Справа №:755/4452/26
Провадження №: 1-кп/755/1056/26
"16" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
провівши відкрите підготовче судове засідання у залі судових засідань Дніпровського районного в суду міста Києва за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040000475 від 24 лютого 2026 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
11 липня 2022 року вироком Деснянського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, згідно статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
13 вересня 2023 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням статті 70 КК України до 5 років позбавлення волі;
19 січня 2024 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за ч. 1 ст. 125 КК України, із застосуванням ст. 71, 72 КК України до 5 років 15 днів позбавлення волі;
31 січня 2024 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за ч. 1 ст. 125 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у вигляді штрафу,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
25 березня 2026 року, відповідно до здійсненого авторозподілу судових проваджень, зазначений акт отриманий головуючим суддею ОСОБА_1 .
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити це кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги кримінального процесуального закону та обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України, у тому числі, послався на відсутність підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту.
Крім того прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення.
Також, у судовому засідання прокурор заявив клопотанням про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаючись на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_6 підтримав думку прокурора, вважав за можливе призначити обвинувальний акт до розгляду, також підтримав у повному обсязі клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 не заперечував щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, щодо клопотання прокурора про обрання його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то просив відмовити в його задоволення, оскільки ризики наведені прокурор не обґрунтовані, нічим не підтверджуються, всі слідчі дії вже проведені, а докази зібрані та зафіксовані. Його підзахисний має стійкі соціальні зв'язки: на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, які тривалий час позбавлені можливості спілкуватися з батьком. ОСОБА_4 має намір з'являтися на всі судові засідання та доводити свою невинуватість у законний спосіб, тому просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати його підзахисному альтернативний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, а саме - цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, не заперечував щодо призначення обвинувального акту до розгляду. Щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу заперечував, просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку прокурора щодо призначення обвинувального акту до розгляду та про обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного.
Дане кримінальне провадження підсудне Дніпровському районному суду міста Києва.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, складений з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства України.
Підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту немає.
Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду не встановлено.
За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040000475 від 24 лютого 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.
Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід здійснювати у відкритому судовому засіданні. Обмежень, передбачених положеннями ч. 2 ст.27 КПК України, не встановлено.
Справу розглядати відповідно до вимог ст. 31 КПК України суддею одноособово.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
Що стосується заявленого прокурором клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 суд приходить до наступного.
Розглядаючи клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу та визначення його виду, суд враховує вимоги кримінального процесуального законодавства України та висновки Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6, 8 ст.176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні; 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується, відповідно до вимог ст.12 КК України, у вчиненні не тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Також, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема, наявність ризиків, передбачених ч 1 ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зав'язків та його майновий стан, те, що обвинувачений раніше судимий, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, у кримінальному провадженні не досліджені матеріали, не допитані потерпілий та свідки, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та конкретні обставини кримінального провадження, - суд приходить до висновку, про наявність ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України, та що більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та про необхідність обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним, покладених процесуальних обов'язків.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 судом, на даному етапі розгляду кримінального провадження, не встановлено та сторонами не доведено.
Крім того, враховуючи підстави та обставини, передбачені вимогами ст. 177 та ст. 178 КПК України, з урахуванням вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суддя не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Розглядаючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 , то суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби та може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується, відповідно до вимог ст.12 КК України, у вчиненні не тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.
Також, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зав'язків та його майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, у кримінальному провадженні не досліджені матеріали, не допитані потерпілий та свідки, тому суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України, які дають підстави для застосування запобіжного заходу, а тому з метою запобігти спробам обвинуваченого ОСОБА_3 ухилитись від суду, перешкодити встановленню істини по справі, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, вважає за доцільне обрати на даній стадії судового засідання до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на певний період доби, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_3 , на даному етапі розгляду кримінального провадження, не встановлено та сторонами не доведено.
На підставі наведеного, керуючись вимогами ст.ст. 314-316, 369-372, 376 КПК України, суд,-
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040000475 від 24 лютого 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, у відкритому судовому засіданні, яке відбудеться у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вулиця Пластова, 3, 23 квітня 2026 року о 15 годині 00 хвилин.
Справу розглядати відповідно до вимог ст. 31 КПК України суддею одноособово.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
Клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Державній установі Київському слідчому ізоляторі Міністерства Юстиції України.
Встановити строк тримання під вартою ОСОБА_4 - 60 днів з моменту обрання запобіжного заходу, тобто до 14 червня 2026 року (включно), без визначення суми застави.
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на певний період доби строком на 60 днів, тобто до 14 червня 2026 року (включно), з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 21 години по 06 годину наступного дня, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога» в регіоні проживання обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_3 , наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту - м. Києва без дозволу суду;
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання, реєстрації чи засобів зв'язку;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; крім того, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Виконання ухвали у частині застосування запобіжного заходу покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_3 .
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.
Контроль за виконанням постанови покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 .
Ухвала суду у частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1