Іменем України
05 травня 2026 року
м. Харків
справа № 646/1387/25
провадження № 22-ц/818/2273//26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куп'янської міської ради Харківської області, Куп'янської міської військової адміністації Куп'янського району Куп'янської області, треті особи: Міністерство оборони України, Куп'янська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визначення частки у праві спільної власності за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2025 року, постановлене під головуванням судді Клімової С.В., -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Куп'янської міської ради Харківської області, Куп'янської міської військової адміністації Куп'янського району Куп'янської області, треті особи: Міністерство оборони України, Куп'янська державна нотаріальна контора Харківської області, в якому з урахування уточнених вимог просила встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у період з листопада 1998 року по 13 квітня 2024 року та визначення частки, яка становить 1/2 частину у праві спільної сумісної власності.
Рішенням Основ'янського районного суду м. Харкова від 16 липня 2025 року,заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу більше п'яти років, а саме з листопада 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його смерті, за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, суд першої інстанції не дослідив і не надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що від встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю залежить виникнення права на отримання статусу члена сім'ї загиблого Захисника України та отримання одноразової грошової допомоги, тому Міністерство оборони України повністю заперечує проти задоволення позову. Також від встановлення юридичного факту залежить підтвердження за заявницею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, які свідчать про виникнення між ними взаємних прав та обов'язків притаманних подружжю.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що з свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого повторно Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові СМУМЮ від 30.11.2024 року серії НОМЕР_1 , вбачається, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано 23.10.1990 року, про що складено відповідний актовий запис за № 314.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого Куп'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Куп'янському районі Харківської області СМУМЮ від 08.05.2024 року підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Бердичі Покровського району Донецької області. Зазначений факт також підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00044903187 від 08.05.2024 року.
Зі сповіщення сім'ї №69 від 17 квітня 2024 року направленого ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 повідомляється, що її чоловік, молодший сержант ОСОБА_2 , під час виконання бойового завдання, мужньо виконавши військовий обов'язок, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 біля н.п. Бердичі Покровського району Донецької області.
З лікарського свідоцтва про смерть № 375н/970дон від 17.04.2024 року виданого КЗ « Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи « Дніпровської обласної ради» Новомосковське відділення, підтверджується, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер від інших уточнених травм із залученням декількох ділянок тіла, вибухова травма, що також підтверджується довідкою про причину смерті № 375н/970дон від 17.04.2024 року.
Відповідно до акту про фактичне місце проживання (не проживання) від 22.08.2024, виданим Виконавчим комітетом Куп'янської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 проживав разом із ОСОБА_1 однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство з 1998 року по день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З договору купівлі - продажу квартири від 09.07.2018 року посвідченого приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвою А.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1411, вбачається, що ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 3.7. договору купівлі-продажу квартири від 19.07.2018 визначено, що «Цей договір вчинений за письмовою згодою ОСОБА_1 , з якою Покупець проживає однією сім'єю без укладення шлюбу, яка підтверджує, що майно набувається ОСОБА_2 у їх спільну сумісну власність, оскільки набуте на спільні з ним кошти, заява якої залишається у справах приватного нотаріуса Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвої О.А.».
З Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 130183525 від 09.07.2018 року підтверджується, що за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване наступне нерухоме майно: квартира загальною площею 51,8 кв.м, житлова площа 29,2 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності приватна, розмір частки 1.
З квитанцій про оплату за комунальні послуги вбачається, що ОСОБА_1 сплачувала комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 за період з 2023 року по 2024 рік.
З довіреності від 24.10.2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області Литвиновою І.В. та зареєстрованою в реєстрі за № 2924 підтверджується, що ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 бути його представником у ТОВ « СП « Ягідне Куп'янського району Харківської області з усіх без винятку питань, пов'язаних з управлінням та користуванням належною йому земельною ділянкою у тому числі з одержання орендної плати.
Із наданих копій фотознімків вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були разом, тривалий час підтримували близькі сімейні стосунки.
Постановою державного нотаріуса Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори Полтавської К.С. від 15.11.2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про права на спадщину, оскільки відсутні документи, що підтверджують її з ОСОБА_2 родинні відносини, роз'яснено право звернутися до суду ( а. с. 12-40).
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що позивачка та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1998 року до дня його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали разом однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання не оформили офіційно сімейні стосунки. ОСОБА_2 за свого життя в зареєстрованих шлюбах не перебував та власних дітей не мав. Проживаючи однією сім'єю, позивачка та ОСОБА_2 проявляли турботу один до одного, вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний сімейний бюджет, разом їздили на відпочинок, постійно разом проводили вільний час, вихідні, відпустки, разом вирішували всі питання, які виникали в їхньому житті, виконували взаємні права та обов'язки, займалися благоустроєм житла, в якому проживали, робили ремонтні роботи, купували меблі, побутову техніку. ОСОБА_2 дуже добре ставився та любив рідних позивачки: доньку, зятя, онука та його дружину, правнучку, які в свою чергу любили і поважали його. Вони постійно бували в гостях один у одного, відмічали різні свята тощо. В період проживання однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, позивачка та ОСОБА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 09 липня 2018 року, придбали квартиру АДРЕСА_2 , у якій вони спільно проживали до її придбання. Пунктом 3.7. даного договору визначено, що «Цей договір вчинений за письмовою згодою ОСОБА_1 , з якою Покупець проживає однією сім'єю без укладення шлюбу, яка підтверджує, що майно набувається ОСОБА_2 у їх спільну сумісну власність, оскільки набуте на спільні з ним кошти, заява якої залишається у справах приватного нотаріуса Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвої О.А.». В даній квартирі зареєстроване місце проживання позивачки ОСОБА_1 ..
Відповідно до акту про фактичне місце проживання (не проживання) від 22.08.2024, виданим Виконавчим комітетом Куп'янської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 проживав разом із позивачкою однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство з 1998 року по день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі №753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі №199/3941/20.
Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки, як ознака наявності сім'ї, на законодавчому рівні не визначена. Водночас, строк спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім'єю без наявності інших ознак сім'ї. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У даній справі, факт спільного проживання та ведення спільного господарства підтверджено належними і допустимими письмовими доказами та показами свідків, зокрема: і договором купівлі-продажу квартири від 19.07.2018 року, з якого убачається, що позивачка давала згоду ОСОБА_2 на придбання квартири, як особа, що проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу та сповіщенням Міністерством оборони України на ім'я позивачки про загибель її чоловіка ОСОБА_2 , тощо.
Висновок суду першої інстанції про наявність підстав встановлення факту, що ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу більше п'яти років, а саме з листопада 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його смерті, за адресою: АДРЕСА_1 . вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Апелянтом не надано суду жодного доказу на спростування зазначених висновків.
У вказаній справі заявниця просила встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у період з листопада 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначення частки, яка становить 1/2 частину у праві спільної сумісної власності,
Посиланння апелянта на те, що ОСОБА_2 був військовослужбовцем ЗСУ і загинув під час виконання обов'язку щодо захисту Батьківщини в ході бойових дій, а тому від встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю залежить виникнення права на отримання статусу члена сім'ї загиблого Захисника України та отримання одноразової грошової допомоги є безпідставним.
Верховний Суд виснував, що у таких справах спір може виникнути лише між суб'єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Відповідно, між заявницею та Міністерством оборони України такого спору бути не може, оскільки ця заінтересована особа не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
Зазначене узгоджується із правовими висновками, що містяться у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21.
Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
В частині вимог, в задоволенні яких відмовлено, рішення суду не окаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно дост.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова