Справа № 474/345/26
Провадження № 2-а/474/4/26
про залишення позовної заяви без руху
07.05.26р. с-ще Врадіївка
Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г. при вирішені питання про відкриття провадження у справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, -
встановив:
05.05.2026р. ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить тимчасово обмежити громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві керування транспортними засобами до виконання ним обов'язку, а саме до прибуття його за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбаченого абз. 3 ч. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України “Про оборону України».
Разом з позовною заявою, позивач подав клопотання про відстрочення судового збору, яку має здійснити ІНФОРМАЦІЯ_4 за подання вказаної позовної заяви.
Клопотання обґрунтовано тим, що розмір судового збору становить 3 328 грн. ІНФОРМАЦІЯ_2 є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Оплата судового збору здійснюється ІНФОРМАЦІЯ_4 , на ім'я якого позивачем подано рапорт щодо здійснення оплати судового збору. На момент подання позовної заяви можливість своєчасної сплати судового збору відсутня.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи не має інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
У ст. 283-2 КАС України встановлено особливості провадження у справах за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
При перевірці адміністративного позову встановлено, що за змістом і формою він не відповідає вимогам п. 7 ч. 2 ст. 283-2 КАС України, а саме: позов підписаний начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , однак до позову не додано доказів на підтвердження того, що він на це уповноважений у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Водночас позивачем не долучено до позовної заяви доказ надіслання відповідачу листом з описом вкладення копій позовної заяви та доданих до неї документів. Долучено лише фіскальний чек від 27.04.2026р. з якого не можливо встановити, яка кореспонденція направлялася позивачем відповідачу.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В порушення зазначених вимог закону, до позовної заяви не доданий документ про сплату судового збору, натомість позивач разом з позовною заявою подав клопотання, в якому просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення, зазначаючи про обмежене фінансування та неможливість сплати судового збору при поданні даного позову.
Вирішуючи питання щодо сплати судового збору, суд приходить до наступного.
Статтею 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст.ст. 132, 133 КАС України, Закону України “Про судовий збір» № 3674-VI, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе, тому, посилання позивача на утримання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюється за рахунок коштів з державного бюджету та проводиться в установленому порядку, який потребує затрати певного часу є безпідставною, а дана обставина не є встановленою законом підставою для відстрочення сплати судового збору.
Приписами ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору суб'єкту владних повноважень.
Неналежне (обмежене) фінансування державного органу з Державного бюджету України не є підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Вказане питання позивачем повинно вирішуватись шляхом відповідного коригування свого бюджетного запиту та кошторису, а не шляхом подання до суду клопотання про звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Так, суд критично оцінює заявлені відповідачем обставини щодо неможливості сплати судового збору з огляду на те, що у спірних правовідносинах позивач виступає як орган державної влади, тобто як представник держави через якого вона набуває і здійснює свої права та обов'язки. За таких умов, вказані обставини, тобто неналежне (обмежене) фінансування державою державної установи, як свого представника у спірних правовідносинах, не можуть вважатись підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. № 2 Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір».
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів ст. 8 Закону України № 3674-VI, в редакції чинній на момент подання позову, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Аналіз нормативного врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо, залежно від рівня майнового стану, сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють, як суб'єкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Водночас, звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати такий збір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень. При цьому у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі», “право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Оскільки, позивачем не надано суду жодних належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють своєчасну сплату судового збору, підстави для відстрочки сплати судового збору, наведені в клопотанні, не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим посилання позивача про неможливість сплати судового збору по даній справі суд вважає необґрунтованим.
Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання суб'єктом владних повноважень до адміністративного суду адміністративної позовної заяви становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня року подання позовної заяви.
Таким чином, позивачем за подання даного позову має бути сплачено судовий збір у сумі 3 028 грн. та надано відповідний підтверджуючий документ про його сплату.
Як вказано в ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням викладеного, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків поданої позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 77, 92, 121-123, 160-161, 169, 171, 286 КАС України, -
постановив:
У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочку сплати судового збору за подання позову - відмовити.
Позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації - залишити без руху.
Надати ІНФОРМАЦІЯ_1 строк у 10 (десять) днів, який рахується з моменту отримання ухвали, для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме надання:
- надання документів на підтвердження повноважень ОСОБА_3 ;
- доказів направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу визначені ч. 2 ст. 161 КАС України;
- докази сплати судового збору в порядку та розмірі, визначених законом України “Про судовий збір».
Роз'яснити ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до вимог ч.ч. 3, 4 та 8 ст. 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 171 КАС України. Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ф.Г. Сокол