ЄУН 390/2618/25
Номер провадження по справі 2/387/188/26
30 березня 2026 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді Майстер І.П.
за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
І. Описова частина
Стислий зміст позовних вимог
07.11.2025 до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшов позов, у якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1550820 від 05.06.2024у розмірі 56 991 гривня 99 копійок.
Свій позов ТОВ "Свеа Фінанс" обґрунтовує тим, що відповідно до умов кредитного договору №1550820 від 05.06.2024, укладеного між ТОВ "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 перший надав останньому кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку в сумі 13 000,00 гривень строком на 360 днів, базова процентна ставка 1,5 % на день. 29.01.2025 між ТОВ"Селфі Кредит" та ТОВ "Свеа Фінанс" укладено договір факторингу №01.02-03/25, відповідно до якого ТОВ "Свеа Фінанс" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 56 991,99 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. У пункті 3 позовної заяви зазначив про розгляд справи без участі представника позивача, у разі неявки у судове засідання відповідача провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та ухвалити заочне рішення.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася про день, час та місце слухання справи повідомлялася. Поштовий конверт повернувся з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою". Крім того судом опубліковано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України».
Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місце знаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14.11.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, ухвалою від 30.03.2026 постановив провести заочний розгляд справи та винести заочне рішення.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подала, про причини неподання суду відзиву не повідомила, зустрічного позову не пред'явила, а тому, враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом встановлено, що 05.06.2024 між ТОВ "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 , перший надав останньому кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку в сумі 13000,00 гривень строком на 360 днів, базова процентна ставка 1,5 % на день (а.с.30-37).
29.01.2025 між ТОВ "Селфі Кредит" та ТОВ "Свеа Фінанс" було укладено Договір факторингу № 01.02-03/25, відповідно до умов якого клієнт передає (відступає) фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 43-57).
Відповідно до додатку 1 до договору факторингу від 29.01.2025 №01.02-03/25 (витягу з реєстру боржників) встановлено, що ОСОБА_1 має загальну суму заборгованості у розмірі 56 991,99 грн, з яких: основна сума боргу становить 12 999,99 грн, нараховані відсотки - 39 585,00 грн, сума штрафних санкцій - 4 407,00 гривень. Згідно з умовами зазначеного витягу також визначено, що дата видачі кредиту становить 05.06.2024, строк дії договору - до 31.05.2025, а строк прострочення виконання зобов'язань складає 173 дні, що підтверджує факт неналежного виконання боржником кредитних зобов'язань у межах дії договору та після настання строку їх виконання(а.с. 66).
Водночас суду долучений розрахунок заборгованості за кредитним договором №1550820 від 05.06.2024 станом на 29.01.2025 відповідно до якого нараховані відсотки за період з 05.06.2024 по 29.01.2025 в розмірі 39585 гривень та тіло кредиту - 12999.99 гривень.
Згідно зі змістом платіжної інструкції № 1401 від 30.01.2025 ТОВ "Селфі Кредит" отримало від ТОВ "Свеа Фінанс" 155 5852,65 грн оплати за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу №01.02-03/25 від 29.01.2025 (а.с.63).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 514 ЦК України, частини першої статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Селфі Кредит» укладено кредитний договір, в якому погоджено умови надання кредиту, строк та порядок його повернення, даний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису.
ТОВ «Селфі Кредит»» свої зобов'язання за угодою №1550820 від 05.06.2024 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки виконало належним чином, що найшло свої підтвердження в матеріалах справи.
Натомість відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 56991,99 гривні, при цьому право грошової вимоги до відповідача правомірно перейшло до позивача на підставі договору факторингу №01.02-03/25 від 29.01.2025, в зв'язку з чим він звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.
Слід зазначити, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
Таким чином, перевіривши та з'ясувавши обставини справи та оцінюючи всі наявні докази по справі, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів за допомогою належних та допустимих доказів факт передачі первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» права грошової вимоги у заявленому позивачем розмірі до відповідача за кредитним договором №1550820 від 05.06.2024на підставі договору факторингу № 01.02-03/25 від 29.01.2025.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, такий не визнаний недійсним, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.
Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами сторін в процесі і не надав жодних належних доказів на спростування доводів позивача.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно п. 1.2, п.1.5.1 договору сторони погодили, що у день підписання цього договору банк надає кредит шляхом переказу коштів в сумі 13 000 гривні, банк надає кредит строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день.
Судом встановлено, що кредитний договір укладено 05.06.2024, строк його дії визначено до 31.05.2025, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-03/25 від 29.01.2025.
Згідно з цим же витягом, прострочення виконання зобов'язань становить 173 дні, сума основного боргу - 13 000,00 грн, нараховані проценти - 39 585,00 гривень.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону від 22.11.2023, чинного з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 1 %.
Водночас суду долучений розрахунок заборгованості за кредитним договором №1550820 від 05.06.2024 станом на 29.01.2025 відповідно до якого нараховані відсотки за період з 05.06.2024 по 29.01.2025 в розмірі 39585 гривень та тіло кредиту - 12999.99 гривень.
Отже, суд зобов'язаний перевірити правильність нарахованих процентів з урахуванням імперативного обмеження.
Судом встановлено, що 05.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого останньому надано кредит у розмірі 13 000,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.
З огляду на зазначене, умови договору щодо встановлення процентної ставки у розмірі 1,5 % на день не відповідають вимогам закону, а тому до правовідносин сторін підлягає застосуванню граничний розмір денної процентної ставки - 1 %.
Судом встановлено, що період користування кредитними коштами, який підлягає врахуванню при нарахуванні процентів, становить з 05.06.2024 по 29.01.2025, тобто 239 календарних днів.
Таким чином, розмір процентів за користування кредитом підлягає обчисленню наступним чином: 13 000 грн ? 1 % ? 239 днів = 31 070,00 гривень.
Водночас позивачем заявлено до стягнення проценти у розмірі 39 585,00 грн, що перевищує максимально допустимий розмір, встановлений законом.
За таких обставин суд доходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення процентів підлягають частковому задоволенню в межах розрахованої суми - 31 070,00 грн, як такої, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до частини першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договір є домовленістю сторін, а його умови визначаються за згодою сторін та вимогами закону.
Водночас щодо позовних вимог про стягнення неустойки (пені) суд зазначає наступне.
17 березня 2022 року набрав чинності Закон України № 2120-IX від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.
Згідно з зазначеним пунктом, у період дії воєнного стану в Україні та у 30-денний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені). Крім того, встановлено, що неустойка та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за такими зобов'язаннями, підлягають списанню кредитодавцем.
З урахуванням наведеного правового регулювання, вимога позивача про стягнення неустойки (пені) у розмірі 4 407,00 грн задоволенню не підлягає.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що загальний розмір підтвердженої та належної до стягнення заборгованості становить 44 069,99 грн, з яких: 12 999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 31 070,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимоги на загальну суму 56 991,99 грн, тоді як судом задоволено вимоги на суму 44 069,99 грн, що становить приблизно 77,3 % від заявлених вимог.
Оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 2 422,40 грн ? 77,3 % = 1 872,52 гривень.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 872,52 гривень.
На підставі викладеного, ст.ст. 11, 207, 526, 530, 626, 628, 629, 634, 638, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1550820 від 05.06.2024 у розмірі 44 069 (сорок чотири тисячі шістдесят дев'ять) грн 99 коп., з яких: 12 999 грн 99 коп. - тіло кредиту; 31 070 грн 00 коп. - проценти за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 872 (одна тисяча вісімсот сімдесят дві) грн 52 копійки.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" ( 03124, місто Київ бульвар Вацлава Гавела,6, код ЄДРПОУ 37616221);
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І. П.