Справа № 758/7956/25 Суддя (судді) першої інстанції: Гребенюк В.В.
06 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
У травні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 листопада 2024 року №4А-1349 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Представником позивача через систему "Електронний суд" 20 жовтня 2025 року подано до Подільського районного суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою останній просив стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року відмовлено у прийнятті додаткового рішення у справі №758/7956/25.
Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не додано доказів направлення заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками на адресу відповідача (опис вкладення у лист, поштова квитанція, довідка про доставку до електронного кабінету тощо), з огляду на що, суд не враховав додані до заяви докази щодо розміру судових витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт наголосив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України, а тому відповідно до ч. 6 ст. КАС України зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами в обов'язковому порядку, проте оскільки електронний кабінет незареєстрований то у позивача відсутній обов'язок із надсилання копії заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідно до ч. 9 ст. 44 КАС України.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 2 ст. 252 КАС України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з п. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , позивачем зазначено про те, що попередній розрахунок судових витрат складається з судового збору 484,48 грн та витрат на правову допомогу, що орієнтовно складає 10000,00 грн.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю:
- скасовано постанову №4А-1349 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 30 листопада 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрито;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 по справі №758/7956/25 доставлено до електронної скриньки 16 жовтня 2025 року о 12:25 год.
20 жовтня 2025 року представником позивача через систему "Електронний суд" подано до Подільського районного суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення до якої надано копії: договору про надання правової допомоги від 21 травня 2025 року №517, додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 21 травня 2025 року, акту наданих послуг від 19 жовтня 2025 року, звіту про обсяг наданих послуг від 19 жовтня 2025 року.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року відмовлено у прийнятті додаткового рішення у справі №758/7956/25, оскільки позивачем не додано доказів направлення заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками на адресу відповідача (опис вкладення у лист, поштова квитанція, довідка про доставку до електронного кабінету тощо), з огляду на що, суд не врахував додані до заяви докази щодо розміру судових витрат на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 44 КАС України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який не є суб'єктом владних повноважень подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Враховуючи, що представником позивача подано до Подільського районного суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення через систему "Електронний суд", водночас ІНФОРМАЦІЯ_3 не зареєстровано електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку, обов'язок направлення копії заяви від 20 жовтня 2025 року в останнього був відсутній, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з зі змісту заяви про ухвалення додаткового рішення позивач просив стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Згідно з ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).
Частина 1 ст. 139 КАС України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Так Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21, вказувала, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У п.п. 134-135 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Також усталеною є практика Верховного Суду стосовно того, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 07 січня 2025 року у справі № 120/19027/23, від 24 грудня 2024 року у справі № 380/25725/21, від 07 листопада 2024 року у справі № 500/51/24, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18).
У цій справі судом встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 у справі здійснювало адвокатське об'єднання "ВР Партнерс" що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії АІ №1852268 від 29 травня 2025 року.
Також матеріали справи містять Договір про надання правничої допомоги від 21 травня 2025 року №517, відповідно до п. 1.1 якого Адвоктське об'єднання зобов'язується надавати Клієнту визначені цим договором юридичні послуги (правову допомогу) щодо захисту інтересів, прав та свобод останнього у будь яких органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування.
Згідно з п. 5.1 договору плата за надані адвокатським об'єднанням послуги за цим договором встановлюється відповідно до виставлених останнім актів наданих послуг згідно з переліку послуг зазначених у додатках, що є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з додатком від 29 травня 2025 року №1 до Договору про надання правової допомоги від 21 травня 2025 року №517, розмір гонорару Адвокатського об'єднання за надання послуг, згідно договору складається з загальної кількості годин витрачених Адвокатським об'єднанням на надання послуг. 1 година наданої допомоги правової допомоги Адвокатським об'єднання Клієнту за цим договором складає 2000,00 грн. гонорар за цим Договором оплачується Клієнтом протягом 30 робочих днів з дати набрання чинності судового рішення на підставі виставленого рахунку.
Відповідно до акта наданих послуг від 19 жовтня 2025 року згідно з Договору №517 про надання правової допомоги від 21 травня 2025 року Адвокатське об'єднання надало Клієнту професійну правничу допомогу:
- проведення правового аналізу наданих документів Клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, формування позиції та консультація Клієнта у справі №758/7956/25, підготовка та подання адміністративного позову до Подільського районного суду міста Києва у справі №758/7956/25 - адвокат Васюк М.М., вартість 10000,00 грн.
Відповідно до звіту про обсяг наданих послуг від 19 жовтня 2025 року згідно Договору №517 про надання правової допомоги від 21 травня 2025 року Адвокатське об'єднання надало Клієнту професійну правничу допомогу:
- проведення правового аналізу наданих документів Клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, формування позиції та консультація Клієнта у справі №758/7956/25, підготовка та подання адміністративного позову до Подільського районного суду міста Києва у справі №758/7956/25 - адвокат Васюк М.М., кількість витраченого часу 05:00 год.
Докази оплати гонорару адвоката відповідно до умов договору від 20 червня 2025 року в матеріалах справи станом на час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення відсутні.
Разом з тим, заява позивача щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 10000 грн не відповідає критерію розумності та на думку суду такі витрати не співрозмірні із виконаною роботою та ціною позову, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.
Таким чином, враховуючи обставину скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір штрафу, фактичний об'єм виконаної адвокатом роботи, незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування та наданих доказів на їх підтвердження, колегія суддів вважає документально підтвердженими, розумно обґрунтованими та справедливими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу в суді першої інстанції у розмірі 3 000,00 грн.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, зважаючи на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 252, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) витрат понесених на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку