ЄУН 387/607/26
Номер провадження 2/387/747/26
про залишення позовної заяви без руху
07 травня 2026 року селище Добровеличківка
Суддя Добровеличківського районного суду Кіровоградської області Солоненко Т. В.
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України без згоди батька та надання дозволу на оформлення необхідних документів для виїзду дитини за кордон без згоди батька
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області звернулася ОСОБА_1 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди батька та його супроводу ОСОБА_2 ; надання дозволу на оформлення необхідних документів для виїзду дитини за кордон без згоди батька.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 вказану позовну заяву передано на розгляд судді Солоненко Т.В.
На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, судом направлено запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача за вказаною у позовній заяві адресою.
04.05.2026 до суду надійшла відповідь "Центру надання адміністративних послуг населенню" виконавчого комітету Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 30.04.2026 №317/05-11/6 з інформацією щодо місця проживання відповідача.
Справа підсудна Добровеличківському районному суду Кіровоградської області.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви та долучені до неї документів, дійшов висновку про наявність підстав залишення її без руху, виходячи з наступного.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Оскільки спір між батьками про виїзд дитини за кордон належить до категорії спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання (перебування) дитини, то відповідно до ч. 4 ст.19 СК України участь органу опіки та піклування у розгляді цих справ є обов'язковою. На підставі ч.5 ст.19 СК України орган опіки та піклування має надати письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних від батьків дітей, з приводу обґрунтування як доцільності виїзду, так і заперечень другого з батьків.
Однак позивачем не зазначено як третю особу орган опіки та піклування або уповноважений орган виконавчої влади.
Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (частина 1 статті 56 ЦК України).
Отже, враховуючи викладене вище, позивачу необхідно визначитися з колом третіх осіб, вказавши відомості, встановлені пунктами 2,4 частини третьої статті 175 ЦПК України.
Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а також відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору (п.п.5,6 ч.3 ст.175 ЦПК України).
Крім того, відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до Сімейного Кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства» питання про тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька повинно бути розглянуто, по-перше, органом опіки та піклування, а у разі його не вирішення або невиконання цього рішення одним з батьків дитини, у судовому порядку, з залученням в якості третьої особи відповідного державного органу.
Позивач не посилається та не надає докази, які б свідчили про те, що вона зверталася до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, а відповідач відмовив у наданні такої згоди, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що передбачено ч.5 ст.177 ЦПК України. Зокрема, у матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи від органу опіки та піклування (висновок, рекомендації) про надання згоди на виїзд дитини за кордон без згоди батька чи про відмову у цьому.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК України).
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.
Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 із змінами і доповненнями.
Відповідно до п.п.1 п.4 указаних Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. В умовах воєнного стану виїзд за кордон дитини, що не досягла 16-ти річного віку дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків (усиновлювачів).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2022 № 383 внесено зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, які доповнено пунктом 2-3, відповідно до якого «Виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. При цьому в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів (абзац тринадцятий пункту 2-3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 383 від 29.03.2022).
Позивачем не надано доказів відмови Держприкордонслужби у перетині державного кордону позивачу з дитиною, а отже не доведено наявності перешкод, та необхідність звернення до суду із позовом в цілому.
Також у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 766/15686/16-ц зазначено, що дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення. Надання такого дозволу на виїзд без визначення його початку й закінчення, а також країни перебування без згоди та супроводу батька суперечить чинному законодавству, що визначає рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини, що може призвести до фактичного позбавлення батька дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та можливості спілкування з нею.
Однак всупереч вказаним вимогам, у позовній заяві позивачем не зазначено на яку саме поїздку з яким періодом і в яку конкретну країну та місто, вона просить надати дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за кордон, а також не надано доказів на підтвердження такої поїздки, зокрема квитків на пасажирський транспорт в обидві сторони, що б свідчило про намір повернути дитину в Україну.
За таких обставин дану позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та/або визначитись чи дійсно існує спір щодо дозволу на виїзд її з відповідачем спільної дитини за кордон і чи дійсно дана згода вимагається законодавством України в умовах воєнного стану в даному конкретному випадку.
Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані обставини позбавляють можливості відкрити провадження у справі, а тому позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки позовної заяви, а саме, визначитись із колом третіх осіб, уточнити заявлені вимоги та обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, із зазначенням належних і допустимих доказів, що підтверджують вказані обставини, а також зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору з наданням суду відповідних документів на підтвердження вчинення таких заходів.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України без згоди батька та надання дозволу на оформлення необхідних документів для виїзду дитини за кордон без згоди батька
- залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали для усунення вищезазначених недоліків.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлені строки, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО