Справа № 320/4692/25 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
06 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України в інтересах відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови,
Державна судова адміністрація України звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 01.08.2024 у виконавчому провадженні № 74645767.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на безпідставність винесення державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови про накладання штрафу від 01.08.2024 у виконавчому провадженні № 74645767, у зв'язку з тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження №74545767 від 05.04.2025 до ДСА України не надходила, а також виконання зазначеного рішення повинно здійснюватися органами Казначейства виключно за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України в інтересах відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та увалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт зазначає, що враховуючи відсутність жодних пояснень, поважних причин невиконання рішення суду та керуючись статтями 63 і 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 10 200 грн.
Разом з цим, апелянт наголошує, що боржник фактично ухилявся від виконання рішення суду та допустив бездіяльність, яка і стала підставою для винесення постанови про накладення повторного штрафу від 01.08.2024
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 та від 28.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Як вбачається з фактичних обставин справи, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 74645767 з виконання виконавчого листа, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 06.12.2023 у справі № 200/5508/23 про зобов'язання Державної судової адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.08.2023 (включно), виходячи з прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 - 2 270,00 грн, на 01.01.2022 - 2 481,00 грн, на 01.01.2023 - 2 684,00 грн.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.04.2024 відкрито виконавче провадження № 74023531.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 28.02.2024 ВП № 74645767 на Державну судову адміністрацію України за невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, а також висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини другої другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно частини п'ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до абз. 1 частини шостої статті 26 вказаного Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За правилами частини першої статті 63 цього ж Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
В свою чергу, відповідно до частини другої, третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно частини першої, другої статті 75 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 року по справі № 360/4705/20 та по справі № 360/4708/20.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі №200/5508/23 зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.08.2023 (включно), виходячи з прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату судді Дружківського міського суду Донецької області Погрібній Наталі суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.08.2023 (включно), виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 01 січня 2023 року 2684 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Колегія суддів враховує, що Верховний Суд, зокрема, у постанові від 31.05.2021 у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Апеляційний суд зауважує, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Приписи Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у зіставленні із нормами частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України визначають, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень. У віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень судів - КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
Колегія суддів зі змісту матеріалів справи з'ясувала, що ДСА України 05.01.2024 затверджений кошторис на 2024 рік Територіальному управлінню ДСА України в Донецькій області за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" у сумі 23,8 тис. гривень.
Відповідно до обставин даної справи, ДСА України листом від 11.03.2024 №10-6968/24 повідомила ОСОБА_1 , що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі № 200/5508/23 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України визначеної (перерахованої) суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя".
Отже, колегія суддів зазначає про те, що ДСА України не мала об'єктивної фінансової можливості виконати судове рішення, яке набрало законної сили, адже Державою не профінансовано виконання рішень на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя у 2024-2025 роках у належному розмірі.
Враховуючи те, що бюджетних асигнувань на виплату сум за рішенням суду не вистачає, а додаткові кошти позивачу не виділяються, суд вважає, що у позивача були поважні причини невиконання судового рішення. Отже, підстави для накладення на позивача штрафу об'єктивно відсутні.
За наведених обставин застосування до позивача заходів юридичної відповідальності у формі накладення штрафу за невиконання судового рішення (в частині здійснення фінансування виплати належної суддівської винагороди) не призведе до позитивних наслідків, спрямованих на дійсне та фактичне виконання судового рішення - виділення коштів. А тому, накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
У постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 зазначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
На підставі вище наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення позивачем в частині виділення грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Щодо доводів апелянта про те, що Державна судова адміністрація України жодного разу не повідомляла державного виконавця про добровільне виконання рішення, не надавала обґрунтованих пояснень чи доказів щодо існування об'єктивних перешкод для його виконання та не зверталася до державного виконавця з будь-якими клопотаннями у межах виконавчого провадження, колегія суддів зазначає таке.
Так, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав про те, що не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження № 74645767 від 05.04.2024.
Частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, Законом № 1404-VIII передбачено застосування штрафних санкцій до боржника виключно за умови невиконання без поважних причин вимог, викладених у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2024.
Представником відповідача до суду першої інстанції разом із відзивом надано до суду на підтвердження обставин отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2024 реєстр згрупованих поштових відправлень, який міститься в підсистемі «Електронний суд» файл «доказ направлення.jpeq».
Натомість із надано доказу неможливо встановити вміст поштового відправлення (відповідного вкладення в лист), а також відсутні докази, які б підтверджували факт отримання ДСА України постави державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 74645767 від 05.04.2024.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, що державним виконавцем перед накладенням штрафу здійснено належну перевірку виконання боржником судового рішення, як цього вимагає стаття 63 Закону № 1404-VIII.
На підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дотримано норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України в інтересах відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №320/4692/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова