Справа № 392/774/26
Провадження № 1-кс/392/81/26
20 квітня 2026 року м. Мала Виска
Слідчий суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора - ОСОБА_3 , фактичного власника майна - ОСОБА_4 , представника фактичного власника майна - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мала Виска в режимі відео конференції клопотання начальника Маловисківського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури ОСОБА_6 за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026122020000018 від 08.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України про арешт майна,-
встановив:
Начальник Маловисківського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив накласти арешт на автомобіль «FIAT 500X», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичним користувачем якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для подальшого переміщення та зберігання до території відділення поліції №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області за адресою: вул. Центральна, 81, м. Мала Виска, Новоукраїнського р-ну, Кіровоградської області із забороною відчуження, а також користування та розпоряджання вище вказаним автомобілем будь-яким чином до отримання висновків експертиз по кримінальному провадженню та з метою забезпечення збереження транспортного засобу в якості речового доказу.
На обґрунтування клопотання вказав, що досудовим розслідуванням встановлено, що 06.03.2026 близько 14:00 год по вул. Козакова, с-ще. Смоліне Новоукраїнського р-ну, автомобіль жовтого кольору здійснив наїзд на ногу неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження, та автомобіль покинув місце ДТП. Вказана подія була зареєстрована до ІКС ІПНП за №1537, №1538, №1548 від 06.03.2026 року. 06.03.2026 проведено огляд місця дорожньо-траспортної пригоди за адресою: вул. Казакова, 43, с-ще Смоліне, Новоукраїнського району, Кіровоградської області в ході якого сторонніх осіб, транспортних засобів, слідів кримінального правопорушення не виявлено. В подальшому, в ході проведення перевірки, було встановлено, що гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_2 , 06.03.2026 року близько 14:00 год, керуючи транспортним засобом FIAT 500X, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , рухаючись по прилеглій території вул. Казакова, біля будинку №43 в с-щі Смоліне, скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительку АДРЕСА_3 .
В ході перевірки матеріалів №1537, №1538, №1548 від 06.03.2026 року, за вказаним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026122020000018 від 08.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України
09.04.2026 року слідчий СВ ВП№ 1 (м. Мала Виска) здійснив виїзд до с-ща Смоліне, Новоукраїнського р-ну, Кіровоградської області та перебуваючи по вул. Козакова, 45, с в ході спілкування з фактичним користувачем автомобіля FIAT 500X, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителькою с-ще Смоліне, Новоукраїнського р-ну, Кіровоградської області, з метою проведення огляду належного їй транспортного засобу автомобіля FIAT 500X, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України в кримінальному провадженні № 42026122020000018 від 08.04.2026 р та підлягає вилученню для збереження речового доказу, встановлено, що гр. ОСОБА_4 , під час спілкування з працівниками поліції, дізнавшись мету приїзду працівників поліції до неї, сіла за кермо зазначеного транспортного засобу та поїхала в невідомому напрямку. У зв'язку з викладеним, провести огляд транспортного засобу та його вилучення з метою збереження речового доказу не виявилось за можливе.
На даний час досудове розслідування триває та необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, а саме: оглянути автомобіль із залученням спеціаліста з метою виявлення слідів чи речей, які мають значення для встановлення істини в даному кримінальному провадженні, крім цього необхідно провести судову-технічну експертизу, інженерно-транспортну експертизу за експертною спеціальністю 10.4 "Транспортно-трасологічні дослідження", інженерно-транспортну експертизу за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» транспортного засобу, які мають значення для встановлення істини в даному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, просила задовольнити з викладених підстав.
Представник фактичного власника майна категорично заперечила проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи необґрунтованим та безпідставним. Наголошувала, що відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №055864 від 07.04.2026 року за ст.124 КУпАП щодо даної події, яка мала місце 06.03.2026. Натомість відомості до ЄРДР у даному кримінальному провадженні внесені 08.04.2026 року. При цьому, наголошувала, що дане кримінальне провадження підлягає закриттю за відсутністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, оскільки 17.04.2026 року за результатами проведеної експертизи у ОСОБА_9 малися тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Фактичний власник майна підтримала позицію свого представника та просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників справи та дослідивши клопотання та додані матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування розпочато кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026122020000018 від 08.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, що підтверджується Витягом з ЄРДР.
06.03.2026 року ОСОБА_10 звернулася до ВП №1 (м. Мала Виска) із заявою про вчинення кримінального правопорушення та іншу подію про притягнення до відповідальності невстановлену особу жіночої статі, яка 06.03.2026 близько 14.10 год, проїжджаючи по вул. Козакова біля магазину «Дербі», що розташований в смт. Смоліне здійснила наїзд на її доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка рухалась попереду автомобіля та не розгледіла марку.
06.03.2026 проведено огляд місця дорожньо-траспортної пригоди за адресою: вул. Казакова, 43, с-ще Смоліне, Новоукраїнського району, Кіровоградської області в ході якого сторонніх осіб, транспортних засобів, слідів кримінального правопорушення не виявлено.
Згідно довідки про результати проведення перевірки інформації ОСОБА_10 встановлено, що 06.03.2026 близько 14.00 год. в АДРЕСА_3 автомобіль марки Fiat, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ймовірно ОСОБА_4 допустив наїзд на ногу доньки заявниці ОСОБА_9 та поїхав з місця події. Від заявниці було відібрано заяву та пояснення. В разі встановлення водія вищевказаного транспортного засобу відносно нього будуть складені адміністративні протоколи за ст.124 та 122-4 КУпАП.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником транспортного засобу FIAT 500X, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_8 .
Згідно з рапортом слідчого СВ ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_11 09.04.2026 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , в ході спілкування з фактичним користувачем автомобіля марки Fiat, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , з метою проведення огляду вказаного транспортного засобу, який є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України в кримінальному провадженні № 42026122020000018 від 08.04.2026 та підлягає вилученню для збереження речового доказу, ОСОБА_4 , дізнавшись мету приїзду працівників поліції до неї, сіла за кермо зазначеного транспортного засобу та поїхала в невідомому напрямку. У зв'язку з чим, провести огляд транспортного засобу та його вилучення з метою збереження речового доказу не виявилося за можливе.
Крім того, до клопотання прокурором додано та слідчим суддею досліджено такі документи: рапорт від 09.04.2026 року, рапорт від 08.04.2026, рапорти від 06.03.2026, письмові пояснення ОСОБА_9 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_9 .
Слідчим суддею встановлено, що згідно висновку експерта №57 від 17.04.2026 року у ОСОБА_9 , згідно наданих медичних документів, малися тілесні ушкодження у вигляді тупої травми правої нижньої кінцівки: забій правої ступні, забій та гематома правої гомілки. Вказані тілесні ушкодження виникли від не менше одного травматичного контакту з тупим предметом, можуть відповідати строку та обставинам, вказаним в постанові. Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Локалізація тілесних ушкоджень доступна для спричинення їх власноручно.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.ч.10, 11 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) - «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden). Принцип «пропорційності» (principle of proportionality) вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей.
Ккрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR І999-11).Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява М48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52).Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).У відповідності до ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
Так, посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на вказаний транспортний засіб, вказує, що автомобіль зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, необхідністю проведення ряду експертиз, та з метою збереження транспортного засобу в якості речового доказу.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено обставин, які б підтверджували, що транспортний засіб марки Fiat, д.н.з. НОМЕР_2 , містить на собі сліди кримінального правопорушення або інші відомості кримінального правопорушення, та зможе перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. З урахуванням тієї обставини, що подія мала місце 06.03.2026 року, натомість відомості про кримінальне правопорушення за ч.1 ст.286 КК України внесено до ЄРДР 08.04.2026. Окрім того, слідчим суддею встановлено, що відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №055864, передбачене ст.124 КУпАП, щодо вказаної події, яка мала місце 06.03.2026 року.
Окрім того, слідчий суддя враховує, що правова кваліфікація кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні визначена за ч.1 ст.286 КК України, відповідальність за яке настає у разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При цьому, згідно висновку експерта №57 від 17.04.2026 року у ОСОБА_9 , згідно наданих медичних документів, малися тілесні ушкодження у вигляді тупої травми правої нижньої кінцівки: забій правої ступні, забій та гематома правої гомілки. Вказані тілесні ушкодження виникли від не менше одного травматичного контакту з тупим предметом, можуть відповідати строку та обставинам, вказаним в постанові. Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Локалізація тілесних ушкоджень доступна для спричинення їх власноручно.
Тому, прокурор у клопотанні та в судовому засіданні не довів, а слідчий суддя не встановив існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання встановив, що не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що перебування транспортного засобу у користуванні та розпорядженні власника чимось загрожуватиме збереженню майна, та що існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження .
Також слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання про арешт майна прокурор не долучив жодних доказів та не навів жодних доводів, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності чи права користування завданням кримінального провадження.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно - транспортний засіб марки Fiat, д.н.з. НОМЕР_2 , не встановлено що зазначеною метою накладення арешту забезпечений «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
Відтак матеріалами клопотання, які містять лише формальне зазначення підстав та мети такого заходу забезпечення кримінального провадження, не доведено, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про який зазначено у клопотанні з метою забезпечення завдань кримінального провадження, а також не довів наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, тому у задоволенні клопотання слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.170-173, 369- 372 КПК України,
постановив:
клопотання прокурора про арешт майна - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_12