Справа № 718/139/26
Провадження 2/718/52/26
"07" травня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Веренчанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, третя особа приватний нотаріус Олексюк Світлана Василівна про скасування заборони відчуження домоволодіння та виключення відомостей про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним вище позовом, мотивованим тим, що 20.09.2002 між позивачкою та кредитною спілкою «Захід» укладено договір застави з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором позички № 58 від 20.09.20002, за яким заставодавець зобов'язується перед заставодержателем повернути в строк до 25.09.2003 кредит в сумі 12 500 грн, сплатити 3,75% за коритування кредитними коштами. Заставодавець передає в заставу житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який є приватною власністю позивача.
Вказує, що з метою укладення договору дарування ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса, де отримала відомості, що вказане вище майно перебуває під забороною відчуження.
Зазначає, що наразі діяльність СК «Захід» припинено, а кредитні зобов'язання виконано в повному обсязі, тому просить зняти заборону відчуження на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 23.01.2026 відкрито провадження у справі. Визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду 19.02.2026 замінено первісного відповідача Киселівську сільську раду Кіцманського району Чернівецької області на іншого відповідача - Веренчанську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області. Підготовче судове засідання відкладено та надано час залученому відповідачу на подачу відзиву.
Ухвалою суду від 07.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Скерувала заяву про підтримання позовних вимог та проведення розгляду справи без її участі.
Представник Веренчанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився. Правом на подачу відзиву не скористався.
Третя особа приватний нотаріус Олексюк С.В., будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з'явилася. Правом на подачу пояснення на позовну заяву не скористалася.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити відповідне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 20.09.2002 між ОСОБА_1 та кредитною спілкою «Захід» укладено договір застави з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором позички № 58 від 20.09.2002, за яким заставодавець зобов'язується перед заставодержателем повернути в строк до 25.09.2003 кредит в сумі 12 500 грн, сплатити 3,75% за користування кредитними коштами.
Предметом договору застави є житловий будинок з господарськими будівля та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки № 275 від 24.12.2025, яка видана начальником КП «Кіцманське БТІ» В.Погурським, станом на 24.12.2025 право власності на вказане вище майно зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 28.02.1995 та зареєстровано в КП « Кіцманське БТІ» в реєстрову книгу № 1 за номером 98 сторінка 98.
З копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.01.2026 встановлено, що заборону відчуження за реєстраційним номером обтяження 6835104 накладено на земельну ділянку кадастровий номер 7322584000602:001:0121, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 . Право власності належить ОСОБА_2 .
Копія технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами станом на 05.12.2025 виготовлено на ім'я позивача. Будинок знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
З відповіді № 2702152 від 06.05.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань встановлено, що діяльність КС «Захід» припинена 04.10.2017.
Будь яких інших доказів сторонами не надано, як і не здійснено заяв про неможливість подачі будь-яких доказів, а також не заявлялися клопотання про їх витребування.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частини перша статті 598, стаття 599 ЦК України).
Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання (частина 3 статті 3 Закону України «Про заставу»).
Підстави припинення застави вказано в ст.28 ЗУ «Про заставу».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (див. висновок Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17).
Суд зазначає, що належним відповідачем за вимогою про зняття заборони відчуження на нерухоме майно (житловий будинок) за адресою АДРЕСА_1 та вилучення з єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження № 6835104, зареєстрованого 21.03.2008, є КС «Захід», щодо якої 04.10.2017 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення без правонаступника юридичної особи. Проте, запис про реєстрацію обтяження не скасований, адже повідомлення про припинення застави у порядку статті 28 Закону України «Про заставу» не подано. Наявність такого запису порушує право власника предмета застави.
Тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить: законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв'язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо; умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.
Суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Тому суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (заставодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення застави, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про заставу згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
За таких обставин та з урахуванням наявних підстав вважати заставу припиненою, суд вправі встановити факт припинення застави та скасувати запис про заборону відчуження майна, яке перебуває в заставі.
ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв'язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.
Суд акцентує увагу, що рішення суду за заявою заставодавця про встановлення факту припинення застави, коли «відсутня» особа - заставодержатель, яка має відповідати за позовом (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації без правонаступників), є підставою для скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про скасування заборони відчуження майна, переданого в заставу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що зобов'язання за кредитним договором припинено внаслідок належного виконання, тому і застава є припиненою; згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань діяльність КС «Захід» як юридичної особи припинено, правонаступники відсутні. Відповідачем за цим позовом ОСОБА_1 визначила Веренчанську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області, мотивуючи це тим, КС «Захід» припинила свою діяльність.
Суд зауважує, що Веренчанська сільська раду Чернівецького району Чернівецької області не є стороною кредитного договору з позивачем, у неї відсутні зобов'язання перед позивачем, тому у цій справі Веренчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області не є належним відповідачем. Належним відповідачем за вимогою про скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна є саме КС «Захід», проте його діяльність припинена без правонаступника. Водночас запис про реєстрацію обтяження, здійснений на підставі договору застави не скасований, адже повідомлення про припинення застави у порядку статті 28 Закону України «Про заставу» кредитною установою не подано. Наявність такого запису порушує право власника предмета застави.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
Статтею 573 ЦК України передбачено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Частиною 3 статті 3 Закону України «Про застави» передбачено, що застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання
Згідно з статтею 28 Закону України «Про заставу» - застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; примусове відчуження земельної ділянки, іншого нерухомого майна відповідно до статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
Положеннями статей 598, 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Наведене свідчить про те, що зобов'язання за договором застави є похідним від кредитного договору, а тому таке припиняється лише після повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.
З боку позивача на підтвердження своїх доводів та вимог позову надано договір застави, технічний паспорт на житловий будинок, інформацію з реєстру по існування обтяження на цей будинок, довідку з сервісу «Опендатабот» про припинення діяльності юридичної особи СК «Захід».
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Важливим є те, що, в цій ситуації на позивача покладається обов'язок довести наявність підстав для встановлення відповідних фактів, про що він повинен надати докази, при цьому, відповідачі мають зустрічний обов'язок довести ті обставини, які становлять основу його заперечень, тягар доказування позивача існує завжди, в свою чергу відповідач обирає варіант захисту від активного заперечення до повного мовчання.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Стороною позивача в судовому засіданні не було здійснено заяв про неможливість подачі будь-яких доказів, а також не заявлялося клопотання про їх витребування.
Належними та допустимими доказами виконання зобов'язань за кредитним договором є первинні бухгалтерські документи, що підтверджують факт сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, тобто внесення грошових коштів на рахунок, зазначений в кредитному договорі, а саме: квитанції, платіжні доручення, як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів.
Отже, оцінюючи надані докази і зіставляючи їх з фактами, які доводить позивач, суд знаходить, що ним не виконаний свій обов'язок з доведення позовних вимог через відсутність у матеріалах справи доказів, які б свідчили про належне виконання основного зобов'язання. Тому суд доходить до висновку про необґрунтованість вимог щодо скасування застави, оскільки вона є похідною від кредитного договору і залишається чинною до моменту його повного погашення.
Враховуючи вищевикладене суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування заборони відчуження домоволодіння та виключення відомостей про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд ,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Веренчанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, третя особа приватний нотаріус Олексюк Світлана Василівна про скасування заборони відчуження домоволодіння та виключення відомостей про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - відмовити повністю.
Судове рішення не проголошувалося відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Відповідач Веренчанської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, місцезнаходження: с.Веренчанка вул. Шевченка, 80 Чернівецького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04418535.
Третя особа приватний нотаріус Олексюк Світлана Василівна, місцезнаходження м.Кіцмань вул. Незалежності, 52Б, офіс 30 Чернівецького району Чернівецької області.
Суддя Василь Скорейко