15.01.2026
ЄУН 388/2610/23
Провадження №1-кп/389/3/24
15 січня 2026 року головуючий суддя зі складу колегії суддів Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014120000000213 від 09.07.2014, стосовно
ОСОБА_5 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
Прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки попередня ухвала стосовно обвинуваченого закінчує свою дію. Обгрунтував клопотання тим, що в ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. В обґрунтування застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 покладається те, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення в якому обвинувачено останнього, доводиться зібраними під час досудового розслідування доказами, обвинуваченим вчинено особливо тяжкий злочин за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років розбавлення волі з конфіскацією майна, проживає за межами м.Долинська Кропивницького району, переховувався від органів досудового розслідування, з 15.07.2017 року перебував у розшуку, вчинив корисливий злочин, вчинений за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи на свободі може затягувати розслідування, вчиняти інші дії з метою перешкоджання всебічному, повному і неупередженому встановленню істини по кримінальному провадженню, що свідчить про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неявки до слідчого, прокурора, суду, незаконно впливати на свідків. Вищезазначене на думку прокурора є підставою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою. Інші менш суворі запобіжні заходи щодо обвинуваченого не можуть бути застосовані.
На даний час член колегії суддів - суддя ОСОБА_6 перебуває у відпустці, що призводить до неможливості розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегією суддів.
Разом з тим, суд зауважує, що пунктом 20-5 Перехідних положень КПК України визначено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), було встановлено певні особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема цим пунктом визначено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Із запровадженням на території України воєнного стану, питання продовження строку тримання під вартою у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом такого питання у встановленому КПК порядку, стало регулюватися положеннями ч.6 ст. 615 КПК України.
Зокрема, ч.6 ст.615 КПК України було передбачено, що у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 8-р(II)/2024 від 18.07.2024 року у справі № 3-88/2022(205/22, 114/24) частину шосту статті 615 КПК України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
При цьому суд наголошує, що мотивами, які слугували для прийняття вказаного рішення Конституційним Судом України, стала виключно неприпустимість автоматичного продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та наголошення на необхідності розгляду вказаного питання судом, що завершується ухваленням вмотивованого та належним чином обґрунтованого судового рішення.
Крім того, Конституційний Суд України, за змістом вищевказаного рішення, зобов'язав Верховну Раду України «привести нормативне регулювання, установлене ч.6 ст.615 КПК України, що визнана неконституційною, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням» (п. 3 резолютивної частини рішення). У зв'язку з цим втрата чинності положень ч. 6 ст. 615 КПК України була відтермінована Конституційним Судом України на три місяці з дня ухвалення вищевказаного рішення.
Попри це, зі спливом тримісячного строку, встановленого Конституційним Судом України, Верховною Радою України нормативне регулювання, установлене ч.6 ст.615 КПК України, щодо продовження строку тримання під вартою у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом такого питання у встановленому КПК порядку, у відповідність до рішення Конституційного Суду України не приведено.
У зв'язку з цим, на теперішній час склалась ситуація, за якої положення ч.6 ст.615 КПК України є такими, що втратили чинність, та відповідно не можуть бути застосованими при продовженні строку тримання під вартою, а Верховною Радою України, всупереч вимогам Конституційного Суду України, не вироблено новий механізм, який врегулював би окреслене вище питання.
При цьому, відповідно до ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Згідно з ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. При цьому, на переконання суду, такий перелік не є вичерпним.
Зокрема, положеннями ст.129 Конституції України аналогічно закріплено основні засади судочинства, в тому числі і кримінального, із зазначенням про те, що законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.
Таким чином, до загальних засад кримінального провадження слід віднести, зокрема: розумність строків, доступ до правосуддя, а також незмінність складу суду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.
Згідно з положеннями ч.1 ст.21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Порядок визначення складу суду встановлений ст. 35 КПК України. При цьому ч. 9 ст. 35 КПК України передбачає, що склад суду у кримінальному провадженні є незмінним, крім випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналогічно, згідно положень ч.1 ст.319 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів.
За загальними правилами судочинства незмінність складу суду при проведені судового розгляду полягає в тому, що справа від початку її розгляду і до закінчення повинна розглядатись за участі лише судді або колегії суддів, визначених ЄСІТС для розгляду конкретного кримінального провадження, натомість тимчасова неможливість розгляду клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою (зокрема у зв'язку з перебуванням члена колегії на лікарняному) не може бути безумовною підставою для вилучення справи з подальшим її перерозподілом, що призведе до порушення розумних строків розгляду справи, а також необхідності кожного разу розпочинати судовий розгляд спочатку, що в свою чергу може призвести до втрати доказів по справі, зокрема неможливості повторного допиту свідків, потерпілих тощо.
У зв'язку з викладеним, оскільки член колегії суддів - суддя ОСОБА_6 перебуває у відпустці, з огляду на те, що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 12.10.2025, і, відповідно, неможливо за вказаних обставин колегією суддів розглянути питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, вищевказане клопотання прокурора, з урахуванням загальних засад кримінального провадження, зокрема незмінності складу суду, а також враховуючи позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 18.07.2024, розглядається суддею ОСОБА_1 , яка є головуючим суддею у складі колегії суддів, що здійснює розгляд вищезазначеного кримінального провадження.
При цьому суд акцентує увагу на тому, що, застосовуючи загальні засади судочинства, з урахуванням вимог Конституційного Суду України, суд не здійснює продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого автоматично, а розглядає вказане питання, із забезпеченням прав учасників судового розгляду, здійснюючи судовий контроль на предмет наявності чи відсутності ризиків, що виправдовують потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою та постановляючи вмотивоване рішення.
Обвинувачений та його захисник адвокат - ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В силу ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для ув'язнення.
Отже, встановлена наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним, беручи до уваги характер та обставини протиправних дій, враховуючи особу обвинуваченого, особисті та соціальні обставини життя, а також його зв'язки із суспільством, відсутність достатньо міцних соціальних зв'язків, тенденцію до вчинення ним кримінальних правопорушень, ухилення обвинуваченого від органу досудового розслідування, зважаючи на обґрунтовані наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, здійснювати незаконний вплив на потерпілу та свідків, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання міри запобіжного заходу і на даний час не зникли, в зв'язку з чим застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
З огляду на викладене та заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Продовжуючи дію такого запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді взяття під варту, не відпали, що також унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, враховуючи вимоги ст.183 КПК України, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави буде в достатній мірі гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків і не буде завідомо непомірним для нього.
Отже, аналізуючи вищевикладене, норми чинного законодавства, у суду відсутні підстави для зміни, скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , слід задовольнити.
Керуючись ст.177- 179, 182, 183, 331 КПК України, суд,
Продовжити запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам'янка Софіївського району Дніпропетровської області, у вигляді тримання під вартою на 60 днів, починаючи з 15.30 год 15.01.2026 по 15.30 год. 15.03.2026.
Визначити ОСОБА_5 розмір застави у 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 292000 (двісті дев'яносто дві тисячі) грн.
Застава має бути внесена на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Кіровоградській області, отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26241445; банк отримувача: ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA 458201720355279001000002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно зі ст.182 КПК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014120000000213 від 09.07.2014; застава за ОСОБА_5 ; найменування суду, що виніс рішення.
У разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави ОСОБА_5 з під варти звільнити.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 : прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор», для відома.
На ухвалу суду може бути подана апеляція безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1