Справа №718/1413/26
Провадження №1-кс/718/179/26
07.05.2026 року м.Кіцмань Чернівецька область
Слідчий суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кіцманського районного суду Чернівецької області клопотання слідчого СВ ВП № 2 (м. Кіцмань) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та наглядом за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12026262110000109 від 05.05.2026, про застосуванням запобіжного заходу у виді триманням під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , проживає сім'єю без реєстрації шлюбу, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, -
05.05.2026 близько 18 год 30 хв, водій ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи мотоциклом марки «SENKE SK 200-9», номерний знак НОМЕР_1 , номер рами НОМЕР_2 , рухався по вулиці Центральній в межах населеного пункту Реваківці Чернівецького району Чернівецької області зі сторони с. Берегомет в напрямку с. Клокічка.
Наближаючись до будинку № 4 по вул. Центральній, не переконався, що це буде безпечно та не створить небезпеки (перешкоди) іншим учасникам дорожнього руху, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, не дотримуючись безпечної дистанції руху, допустив зіткнення із транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався попереду у попутному напрямку.
Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажирці мотоцикла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому стегнової кістки та перелому кісток тазу.
Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_4 вчинив в результаті порушення та невиконання вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 13.1 встановлених «Правилами дорожнього руху», які затверджені постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10.10.2001 та введені в дію з 01.01.2002, при чому порушення п. 13.1 Правил безпосередньо перебуває у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, зокрема:
-п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
-п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 2.9. Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- п. 13.1 Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
При цьому, досудовим розслідування встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 08.05.2025 № 132, солдата ОСОБА_4 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 08 травня 2025 року №214-РС на посаду розвідника-сапера 1 розвідувального відділення розвідувального взводу аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_4 , вважати таким, що 08 травня 2025 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 17, 30, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків
У зв'язку із чим, 06.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме: у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, які додано до клопотання.
Керуючись ст. ст. 183, 177 КПК України, сторона обвинувачення стверджує про наявність правової підстави та необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , оскільки встановлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
- ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186-1 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років та альтернативної міри покарання не встановлено, в разі обрання йому будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу, він матиме реальну можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення покарання. На обґрунтування даного ризику орган досудового розслідування також просить врахувати, що ОСОБА_4 , на момент вчинення кримінального правопорушення є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину та по даний час не повернувся до місця несення військової служби, що свідчить про схильність до переховування. Також ОСОБА_4 може бути направлений в місця проведення бойових дій, що унеможливить проведення із ним слідчих (розшукових) дій;
- у кримінальному провадженні наявні потерпіла та свідки, на яких може бути здійснений незаконний вплив. В разі обрання підозрюваному ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, він матиме реальну можливість незаконно впливати на них з метою зміни показів, цим самим він може перешкодити повному та об'єктивному досудовому розслідуванню і судовому розгляду.
- ОСОБА_4 двічі притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, а саме 22.07.2019 вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області його засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі терміном на 3 роки з випробувальним терміном 1 рік. Крім того, вироком Кіцманського районного суду від 19.07.2023 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі терміном на 4 роки з випробувальним терміном 2 роки.
Тобто, ОСОБА_4 , на думку сторони обвинувачення, на шлях виправлення не став та вчинив новий ймовірний злочин у період непогашеної судимості.
Сторона обвинувачення у судовому засіданні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримала. Прокурор зазначив, що зібрані на час розгляду клопотання докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Підозрюваний також вчинив СЗЧ, кримінальне провадження з приводу якого вже витребуване прокурором. Тому обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, у зв'язку з чим, сторона обвинувачення просила застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою
Сторона захисту проти задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечувала, посилаючись на недоведення стороною обвинувачення актуальності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст. 183 КПК України через відсутність у нього судимості. Просили суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту. Підозрюваний ОСОБА_4 вину у скоєному визнав та розкаявся, обіцяв сприяти досудовому розслідуванню.
Слідчий суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши надані матеріали та документи у їхній сукупності, дійшов наступного висновку.
З наданих матеріалів встановлено, що Відділенням поліції № 2 (м. Кіцмань) Чернівецького РУП Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 05.05.2026 за № 12026262110000109, в рамках якого подано це клопотання.
Відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч.1 ст.286-1 КК України внесені до ЄРДР 05.05.2026 за фактом того, що 05.05.2026 приблизно 18 год 30 хв, водій ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи мотоциклом марки «SENKE SK 200-9», номерний знак НОМЕР_1 , номер рами НОМЕР_2 , рухався по вулиці Центральній в межах населеного пункту Реваківці Чернівецького району Чернівецької області зі сторони с. Берегомет в напрямку с. Клокічка.
Наближаючись до будинку № 4 по вул. Центральній, не переконався, що це буде безпечно та не створить небезпеки (перешкоди) іншим учасникам дорожнього руху, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, не дотримуючись безпечної дистанції руху, допустив зіткнення із транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 , який рухався попереду у попутному напрямку.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, пасажирці мотоцикла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинено тілесні ушкодження у виді перелому стегнової кістки та перелому кісток тазу.
05.05.2026 о 22 год 35 хв ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.
ОСОБА_4 о 18 год 55 хв 06.05.2026 у кримінальному провадженні № 12026262110000109 від 05.05.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України - а саме: у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Повідомлення про підозру та пам'ятка про процесуальні права та обов'язки вручені особисто ОСОБА_4 , права підозрюваного оголошені та роз'яснені 06.05.2026.
Зазначений факт підтверджується особистим підписом ОСОБА_4 , який міститься в підозрі та пам'ятці про процесуальні права та обов'язки підозрюваного та не заперечувалося останнім в судовому засіданні.
З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що відповідно до вимог ст.42 КПК України ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно з ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» № 9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу) кримінального розслідування».
З матеріалів, доданих до клопотання, слідує, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, - у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесне ушкодження..
Слідчим суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого ймовірного кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , він є осудною особою, яка досягла 16-річного віку.
За результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, а саме: даних, які містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.05.2026, рапортах чергового ВП № 2 Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_9 від 06.05.2026, протоколах допиту свідка ОСОБА_7 від 05.05.2026, висновку ОКНП «ЧОНД» № 179 від 05.05.2026, доповіді командира ВЧ НОМЕР_4 від 17.05.2025 за фактом СЗЧ солдата ОСОБА_4 , та визнаються самим ОСОБА_4 .
Слідчий суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та положення кримінального процесуального закону, суд повинен лише надати оцінку тому, чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу, могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя переконаний, що за два дні досудового розслідування надані достатні підстави на підтвердження обґрунтованості підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_4 дій, що кваліфікуються за ч.1 ст.286-1 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідчий суддя зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Суд враховує наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.286-1 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років.
А, отже, очікування можливого покарання у виді позбавлення волі має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати встановлену процесуальним законодавством процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу як на свідків, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом.
При цьому слідчий суддя зважає і на те, що з потерпілою ОСОБА_8 підозрюваний проживає сім'єю без реєстрації шлюбу.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_4 двічі притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, а саме 22.07.2019 вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області його засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі терміном на 3 роки з випробувальним терміном 1 рік. Крім того, вироком Кіцманського районного суду від 19.07.2023 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі терміном на 4 роки з випробувальним терміном 2 роки. Тобто, ОСОБА_4 на шлях виправлення не став та вчинив новий ймовірний злочин.
Крім того, слідчим суддею враховуються в сукупності наступні обставини:
- ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, є нетяжким злочином, а саме за ч.1 ст.286-1 КК України - кримінальним правопорушенням проти безпеки руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років;
- дані про особу ОСОБА_4 , який є не одруженим, проживає з потерпілою сім'єю без реєстрації шлюбу, на утриманні нікого не має, не є інвалідом, працевлаштований неофіційно, має фактичний середньомісячний дохід 30 000 грн, не має зареєстрованого місця проживання, раніше не судимий, на момент інкримінованого кримінального правопорушення був військовослужбовцем та самовільно залишив розташування свого підрозділу в районі виконання завдань під час мобілізації.
Разом з цим, зазначені відомості про особу підозрюваного, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували і на час вчинення дій згідно з підозрою, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють підозрюваному модель протиправної поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити йому дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України.
Доводи сторони захисту про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу в виді домашнього арешту через недоведення стороною обвинувачення актуальності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України через відсутність у нього судимості, слідчий суддя оцінює в сукупності з всіма доказами та встановленими обставинами під час розгляду цього клопотання, та зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до даних ІПС «Армор» та доповіді командира ВЧ НОМЕР_4 ОСОБА_4 з 17.05.2025 перебуває у розшуку як дезертир через вчинення СЗЧ. За цим фактор 18.05.2025 зареєстроване кримінальне провадження за № 62025170040010633 за ч. 5 ст. 407 КК України, яке перебуває у провадженні Четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Суми) ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава, і 06.05.2026 прокурором ініційовано в порядку ст. 615 КПК України визначення підслідності за слідчими відділення поліції № 2 (м. Кіцмань) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області. Тобто з 17.05.2025 по 05.05.2026 ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, переховувався від органу досудового розслідування.
Тому прокурор довів необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно з сформованою практикою Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, його наслідків, а саме тілесного ушкодження людини, даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів як суспільства, так і потерпілої сторони, тому застосування більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому обирає ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вказане рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, як вище зазначалося, у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів потерпілого, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави у провадженні визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи тяжкість та обставини вчиненого ОСОБА_4 ймовірного злочину, особу обвинуваченого, який проживає сім'єю без реєстрації шлюбу із потерпілою ОСОБА_8 , за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, перебуває в СЗЧ, з його слів має середньомісячний дохід в розмірі 30 000 грн, суд вважає за можливе визначити йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 17 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підстав не визначати розмір застави чи визначити її у розмірі, що перевищує 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як того просила сторона обвинувачення, слідчим суддею не встановлено.
Також, підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, суд не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
У разі внесення обвинуваченим застави, суд вважає за необхідне покласти на нього певні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 309, 372, 395 КПК України, суд,-
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 (м. Кіцмань) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та наглядом за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12026262110000109 від 05.05.2026, про застосуванням запобіжного заходу у виді триманням під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят) днів - до 03.07.2026 включно.
Строк тримання під вартою рахувати з часу фактичного затримання, а саме з 22 год 35 хв 05 травня 2026 року.
Строк дії ухвали встановити до 3 липня 2026 року включно.
Розмір застави визначити у розмірі 17 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 56576 (п'ятдесят шість п'ятсот сімдесят шість) грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: «депозитний рахунок ТУ ДСА України у Чернівецькій області, код 26311401, Держказначейська служба України, м. Київ МФО 820172, р/р UA548201720355279001000008745 призначення платежу застава».
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого та прокурора із встановленою ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він буде перебувати, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
- утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_4 та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Кіцманського районного суду Чернівецької області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Забезпечення виконання ухвали покласти на слідчого СВ старшого слідчого СВ ВП № 2 (м. Кіцмань) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_6 .
Зобов'язати слідчого СВ старшого слідчого СВ ВП № 2 (м. Кіцмань) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близьких родичів підозрюваного ОСОБА_4 про взяття його під варту.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом п'яти днів з моменту вручення копії судового рішення.
Слідчий Суддя ОСОБА_10