Іменем України
21 квітня 2026 року
м. Харків
справа № 610/1107/25
провадження № 22-ц/818/1781/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Ізюмського нотаріального округу Харківської області Соколова Світлана Олексіївна, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» на заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2025 року, постановлене під головуванням судді Тімонової В.М., -
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Ізюмського нотаріального округу Харківської області Соколова Світлана Олексіївна, ОСОБА_2 , про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.
Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» просить заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що ОСОБА_1 після заміни стягувача у зазначеній справі та під час розгляду судом заяви стягувача про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку, що прямо вказує на те, що ОСОБА_1 відчужив належне йому майно з метою унеможливлення звернення стягнення на нього новим кредиторам у майбутньому. Зазначені обставини також свідчать про фраудаторність оспорюваного правочину. Крім того, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування у ОСОБА_2 оригіналу платіжної інструкції про проведення розрахунків за оспорюваний правочин або її належним чином завірену копію на підтвердження здійснення розрахунків за земельну ділянку. Тому, як наслідок, здійснення ОСОБА_2 правомірної оплати за земельну ділянку не підтверджено, відповідно підтверджується одна із основних ознак фраудаторності правочину та спростовуються висновки суду стосовно проведення розрахунків за спірним правочином.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення
повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», за наявності двох учасників оспорюваного договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , позовні вимоги про його недійсність заявив лише до ОСОБА_1 . ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» не було подано клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2 в якості співвідповідача до закінчення підготовчого засідання провадження, а також не обґрунтовано необізнаність ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до подання позову у справі про підставу залучення ОСОБА_2 в якості співвідповідача. Отже, позов пред'явлено не до всіх учасників оспорюваного правочину.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, 13 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір №11182799000 про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, предметом якого стало надання відповідачеві грошових коштів в сумі 10427,00 доларів США, що станом на момент видачі кредиту складало 52656,35 гривень, зі строком остаточного повернення кредиту та сплатою відсотків за використання кредиту до 13.07.2012 року.
П. 2.1 вказаного договору передбачено, що у забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань в повному обсязі Позичальника за Договором Позичальник передає в заставу, а Банк приймає наступне рухоме майно, а саме транспортний засіб - марки ВАЗ, модель 21112, 2007 р.в., колір зелений, тип ТЗ легковий універсал-в, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.6-9).
Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 20.11.2008 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість по кредиту в сумі 10740,69 дол. США, що по курсу НБУ становить 52015,01 гривні та судові витрати в сумі 550,01 грн (а.с. 10).
11 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ» був укладений Договір №1369/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11.05.2019 року відбулася заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення: ПАТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» прав вимоги за Кредитним договором №11182799000 від 13.07.2007 року, укладеним між Банком 1 та ОСОБА_1 (а.с. 11-16).
ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» 02.09.2021 року звернулось до Балаклійського районного суду Харківської області із заявою про заміну сторони (стягувача) (а.с. 17-18).
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 19.10.2021 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 20 листопада 2008 року у справі № 2-2065/08.
З вказаної ухвали убачається, що 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги, зокрема за кредитним договором № 11182799000 від 13.07.2007 р., укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . За ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 20.12.2012 р. було замінено сторону у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-2065, виданого Балаклійським районним судом Харківської області 22.12.2008 р., з стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 20).
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 28.12.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Установа «Європейська Факторингова компанія розвитку» задоволено; визнано поважними причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання за рішенням від 20.11.2008 року у справі № 2-2065/08; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія» строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі № 2-2065/08 за позовом АКІБ «УкриСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 11182799000 від 13.07.2007 року; видано дублікат виконавчого листа, виданого на виконання Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 20.11.2008 року у справі № 2-2065/08 (а.с. 21-22).
В провадженні приватного виконавця Кудряшова Д.В. перебуває виконавче провадження № 68700759, відкритого 17.02.2022 року з примусового виконання виконавчого листа від 13.01.2022 № 2-2065/08, виданого Балаклійським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» заборгованості по кредиту в сумі 10740,69 доларів США (а.с.23-25).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 178013584 від 19.08.2019 року убачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер № 2-1955, виданого 22.09.2014 Балаклійською державною нотаріальною конторою Харківської області, державний нотаріус Голуб В.М., належить земельна ділянка, площею 5,2231 га, кадастровий номер 6320282800:01:000:0210, яка розташована на території Залиманської сільської ради Балаклійського району Харківської області (а.с. 26-27).
Як убачається з інформаційної довідки сформованої за допомогою «Реєстру нерухомості» від 29.01.2025 року, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 1702, виданого 08.12.2021 приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області, належить земельна ділянка, площею 5,2231 га, кадастровий номер 6320282800:01:000:0210, яка розташована на території Залиманської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Відомості про державну реєстрацію іпотеки, обтяжень відсутні (а.с. 28).
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до пункту 7 статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Згідно статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Частиною 3 ст. 13 ЦК України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором.
Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Згідно з вимогами ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Таким чином, на позивача покладено обов'язок визначити відповідача / відповідачів у справі. Залучення відповідача / співвідповідача у справі здійснюється лише судом першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання (у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження). У разі спливу зазначених строків та необхідності залучення відповідача до участі у справі на позивача покладається обов'язок довести факт своєї необізнаності щодо необхідності залучення належного відповідача / співвідповідача. Можливість залучення до участі у справі відповідача / співвідповідача в апеляційного суду відсутня. Суд під час розгляду справи повинен вирішувати спір, виходячи зі складу сторін, які визначені позивачем, і не вправі зі своєї ініціативи без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів
Крім того, визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв'язку з неналежним суб'єктним складом сторін.
Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові. Дана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року по справі № 300/808/19, постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року по справі № 363/2300/20.
Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 10.09.2021 у справі № 909/207/20).
Позивач, звертаючись до суду з позовом просив визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним з посиланням на те, що спірний правочин є фраудаторним.
Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» залучено до участі у справі ОСОБА_2 у якості третьої особи, однак визнання договору-купівлі продажу земельної ділянки недійсним призведе до втручання у володіння майном та надмірного тягара для ОСОБА_2 , оскільки йому доведеться захищати свої права, як покупця за договором купівлі-продажу, що може призвести до неможливості такого захисту у подальшому та значних негативних наслідків для нього, як власника.
Слід зазначити, що процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за своїм змістом, процесуальними правами та обов'язками є різним, а висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб'єктного складу учасників справи.
Тому, позивач, за наявності двох учасників оспорюваного договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , позовні вимоги про його недійсність помилково заявив лише до ОСОБА_1 .
Отже, позов пред'явлено не до всіх учасників оспорюваного правочину. Тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову у зв'язку з неналежним суб'єктним складом учасників у справі, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 року у справі № 125/2157/19.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пред'явленням позову не до всіх учасників спірного правочину.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова