Іменем України
05 травня 2026 року
м. Харків
справа №629/1740/25
провадження №22-ц/818/1746/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2025 року, постановлене під головуванням судді Цендри Н.В.,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2025 року позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою належній на праві приватної власності ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6323986000:02:000:0211, що розташована на території колишньої Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області загальною площею 5,4044 га, шляхом її повернення. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою належній на праві приватної власності ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6323986000:01:000:0073, що розташована на території колишньої Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області загальною площею 5,032 га, шляхом її повернення. Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3949,97 гривень та витрати за проведення почеркознавчої експертизи № 8020 від 17.09.2025 у сумі 34774 грн. 56 коп.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що судом першої інстанції було помилково прийнято у якості беззаперечного доказу висновок судової-почеркознавчої експертизи №8020 від 17.09.2025 року, проведеної експертом Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" та відмовлено у клопотанні відповідача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи. Також судом першої інстанції не було надано належної оцінки змісту позовних вимог позивача, а саме щодо обрання позивачем неналежного способу захисту, що є окремою підставою для відмови у позовній заяві.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем використовуються земельні ділянки, які належить позивачці, без відповідної правової підстави, позивачка як власниця земельних ділянок має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія Р1 №691600, та з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 6323986000:02:000:0211, загальною площею 5,4044 га, розташованої на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області, площею.
Також, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВРЛ №979419 від 11.07.2011 року та з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 6323986000:01:000:0073, загальною площею 5,032 га, розташованої на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області, площею.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 375486105 від 23.04.2024 р. та 375495412 від 23.04.2024 р.) вбачається, що належні ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 6323986000:02:000:0211 та 6323986000:01:000:0073 передані в оренду ТОВ «Краєвид Агро" згідно Договору оренди землі №380 від 04.10.2022 року, строком на 7 років, дата державної реєстрації 18.10.2022 року та Договору оренди землі №143 від 04.10.2022 року, строком на 7 років, дата державної реєстрації 18.10.2022 року відповідно.
13.05.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Краєвид Агро» з листами, в яких зазначила, що вона не укладала та не мала наміру укладати з ТОВ «Краєвид Агро» будь-яких договорів щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6323986000:02:000:0211 та 6323986000:01:000:0073, в тому числі оренди, маючи на меті самостійно використовувати земельні ділянки відповідно до цільового призначення та вимог чинного законодавства України та просила надати оригінали або належним чином завірені примірники договорів оренди земельної ділянки з кадастровими номерами 6323986000:02:000:0211 та 6323986000:01:000:0073.
Згідно копії договору оренди земельної ділянки №380 від 04.10.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 передала земельну ділянку з кадастровим номером 6323986000:02:000:0211, площею 5,4044 га, ТОВ «Краєвид Агро». У розділі орендодавець зазначені дані ОСОБА_1 та її підпис.
Згідно копії договору оренди земельної ділянки №143 від 04.10.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 передала земельну ділянку з кадастровим номером 6323986000:01:000:0073, площею 5,0320 га, ТОВ «Краєвид Агро». У розділі орендодавець зазначені дані ОСОБА_1 та її підпис.
Висновком судово-почеркознавчої експертизи №8020 від 17.09.2025 року, проведеної експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» встановлено, що
підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі №380 від 04.10.2022, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Краєвид Агро» (кадастровий номер 6323986000:02:000:0211), розташований на третьому аркуші документа у графі «Підписи сторін: Орендодавець», у рядку над друкованим текстом «(підпис)», - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою;
підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі №143 від 04.10.2022, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Краєвид Агро» (кадастровий номер 6323986000:01:000:0073), розташований на третьому аркуші документа у графі «Підписи сторін: Орендодавець», у рядку над друкованим текстом «(підпис)», - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, вона є власником земельних ділянок з кадастровим номером 6323986000:02:000:0211, загальною площею 5,4044 га, кадастровим номером 6323986000:01:000:0073, загальною площею 5,032 га, які розташовані на території колишньої Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області. 23.04.2024 з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна позивачці стало відомо, що належні їй на праві приватної власності земельні ділянки з кадастровими номерами 6323986000:02:000:0211 та 6323986000:01:000:0073 передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро", згідно Договору оренди землі №380 від 04.10.2022, строком на 7 років, дата державної реєстрації 18.10.2022 та договору оренди землі №143 від 04.10.2022, строком на 7 років, дата державної реєстрації 18.10.2022 року. Позивачка 13.05.2024 та 21.08.2024 зверталась з листами до товариства, в яких зазначала, що не укладала та не мала наміру укладати з ТОВ «Краєвид Агро» будь-яких договорів щодо вище вказаних земельних ділянок, в тому числі оренди, маючи на меті самостійно використовувати земельні ділянки відповідно до цільового призначення та вимог чинного законодавства та просила надати оригінал або належним чином завірену копію вказаних договорів оренди земельної ділянки. Однак листи відповідач не отримує. Вказала, що вона не укладала та не мала наміру укладати з ТОВ «Краєвид Агро» будь-яких договорів щодо зазначених земельних ділянок, в тому числі оренди, маючи на меті самостійно використовувати земельні ділянки відповідно до цільового призначення та вимог чинного законодавства, істотні умови зазначених договорів оренди не погоджувала, реквізити земельних ділянок та свої облікові дані ТОВ «Краєвид Агро» не надавала, Договір оренди землі №380 від 04.10.2022 земельної ділянки з кадастровим номером 6323986000:02:000:0211 між ТОВ «Краєвид Агро» та ОСОБА_1 та Договір оренди землі №143 від 04.10.2022 земельної ділянки з кадастровим номером 6323986000:01:000:0073 між ТОВ «Краєвид Агро» та ОСОБА_1 не підписувала. ТОВ «Краєвид Агро» користується земельними ділянками без будь-яких правових підстав, поза волею власниці, що є підставою для усунення позивачці перешкод, як власниці, у користуванні земельними ділянками та повернення цих земельних ділянок. На підставі вище викладеного просить зобов'язати ТОВ «Краєвид Агро» усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками належними на праві приватної власності ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6323986000:02:000:0211, загальною площею 5,4044 га, кадастровим номером 6323986000:01:000:0073, загальною площею 5,032 га, які розташовані на території колишньої Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області, шляхом їх повернення. Судові витрати по справі стягнути з відповідача.
Згідно із ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі
Отже, саме письмова форма договору оренди є істотною умовою його існування як правочину та засобом фіксації волевиявлення сторін.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач заперечує факт підписання договорів оренди земельних ділянок та зазначає про відсутність її волевиявлення на укладення таких договорів.
Матеріали справи свідчать про те, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія Р1 №691600, та з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 6323986000:02:000:0211, загальною площею 5,4044 га, розташованої на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області, площею.
Також, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВРЛ №979419 від 11.07.2011 року та з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 6323986000:01:000:0073, загальною площею 5,032 га, розташованої на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області, площею.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 375486105 від 23.04.2024 р. та 375495412 від 23.04.2024 р.) вбачається, що належні ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 6323986000:02:000:0211 та 6323986000:01:000:0073 передані в оренду ТОВ «Краєвид Агро" згідно Договору оренди землі №380 від 04.10.2022 року, строком на 7 років, дата державної реєстрації 18.10.2022 року та Договору оренди землі №143 від 04.10.2022 року, строком на 7 років, дата державної реєстрації 18.10.2022 року відповідно.
13.05.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Краєвид Агро» з листами, в яких зазначила, що вона не укладала та не мала наміру укладати з ТОВ «Краєвид Агро» будь-яких договорів щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6323986000:02:000:0211 та 6323986000:01:000:0073, в тому числі оренди, маючи на меті самостійно використовувати земельні ділянки відповідно до цільового призначення та вимог чинного законодавства України та просила надати оригінали або належним чином завірені примірники договорів оренди земельної ділянки з кадастровими номерами 6323986000:02:000:0211 та 6323986000:01:000:0073.
Згідно копії договору оренди земельної ділянки №380 від 04.10.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 передала земельну ділянку з кадастровим номером 6323986000:02:000:0211, площею 5,4044 га, ТОВ «Краєвид Агро». У розділі орендодавець зазначені дані ОСОБА_1 та її підпис.
Згідно копії договору оренди земельної ділянки №143 від 04.10.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 передала земельну ділянку з кадастровим номером 6323986000:01:000:0073, площею 5,0320 га, ТОВ «Краєвид Агро». У розділі орендодавець зазначені дані ОСОБА_1 та її підпис.
Разом з тим висновком судово-почеркознавчої експертизи №8020 від 17.09.2025 року, проведеної експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі №380 від 04.10.2022, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Краєвид Агро» (кадастровий номер 6323986000:02:000:0211), розташований на третьому аркуші документа у графі «Підписи сторін: Орендодавець», у рядку над друкованим текстом «(підпис)», - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі №143 від 04.10.2022, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Краєвид Агро» (кадастровий номер 6323986000:01:000:0073), розташований на третьому аркуші документа у графі «Підписи сторін: Орендодавець», у рядку над друкованим текстом «(підпис)», - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.
Отже підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Якщо двосторонній правочин (договір) не підписаний однією зі сторін, він не є укладеним і не породжує жодних прав та обов'язків сторін.
Встановлені судом обставини, зокрема факт непідписання позивачкою договорів оренди земельних ділянок №380 від 04.10.2022 року та №143 від 04.10.2022 року, свідчить про те, що ці договори не були укладені, а також про відсутність волевиявлення власника на передачу земельної ділянки в оренду, що робить користування відповідача цим майном безпідставним.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
На підставі ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Доказів укладення договору оренди або наявності інших підстав, що підтверджують правомірність володіння відповідачем спірними ділянками відповідачем суду не надано.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведенність позовних вимог.
Посилання апелянта на те, що спірні договори оренди земельних ділянок є фактично укладеними, оскільки сторони приступили до його виконання, зокрема ТОВ "Краєвид Агро" користувалося земельними ділянками, а орендодавець нібито отримувала орендну плату не примається до уваги.
Сам по собі факт перерахування грошових коштів не є безумовним доказом існування договірних відносин між сторонами, оскільки правова природа таких платежів має оцінюватися у сукупності з іншими доказами, зокрема щодо наявності погодженого волевиявлення сторін на укладення правочину.
Повернення позивачкою отриманих коштів виключає можливість кваліфікації таких дій як прийняття виконання за договором та свідчить про відсутність конклюдентних дій, спрямованих на підтвердження існування договірних відносин.
Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду та те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки змісту позовних вимог позивача, а саме щодо обрання позивачем неналежного способу захисту, що є оркмою підставою для відмови у позовній заяві є безпідставними.
16.06.2020 року Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 145/2047/16-ц, в якій висловлено думку, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено (не підписано)), не підлягає визнанню недійсним. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів, позаяк цей спосіб захисту є неефективним. Натомість ефективним способом захисту права, в контексті фактичних обставин справи № 145/2047/16-ц є усунення перешкод у користуванні належним власнику майном, тобто негаторний позов.
Таким чином, зі змісту вказаної правової позиції Великої Палати Верховного Суду вбачається, що залежно від фактичних обставин справи, належними способами захисту прав власника майна, що є предметом неукладеного (непідписаного) договору, слід розглядати звернення з позовом про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, або про повернення такого майна як безпідставно набутого.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), на яку також послався заявник у касаційній скарзі, вказала, що: у тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" залишити без задоволення.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова