Справа № 352/77/26
Провадження № 1-кп/352/151/26
про продовження строку тримання під вартою
04 травня 2026 р. м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023091250000141 від 21.04.2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.1, ч.2 ст. 200, ч.1, ч.2 ст. 209 КК України,-
В провадженні Тисменицького районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023091250000141 від 21.04.2023 року, у відношенні ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.1 ч.2 ст. 200, ч.1 ч.2 ст. 209 КК України.
Згідно поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу, ОСОБА_5 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно обчислювальної техніки; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, в особливо великих розмірах; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; у підробці документів на переказ; у підробці документів на переказ, вчиненій повторно; у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій з таким майном, вчинених особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом; у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій з таким майном, вчинених особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому повторно.
Таким чином, у сукупності, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 190, ч. 4, ч. 5 ст. 191, ч. 1, ч. 2 ст. 200, ч. 1, ч. 2 ст. 209 КК України.
Згідно ухвали суду від 06.03.2026 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 04.05.2026 включно. На даний час, триває судовий розгляд, судом проводиться допит свідків у справі.
3 огляду на викладене, сторона обвинувачення звертається до суду клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
Вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
В обґрунтування наявності вказаних ризиків прокурор звертає увагу суду на те що судовий розгляд триває, судом проводиться допит свідків, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжких, тяжких та особливо тяжкого злочинів, усвідомлює неминучість покарання за вчинення даного кримінального правопорушення.
Крім того, прокурор посилається на факт перебування обвинуваченого у міжнародному розшуку та вагомість доказів його вини, які на даний час досліджено. Зазначає, що одним з джерел доказів у даному кримінальному провадженні є показання свідків співробітників навчальних закладів, з якими працював ОСОБА_5 , тому числі, під час своєї протиправної діяльності. Тому, існує ризик можливого впливу обвинуваченого на них.
Окрім того, зважаючи на довготривалість протиправної поведінки обвинуваченого, є обґрунтованим ризик продовження такої поведінки, в тому числі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Ухвалою від 15.01.2026 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
На підставі ухвали суду від 06.03.2026 року продовжено застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 04.05.2026 року включно, з визначенням розміру застави.
30.04.2026 року прокурор подала клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого. В судовому засіданні таке клопотання підтримала.
Обвинувачений в судовому засіданні щодо ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, вказав, що не мав наміру переховуватися, оскільки під час перебування у Чехії він працював легально, тобто відомості про його особу не приховував. Щодо іншого ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, зазначив, що свідки в судовому засіданні повідомили, що обвинувачений протягом строку досудового розслідування та судового розгляду жодного разу із ними не зв'язувався і не розмовляв, крім цього обвинувачений зауважив, що він не є рецедивістом, тому ризик передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України є необґрунтованим.
Його захисник заперечував щодо задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.1 ч.2 ст. 200, ч.1 ч.2 ст. 209 КК України.
Виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачений міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.1 ч.2 ст. 200, ч.1 ч.2 ст. 209 КК України. При цьому, суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності їх вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів, здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - в нарадчій кімнаті.
Стосовно обґрунтованості ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, то слід зазначити наступне.
Суд вважає обґрунтований прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як зважаючи на строк покарання за злочин, передбачений 5 ч. ст. 191 KK України, у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, даний ризик є цілком реальним.
Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, оскільки не всі свідки допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження, а відтак зазначений ризик є досить реальним.
При цьому, стосовно посилання обвинуваченого на те, що свідки підтвердили відсутність впливу на них зі сторони ОСОБА_5 під час досудового розслідування, то ця обставина не виключає можливість такого впливу в майбутньому.
Стосовно обґрунтованості ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого, то враховуючи його особисті характеристики, а також кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень і те, що згідно обвинувального акту такі вчинялися протягом тривалого часу, на переконання суду, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, а саме, що ОСОБА_5 , має постійне місце проживання в Україні, не працюючий, є депутатом Загвіздянської сільської ради, раніше не судимий, перебував у міжнародному розшуку.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Обставини по даному кримінальному провадженні з часу обрання і подальшого продовження запобіжного заходу не змінились, а ризики не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки такі не можуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно ч.3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом.
Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, що відносно особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається застава у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні обвинуваченому розміру застави, суд враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього.
Суд дійшов до переконання, що розмір застави - 190 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатнім у даному випадку.
Крім того, суд зазначає, що положеннями ч.4 ст.183 КПК України передбачено виключні випадки за наявності яких суд при постановленні відповідної ухвали не визначає або має право не визначати розмір застави. Проте, у даному кримінальному провадженні будь-який із визначених законодавцем випадків відсутній. Зокрема, обвинувачений на час обрання йому запобіжного заходу, у міжнародний розшук не оголошений.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, відтак клопотання слід задовольнити та продовжити застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, визначивши розмір застави - 190 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 632 320 грн, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а визначений розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб вилучити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулювати соціальну поведінку.
Строк дії ухвали визначити - 60 днів, тобто з 04.05.2026 до 02.07.2026 включно.
Із зазначених підстав клопотання прокурора підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 177, 194 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02.07.2026 року включно, з визначенням розміру застави.
Визначити заставу - 190 (сто дев'яносто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 632 320 (шістсот триста дві тисячі триста двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: код за ЄДРПОУ 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265.
У разі внесення застави, зобов'язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;
2) не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Тисменицького районного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 07.05.2026 року о 11:15 годин.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області ОСОБА_1