Номер провадження 2/754/1572/26
Справа №754/15652/25
Іменем України
07 травня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Панченко О.М.,
за участю секретаря - Сарнавського М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -
Позивач ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором у загальному розмірі 16 074,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.10.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Відповідачем було укладено Договір позики № 73483459, в подальшому 14.06.2021 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» то позивачем укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого позивач за реєстром боржників №44 від 21.02.2025 року набув право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 16 074,00 грн., з яких: 9 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 350 грн. - сума заборгованості за відсотками; 4374,00 грн. - сума заборгованості за понадстрокове користування позикою; 1 350,00 грн. - комісія за надання позики. У зв'язку з викладеним, Позивач просить стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 074,00 грн. та судовий збір.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2025 головуючим суддею у даній цивільній справі визначено суддю Панченко О.М.
Ухвалою суду від 25.09.2025 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження по справі з викликом сторін, з наданням відповідачу права протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду подати відзив на позов і всі письмові та електронні докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, при цьому в прохальній частині позову зазначає, що не заперечує щодо розгляду справи за відсутності позивача.
Відповідач до суду не з'явилася, відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від неї до суду не надходило, а також повідомлення про іншу адресу, клопотання про відкладення судового розгляду також не заявлялося.
Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не надав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд, до початку розгляду справи по суті, визнав можливим її заочний розгляд, на підставі наявних у ній доказів.
На підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з відсутністю учасників справи.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
01.10.2024 відповідач ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договір позики №73483459.
Згідно п.2.1 сума позики становить 9 000,00 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка фіксована 0,500% в день.
Згідно п.2.4 комісія за надання позики складає 15,00% що становить 1350,00 грн.
14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» суму фінансування, а ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників №44 від 21.02.025 до Договору Факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 1674 грн., з яких: - 9000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 1350,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 4374,00 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою; 1350 грн. - комісія за надання позики.
Що стосується позовної вимоги про стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу за Договором позики в розмірі 9000 грн., то суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно доч.1,3,4,7ст.11Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIIIвід 03.09.2015(далі Закон№675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).
Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст. 1082 ЦК України,боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Договором позики на підставі Договору факторингу у взаємозв'язку із Додатковою угодою №37 від 25.09.2024 до Договору факторингу.
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Договору позики, суд встановив, що його сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови її надання, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), а саме: 71284.
Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошові зобов'язання щодо повернення суми позики, згідно укладеного ним Договору позики, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за основною сумою боргу, тобто в розмірі 9000 грн., підлягають задоволенню.
Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 5724,00 грн., з яких: 1350 грн. сума заборгованості за відсотками, та 4374 грн. сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою, то суд зазначає про таке.
У підпунктах 2.1-2.3 п. 2 Договору позики сторони обумовили параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Зокрема, сума позики становила 9000,00 грн.; строк позики (строк договору) 30 днів; процентна ставка/день - 0,500 % (фіксована, яка діє протягом строку позики, визначеного п.п.2.2 п.2 договору), та 2,70% в день (процентна ставка в день (застосовується за понадстрокове користування позикою (її частиною)); дата надання позики 01.10.204; дата повернення позики (останній день) 30.10.2024; орієнтовна реальна річна процентна ставка 2617%; орієнтовна загальна вартість позики 11700,00грн.
Крім того, із п.4 Договору позики судом встановлено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи зі строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем сумою позики, в тому числі і понадстроково, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Договору позики встановив, що їх розмір визначений неправильно.
Так, за період строку позики (з 01.10.2024 по 30.10.2024) розмір відсотків, які мала сплатити позикодавцю відповідачка, становить 1350 грн. (9000 грн. х 0,500% х 30 днів).
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті відсотків за користування позикою у період строку позики, тобто з 01.10.2024 по 30.10.2024.
Отже, позовна вимога про стягнення із відповідачки на користь позивача 1350 грн. в рахунок заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за період строку позики підлягає до задоволення.
Заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за понадстрокове користування позикою.
Згідно з ч.1ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.3ст.1049 ЦК України,позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця (позикодавця) нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (позикою) припиняється. Права та інтереси кредитодавця (позикодавця) в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.
За умовами укладеного сторонами Договору позики, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 01.10.2024 надало позичальнику суму позики, а остання зобов'язувалася повернути надану позику в повному обсязі протягом 30 днів, тобто до 30.10.2024 включно.
Таким чином, позивач як правонаступник позикодавця у спірних правовідносинах, відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування сумою позики у межах погодженого сторонами строку позики. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати, передбачені Договором позики, проценти.
Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за Договором позики в розмірі 4374 грн. включає період з 30.10.2024 до 21.02.2025, що виходить за межі строку позики, який встановлений на строк 30 днів і закінчився 30.10.2024.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» щодо стягнення із відповідача 4374 грн. процентів за понадстрокове користування позикою, слід відмовити.
Також суд звертає увагу учасників справи, що матеріали справи не містять жодного належного і допустимого засобу доказування, яким би підтверджувався той юридичний факт, що сторони Договору позики застосували процедуру пролонгації дії строку позики, що обумовлена п.6 означеного правочину, визначивши кінцевою датою дії Договору позики - 30.10.2024. (кінцева дата нарахування процентів згідно розрахунку заборгованості).
Щодо стягнення комісії у розмірі 1350,00 грн., то суд приходить до висновку про задоволення такої вимоги, оскільки остання обумовлена п. 2.4 Договору позики.
Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість та вмотивованість позовної вимоги про стягнення боргу за Договором позики в сумі 11 700 грн., з яких: 9000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1350 грн. сума заборгованості за відсотками та 1350 грн. сума заборгованості за комісією.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 204, 03 грн. (11 700*3028/16 074).
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 610,631,629, 1046-1056 ЦК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ - 35625014, адреса: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30) заборгованість за договором позики № 73483459 від 01.10.2024 року в розмірі 11 700,00 грн., а також судовий з бір у розмірі 2 204,03 грн.
У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя О.М. Панченко