Справа № 367/13101/25 Суддя (судді) першої інстанції: Я.В.Шестопалова
06 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Карпушової О.В., Ключковича В.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21.11.2025) до Головного управління національної поліції в Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19.10.2025 серія ББА № 412148, складену старшим інспектором СРПП ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, капітаном поліції Адашаном Максимом Едуардувичем, відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 та частиною п'ятою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 126 та частиною п'ятою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити;
- визнати протиправними дії поліцейського СРПП ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, старшого сержанта поліції Хоблового Олександра Володимировича щодо складання 19.10.2025 акта огляду, тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення транспортного засобу мопеду «Honda DIO» на спеціальний майданчик;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за сплату штрафу за протиправною постановою у сумі 3 434,00 грн та за повернення мопеду Honda Dio зі спеціального майданчика у сумі 3 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху. В оскаржуваній постанові не зазначено докази, що до неї додаються, а також відсутні посилання як на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеофіксацію, так і відомості щодо її проведення.
Також позивач в своїх обґрунтуваннях зазначає про порушення поліцейським процедури складення акта огляду, тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення транспортного засобу мопеду «Honda DIO» на спеціальний майданчик. Стверджує, що розмір майнової шкоди щодо евакуації та повернення транспортного засобу становить 3 434,00 грн.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2025 та від 27.04.2026 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Від представника Головного управління національної поліції в Київській області до суду 08.04.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апелянт 10.04.2026 подав до суду відповідь на відзив, яку просить врахувати під час розгляду апеляційної скарги.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Колегією апеляційного суду встановлено, що згідно постанови серії ББА № 412148 від 19.10.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 та частиною п'ятою статті 121 КУпАП.
Згідно вказаної постанови вбачається, що 18.11.2025 о 10 год. 10 хв. ОСОБА_1 керував мопедом HONDA Dio без н/з не маючи права на керування, а саме відповідної категорії та був без мотошолому, чим порушив п.п.2.1.а та 2.3.в Правил дорожнього руху.
Даною постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.
Позивач, вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19.10.2025 серії ББА № 412148 від 19.10.2025 протиправною, звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що аналіз досліджених в суді доказів дає підстави для висновку, що доводи відповідача є переконливими і підтверджують обставини, наведені у відзиві, на які відповідач посилається у якості заперечень проти позову. Це у свою чергу підтверджує відображені в оскаржуваній постанові факти вчинення позивачем порушень п. п. 2.1а та 2.3в ПДР України, за які його притягнуто до адміністративної відповідальності по ч. 5 ст.121 та ч.2 ст.126 КУпАП.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 10 березня 2026 року, колегія суддів виходить з того, що відповідно до положень частини першої статті 318 Кодеску адміністративного судочинства України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20,22,25-28 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України справи юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Відповідно до частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Відповідно до частини другої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам предметно підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Звертаючись до фактів цієї справи, колегією суддів встановлено, що предметом судового оскарження у ній є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Також, судом встановлено, що позивач також в позовній заяві заявив наступні вимоги:
- визнати протиправними дії поліцейського СРПП ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, старшого сержанта поліції Хоблового Олександра Володимировича щодо складання 19.10.2025 акта огляду, тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення транспортного засобу мопеду «Honda DIO» на спеціальний майданчик;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за сплату штрафу за протиправною постановою у сумі 3434 грн та за повернення мопеду Honda Dio зі спеціального майданчика у сумі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області.
Відповідно до частини першої та третьої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
За таких обставин, оскільки спір щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним, водночас спір щодо визнання протиправними дії поліцейського СРПП ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, старшого сержанта поліції Хоблового Олександра Володимировича щодо складання 19.10.2025 акта огляду, тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення транспортного засобу мопеду «Honda DIO» на спеціальний майданчик, а також стягнення на користь ОСОБА_1 за сплату штрафу за протиправною постановою у сумі 3434 грн та за повернення мопеду Honda Dio зі спеціального майданчика у сумі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області має розглядатися окружним адміністративним судом, то розгляд справи, в якій такі позовні вимоги об'єднані, має здійснюватися саме окружним адміністративним судом, як це передбачено частиною третьою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України.
В свою чергу, суд першої інстанції, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Зважаючи на викладені обставини, у зв'язку з порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема справу розглянуто з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою підсудністю.
З огляду на викладене, враховуючи місцезнаходження сторін у справі, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до Київського окружного адміністративного суду за встановленою законом підсудністю.
Керуючись статтями 20, 243, 250, 308, 311, 315, 318, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 березня 2026 року у справі №367/13101/25 скасувати, справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови - направити на розгляд до Київського окружного адміністративного суду за встановленою підсудністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді О.В.Карпушова
В.Ю.Ключкович