Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/4909/26
Провадження № 1-кс/644/609/26
06.05.2026
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
06 травня 2026 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2а у приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова клопотання старшої слідчої СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , від 01 травня 2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221180000467 від 05.06.2021, до підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ознаками скоєння кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
04 травня 2026 старша слідча СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_4 (надалі за текстом - ст. слідча/ ст. слідча ОСОБА_4 ) звернулась до суду із клопотанням, погодженим із прокурором Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - ОСОБА_5 /підозрюваний), у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221180000467 від 05.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В обґрунтування клопотання ст. слідчою зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в останній декаді серпня місяця 2020 року, будучи тренером тренажерного залу «Power Fit», що розташований за адресою: м. Харків, проспект Олександрівський, буд. 172, познайомився з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою почав спілкуватися. Під час їх спілкування ОСОБА_5 дізнався, що в її власності мається однокімнатна квартира загальною площею 37,2 кв. м, житлова площа 20.3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1390652263101), розташована за адресою: АДРЕСА_3 , у зв'язку з чим у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння грошовими коштами шляхом шахрайства та зловживання довірою під виглядом продажу квартири ОСОБА_7 . Реалізуючи свій попередньо розроблений злочинний план щодо заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, ОСОБА_5 умовив ОСОБА_6 продати вказану квартиру, пообіцявши їй у подальшому, після оформлення договору купівлі - продажу, придбати для них спільну квартиру для начебто їх спільного проживання.
26.05.2021 між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено договір купівлі-продажу зазначеної вище квартири (номер інформаційної довідки 260213350), який засвідчила нотаріус ОСОБА_9 , вартість квартири склала 22 тис. доларів США.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 26.05.2021, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9 посвідчено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 та право приватної власності на квартиру зареєстровано на ім'я ОСОБА_8 . Після отримання грошових коштів за зазначену вище квартиру, ОСОБА_5 , зловживаючи довірою ОСОБА_6 , заволодів грошовими коштами, отриманими нею від продажу квартири та її особистими документами, зокрема: паспортом серія МТ311665 виданого 17.05.2017 Київським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, карткою платника податків (ідентифікаційний код 3326104003), мобільними телефонами, марки «ІPhonе 8»,«ІPhonе 5» та «Хіaomi Redmi», спричинивши своїми діями матеріальну шкоду близько 700 000 грн.
Враховуючи наведене, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, вчинене в особливо великих розмірах.
Ст. слідчий СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_4 у клопотанні зазначає про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , щопідтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема:протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 , протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 тощо. Крім того, ст. слідчою зазначено, що 14.06.2022 ОСОБА_5 отримано повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.
20.08.2022 органом досудового розслідування направлено повістку про виклик для участі у допиту в якості підозрюваного, але ОСОБА_5 на допит не з'явився та не надав жодної поважної причини про відсутність, які вказані у повістці та окремо роз'яснені під час отримання підозри про вчинення зазначеного злочину, крім цього усі номери мобільних телефонів ОСОБА_5 знаходяться у вимкненому стані, в результаті чого зв'язатися з останнім не можливо. Під час проведення досудового розслідування ОСОБА_5 неодноразово викликався до слідчого з метою проведення необхідних слідчих дій, однак останній законні вимоги явки до слідчого ігнорував, причини своєї неявки не повідомляв, змінив місце свого мешкання, номер мобільного телефону, не повідомивши про це слідчого. На даний час місцезнаходження ОСОБА_5 не відомо у зв'язку з тим, що останній, переховується від органів досудового розслідування.
20.08.2021 слідчий ОСОБА_15 зупинив досудове розслідування за підозрою ОСОБА_5 і останній був оголошений у розшук
06.02.2023 продовжено строки досудового розслідування по ЄРДР № 12021221180000467 до 3-х місяців
07.02.2023 кримінальне провадження зупинено, у зв'язку з розшуком підозрюваного ОСОБА_5 .
Відповідно рапорту оперуповноваженого СКП ВП№1 ХРУП№2 ГУНП в Харківській області, ОСОБА_16 , та відповіді «Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.08.2023 перетнув державний кордон України через ПП «Краківець» та до теперішнього часу не повертався в Україну, місце знаходження останнього закордоном не відомо.
01 травня 2026 року слідчим винесено відповідну постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_5 у міжнародний розшук.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 04.05.2026 справа № 644/4909/26 визначена на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 (а.с. 75).
Прокурор Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 .
Слідчий суддя, заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, дослідивши клопотання, проаналізувавши додані до нього матеріали кримінального провадження № 12021221180000467 від 05.06.2021, оцінивши наведені аргументи, доводи прокурора та надані докази як кожний окремо, так у їх сукупності, дійшов такого висновку.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Відповідно до положень ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інкримінується скоєння кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221180000467 від 05.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 10).
14.06.2021 17 год 00 хв ст. слідчим ОСОБА_4 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, вручено повідомлення про підозру (а.с. 37-).
Відповідно до вимог п. 4, 5 ч.1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.
Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК, із системного аналізу якої вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі умовно можна поділити на такі етапи: 1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з частиною першою статті 276 КПК; 2) об'єктивація/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст.277 КПК, та його підписання; 3) доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст.278 КПК.
Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Згідно із ч.1 ст.278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу (ч.3 ст.111 КПК).
Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні встановлено у ст.135 КПК.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч.2 ст.135 КПК).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №536/2475/14-к дійшла висновку, що викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених ст.42 КПК.
Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч.1 ст.42, ст.135 КПК, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
Як установлено слідчим суддею та вбачається з матеріалів наданих прокурором для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 стороною обвинувачення вжито такі заходи:
- 11 червня 2021 року повідомлення про підозру ОСОБА_5 засобами поштового зв'язку направлено за місцем реєстрації ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується експерес-накладною ТОВ «Нова Пошта» № 59000696520005 від 11.06.2021 (а.с. 39).
- 14 червня 2021 року ОСОБА_5 безпосередньо повідомлено про підозру, вручено повідомлення про підозру та пам'ятку про процесуальні права та обов'язки, права підозрюваного оголошені та роз'яснені, про що в матеріалах справи міститься відповідна розписка ОСОБА_5 (а.с. 40).
З урахуванням зазначеного, суд дійшов переконання, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України, відтак, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12021221180000467 від 05.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а тому стосовно нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.
При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри та її вручення предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування "обґрунтована підозра" у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття "обґрунтована підозра" не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175). Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні «Murray v. the United Kingdom».
Заразом стандарт доказування "обґрунтована підозра" не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Судом враховується, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Відтак, слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Отже, надаючи оцінку та визначаючи дотримання вимог щодо розумної підозри (її обґрунтованості) судом установлено, що обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема:
1). 05.06.2021 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12021221180000467 за ознаками скоєння кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 10).
2). Постановою старшої слідчої СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майором поліції про відновлення досудового розслідування від 01.05.202, відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні , внесеному до ЄРДР за № 12021221180000467 від 05.06.2021 (а.с.11-12).
3). Постановою про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у міжнародний розшук від 01.05.2026, досудове розслідування у кримінальному проваджені №12021221180000467 від 05.06.2021 за підозрою ОСОБА_5 , за ч. 4 ст. 190 КК України, зупинено. Підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено у міжнародний розшук (а.с. 13-19).
4). Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 05.06.2021, згідно якого вона познайомилась та спілкувалася з ОСОБА_5 у період часу з серпня місяця 2020 року по 04.06.2021, за період їх спілкування ОСОБА_5 , шляхом зловживання довірою потерпілою, заволодів її майном, зокрема: телевізором, який потерпіла віддала ОСОБА_17 для того, щоб останні його відремонтував, однак телевізор повернуто не було; грошовими коштами близько 12 000,00 грн, які ОСОБА_18 брав у борг у ОСОБА_6 для особистих цілей, проте грошові кошти останнім повернуто не було; мобільним телефоном марки «Айфон 8» у корпусі чорного кольору, який ОСОБА_6 надала ОСОБА_5 у тимчасове користування разом з коробкою та документами, проте мобільний телефон повернуто не було; грошовими коштами у сумі 22 000 тис. доларів, які остання отримала за продаж належної їй квартири за адресою: АДРЕСА_3 , Зазначені кошти разом з паспортом громадянина України та РНОКПП, ОСОБА_5 забрав у потерпілої після продажу належної їй квартири, мотивуючи, що ці кошти та документи, необхідні йому для купівлі їх спільної квартири для спільного проживання; мобільними телефонами «Редмі 9» у корпусі чорного кольору та «Айфон 5» у корпусі рожевого кольору, які ОСОБА_5 забрав у ОСОБА_6 після того, як привіз її з її речами до квартиру, яку винайняв для тимчасового проживання її з сином (а.с. 20-25).
5). Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 10.06.2021 з якого вбачається, що її донька ОСОБА_6 познайомилася з хлопцем на ім'я ОСОБА_19 у тренажерному залі, з яким вони спілкувалися та з часом у її доньки виникли до нього відчуття любові. За час їх спілкування, з її квартири почали зникати речі, зокрема: телевізор, грошові кошти та мобільний телефон. Свідок зауважила, що її донька не працювала, піклувалася про свого сина, який є інвалідом-дитинства, на якого отримувала грошову допомогу у розмірі 1 300,00 грн та аліменти у сумі 2 000,00 грн, при цьому, грошові кошти, які вона дала у борг знайомому ОСОБА_20 та мобільний телефон «Айфон 8» був подарований знайомим її сину. 04.06.2021 ОСОБА_10 не змогла додзвонитися своїй доньці на мобільний телефон та приїхала до її квартири за адресою: АДРЕСА_3 , зайшовши до квартири помітила, що відсутні речі її доньки, у зв'язку з чим викликала працівників поліції, як з'ясувалося, її донька - ОСОБА_6 продала свою квартиру та з'їхала з неї разом з сином, повідомила матері, що знаходиться на орендованій квартирі, а її знайомий ОСОБА_19 разом з грошовими коштами після продажу квартири зник (а.с. 26-30).
6). Протоколом допиту свідка ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від 14.06.2021, з якого вбачається, що він 04.06.2021 придбав квартиру у ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , за 22,5 тисячі доларів, через агентство нерухомості «Квартал». Під час перегляду квартири, особистих речей ОСОБА_5 в квартирі не було (а.с. 31-33).
7). Протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від 10.06.2021, з якого вбачається, що у доповнення до протоколу допиту від 08.06.2021, під час продажу квартири ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_3 виявилось, що попередня угода продажу квартири не відбулася, з причин відсутності у ОСОБА_22 документів на квартири, так як вони знаходилися її мами (а.с. 34-36).
8). Повідомленням про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України від 11.06.2021 (а.с. 37-38), яку направлено на його ім'я за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 39), та вручено особисто 14.06.2021 о 17 год 00 хв (а.с. 40).
9). Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 14.06.2021, з якого вбачається, що останній проживав за адресою: АДРЕСА_1 , працював на декількох роботах одночасно, однією з яких була тренером тренажерного залу, у якому він і познайомився з ОСОБА_6 , яка займалася у цьому залі та користувалася його послугами тренера. Під час спілкування з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 став помічати, що остання має до нього почуття, які проявлялися у дзвінках у неробочий час, змогою зустрітися, при цьому ОСОБА_5 взаємністю не відповідав. Під час спілкування, ОСОБА_6 повідомила, що продає телевізор у робочому стані, яким зацікавився ОСОБА_5 , прийшовши до ОСОБА_23 додому, підозрюваний виявив, що телевізор не працює, та пішов, при цьому повідомив, що будь-яку непрацюючу річ модна продати, через деякий час, на його мобільний телефон зателефонувала мама ОСОБА_6 та запитала про телевізор, заразом, почала погрожувати та сказала припинити спілкування з її донькою. Проте, ОСОБА_6 продовжувала наполягати на спілкуванні з підозрюваним, приходила до нього додому, шантажувала пошкодженням його авто з метою зустрічей, заразом, підозрюваний зауважив, що перестав тренувати ОСОБА_6 . З урахуванням усіх подій, ОСОБА_5 , вирішив продати свою квартиру та змінити адресу проживання, про що стало відомо ОСОБА_6 , яка попрохала в останнього контактні дані ріелтором, з метою продажу своєї квартири. Крім цього, ОСОБА_6 постійно прохала ОСОБА_5 про якісь послуги, зокрема підвести її, не залишаючи останньому вибору, оскільки постійно йому телефонувала та приходила, та з метою залишення його в спокої, він погоджувався, та одно разу відвіз її, за її проханням, до нотаріуса. ОСОБА_5 зауважив, що ніяких відносин з ОСОБА_6 не мав, грошові кошти, телевізор та мобільні телефони від неї не отримував (а.с. 41-46).
10). Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , від 23.06.2021, з якого вбачається, що вона є подругою ОСОБА_7 , та про її відносини з хлопцем на ім'я ОСОБА_19 , їй відомо зі слів ОСОБА_6 , зокрема, про те, що їх почуття були взаємними, їх зустрічі проходили зазвичай у нічний час доби в авто біля будинку, що ОСОБА_19 заборонив ОСОБА_24 приходити до нього додому, що ніхто їх не бачив, через деякий час налаштував ОСОБА_25 проти її матері, обумовлюючи це тим, що її мати не дозволить бути їм разом, та необхідно їм змінити місце проживання, щоб її мати їх не знайшла, продавши свої кварти та придбавши спільну (а.с. 47-50).
11). Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 29.06.2021, згідно якого, останній придбав квартиру у ОСОБА_26 за адресою: АДРЕСА_3 , через свого агента по нерухомості. Заразом зазначив, що під час перегляду підвального приміщення та обговорення питання, щодо зниження ціни, агентом по нерухомості ОСОБА_27 було повідомлено, що питання про зниження ціни квартири ОСОБА_6 самостійно не приймає та їй необхідно порадитися з ОСОБА_20 . Так, 26.05.2021 договір купівлі-продажу квартири було підписано та посвідчено нотаріально, сторони домовилися про передачу ключів від квартири 04.06.2021, однак прибувши до квартири, ОСОБА_22 забрала не усі речі, та їй повідомлено, що вона може зробити протягом декількох днів. 06.06.2021 мати ОСОБА_8 прийшла до квартири, проте двері квартири були відкриті та в ній знаходилася мати ОСОБА_22 та працівники поліції, яким повідомлено, що зазначена квартира продана ОСОБА_6 26.05.2021, мати ОСОБА_22 почала погрожувати та лаятися (а.с. 51-55).
12). Протоколом допиту свідка ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , від 07.02.2023, з якого вбачається, що ОСОБА_5 є його племінником, наріз місце перебування останнього йому невідомо, мобільних телефон також не відомий (а.с. 56-58).
13). Постановою слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_29 про оголошення у розшук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено у державний розшук (а.с. 59-60).
14). Згідно листа від 09.02.2023 № 4/167, солдат запасу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 з 09.06.2008 прибув з відділення комплектування, був знятий з військового обліку 09.06.2008, згідно наказу МОУ № 342 (підлягає мобілізації після проходження ВЛК) (а.с. 61).
15). Згідно вимоги про наявність судимості від 10.02.2023, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий (а.с. 62-63).
16). За інформацією з листа № 21487-2026 від 19.01.2026, ОСОБА_5 постійно перевіряється за підсистемами «ІПНП», установлено, що перебував в розшуку як «Ухилянт» за ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 64).
17). Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 02.03.2026 надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с. 65-66);
18). За інформацією з листа № 133978-2026 від 22.04.2026, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.08.2023 перетнув державний кордон України через ПП «Краківець» після чого на теперішній час не повертався в Україну (а.с. 67).
19). Згідно інформації, наданої Державною прикордонною службою України у період з 08.11.2017 по 12.12.2025 ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.08.2023 о 10 год 48 хв виїхав через пункт «Краківець» (а.с. 68-70).
За результатами дослідження наданих суду стороною обвинувачення доказів на обгрунтування підозри ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідчий суддя дійшов переконання, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, є переконливими, обґрунтованими, допустимим, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо причетності ОСОБА_5 до подій вищевказаного кримінального правопорушення.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі "Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій особи, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, вчинене в особливо великих розмірах, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру (а.с. 37-40) обставинами, тобто про те, що підозра на цьому етапі є обґрунтованою, а клопотанняпро обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України».
Кримінальним процесуальним кодексом України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу. Так, згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
Судом установлено, що окрім того, що у діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, встановлені під час досудового розслідування, підставою для звернення з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно ОСОБА_5 стало установлення наявності ризиків, оголошених прокурором у судовому засіданні, зокрема передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що фактично перешкоджає кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні.
Оцінюючи наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, суд зауважує, що підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено у міжнародний розшук, а досудове розслідування у кримінальному проваджені №12021221180000467 від 05.06.2021 за підозрою ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 190 КК України зупинено. що підтверджується постановою про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у міжнародний розшук від 01.05.2026 (а.с. 13-19).
Зазначене обумовлює певну специфіку при доведенні (обґрунтуванні) та перевірці наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч.6 ст.193 КПК спрямоване на розшук підозрюваного, який переховується за кордоном з метою ухилення від кримінальної відповідальності, і примусове залучення його до кримінального процесу з метою обрання (застосування) щодо нього запобіжного заходу для нівелювання ризиків.
Обґрунтування необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в частині доведення ризиків під час здійснення спеціального досудового розслідування має базуватися на доводах щодо можливості їх реалізації в умовах перебування підозрюваного за кордоном. У цьому світлі на переконання суду ризик ухилення від органів слідства та суду може не братися до уваги (чи він a priori матиме вкрай незначну вагу) при вирішенні клопотання по суті, оскільки вже є фактично реалізованим і цей факт вже враховано судом, що дозволяє суду на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, провести судове засідання за клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його відсутності.
Суд бере до уваги доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризику того, що ОСОБА_5 переховується від органу досудового розслідування та суду, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, що відповідає приписам ч. 5 ст.12 КК України, до того ж ризик переховування від суду та слідства зростає в умовах воєнного стану та війни.
Слідчий суддя зазначає, що тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик переховування цієї особи від правосуддя, що фактично перешкоджає у встановленні істини у справі та незаконний вплив на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні. При цьому зазначено, що небезпека переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.08.2023 перетнув державний кордон України через ПП «Краківець» після чого на теперішній час не повертався в Україну, місце знаходження останнього закордоном не відомо, що підтверджується повідомленням оперуповноваженого СКП ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області № 133978-2026 від 22.04.2026 (а.с. 67) та відповіддю № 350360-2025 від 08.12.2025 «Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України» (а.с. 68).
Враховуючи викладені обставини, фактичну недосяжність підозрюваного для слідства та суду на момент розгляду клопотання та оголошення у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному проваджені №12021221180000467 від 05.06.2021, суд оцінює цей ризик як незначний, проте наявний.
В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків слідчий суддя бере до уваги доводи прокурора та процедуру отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, передбачену КПК, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, оцінюючи імовірність впливу на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_5 може здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні, з якими він знайомий та пов'язаний будь-якими стосунками, оскільки підозрюваному відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх.
Враховуючи наведене суд дійшов переконання в існуванні загрози того, що підозрюваний, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив та узгоджувати спільні дії з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінальних правопорушень для уникнення кримінальної відповідальності. З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність на цьому етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК, на які вказував прокурор, що свідчить про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, того що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже, під час розгляду клопотання, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у цьому кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурорами, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
Слідчий суддя, розглянувши заявлене стороною обвинувачення клопотання, додані до нього матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021221180000467 від 05.06.2021, за ознаками скоєння кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, якими прокурор обґрунтовує доводи, враховуючи відомості про особу підозрюваного у їх сукупності, дійшов висновку, що клопотання є таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання щодо задоволення клопотання слідчий суддя враховує, що прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, тому вважає за доцільне задовольнити клопотання та обрати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування стосовно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Нормою ч. 1 ст. 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. У матеріалах клопотання не знайдено доказів на підтвердження можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» (заява № 12369/86) від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Крім того, за змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року, для звернення із запитом про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України, правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу визначений пакет документів, у тому числі, завірену копію постанови про оголошення розшуку особи та завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.
Отже, з урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, щоб запобігти спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Оцінюючи сукупність обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, які визначені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, його вік та стан здоров'я, відомості про особу останнього, суд дійшов висновку, що зазначені прокурором ризики існують, застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_5 наразі є неможливим, у зв'язку з чим стосовно підозрюваного необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Будь яких відомостей щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом здоров'я, слідчому судді не надано.
Як вже зазначалось судом, Частина 6 статті 193 КПК України передбачає спеціальний порядок вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - розгляд такого клопотання здійснюється за відсутності підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук.
Відповідно до ч.6 ст.193 слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно прокурор не повинен вручати зазначене клопотання підозрюваному, який оголошений у міжнародний розшук і який не має брати участь у його розгляді, а слідчий суддя не має здійснювати його виклик чи повідомлення про судове засідання з розгляду цього клопотання. Загалом метою цієї норми є забезпечення можливості примусової доставки до суду підозрюваного, який виїхав за межі України у зв'язку з чим оголошений у міжнародний розшук, для вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд зауважує, що судовий виклик здійснюється щодо особи, участь якої у процесуальній дії є обов'язковою (ч. 1 ст. 134 КПК України); повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов'язковою (ч. 2 ст. 111 КПК України). Тоді як прибуття підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, у судове засідання з розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України змінює правовий режим судового розгляду, адже в такому випадку унеможливлюється застосування ч. 6 ст. 193 КПК України, а питання про застосування запобіжного заходу вирішується у загальному порядку - за участі підозрюваного.
Додатково суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, тоді як жодною нормою КПК України не передбачено здійснення повідомлення підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук, про розгляд клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Враховуючи, що постановою від 01.05.2026 підозрюваного оголошено в міжнародний розшук (а.с. 13-19), тому прокурор не повинен був вручати йому клопотання, а слідчий суддя - не повинен був здійснювати його повідомлення про розгляд цього клопотання, відповідно суд дійшов переконання про дотримання порядку розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності ОСОБА_5 .
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Отже, на підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 197 КПК України,
Клопотання старшої слідчої СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , від 01 травня 2026 року про обрання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221180000467 від 05.06.2021, підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, задовольнити.
Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221180000467 від 05.06.2021.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання особи, що виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за його участю розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Зобов'язати орган досудового розслідування, якому доручено досудове розслідування кримінального провадження № 12021221180000467 від 05.06.2021 негайно повідомити про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його близьких родичів та/або членів сім'ї, в порядку, передбаченому ст. 111, 112 КПК України.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, зобов'язати компетентних службових осіб органу досудового розслідування після затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки його до місця кримінального провадження звернутися до слідчого судді, суду для розгляду питання за участю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Копію ухвали про обрання запобіжного заходу вручити обвинуваченому ОСОБА_5 негайно після його затримання.
Копію ухвали направити до ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області для виконання.
Контроль за виконання ухвали доручити Немишлянській окружній прокуратурі м. Харкова та покласти на процесуального керівника у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221180000467 від 05.06.2021.
Продовжити міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, апідозрюваним у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Слідчий суддя ОСОБА_1