Справа № 396/552/26
Провадження № 1-кп/392/221/26
06 травня 2026 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2026 за № 62026150030000115 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_5 ,
встановив:
прокурор в судовому засіданні оголосила клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою строком на 60 днів. На обґрунтування якого зазначив, що наявність ризиків, які було враховано судом при застосуванні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не зменшилися та продовжують існувати на даний час, а саме ризики, передбачені п.п.1,3,4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Вказав, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою не зможуть запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений та його захисник заперечили проти задоволення клопотання прокурора та просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, зазначивши, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду чи вчиняти будь-які протиправні дії. Ризики прокурором не доведені, ґрунтуються тільки на припущеннях. Обвинувачений просив врахувати, що він не переховувався від слідства та немає наміру переховуватися від суду. Захисник також просив суд визначити обвинуваченому розмір застави.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Встановлено, що наразі відносно обвинуваченого ОСОБА_3 діє продовжений 24 березня 2026 року ухвалою суду запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 22 травня 2026 року.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження тільки розпочався, та не може бути завершений до закінчення строку дії ухвали суду, в судовому засіданні докази ще не досліджувалися, наступне судове засідання призначено на 18.06.2026 року на 11.30 год.
Мета застосування запобіжного заходу визначена ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, санкція ч5 ст.407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Стаття 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважує на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину та відповідно з мірою можливого покарання (п.1.ч.1 ст.177 КПК України).
Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на свідків, з метою зміни їх показань, оскільки судовий розгляд лише розпочинається та свідки ще не допитані в судовому засіданні, з метою уникнення покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим (п.3 ч.1 ст.177 КПК України).
Окрім того, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи зможе продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
Отже, ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.
Інших ризиків судом не встановлено та прокурором в судовому засіданні не доведено.
Суд враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме: що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні у вчиненні тяжкого злочину, раніше не судимий, 09.09.2025 року на підставі ухвали Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, постійне зареєстроване місце проживання, не одруженого.
Наведене свідчить, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України (домашній арешт, особисте зобов'язання, порука), не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обов'язків, та запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
При цьому, в судовому засіданні судом не встановлено та стороною захисту не надано відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_3 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_3 дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - відмовити.
З урахуванням приписів ч.4 ст.183 КПК України, зокрема, оскільки ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, суд вважає необхідним не визначати розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-372, 392 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 06.05.2026 до 04.07.2026 включно.
В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Строк дії ухвали визначити до 04.07.2026 включно.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту вручення копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_6