06.05.2026
Справа № 644/ 1308 /26
н/п 2-з/644/ 24 /26
06 травня 2026 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Сітало А.К.,
за участю секретаря - Трач М.В.,
розглянувши заяву представника позивача - адвоката Іванової Наталі Олександрівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів,
Представник позивача - адвокат Іванова Н.О. звернулася до суду з позовом в інтересах позивача в якому просить звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам починаючи з 01 березня 2018 року, які стягуються з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття на підставі виконавчого листа № 644/8349/16-ц виданого 28.11.2016 року.
Ціна позову визначена у розмірі 39806,00 грн.
Ухвалою суду від 23.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
04.05.2026 представник позивача адвокат Іванова Н.О. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову в якій просить в рамках забезпечення позову зупинити стягнення у виконавчому провадженні відкритому на підставі виконавчого листа № 644/8349/16-ц виданого 28.11.2016 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про звільнення його від сплати заборгованості по аліментам починаючи з 01 березня 2018 року, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття на підставі виконавчого листа № 644/8349/16-ц виданого 28.11.2016 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова.
Виконавче провадження № 79678588 перебуває на виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яке відкрите за заявою відповідача ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 644/8349/16-ц.
03.04.2026 старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кучугурою О.О. в рамках виконавчого провадження № 79678588 винесені постанови: про арешт майна боржника; про розшук майна боржника; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
При винесенні зазначених постанов державний виконавець посилався на суму заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. Представник позивача зазначає, що сума заборгованості утворилась за період з 01.03.2018 по 01.04.2026, а виконавче провадження відкрито державним виконавцем лише 26.11.2025 року. Позивач здійснює виплати щомісяця після того, як дізнався про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується розрахунком заборгованості від 01.04.2026.
Заборгованість з виконання виконавчого листа № 644/8349/16-ц виданого 28.11.2016 в розмірі 165 241,56 грн. утворилась через те, що з червня 2017 року донька ОСОБА_4 проживала з батьком, а син ОСОБА_5 з матір'ю і за усною домовленістю між сторонами було припинено сплату аліментів, що були призначені за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10.11.2016 року по справі № 644/8349/16-ц. Виконавче провадження за зазначеним рішенням суду було закрито у зв'язку з поверненням виконавчого документу стягувачу.
Відповідачка, порушуючи усну домовленість між сторонами звернулась із заявою про стягнення з позивача аліментів, нарахованих одразу за сім років, а тому в даній справі така велика сума свідчить не про ухиляння батька дітей ОСОБА_1 від свого обов'язку зі сплати аліментів, а про звернення стягувача із вимогою про стягнення за великий проміжок часу при відсутності у неї претензій щодо виконання обов'язків зі сплати аліментів раніше.
Представник позивача зазначає, що в ході стягнення з позивача аліментів, правомірність яких оскаржується за даним позовом, державною виконавчою службою продовжують застосовуватися обмеження прав позивача. ОСОБА_1 через обмеження у праві керування транспортним засобом, змушений користуватись послугами перевізників, позбавлений можливості вільно пересуватись по місту та за межі міста, що призводить до додаткових витрат. Позивач не зможе жодним чином компенсувати ці витрати або поновити свої порушені такими обмеженнями права у випадку прийняття судом рішення на його користь.
В заяві про забезпечення позову, представник позивача посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до безпідставного стягнення з позивача коштів на користь відповідача в рамках відкритого виконавчого провадження.
Відповідно до вимог ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши позовну заяву з доданими до неї документами, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статей 150-153 ЦПК України забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
З обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до безпідставного стягнення з позивача коштів на користь відповідача в рамках виконавчого провадження № 79678588 відкритого на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10.11.2016 року по справі № 644/8349/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 (теперішнє прізвище стягувача ОСОБА_7 ) аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 765,50 грн. та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 614,00 грн. щомісячно, починаючи з 19 жовтня 2016 року до досягнення дітьми повноліття.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання (частини шоста-восьма статті 153 ЦПК України).
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини друга, третя статті 150 ЦПК України).
Згідно з частиною десятою статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (пункт 6 частини першої статті 150 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
[…] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 (провадження № 61-8786св23) зазначено, що «при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2023 року у справі № 925/731/18 вказано, що «не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 640/32706/21 (адміністративне провадження № К/990/25212/22, К/990/27365/22) вказано, що «судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому таке судове рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
[…] Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Таким чином, невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили».
Позивачем заявлено вимоги про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, які стягуються з нього на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі виконавчого листа № 644/8349/16-ц виданого 28.11.2016 року на підставі рішення у іншій справі, яке набрало законної сили та в установленому законом порядку не скасовано.
Отже, забезпечення позову шляхом зупинення стягнення заборгованості за аліментами фактично є вирішенням справи без розгляду по суті.
Посилання на безпідставність стягнення заборгованості за аліментами на користь відповідача, що порушує права позивача, а також права його дітей, на користь яких стягуються аліменти, є обставиною, яка підлягає встановленню під час вирішення спору по суті, і не може бути підставою для забезпечення позову. Спосіб забезпечення позову, який обраний позивачем не відповідає вимогам закону та фактично зупиняє виконання судового рішення в іншій справі, тобто рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10.11.2016 року по справі № 644/8349/16-ц, яке набрало законної сили.
Тлумачення пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, стосується випадків, коли стягнення здійснюється на підставі виконавчих документів, які видані уповноваженими органами.
Тобто, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не поширюється на випадки оскарження виконавчого документу, виданого судом на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Суд звертає увагу, що у частині третій статті 432 ЦПК України законодавець встановив спеціальні забезпечувальні заходи (зупинення виконання за виконавчим документом або заборона приймати виконавчий документ до виконання). Такі забезпечувальні заходи можуть застосовуватися судом, який розглядає заяву про виправлення помилки, допущеної при його оформленні або видачі виконавчого документу, чи про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
У частині першій статті 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання (частини третя статті 432 ЦПК України).
Отже, зупинення виконання за виконавчим документом застосовується лише у разі розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та не може застосовуватися як захід забезпечення позову.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заява забезпечення позову щодо зупинення стягнення у виконавчому провадженні відкритому на підставі виконавчого листа виданого 28.11.2016 на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова по справі № 644/8349/16-ц не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 154, 260-261, 353-354 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача - адвоката Іванової Наталі Олександрівни про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Копію ухвали направити позивачу та представнику позивача для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: А. К. Сітало