Справа № 488/2309/21
Провадження № 1-кп/488/54/26 р.
іменем України
07.05.2026 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючої у справі - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження №12021153050000149 від 30.03.2021 відносно обвинуваченої
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаєва, громадянки України, із повною середньою освітою, не працюючої, розлученої, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживала за адресою: АДРЕСА_2 , наразі проживає: АДРЕСА_3 , раніше судимої 25.01.2021 р. Заводським районним судом м.Миколаєва за ч.2 ст.185, ч.2 ст.2, ч.2 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 850 грн., який сплачено в квітні 2021 р.,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
30 березня 2021 року о 13-50 годині ОСОБА_4 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, що розташована перед вхідними дверима Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №5» за адресою: м. Миколаїв, пр. Богоявленський буд. 336, керуючись раптово виниклим корисливим умислом, спрямованим на викрадення чужого майна, діючи повторно, шляхом вільного доступу, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, підійшла до ОСОБА_8 , на правому плечі якої знаходилася належна їй сумка, з якої обвинувачена викрала гаманець сіро-блакитного кольору з написом «Forever young», в якому знаходились банківська картка АТ «Першого Українського міжнародного банку» та грошові кошти в сумі 500 грн., після чого, намагаючись сховати гаманець в свій одяг, виконавши таким чином усі дії, які вважала необхідним для заволодіння вказаним майном, однак з причин, що не залежали від її волі, не довела кримінальне правопорушення до кінця, оскільки при спробі сховати вказане майно була зупинена потерпілою ОСОБА_8 .
В судовому засіданні, обвинуваченій роз'яснено, що 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких посилень відповідальності за дрібне викрадення чужого майна» № 3886- ІХ.
Вказаним Законом внесені зміни, зокрема, до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата такого майна, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 5 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно з пп.169.1.1. п.169.1 ст.169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 2270 грн.
Відтак, вищенаведені зміни призвели до декриміналізації діяння, передбаченого ст.185 КК України, якщо сума викраденого майна не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 2021 рік становила 2270 гривень.
Відповідно до п.4-1 ч. 1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Інкриміноване обвинуваченій правопорушення підпадає під дію вищезазначеного закону.
Судом роз'яснено обвинуваченій положення ч.1 та ч.3 ст.479-2 КПК України, згідно із якими суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
З огляду на позицію ОСОБА_4 , яка заперечувала проти закриття кримінального провадження за нереабілітуючих обставин, зокрема з підстави, визначеної п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, судом продовжено розгляд кримінального провадження у загальному порядку.
В ході судового розгляду справи ОСОБА_4 повністю заперечила свою причетність до скоєння замаху на викрадення майна потерпілої ОСОБА_8 та пояснила, що на місці вчинення злочину вона не була. При цьому вказувала, що 30.03.2021 року перебувала в м. Одеса з донькою ОСОБА_9 . Так обвинувачена зазначила, що у зв'язку з перебоями у роботі мобільного телефону її доньки, 30.03.2021 року, вранці, приблизно о 08 чи 09 годині, вона з донькою у супроводі її чоловіка ОСОБА_10 на маршрутному таксі прибули у мікрорайон Варварівка в м.Миколаєві, де зупинили попутний транспорт та вона з донькою направилась у м.Одеса, куди прибула приблизно через дві години. Донька в цей день до школи не пішла, оскільки вкрай потребувала нового телефону. Прибувши на ринок у селищі Котовське з назвою “Привоз», вона зателефонувала своєму знайомому на ім'я ОСОБА_11 , який торгував телефонами, але останній повідомив, що не на місці та прибуде пізніше. Очікуючи його, вона з донькою гуляла по ринку, а коли знайомий прибув та показав наявні в нього телефони, жоден донці не сподобався, тому телефон вони не придбали та гуляли містом, купували речі, та приблизно о 16 чи 17 годині цього ж дня, на попутному транспорті повернулись до м. Миколаєва, де їх зустрів її чоловік та з яким вони направились додому. Потерпілу вперше вона побачила в залі суду. Зазначила, що вже більше 15 років завжди фарбує волосся у темний (чорний) колір, в той час як потерпіла стверджувала, що злочинниця мала світле волосся, яке виглядало з-під шапки. Також зазначила, що у зв'язку з травмою хребта, у 2018 році їй було встановлено ІІІ групу інвалідності, при цьому вона пересувалась за допомогою палиці. В 2019 році групу інвалідності їй було продовжено, наступний огляд, який мав відбутись у лютому 2022 року вона не пройшла через початок повномасштабного вторгнення рф, через що з донькою та чоловіком виїхала з України.
Щодо належного їй номеру мобільного телефону, то повідомила, що з 2020 року користується номером НОМЕР_1 , який в тому числі є її фінансовим номером в установах банку, та донці свій телефон не передавала. Вказала, що донька у віці 14-15 років без її супроводу їздити до м.Одеса не могла.
На запитання прокурора стосовно обставин звернення до неї працівників поліції з приводу даної крадіжки, то зазначила, що двері працівникам поліції не відкрила, адже останніх було багато та вона злякалась, враховуючи її минулий спосіб життя.
На підтвердження обставин перебування обвинуваченої в день подій у м. Одеса сторона захисту посилалась на надані оператором мобільного зв'язку дані щодо відомостей ретрансляційних антен про місце перебування номеру мобільного зв'язку (т.1 а.с.93-102), яким користувалась та користується досі обвинувачена ( НОМЕР_1 ), її донька ОСОБА_12 ( НОМЕР_2 ) та її чоловік ОСОБА_13 ( НОМЕР_3 ).
Допитана в ході розгляду справи свідок захисту - донька обвинуваченої ОСОБА_12 показала, що в кінці березня 2021 року, зі своєю матір'ю ОСОБА_4 їздила до м.Одеси з метою ремонту або ж обміну у разі неспроможності ремонту, належного їй - ОСОБА_12 мобільного телефону, в чому мав допомогти друг матері, який проживає в м.Одеса. З цією метою, з мамою вона прибула до мікрорайону Варварівка в м.Миколаєві, а звідти приблизно о 09 годині направились до м.Одеса, куди приїхали приблизно об 11 чи 12 годині та пробули в м.Одеса приблизно до 16 години, після чого з селища Котовське, “попутками» дістались додому приблизно о 18 годині. Її - ОСОБА_12 телефон знаходився при ній з номером сімкартки НОМЕР_2 та був увімкнений, за її словами, працював погано, несправність телефону проявлялась у проблемах з батареєю та розбитим екраном. Мати мала при собі свій власний телефон з сімкарткою НОМЕР_1 , яким користується приблизно з 2019 чи 2020 року, та який прив'язаний до її рахунків у банківських установах ПУМБ та Райффайзенбанк.
Свідок захисту ОСОБА_13 , з яким обвинувачена перебуває у фактичних шлюбних стосунках, також надав покази про те, що в у 2021 році проживав з ОСОБА_4 та падчеркою ОСОБА_12 в м.Миколаєві по вул. Суднобудівельній. Дати подій він не пам'ятає, але у березні 2021 році, повернувшись з нічної зміни, він провів на маршрутному таксі ОСОБА_4 та її доньку до траси у мікрорайон Варварівка, звідки вони поїхали до м.Одеси, а він повернувся додому. Протягом дня вони телефонували один одному. Ввечері ОСОБА_4 та ОСОБА_12 повернулись з м.Одеси, яких він зустрічав, так як останні здійснили покупки та мали важкі сумки. Зазначив, що ОСОБА_4 користується номером мобільного телефону НОМЕР_1 , ОСОБА_12 - НОМЕР_2 .
Потерпіла ОСОБА_8 , допитана судом 13.10.2021 року, надала показання про те, що весною 2021 р., місяця не пам'ятає, але це було 30 число, вона, після прийому лікаря, вийшла з приміщення “Міської лікарні №5» приблизно о 13-30 годині, та, знаходячись на сходах лікарні, відчула, як смикнули за її сумку, що висіла на її правому плечі. Коли обернулась, то побачила, що сумка розстебнута та в ній лише знаходиться її лікарняна картка, але зник гаманець сіро-блакитного кольору, в якому були гроші в сумі 500 грн та банківська картка банку “ПУМБ». Вона відразу озернулась, неподалік знаходились лікарі, які палили, а з-за її спини стала спускатись сходами жінка, яка була одягнута у куртку “парка» кольору хакі, чорні штани, темне взуття та у чорній шапці, та яка дуже швидко попрямувала від лікарні в бік пам'ятника лікаря “Самойловича». Вона побачила у руці цієї жінки свій гаманець, який остання намагалась покласти у накладні кишені своєї куртки, але не могла це зробити. Наздогнавши дану жінку, вона штовхнула її у плече та висунула вимогу повернути гаманець, на що жінка обернулась, кинула її гаманець на землю, після чого дістала з рукава своєї куртки палицю, довжиною трохи більшої від довжини від зап'ястка руки до ліктя, та нею замахнулась, від чого вона (потерпіла) ухилилась, та удар палкою прийшовся їй по плечу, завдавши їй сильного болю. Після нанесеного удару, обвинувачена стала швидко віддалятись в бік пр. Богоявленського, а вона (потерпіла) підняла свій гаманець, оглянула його та з'ясувала, що все майно на місці, після чого викликала працівників поліції, які прибули дуже швидко. Поліцейським вона повідомила про вищевказані події, описала жінку, яка намагалась викрасти її майно та з ними разом у патрульному автомобілі їздили по дворах в пошуках викрадачки, але останню не знайшли. Коли прибув ще один патрульний автомобіль, вона іншому працівнику поліції описала викрадачку та той показав їй фото обличчя жінки в своєму телефоні, в якій вона без вагань впізнала викрадачку.
В судовому засіданні потерпіла без вагань впізнала в обвинуваченій жінку, яка намагалась викрасти її майно, повідомивши, що на час вищевказаних подій, дана особа мала яскраво-жовтий колір волосся, яке виглядало з-під шапки.
Потерпілою також заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченої моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., вказуючи, що діями останньої, їй було завдано як фізичного болю, так і моральні страждання від вчинених проти неї протиправних дій та перенесений нею стрес, в тому числі через занепокоєння з приводу коштів до існування, адже у викраденому гаманці знаходились всі її кошти та велика сума грошей на рахунку, банківська картка, до якого, також була викрадена.
Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_14 показала, що працює двірником Миколаївської міської лікарні №5. У 2021 році, вдень, число та місяць не пам'ятає, під час прибирання території лікарні у внутрішньому дворику, почула крики жінки щодо звинувачення когось у крадіжці. Підійшла ближче до огорожі та побачила, що одна жінка швидким рухом віддаляється від лікарні в бік ринку, а інша в окулярах бігла за нею з обвинуваченням у крадіжці. Подальших подій не бачила, так як обидві жінки вже перебували не в полі її зору. Зазначила, що у жінки, яка рухалась першою, проблем з рухом не помітила. В подальшому прибули працівники поліції, які показували на телефоні потерпілій фото якихось жінок, серед яких потерпіла впевнено упізнала жінку, яка здійснила крадіжку.
Свідок ОСОБА_15 показала, що працює двірником у Миколаївській міській лікарні №5. В 2021 р., приблизно в обід, місяця та числа не пам'ятає, коли вона прибирала листя у сквері навпроти входу до реєстратури лікарні, та була нахилена до землі, почула як в її бік наближається якась особа, коли підвела голову, то помітила як повз неї дуже швидко пройшла жінка з довгим світлим волоссям, зав'язаним у хвіст, росту вище середнього, обличчя її не розгледіла. Після цього продовжила роботу, коли приблизно через 5-ть хвилин до неї підійшла жінка в окулярах та поцікавилась, чи відома їй особа, яка щойно пройшла повз неї та повідомила, що остання здійснила крадіжку її речей. Вона пояснила, що дану особу не знає, та порадила потерпілій звернутись до поліції. Коли прибули працівники поліції, то показували їй фото жінки у своєму телефоні, але останню вона не впізнала, вказуючи, що обличчя не розгледіла, лише зазначивши, що у жінки на фото темне волосся, а у особи, яка пройшла повз неї, такий був світлий. Бачила, як потерпілій також показували фото цієї жінки, та в якій потерпіла без вагань упізнала особу, яка викрала її гроші.
Прокурором підтримане висунуте ОСОБА_4 обвинувачення, на підтвердження якого надано наступні письмові докази.
Так, на підтвердження часу, місця та способу вчинення вказаного кримінального правопорушення сторона обвинувачення посилається на заяву потерпілої ОСОБА_8 до ВП №3 від 30.03.2021 р., згідно якої 30 березня 2021 року о 13-50 годині ОСОБА_4 , перебуваючи перед вхідними дверима КНП ММР “Міська лікарня №5» за адресою: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 336, підійшла до неї та викрала з її сумки гаманець сіро-блакитного кольору з написом “Forever young», в якому знаходились банківська картка АТ “ПУМБ», грошові кошти в сумі 500 грн., однак не довела кримінальне правопорушення до кінця, оскільки при спробі сховати вказане майно була зупинена потерпілою ОСОБА_8 . На підставі вказаної заяви потерпілої того ж дня було порушене дане кримінальне провадження.
Виданий потерпілою гаманець, було визнано речовим доказом та повернуто потерпілій за зберігальною розпискою.
Вказані докази відповідають критеріям, визначеним статтями 85, 86 КПК України.
Щодо наданого стороною обвинувачення протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участю потерпілої ОСОБА_8 , відповідно до якого остання впізнавала жінку, яка здійснила замах на викрадення її майна, то останній проведений з грубим порушення вимог ч.1 ст. 228 КПК України, якою зокрема забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
Так, згідно з показами потерпілої, наданими в судовому засіданні та свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , слідує, що потерпілій було пред'явлено працівниками поліції, які прибули на місце події, фотознімок підозрюваної особи до проведення такої процесуальної дії як пред'явлення особи для впізнання.
Отже вказаний протокол є недопустимим доказом та не приймається до уваги за висунутим обвинуваченням.
Водночас, в судовому засіданні, потерпіла без вагань впізнала в обвинуваченій жінку, яка намагалась викрасти її майно, повідомивши, що на час вищевказаних подій, дана особа мала яскраво-жовтий колір волосся, яке виглядало з-під шапки. При цьому, допитані в ході розгляду справи свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 також підтвердили, що на фото, які працівники поліції показували потерпілій, прибувши на місце події, остання впевнено, без вагань впізнала жінку, яка викрала її майно.
Показання потерпілої та свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , покази яких приймаються судом до уваги, дані під присягою, отримані в судовому засіданні у відповідності до вимог КПК України, узгоджуються між собою та з письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні і відповідають фактичним обставинам справи, є допустимими доказами згідно з іншими правилами допустимості доказів. Підстав у потерпілої чи свідків, яких попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, обмовляти обвинувачену, судом не встановлено.
Окрім того, на підтвердження схожості методів, обстановки, умов вчинення злочинів, об'єктів та суб'єктів посягань, прокурор послався на обвинувальні та такі, що набрали законної сили, вироки відносно ОСОБА_4 від 29.04.2016 року Ленінського районного суду м. Миколаєва, від 28.01.2021 р. Заводського районного суду м.Миколаєва, від 08.07.2003 р, 23.10.2007 р. та від 13.07.2011 р. Центрального районного суду м. Миколаєва, за якими ОСОБА_16 (у період постановлення вироків з 2003 по 2011 р.р. - Нюхова) визнана винною у 20-ти епізодах крадіжок з приміщень лікарень, навчальних закладів, установ банків, салону автобусу, ресторану “Макдональдс», зупинки міського транспорту, приміщення собору, при цьому у кожному випадку об'єктом її посягань були жіночі сумки, або гаманець з сумки.
Стосовно заперечень захисту щодо допустимості даних вироків та відомостей, які в них містяться з посиланням по положення ч.1 ст.88 КПК України, то слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.88 КПК України, докази щодо певної звички або звичайної ділової практики підозрюваного, обвинуваченого є допустимими для доведення того, що певне кримінальне правопорушення узгоджувалося із цією звичкою підозрюваного, обвинуваченого.
Докази того, що обвинувачений зазвичай діє певним чином (звичка, характерна практика), можуть бути використані для підтвердження того, що в конкретному випадку він діяв так само.
Для застосування цієї норми необхідно довести, що попередні дії (звички) та новий злочин мають високий ступінь схожості за методом вчинення, об'єктами (наприклад, типи жертв) та умовами.
Саме на такі обставини посилався прокурор, вказуючи про схожість жертв, якими в кожному випадку були жінки, умови, зокрема приміщення лікарень чи інших установ (банки, навчальні заклади, магазини), де потерпілі відволікались на власні справи, об'єкт посягання - сумочка чи гаманець з сумочки, та з чим погоджується і суд, приймаючи як допустимі дані докази в силу положень ч.3 ст.88 КПК України.
Стосовно посилань обвинуваченої щодо давності вчинюваних злочинів та погашення за даними вироками судимості, то останнє не спростовує наведених прокурором обставин, при цьому останній за часом епізод крадіжки за вироком відносно ОСОБА_4 від 28.01.2021 року мав місце у жовтні 2019 року.
Отже, незважаючи на невизнання своєї провини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, винуватість ОСОБА_4 за висунутим обвинуваченням підтверджується сукупністю належних та допустимих письмових доказів, досліджених в судовому засіданні, а також показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , і потерпілої.
Стосовно доводів захисника про те, що обвинувачена фізично не могла бути присутньою на місці вчинення злочину, оскільки остання в цей час знаходилася за межами міста Миколаєва, зокрема в м. Одеса, то суд дійшов висновку, що така позиція сторони захисту повністю спростовуються показами потерпілої ОСОБА_8 , яка впевнено упізнала обвинувачену як жінку, яка здійснила крадіжку, та підтверджують перебування ОСОБА_4 на місці вчинення злочину.
Стосовно даних доступу до документів, що отримані за клопотанням сторони захисту та за даними яких, телефон, яким користувалась обвинувачена, у день та час вчинення протиправних дій відносно потерпілої, знаходився у іншому місті, то останнє лише підтверджує перебування певного номеру телефону, а не самої особи у конкретному місці.
Також, суд ставиться критично до показів свідка ОСОБА_12 , яка є донькою обвинуваченої, зважаючи на родинні зв'язки вказаного свідка із обвинуваченою, що може свідчити про її зацікавленість у результатах розгляду кримінального провадження.
Більш того, суд вважає необхідним відмітити, що на час вищевказаних подій ОСОБА_12 було 14 років, з її ж слів до м.Одеса вона приїжджала хоча і рідко, але не вперше, була обізнана щодо подорожі попутками, володіла відомостями щодо прив'язки номеру телефону її матері як фінансового у конкретних банківських установах. Вказане, на думку суду, свідчить про її достатній рівень інтелектуального розвитку та здібностей для самостійної подорожі такого роду, а обізнаність щодо фінансових прив'язок номеру мобільного телефону матері, конкретні банківські установи, до яких він мав прив'язку, дають підстави вважати про її доступ до користування даним телефоном, в тому числі 30.03.2021 р., тим більш зі слів ОСОБА_12 її телефон на час поїздки до м.Одеси мав несправності.
Стосовно посилань обвинуваченої на її обмеженість у рухах через травму хребта та можливість пересування у дату подій, що зазначена в обвинувальному акті, лише за допомогою тростини, то з її ж показів, група інвалідності їй була встановлена у 2018 році. У 2019 році їй було продовжено групу інвалідності, та наступний огляд МСЕК вона мала проходити у лютому 2022 року. Отже станом на 30.03.2021 року (дату подій даного злочину), обвинувачена була оглянута медико-соціальною експертною комісією більш як рік, а отже її покази щодо обмеженості у її вільному пересуванні нічим не підтверджені. Більш того, з її ж слів, нібито у день подій (30.03.2021 р.) цілий день вона провела в постійному русі, тим самим спростовуючи її фізичні обмеження.
Отже, оцінивши покази обвинуваченої, покази потерпілої, свідків, дослідивши надані сторонами письмові докази, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 за висунутим обвинуваченням, зокрема у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна ( крадіжка), вчинене повторно, що вірно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.
Разом з тим, з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року №3886-IX, ч.1 ст.5 КК України щодо зворотності у дії положень закону про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, а також з урахуванням імперативності вимог ч.3 ст.479-2 КПК України та позицію обвинуваченої ОСОБА_4 , яка не надала згоди на закриття кримінального провадження щодо неї з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження №12021153050000149 від 30.03.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України підлягає закриттю на підставі п. 1-2 ч.2 ст.284 КПК України, який передбачає, що кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.
Долю речових доказів вирішити відповідно до приписів ст. 100 КПК України.
Відносно заявленого потерпілою ОСОБА_8 цивільного позову до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в сумі 50 тисяч грн. суд зазначає наступне.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.
В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК України підставах, суд зобов'язаний роз'яснити цивільним позивачам їх право пред'явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.
Тому, у зв'язку зі звільненням обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, заявлений потерпілою особою цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, необхідно залишити без розгляду, що за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України не перешкоджає пред'явленню позову в порядку цивільного судочинства.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись п. 12 ч.2 ст.284, ст. 372, ч.3 ст.479-2 КПК України, суд
Закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 ч. 2ст. 185 КК України на підставі п.41 ч.1 та п.12 ч.2 ст.284 КПК, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 не обиралася.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, у кримінальному провадженні №12021153050000149 від 30.03.2021 року - залишити без розгляду.
Речові докази у справі: жіночий гаманець сіро-блакитного кольору марки «Forever Young», банківську картку АТ» Першого українського міжнародного банку» з №5355280003888854, грошові купюри в сумі 500 гн., 3 купюри номіналом по 100 грн, 1 купюра номіналом 200 грн. - залишити потерпілій за належністю.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м.Миколаєва протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1