Справа № 643/3437/26
Провадження № 2/643/4306/26
07.05.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Олійника О.О.,
за участю секретаря судових засідань - Новакової Т.С.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
23 лютого 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» - адвокат Журавльов С.Г. звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за Кредитним договором № TDB.2020.0001.18473 від 16 жовтня 2020 року в розмірі 30 869,88 гривень, судові витрати у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 гривень.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 16.10.2020 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заява-Договір № TDB.2020.0001.18473 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових рахунків todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта на сайті АТ «Мегабанк» та в мережі інтернет, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява-Договір. Відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленої кредитної лінії на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов договору АТ «МЕГАБАНК» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020.
27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «ЄвроКредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄвроКредит» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020.
Таким чином, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та на вимоги ст.ст. 525, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 30 869,88 грн., з яких: 10 995,02 заборгованість за кредитом; 19 874,86 грн. заборгованість за відсотками.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 02.03.2026 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
25 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяві, в якому зазначив, що ознайомившись з позовною заявою ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», не погоджується із заявленими вимогами та вважає їх такими, що підлягають відхиленню або істотному зменшенню, з огляду на наступне.
Так, станом на початок повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році він мав заборгованість перед АТ «Мегабанк» у розмірі 10 995,02 грн. Внаслідок воєнних дій він втратив два місяця роботи та стабільний дохід; фактично залишився без можливості виконувати фінансові зобов'язання; банківські система застосувала кредитні канікули та спеціальні умови обслуговування позичальників. Після покращення фінансового стану він добровільно погасив заборгованість перед іншими банками (Sense Bank, ПУМБ, Приватбанк), що підтверджує відсутність наміру ухилятися від виконання зобов'язань. Ліквідація банку унеможливила виконання зобов'язання. Після визнання АТ «Мегабанк» неплатоспроможним у 2022 році рахунки банку були заблоковані; дистанційні сервіси не працювали; реквізити для погашення кредиту були відсутні; зв'язок з банком був неможливий; його не було повідомлено про нового кредитора; борг не відображався у реєстрах 2023-2025. Таким чином, він був позбавлений реальної технічної можливості виконати зобов'язання. Позивач не довів належним чином перехід права вимоги. До позову не надано належних доказів набуття позивачем права вимоги саме за його кредитом; індивідуалізації його зобов'язання у договорі відступлення; належного повідомлення про зміну кредитора. Нарахування відсотків після припинення діяльності банку є безпідставним. Сума 19 874,86 грн є неспівмірною та підлягає перевірці судом. Витрати на правничу допомогу є завищеними та необгрунтованими. Заявлена сума 11 200,00 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності, передбаченими ст. 141 ЦПК України. Просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення відсотків та витрат на правничу допомогу, визнати відсутність його вини у простроченні виконання зобов'язання. У разі встановлення наявності боргу - визначити до стягнення лише фактичну суму основного зобов'язання без додаткових нарахувань. Судові витрати покласти на позивача.
Крім того, у відзиві на позовну заяву просить суд витребувати у позивача: оригінал кредитного договору; повний договір відступлення права вимоги з додатками; документи, що підтверджують включення саме його зобов'язання до переданого портфеля; детальний покроковий розрахунок заборгованості із зазначенням періодів та підстав нарахування; докази повідомлення про зміну кредитора.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, у разі неявки в судове засідання відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги визнав частково, а саме в частині тіла кредиту в сумі 10 995,02 грн. Надав пояснення та заперечення. Крім того, у судовому засіданні відмовився від раніше поданого ним клопотанні про витребування доказів від 25.02.2026 та просив суд його не розглядати.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 16.10.2020 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заява-Договір № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020 року про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.
У розділі «Запевнення та умови» договору ОСОБА_1 беззастережно підтвердив: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції АТ «Мегабанк» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com; згоду з умовами Договору, а також положення усіх Додатків до нього; укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.uaта в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви-Договору, підписанням якої Клієнт приєднується до Договору в цілому; укладання з Банком шляхом приєднання до Публічного договору (оферти) АТ «Мегабанк» про умови надання послуги «Р2P-перекази з картки на картку» (розміщеного на Сайті Банку, за інтернет-посиланням https://erc.megabank.ua/ru/p2pofferта y Місці інформування Клієнта), з урахуванням особливостей, передбачених розділом 2.17. публічної частини Договору.
Пунктом 4 розділу «Запевнення та умови» Договору закріплено, що Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії - 200 000,00 грн; сума доступного ліміту кредитної лінії згідно з Паспортом споживчого кредиту, строк кредиту 12 місяців, пільговий період 62 дні, тип кредиту кредитна лінія, мета кредиту споживчі цілі, процентна ставка (фіксована): базова - 56 % річних; у пільговий період 0,0001.
У п. 6 Договору сторони погодили відповідальність сторін, а саме 80,0% річних від простроченої суми за весь період прострочення.
У п. 7 Договору зазначено, що договір набирає чинності з моменту підписання цієї Заяви-Договору та діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є неожененою.
У Додатку 1.1. до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank довідці про відкриття рахунків, міститься підпис уповноваженої особи Банку про дозвіл відкрити ОСОБА_1 поточні рахунки у гривні, доларах США, у Євро. Датою відкриття рахунків зазначено 16.10.2020.
Крім того, 16.10.2020 ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту.
Як убачається з виписок по особовим рахункам АТ «Мегабанк» відкритого відповідачу в АТ Мегабанк, позивач відкрив відповідачу поточні рахунки, видав платіжну картку та здійснив перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача в межах ліміту кредитної лінії. Відповідач, у свою чергу, користувався кредитними коштами.
Відповідач взяті на себе договірні зобов'язання не виконав, внаслідок чого, згідно з довідкою-розрахунком, складеною АТ «Мегабанк», заборгованість ОСОБА_1 за Заява-Договір № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020 року станом на 03.09.2024 позивачем нарахована в сумі 30 869,88 грн, з яких: 10 995,02 грн - заборгованість за основним боргом; 19 874,86 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
09.07.2024 відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс».
03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за Кредитним договором № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .
Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020.
27.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» приймає належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.
Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги в тому числі і за Кредитним договором № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020 в розмірі 30 869,88 грн.
За правилами ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Правилами ч. 1ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Положеннями ч. 2ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Як убачається з матеріалів справи, між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020 шляхом його власноручного підписання. Факт укладення вказаного договору підтвердив у судовому засіданні і сам відповідач ОСОБА_1 .
У вказаному Договорі були погоджені всі істотні умови договору. Також матеріали справи містять належні докази того, що АТ «Мегабанк» виконав свої зобов'язання за Договором, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії на Картковий рахунок Клієнта і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах Доступного ліміту кредитної лінії, визначеного Кредитним договором. Відповідач, у свою чергу, користувався кредитними коштами, що підтверджується виписками з його особового рахунку відкритим відповідачу в АТ «Мегабанк».
Надані позивачем докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором АТ «Мегабанк» свого обов'язку за кредитним договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 57, 60-62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджений Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
З наведеного вбачається, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Позивачем разом з позовною заявою надано виписки по рахунках відповідача, в яких відображені як зарахування кредитних коштів, так і використання відповідачем коштів у межах встановленого йому кредитного ліміту.
Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.
Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Виходячи з наведеного вище, до ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» від АТ «Мегабанк» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020 на підставі договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024.
27.12.2024 до ТОВ «ФК Єврокредит» від ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020 на підставі Договору №1/12 про відступлення прав вимоги.
Правилами ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначене свідчить про те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.
Доказів на підтвердження того, що Договір № GL1N426240 від 03.09.2024 та Договір №1/12 від 27.12.2024 про відступлення позивачу права вимоги до відповідача за Кредитним договором № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020 є нікчемними або у встановленому законом порядку визнані недійсними матеріали справи не містять, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» є належним позивачем у даній справі.
Посилання відповідача у судовому засіданні на те, що АТ «Мегабанк» не мало право передавати право вимоги за його кредитним договором, суд відхиляє, як такі, що не ґрунтуються на вимогах законодаства. АТ «Мегабанк» передав право грошової вимоги до відповідача на підставі договору про відступлення прав вимоги.
Що стосується тверджень відповідача про те, що ані АТ «Мегабанк», ані ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», ані ТОВ «ФК Єврокредит» про відступлення права вимоги відповідачу не повідомляли, то суд керується таким.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За правилами ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання вважається належним. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
У свою чергу, на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку ані первісному кредиторові, ані ТОВ «ФК «Єврокредит».
За правилами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, як це закріплено положеннями ст. 599 ЦК України.
Положення ст. 610 ЦК України унормовують, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
З огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ним належним чином та в повному обсязі було виконано умови вказаного вище Договору № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 995,02 грн.
Що стосується позовних вимог ТОВ «Єврокредит» про стягнення з відповідача відсотків в сумі 19 874,86 гривень, то суд керується таким.
Як це закріплено вимогами ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Як убачається зі змісту Кредитного договору№ TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020 його умовами (п. 4 Запевнень) сторонами погоджено процентну ставку у розмірі 56%, відтак, сторонами узгоджені проценти за правомірне користування чужими коштами.
У свою чергу, пунктом 6 Запевнень Кредитного договору № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020 встановлена відповідальність сторін 80,0% річних від простроченої суми за весь період прострочення.
Отже, сторони чітко визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов'язання, та погодили їх розмір.
Відтак, виходячи з умов укладеного між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 . Кредитного договору № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020, за правомірне користування чужими коштами в межах строку кредитування відповідач сплачує проценти у розмірі 56% річних, що погоджено сторонами в п. п. 4 Запевнень Договору.
Водночас, після закінчення строку кредитування відповідач бере на себе зобов'язання сплатити проценти за неправомірне користування чужими коштами згідно з умовами п. 6 Договору.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023, прийнятій у справі № 910/4518/16.
З огляду на викладене, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Отже, регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України та охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року, прийнятій по справі № 912/1120/16.
Відтак, якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема, настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним.
Крім того, якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачеві нараховано заборгованість за процентами за Кредитним договором № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020 в сумі 19 874,86 гривень, які, відповідно до відомостей банківських виписок, нараховані ОСОБА_1 як проценти за правомірне користування кредитом (що сторонами погоджено в умовах п. 4 Договору), так і проценти за неправомірне користування кредитом (відповідно до умов п. 6 Договору).
Натомість, суд, перевіривши заявлений позивачем до стягнення з відповідача ОСОБА_1 розмір процентів в сумі 19 874,86 гривень, доходить висновку, що він не повністю відповідає положенням чинного законодавства, з огляду на таке.
Так, як це убачається з умов п. 4 Запевнень Кредитного договору TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020 строк кредиту становить 12 місяців, відтак кінцевим строком повернення кредиту є 16.10.2021. Отже, проценти за правомірне користування кредитними коштами нараховуються відповідачу по 16.10.2021 включно, а з 17.10.2021 проценти нараховуються як відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов п. 6 Договору №
TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020 та що відповідає положенням ст. 625 ЦК України.
У свою чергу, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення судового рішення.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, нарахування відповідачу процентів відповідно до п. 6 Договору № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020 починаючи з 24.02.2022 є неправомірним.
З огляду на наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Єврокредит» в частині стягнення з відповідача процентів підлягають частковому задоволенню в розмірі 8220,34 грн., з яких: проценти за правомірне користування кредитом 5111,61 грн., які обраховуються таким чином: 10 995,02 х (56% : 365) х (365-62) : 100 = 5111,61, та проценти за неправомірне користування кредитом за період з 17.10.2021 по 23.02.2022 включно (129 днів) в сумі 3108,73 грн., які обраховуються таким чином: 10 995,02 х 80% х 129 : 365 : 100 = 3108,73 грн.
Беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги з в частині стягнення з відповідача процентів підлягають частковому задоволенню в сумі 8220,34 гривень.
Між тим, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.
Беручи до уваги наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Єврокредит» підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь ТОВ «ФК Єврокредит» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020 в сумі 19 215,36 гривень, яка складається з: 10 995,02 гривень - заборгованість за кредитом, 8220,34 гривень - заборгованість по сплаті відсотків.
Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 11 200 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, для виконання договору.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
У судовому засіданні відповідач заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 11 200,00 гривень, вважав відсутніми підстави для задоволення таких вимог позивача.
Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає 30 869,88 грн., адвокатом складено один процесуальний документ (позовну заяву), що не є великими за обсягом та складними за змістом. З урахуванням категорії справи їх складання не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без його участі.
Отже, враховуючи, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 2000 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за Кредитним договором № TDB.2020.0001.18473 від 16.10.2020 року в розмірі 19 215,36 гривень, та судовий збір в розмірі 1657,24 гривень.
Клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Салтівський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», код ЄДРПОУ 40932411, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя - О.О. Олійник