Справа № 826/4632/15 Суддя (судді) першої інстанції: С.С. Бойко
06 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" до Державної податкової служби України, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень,
У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Юкрейн» звернулося до Окружного адміністративного суму м. Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, в якому просило:
-скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 24.02.2015 №3968/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду скарги;
-скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 24.12.2014 № 0001023720.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування даних податкового обліку за результатами господарської діяльності з ФГ «Бона Деа», ТОВ «Сінез Агро Трейд», ПП «Ніетрейд», ТОВ «Рост Ойл Н», ТОВ «Укр Мед Експорт», ППФТФ «Баратівське» та ТОВ «Агронат-ЮГ» у періоді, що перевірявся. Вказав, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами у періоді, що перевірявся, підтверджується наданими платником первинними документами. Натомість контролюючим органом не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що спірні господарські операції фактично не виконувалися, а були спрямовані на мінімізацію податкових зобов'язань Товариства.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:
-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального ГУ ДФС від 24.12.2014 № 0001023720;
-присуджено на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального ГУ ДФС понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року скасовано. Справу №826/4632/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки Верховного Суду наступні.
Контролюючий орган посилався на те, що для оподаткування спірних операцій з постачання зернових культур ПДВ, такі культури мають бути придбані контрагентами або безпосередньо Товариством у сільськогосподарських підприємств - виробників, а тому встановлення походження товару (сільгосппродукції), у даному випадку, є обов'язковою умовою для з'ясування правомірності формування Товариством даних податкового обліку у періоді, що перевірявся.
Так, згідно з абзацом першим пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не надали належної правової оцінки зазначеним доводам контролюючого органу, не встановили походження придбаного Товариством товару (сільгосппродукції), хоча ці обставини є обов'язковими для правильного вирішення цієї справи.
Зазначене також не було предметом дослідження під час проведення судової економічної експертизи.
Отже, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з'ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, не забезпечили повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, судам також слід встановити, чи наявні у контрагентів необхідні основні засоби (посівні площі, спеціалізована сільськогосподарська техніка, складські та виробничі приміщення, виробничі потужності) та трудові ресурси для виконання своїх зобов'язань за укладеними з Товариством договорами.
Ухвалою суду від 29 червня 2021 року замінено відповідача у справі Державну фіскальну службу України на її правонаступника Державну податкову службу України.
Ухвалою суду від 18 березня 2025 року прийнято відмову позивача від позову в частині позовних вимог щодо скасування рішення Державної фіскальної служби України №3968/6/99-99-10-01-04-25 від 24.02.2015. Закрито провадження у справі №826/4632/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн"" до Державної податкової служби України, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування рішень в частині позовних вимог про скасування рішення Державної фіскальної служби України №3968/6/99-99-10-01-04-25 від 24.02.2015.
Ухвалою суду від 7 квітня 2025 року замінено відповідача в адміністративній справі №826/4632/15 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39440996) на правонаступника Центральне міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 44082145).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
У межах спірних правовідносин суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не надано контролюючому органу на перевірку та до суду належних і допустимих доказів закупівлі (придбання) сільськогосподарської продукції контрагентами або безпосередньо Товариством у сільськогосподарських підприємств - виробників.
Суд відхилив висновки судово-економічної експертизи №22048/15-45/2752-2758/16-45 від 29.02.2016, що проведена на підставі ухвали суду від 18.08.2015, яким не підтверджено висновки Акта перевірки щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 4 771 730 грн, оскільки питання походження продукції не було предметом дослідження під час проведення судової економічної експертизи.
Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню правочину та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань знайшли своє підтвердження під розгляду справи.
В ході розгляду справи судом встановлено, що операції позивача з контрагентами не відповідають дійсному економічному змісту та не підтверджуються належними та допустимими доказами.
За таких обставин, проаналізувавши в сукупності викладені положення та обставини, суд дійшов до переконання, що операції позивача з контрагентами не підтверджуються необхідними первинними документами. Суд вважав, що позивач неправомірно сформував податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, та правомірно заявив відповідні суми бюджетного відшкодування ПДВ у наступних податкових періодах, а відтак відповідачем протиправно зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 771 730 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 385 865 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 29 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" подало апеляційну скаргу та просить суд: скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 року у справі №826/4632/15; прийняти нове рішення у справі №826/4632/15, яким позовні вимоги ТОВ «АДМ ЮКРЕЙН» задовольнити повністю: скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 24.12.2014 №0001023720.
Відповідно до ст. 139 КАСУ позивач просить змінити розподіл судових витрат у вигляді судового збору за подання позовної заяви у розмірі 487,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000,00 грн, здійснених позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції, та присудити такі судові витрати, здійснені позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції, у загальному розмірі 90 487,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ ЮКРЕЙН» (ідентифікаційний код юридичної особи: 20027449).
Відповідно до ст. 139 КАСУ, позивач також просить суд присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати у вигляді судового збору у розмірі 7 308,00 грн за подання даної апеляційної скарги. Відповідно до ст. 139 КАСУ стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійснені позивачем судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу, які будуть понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, документальне підтвердження розміру яких буде надано на відповідну вимогу суду.
Оскільки позивач бажає надати суду розрахунок та докази понесення витрат у повному розмірі, а також надати докази оплати за надані послуги, позивач відповідно до ч. 7 ст. 139 КАСУ робить заяву про подання доказів на підтвердження розміру понесених час розгляду справи судом апеляційної інстанції, протягом 5 (п'яти) днів після ухвалення судом рішення за результатами розгляду апеляційної скарги у даній справі.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 296 КАСУ позивач зазначив, що він бажає взяти участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2026 року та від 23 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
14 квітня 2026 року апелянт подав додаткові пояснення, якими просить долучити до матеріалів справи докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи №826/4632/15 в суді апеляційної інстанції; вирішити питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені в суді апеляційної інстанції та стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 840,00 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот сорок гривень) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ ЮКРЕЙН» (ідентифікаційний код юридичної особи: 20027449) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Як встановлено вище, Верховний Суд зазначив про необхідність встановлення походження придбаного Товариством товару (сільгосппродукції) та наявність у контрагентів необхідних основних засобів (посівні площі, спеціалізована сільськогосподарська техніка, складські та виробничі приміщення, виробничі потужності) та трудові ресурси для виконання своїх зобов'язань за укладеними з Товариством договорами.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Юкрейн» підлягає задоволенню, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року - скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до фактичних обставин справи, посадовими особами Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків у період з 27.11.2014 по 28.11.2014 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з серпня 2012 року по грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 05.12.2014 № 1431/28-10-37-20/33546533 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 4 771 730,00 грн;
- пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в розмірі 4 771 730,00 грн;
- підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ у розмірі 4 771 730 грн.
На підставі Акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 № 0001023720, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4 771 730,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 2 385 865,00 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків обов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН.
За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Підставою виникнення спірних правовідносин слугує заперечення відповідачем правомірності формування позивачем даних податкового обліку за результатами господарської діяльності з ФГ «Бона Деа», ТОВ «Сінез Агро Трейд», ПП «Ніетрейд», ТОВ «Рост Ойл Н», ТОВ «Укр Мед Експорт», ППФТФ «Баратівське» та ТОВ «Агронат-ЮГ» у періоді, що перевірявся.
Так, між позивачем (Покупець) та ФГ «Бона Деа», ТОВ «Сінез Агро Трейд», ПП «Ніетрейд», ТОВ «Рост Ойл Н», ТОВ «Укр Мед Експорт», ППФТФ «Баратівське» та ТОВ «Агронат-ЮГ» були укладені договори поставки насіння соняшника.
Між позивачем (Покупець) та ФГ «Бона Део» (Продавець) укладено договори купівлі-продажу соняшнику власного виробництва перша поставка №10328 від 03.09.2013, №10122 від 17.08.2013, №10125 від 19.08.2013 №10130 від 19.08.2013, №10175 від 22.08.2013, №10187 від 13.08.2013, №10227 від 27.08.2013, №10248 від 28.08.2013, №10262 від 29.08.2013, №10286 від 30.08.2013, №10312 від 03.09.2013, за умовами яких Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договорами.
Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Синтез Трейд Агро» (Продавець) укладено договори купівлі - продажу соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника, №51/Д від 24.10.2013, №52/Д від 24.10.2013, №54/Д від 25.10.2013 та №59 від 30.10.2013, за умовами яких Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець приймає та здійснює оплату насіння соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника.
Також між позивачем (Покупець) та ТОВ «Агронат-Юг» (Продавець) укладено договори купівлі - продажу соняшнику власного виробництву перша поставка №10204 від 25.08.2013, №10283 від 30.08.2013, №10305 від 02.09.2013, №10343 від 04.09.2013, №10404 від 09.09.2013, від 11.09.2013 №10443, №10476 від 13.09.2013, №10579 від 25.09.2013, №10603 від 27.09.2013, №10654 від 02.10.2013, №10691 від 03.10.2013, № 10704 від 04.10.2013, №10781 від 09.10.2013, №10885 від 15.10.2013, №10945 від 18.10.2013, №10969 від 21.10.2013, №11004 від 23.10.2013, №11080 від 28.10.2013, №11120 від 30.10.2013, №11155 від 01.11.2013, №11245 від 06.11.2013, за умовами яких Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договором.
Крім того, між позивачем (Покупець) та ПП АТФ «Баратівське» (Продавець) укладено договори купівлі - продажу соняшнику власного виробництва № 10428 від 10.09.2013, №10442 від 11.09.2013, за умовами яких Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договором.
Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Рост Ойл Н» (Продавець) укладено договори купівлі - продажу соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника, №10446 від 11.09.2013, №10504 від 19.09.2013, №10513 від 20.09.2013, №10616 від 27.09.2013, №10707 від 04.10.2013, №10683 від 03.10.2013, №10734 від 07.10.2013, №10827 від 11.10.2013, за умовами яких Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець переймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договорами.
Також між позивачем (Покупець) та ТОВ «Синтез Трейд Агро» (Продавець) укладено договори купівлі - продажу соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника, № 51/Д від 24.10.2013, № 52/Д від 24.10.2013, № 54/Д від 25.10.2013, № 59/Д від 30.10.2013, за умовами яких Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець приймає та здійснює оплату за насіння соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника.
Між позивачем (Покупець) та ПП «Ніктрейд» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника, №37/ОД від 10.09.2012, за умовами якого Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець приймає та здійснює оплату за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договором.
Також між позивачем (Покупець) та ТОВ «Укр Мед Експорт» (Продавець) укладено договори купівлі - продажу соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника №10683 від 03.10.2013, №10734 від 07.10.2013, №10827 від 11.10.2013, №11142 від 31.10.2013, №11202 від 04.11.2013, №11210 від 05.11.2013, за умовами яких Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець переймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договорами.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивач надав копії видаткових накладних, рахунків - фактур, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, складських квитанцій на зерно, карток аналізу зерна тощо.
Також Товариство надало документи на підтвердження переробки та подальшої реалізації придбаних сільськогосподарських культур.
У матеріалах справи наявний висновок судової економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.02.2016 №22048/15-45/2752-2758-1645, згідно з яким підтверджено реальність здійснення ТОВ «АДМ Україна» господарських операцій з поставки, перевезення, зберігання, переробки, доставки до місць відвантаження та експорту і продажу товарно - матеріальних цінностей, зазначених в Акті перевірки.
Згідно з абзацом першим пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.
Контрагенти ПП АТФ «Баратівське», ТОВ «Агронат-Юг», ФГ «Бона Деа» (ФГ «МК Степ») поставляли позивачу соняшник, який вирощували самостійно, про що зазначено у п. 9.6 Договорів купівлі-продажу соняшника: «продавець підтверджує, що він є виробником Товару, та виконання цього Договору становитиме перше постачання Товару (відповідно до п. 15 підрозділу 2, розділу ХХ Податкового кодексу України)».
Контрагенти ТОВ «Сінтез Трейд Агро», ПП «Ніктрейд», ТОВ «Рост Ойл Н», ТОВ «Укр Мед Експорт» поставляли позивачу соняшник, який був придбаний безпосередньо у сільськогосподарського виробника відповідно до п. 9.6 укладених Договорів купівлі-продажу соняшника: «продавець підтверджує, що він є першим посередником Товару та виконання цього Договору становитиме перше постачання Товару (відповідно до п. 15 підрозділу 2, розділу ХХ Податкового кодексу України)».
Позивач надав документи для підтвердження наявності земельних ресурсів для вирощування проданого позивачеві соняшника у контрагентів ПП АТФ «Баратівське», ТОВ «Агронат-Юг», ФГ «Бона Деа» (ФГ «МК Степ»), а саме: довідка начальника Держкомзему у Снігурівському районі про укладення ПП АТФ «Баратівське» договору оренди земельної ділянки площею 2664,258 га; довідка начальника Держкомзему у Новоодеському районі про укладення ФГ «Бона Деа» договору оренди земельної ділянки площею 941,96 га на території Кандибинської сільської ради; довідка управління агропромислового розвитку Новоодеської РДА від 14.08.2013 №224/08-14 про те, що ФГ «Бона Деа» у 2013 році було засіяно соняшник на площі у 920 га; довідка 08.10.2013, видана відділом Держземагенства у Новоодеському районі Миколаївської області про те, що ТОВ «Агронат-Юг» орендовано земельні ділянки на загальну площу 300 га; довідка 05.04.2013, видана відділом Держземагенства у Снігурівському районі Миколаївської області про те, що за ТОВ «Агронат-Юг» зареєстровано 166,35 га за договорами оренди земельних ділянок.
Наведене підтверджує наявність у згаданих контрагентів земельних ділянок для вирощування соняшника для подальших поставок позивачу.
Крім того, згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 08.06.2021 №1400-0604-8/38621 за ФГ «Бона Деа» (ФГ «МК Степ») налічувалась кількість працівників: червень-серпень 2013 - 11 осіб, вересень-листопад 2013 - 10 осіб, січень-травень 2013 - 5 осіб, вересень 2012 - 6 осіб; жовтень-грудень 2012 - 6 осіб.
Згідно з листом Головного управління статистики у Миколаївській області від 14.06.2021 №18-11/2098-21 ФГ «Бона Деа» (ФГ «МК Степ») за 2013 рік подано звіти за формами №4-сг та №21-сг.
Побічно суд враховує, що у Акті перевірки податковий орган зазначав про наявність ресурсів у контрагента ФГ «Бона Деа» (ФГ «МК Степ»).
Відповідно до листа ГУ Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 08.06.2021 №1400-0604-8/38622 у ПП «Агро-торгівельна фірма Баратівське» була кількість працівників: вересень 2013 - 11 осіб, жовтень 2013 - 10 осіб, червень 2013 - 7 осіб, січень-березень 2012 - 4 особи, квітень 2012 - 3 особи, травень 2012 - 5 осіб, червень-жовтень 2012 - 7 осіб, листопад 2012 - 3 особи, грудень 2012 - 2 особи.
Як вбачається з листа ГУ Держпродспоживслужби у Миколаївській області від 11.06.2021 №М-323-2021/14-13-621, у період з 01.01.2012 по 31.12.2013 за ПП «Агро-торгівельна фірма Баратівське» рахувалась наступна сільськогосподарська техніка: культиватор - 4 одиниці, прес-відбирач - 1 одиниця, сівалка - 2 одиниці, обприскувач - 1 одиниця, трактор колісний - 2 одиниці.
Відповідно до листа Головного управління статистики у Миколаївській області від 14.06.2021 №18-11/2099-21 ПП «Агро-торгівельна фірма Баратівське» за 2013 рік подано звіти за формами №4-сг та №21-сг, а також за формою №29-сг у 2012-2013 та за формою №50-сг у 2012.
Крім того, у Акті перевірки податковий орган зазначав про наявність ресурсів у контрагента ПП «Агро-торгівельна фірма Баратівське».
Згідно з листом ГУ статистики у Миколаївській області від 14.06.2021 №18- 11/2097-21 ТОВ «Агронат-ЮГ» подано звіти за формами №21-сг та №29-сг за 2013 рік.
У Акті перевірки податковий орган зазначав про наявність ресурсів у контрагента ТОВ «Агронат-ЮГ».
Наведені докази у сукупності підтверджують користування контрагентами позивача (ПП АТФ «Баратівське», ТОВ «АгронатЮг», ФГ «Бона Деа») землею сільськогосподарського призначення у кількості, достатній для вирощення потрібних обсягів продукції (соняшника), наявність людських і технічних ресурсів, звітування щодо врожаю.
Матеріалами справи доведено, що такі контрагенти мали необхідні ресурси для самостійного вирощування насіння соняшника, та подальшого продажу позивачу, що відповідно спростовує висновки суду першої інстанції в такій частині.
Щодо постачальників ТОВ «Сінтез Трейд Агро», ПП «Ніктрейд», ТОВ «Рост Ойл Н», ТОВ «Укр Мед Експорт», які придбавали товар безпосередньо у сільськогосподарського виробника, колегія суддів врахувала наступне.
ТОВ «Сінтез Трейд Агро» у відповіді від 22.06.2021 №23 зазначило про те, що підприємство придбавало насіння соняшника, яке було реалізоване позивачу у сільгоспвиробників, а саме: ТОВ Фірма «Квазар-99», СТОВ «Озадівське», ТОВ «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма промінь», СФГ «Полісся»; на підтвердження придбання у зазначених сільськогосподарських виробників ТОВ «Сінтез Трейд Агро» надало договори, видаткові та податкові накладні.
ТОВ «Сінтез Трейд Агро» також надало документи, які підтверджують статус сільськогосподарських підприємств його постачальників та відомості щодо їх земельних ресурсів, а також статистичну звітність про посівні площі.
Позивачем надано інформацію щодо ресурсів постачальників ТОВ «Сінтез Трейд Агро»:
щодо ТОВ «Квазар-99» - відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.06.2021 №0800-0704-8/38855 про те, що протягом 2013 року ТОВ «Квазар-99» звітувало про 4-9 працюючих осіб;
щодо ТОВ «Озадівське» - відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.06.2021 №0600-0604-8/42970 про те, що протягом 2013 року ТОВ «Озадівське» звітувало про 37-48 працюючих осіб; відповідь Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області від 09.06.2021 №1983/04/-ДВ про наявність у ТОВ «Озадівське» протягом 2013 року 34 одиниць сільськогосподарської техніки серед якої наявні трактори, комбайни, навантажувач, сівалка, борона; відповідь Головного управління статистики в Житомирській області від 11.06.2021 №15-06/81-21 про звітування ТОВ «Озадівське» протягом 2013 року за формами державних статистичних спостережень №4-сг (річна) «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай», №29-сг (річна) «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду», №50-сг «Звіт про основні економічні показники сільськогосподарських підприємств», №21-заг «Звіт про реалізацію продукції сільського господарства»;
щодо ТОВ «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма промінь» - відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.06.2021 №0400-010704-8/78490 про те, що протягом 2013 року ТОВ «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма промінь» звітувало про 24-42 працюючих осіб; відповідь Головного управління статистики в Дніпропетровській області від 10.06.2021 №11-09/1984-21 про звітування ТОВ «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма промінь» протягом 2013 року за формами державних статистичних спостережень №29-сг (річна) «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду», №50-сг «Звіт про основні економічні показники сільськогосподарських підприємств», №21-заг «Звіт про реалізацію продукції сільського господарства»; відповідь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.06.2021 №29-4-0.221-5107/2-21 про 371 зареєстровану за ТОВ «Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь» земельну ділянку;
щодо СФГ «Полісся» - відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.06.2021 №0400-010704-8/78493 про те, що протягом 2013 року СФГ «Полісся» звітувало про 9-12 працюючих осіб; відповідь Головного управління Статистики в Дніпропетровській області від 10.06.2021 №11-09/1983-21 про звітування СФГ «Полісся» протягом 2013 за формами державних статистичних спостережень №4-сг (річна) «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай», №29-сг (річна) «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду», №50-сг «Звіт про основні економічні показники сільськогосподарських підприємств», №21-заг «Звіт про реалізацію продукції сільського господарства»; відповідь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.06.2021 №29-4-0.221-5108/2-21 про зареєстровані за СФГ «Полісся» земельні ділянки загальною площею 68,4769 га.
Колегія суддів дійшла послідовного висновку про те, що наведені докази підтверджують реальність джерела походження товару, який був придбаний позивачем у ТОВ «Сінтез Трейд Агро».
Позивачем надано інформацію щодо трудових ресурсів ТОВ «Рост Ойл Н» та ТОВ «Укр Мед Експорт», а саме:
щодо ТОВ «Рост Ойл Н» - відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 08.06.2021 №1400-0604-8/38618, згідно з якою ТОВ «Рост Ойл Н» в 2012-2013 роках звітувало про 2-3 працюючих особи;
щодо ТОВ «Укр Мед Експорт» - лист Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 08.06.2021 №1400-0604-8/38620, згідно з яким ТОВ «Укр Мед Експорт» в 2012-2013 роках звітувало про 1-4 працюючих особи.
Відповідно до відповіді Головного управління ДПС у Миколаївській області від 08.06.2021 №12748/6/14-29-07-12-07, документальні перевірки ТОВ «Рост ойл Н» та ТОВ «Укр Мед Експорт» протягом 2013-2014 років не проводилось.
Позивач надав інформацію щодо ресурсів постачальників ТОВ «Рост Ойл Н» та ТОВ «Укр мед Експорт»:
щодо ТОВ «Альянс Хліборобів» - відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 08.06.2021 №1400-0604-8/38623 про те, що протягом 2013 року ТОВ «Альянс Хліборобів» звітувало про 1-11 працюючих осіб;
щодо ТОВ «Широкі Лани» - відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 08.06.2021 №1400-0604-8/38624 про те, що протягом 2012-2013 років ТОВ «Широкі Лани» звітувало про 1-11 працюючих осіб; відповідь Головного управління статистики в Миколаївській області від 14.06.2021 №18-11/2100-21 про звітування ТОВ «Широкі Лани» протягом 2013 року за формою державних статистичних спостережень №29-сг (річна) «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду».
Крім того, у Акті перевірки податковий орган зазначав про наявність ресурсів у постачальників ТОВ «Рост Ойл Н» та ТОВ «Укр Мед Експорт», як ТОВ «Альянс Хліборобів» та ТОВ «Широкі лани».
Таким чином, надані позивачем документи підтверджують походження товару (сільгосппродукції) та наявність у контрагентів необхідних основних засобів (посівні площі, спеціалізована сільськогосподарська техніка, складські та виробничі приміщення, виробничі потужності) та трудових ресурсів для виконання своїх зобов'язань за укладеними договорами із позивачем.
Суд також врахував, що наявність достатніх ресурсів у контрагента ТОВ «Сінтез Трейд Агро» для здійснення господарської діяльності була підтверджена директором ТОВ «Сінтез Трейд Агро» ОСОБА_1 під час його допиту у якості свідка у даній справі. Вказаний свідок підтвердив реальність господарських операцій з позивачем щодо поставки насіння соняшника у 2013 році та підтвердив наявність у ТОВ «Сінтез Трейд Агро» необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності та поставки насіння соняшника позивачеві.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами та такі свідчать про товарність їх виконання.
Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.
Відсутність зауважень з боку податкового органу до форми і порядку проведення розрахунків підтверджується актом перевірки. Доказів визнання у судовому порядку вказаних документів недійсними чи підробленими, учасниками справи не надано, та судом не встановлено.
Суд також враховує, що висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, зокрема, і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте, така податкова інформація, носить виключно інформативний характер.
Крім того, процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого контролюючий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.
Водночас, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.
З акту перевірки вбачається, що контролюючим органом не здійснювалась зустрічна перевірка контрагентів позивача, не перевірялась наявність господарсько-правових стосунків контрагентів позивача з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, транспортних засобів, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання.
В свою чергу, відповідачем не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Можливі порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, суд вбачає необґрунтованими доводи контролюючого органу стосовно недотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання та можливі порушення податкового законодавства контрагентами позивача по ланцюгу постачання. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24 грудня 2014 року № 0001023720 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн", а також фактичні обставини, встановлені судовою колегією, повністю спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" такою, що підлягає задоволенню та вбачає правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
За приписами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на процесуальний результат апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, сума судового збору у сукупному розмірі 12 180,00 грн (4 872,00 грн+7 308,00 грн) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000,00 грн, здійснених під час розгляду справи судом першої інстанції.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Вирішуючи заяву представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, у розмірі 90 000,00 грн, суд апеляційної інстанції зауважує, що заявлена до відшкодування сума є неспівмірною із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Здійснивши системний аналіз наданих позивачем доказів понесених судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником позивача дій в процесі підготовки процесуальних документів для забезпечення юридичного представництва інтересів, колегія суддів зазначає, що сума в розмірі 10 000, 00 грн відповідає принципу співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу, що підлягає стягненню з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь позивача.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції у загальному розмірі 39 840,00 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивач надав: договір про надання правової допомоги №2-1/51-2020 від 27.10.2020, укладеного між позивачем та АО «КМ Партнери» та додаткової угоди від 11.08.2025 до договору про надання правової допомоги №2-1/51-2020 від 27.10.2020, акт приймання-передачі послуг №8 від 30.01.2026 на суму 47 808,00 за надані послуги із супроводу даної справи від позивача, з яких витрати на правничу допомогу складають 39 840,00 грн, сума 7 968 грн є сумою ПДВ, рахунок-фактура № 8 від 30.01.2026, банківська виписка від 09.04.2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката.
Відповідно до Акту приймання-передачі послуг №8 від 30.01.2026 позивачу було надано наступні послуги з ведення справи в суді апеляційної інстанції: підготовка апеляційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі №826/4632/15 та клопотання про розгляд справи за участю позивача.
На підставі встановлених матеріалами справи доказів, тривалості розгляду справи, кількості процесуальних документів; враховуючи категорію спору, його складність, колегія суддів дійшла переконання, що сума в розмірі 5 000, 00 грн відповідає принципу співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу, що підлягає стягненню з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь позивача.
Керуючись статтями 308, 309, 311, 313, 315, 317, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24 грудня 2014 року № 0001023720.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" понесені ним витрати по сплаті судового збору у судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 12 180,00 грн (дванадцять тисяч сто вісімдесят гривень).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" понесені ним витрати на правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 15 000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко