Справа № 629/700/26
Номер провадження 1-кп/629/140/26
07 травня 2026 року м.Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання- ОСОБА_2 , прокурора- ОСОБА_3 , потерпілої- ОСОБА_4 , обвинуваченого- ОСОБА_5 , захисника- ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.4 ст. 187 КК України,-
В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.
Прокурор судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3,5 ч.1ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.4 ст. 187 КК України, за одне з яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна. Додав, що обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків і потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з існуванням вищезазначених ризиків, з метою виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, враховуючи, що останній обвинувачується у вчиненні злочину за ч.4 ст.187КК України, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети кримінального провадження, а також запобігання зазначеним вище ризикам. За таких обставин, враховуючи існування ризиків, передбачених п.п.1, 3,5 ч.1ст. 177 КПК України, прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, без можливості внесення застави.
Потерпіла підтримала клопотання прокурора.
Обвинувачений не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, захисник просила вирішити питання про застосування більш м'якого альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1ст.177 КПК України.
Згідно п.1, п.3, 5 ч.1ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню ( Бекчиєв проти Молдови §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ( Ідалов проти Росії , Гарицьки проти Польщі , Храїді проти Німеччини , Ілійков проти Болгарії ).
Суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_5 , за одне з яких передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.Також суд враховує вік обвинуваченого та стан його здоров'я.
В той же час, свідки не допитані, докази передбачені ст.84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 3,5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 вказаного Кодексу є дійсними.
Зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_5 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі, може переховатися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне праповорушення.
Суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п. п. 1, 3,5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 КПК України на цей час є реальними, враховуючи зміст пред'явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінальних правопорушень, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_5 обвинувачується.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора.
А відтак, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
Оскільки термін дії запобіжного заходу спливає 23.05.2026 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства , суд, відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст.177,183,194, КПК України, суд,-
Клопотання прокурора -задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 05 липня 2026 року, включно, без визначення застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити начальнику ДУ "Харківський слідчий ізолятор" - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1