Справа № 468/1591/23 1-кп/468/36/26
іменем УКРАЇНИ
07.05.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Баштанка кримінальне провадження №62023150010000712 від 29.06.2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рубанка Козятинського району Вінницької області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, на момент інкримінованого правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», з професійно-технічною освітою, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
ОСОБА_5 03.10.2022 року близько о 09 год. 00 хв., діючи умисно, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 9,11,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», усвідомлюючи суспільно небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, самовільно залишив місце несення служби у тимчасовому місці дислокації військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , та незаконно перебував поза межами місця несення служби, проводячи час на власний розсуд, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце несення служби до 12.06.2023 року.
Таким чином, ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, пояснивши, що дійсно 03.10.2022 року, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , самовільно залишив місце несення служби у тимчасовому місці дислокації військової частини НОМЕР_1 , що розташовувалась в АДРЕСА_2 , та незаконно перебував поза межами місця несення служби до 12.06.2023 року. У скоєному кається та просив суворо не карати.
Крім визнання обвинуваченим своєї вини, його вина підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.
Відповідно до матеріалів службового розслідування, а саме витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 , було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_5 .
З матеріалів службового розслідування, а саме акту проведення службового розслідування від 14.10.2022, рапорту командира НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , доповіді командира військової частини НОМЕР_1 , пояснень ОСОБА_8 , пояснень ОСОБА_9 , вбачається, що в ході проведення службового розслідування було встановлено, що 03.10.2022 року о 09.00 під час ранкової перевірки особового складу НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалась поблизу АДРЕСА_2 , було виявлено відсутність солдата ОСОБА_5 .
З матеріалів службового розслідування, а саме копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2022 року за №232 вбачається, що солдата ОСОБА_5 призначено наказом командира військової частини НОМЕР_3 на посаду механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
З матеріалів службового розслідування, а саме копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2022 року за №276 вбачається, що солдата ОСОБА_5 визнано таким, що 03.10.2022 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 в місці дислокації АДРЕСА_2 .
Згідно копії контакту, 02.11.2020 року ОСОБА_5 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України осіб рядового, сержантського та старшинського складу строком на 3 роки.
З копії довідки ВЛК від 08.07.2020 року вбачається. що ОСОБА_5 приданий до військової служби за контрактом.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , передбаченими ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує те, що він скоїв кримінальне правопорушення, яке віднесене до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого - раніше не судимий, військовослужбовець, за місцем служби характеризується посередньо, особисте ставлення до вчиненого, обставини скоєного кримінального правопорушення, думку прокурора.
З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення призначити покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.5 ст. 407 КК України.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановленихст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 370, 374 КПК України суд,
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання та взяття під варту - 28.04.2026 року.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Баштанський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.