пропуску «Могилів-Подільський» (Вінницької області) на підставі дійсного паспортного документу та дійсної посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , яку отримав за сприяння ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі залучених ним до протиправної діяльності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та 15.01.2026 об 12 год. 57 хв. останній перетнув державний кордон України у пішому порядку у напрямку «в'їзд в Україну» у пункті пропуску «Могилів-Подільський» (Вінницької області) на підставі дійсного паспортного документу та дійсної посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 .
На підставі здобутих в ході досудового розслідування доказів, 05.02.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочині), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками та наданням засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
З матеріалів клопотання вбачається, що 05.02.2026 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично проживає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва за 757/5837/26-к від 02.02.2026 року, під час якого було виявлено та вилучено:
-мобільний телефон марки та моделі «iPhone 14» (з паролем 0000), IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , з сім-карткою НОМЕР_5 , який поміщено до сейф-пакету № ICR0127790;
-мобільний телефон марки та моделі «Samsung Galaxy S23FE» (з паролем 7524), ІМЕІ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 , з сім-карткою НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , який поміщено до сейф-пакету № WAR0103722;
-банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_10 , банківська картка « Monobank» № НОМЕР_11 , банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_12 , банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_13 , які поміщено до сейф-пакету № ICR0127789;
-трудова книжка на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з №АР219946 на 64 арк., трудовий договір №4351 заключений з ТОВ «ЛІГАЛАКТ» від 30.09.2021 р. на 5 арк., які поміщено до сейф-пакету №INZ2011071;
-планшетний пристрій марки та моделі «Samsung Galaxy TAB A7Lite» з ІМЕІ1: НОМЕР_14 (з паролем 1212), який поміщено до сейф-пакету № WAR0103723.
Постановою слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, ОСОБА_3 від 06.02.2026 вищевказані речі було визнано речовим доказом, у вказаному кримінальному проваджені.
Крім того, слідчий вказує, що для забезпечення ефективності досудового розслідування, з метою запобігання відчуження майна, яке належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що може призвести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, та заборони для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати майно, з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, а також оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання пов'язане із позбавленням волі та обов'язковою конфіскацією майна, для забезпечення виконання судового рішення у частині конфіскації майна, з метою його збереження та відповідно до вимог ст. ст. 40, 84, 85, 98, 99, 117, 131, 132, 167, 170, 171, 172 КПК України, виникла необхідність у накладені арешту на вищевказані речі, що були вилучені під час обшуку.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Одночасно, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З врахуванням зазначеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що вказане майно може мати відношення до кримінального провадження, і таким чином може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та забезпечувати дотримання цілей кримінального провадження в подальшому, а тому для ефективного розслідування, з метою збереження речових доказів накласти арешт на вказане майно.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи високий ступінь суспільної небезпеки розслідуваного кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість.
За таких обставин, обмеження, що пов'язані із накладенням арешту, є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.
Також, слід зазначити, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.
Враховуючи вище викладені обставини, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення вимог клопотання, оскільки даний арешт є забезпеченням досягнення завдань кримінального провадження.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 12025100060001405 від 01.08.2025 на майно, яке було вилучено 05.02.2026 під час обшуку, за адресою: АДРЕСА_2 , яким фактично користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
мобільний телефон марки та моделі «iPhone 14» (з паролем 0000), IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , з сім-карткою НОМЕР_5 , який поміщено до сейф-пакету № ICR0127790;
мобільний телефон марки та моделі «Samsung Galaxy S23FE» (з паролем 7524), ІМЕІ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 , з сім-карткою НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , який поміщено до сейф-пакету № WAR0103722;
банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_10 , банківська картка « Monobank» № НОМЕР_11 , банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_12 , банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_13 , які поміщено до сейф-пакету № ICR0127789;
трудова книжка на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з № НОМЕР_15 на 64 арк., трудовий договір №4351 заключений з ТОВ «ЛІГАЛАКТ» від 30.09.2021 р. на 5 арк., які поміщено до сейф-пакету №INZ2011071;
планшетний пристрій марки та моделі «Samsung Galaxy TAB A7Lite» з ІМЕІ1: НОМЕР_14 (з паролем 1212), який поміщено до сейф-пакету № WAR0103723.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_12