Справа № 640/2705/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
06 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Златіна С.В.,
суддів: Осіпової О.О., Кравченка Є.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач; в/ч НОМЕР_1 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Військова частина НОМЕР_2 (далі - третя особа; в/ч НОМЕР_2 ), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.07.2020 року № 503 (про призначення службового розслідування);
- визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.08.2020 № 596 про результати службового розслідування (щодо накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ), абз. 3 пункту 2 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.08.2020 № 596 про результати службового розслідування (щодо зобов'язання командира в/ч НОМЕР_2 скласти та направити клопотання стосовно ОСОБА_1 до Управління СБ України в Чернігівській області про скасування допуску до державної таємниці).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ані матеріали тематичної перевірки, ані матеріали службового розслідування не доведено до відома позивача. Позивач зазначив, що йому не пропонувалось надати письмові пояснення під час проведення службового розслідування. Також звернув увагу, що відповідач не мав повноважень призначати службове розслідування стосовно позивача та накладати на позивача дисциплінарне стягнення. Заявник додатково зазначив, що він не допускав порушення військової дисципліни.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу № 596 від 07.08.2020 відповідачем було дотримано процедуру, враховано характер та обставини правопорушення, обтяжуючі та пом'якшуючі обставини, а обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення, який не є найсуворішим, не викликає сумнівів щодо його пропорційності та співмірності складу дисциплінарного правопорушення позивача.
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції прийняв рішення в умовах недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт наголосив, що рішення суду не відповідає за змістом і формою вимогам, що ставляться до нього ст. 244, 246 КАС України.
Додатково позивач наголосив, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2021 від 22.06.2021 витребувано від Управління Служби безпеки України в Чернігівській області Акт Управління СБ України в Чернігівській області від 21.05.2020 року №74/20-2214дск про результати тематичної перевірки стану охорони державної таємниці в ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з усіма додатками до нього. Проте зі змісту мотивувальної частини рішення не вбачається, чи врахував суд акт перевірки від 21.05.2020 року №74/20-2214дск, чи ні, а також, чи взагалі надходив цей доказ до суду;
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 надати письмові пояснення (з наданням суду відповідних доказів (за наявності)) стосовно того, чи направлялося командиром Військової частини НОМЕР_2 клопотання до управління Служби безпеки України в Чернігівській області разом з матеріалами службового розслідування для розгляду питання про скасування допуску до державної таємниці полковнику ОСОБА_1 ? (абзац 3 пункту 2 розпорядчої частини Наказу від 07 серпня 2020 року №596 «Про результати проведення службового розслідування») та витребувано від Управління Служби безпеки України в Чернігівській області Акт Управління СБ України в Чернігівській області від 21 травня 2020 року №74/20-2214дск про результати тематичної перевірки стану охорони державної таємниці в ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з усіма додатками до нього.
16 квітня 2026 року представник в/ч НОМЕР_1 подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що запитувана судом інформація у військовій частині НОМЕР_1 відсутня, оскільки відповідно до акту екстренного знищення від 09.03.2022 №116/210дск/сд матеріали службового розслідування та листування з питань режимно-секретної діяльності Сухопутних військ Збройних Сил України, які були долучені до справи №13, відповідно до інформації, наданої помічником командувача начальником управління охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2026 №7860/116/10-в, були знищені.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.
Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору є два накази відповідача:
наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.07.2020 року № 503 (про призначення службового розслідування);
пункт 1 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.08.2020 № 596 про результати службового розслідування (щодо накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ) та абз. 3 пункту 2 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.08.2020 № 596 про результати службового розслідування (щодо зобов'язання командира в/ч НОМЕР_2 скласти та направити клопотання стосовно ОСОБА_1 до Управління СБ України в Чернігівській області про скасування допуску до державної таємниці).
Стосовно наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.07.2020 року № 503 колегія суддів зазначає наступне.
З оскаржуваного наказу колегією суддів встановлено, що останній прийнято відповідно до вимог Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939 (зі змінами та доповненнями), Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, листа Головного управління військової контррозвідки Служби безпеки України від 07.07.2020 № 17/2/2-5263дск щодо виявлених загроз витоку секретної інформації у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , з метою встановлення причин і умов, що сприяли порушенню вимог режиму секретності під час роботи в автоматизованих системах, порушення встановленого порядку обліку, зберігання та використання машинних носіїв, що містять інформацію з обмеженим доступом командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України прийнято наказ № 503 від 09.07.2020, яким призначено та проведено з 13.07.2020 по 21.07.2020 службове розслідування.
Також з пункту 1 оскаржуваного наказу колегією суддів встановлено, що службове розслідування призначено за фактом порушення вимог режиму секретності під час роботи в автоматизованих системах, порушення встановленого порядку обліку, зберігання та використання машинних носіїв, що містять інформацію з обмеженим доступом.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі-Порядок №608), який визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Службове розслідування за фактами порушень законодавства у сфері охорони державної таємниці проводиться відповідно до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939 (п.3 розділу І Порядку № 608).
Згідно з п.1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Під час розгляду справи встановлено, що відповідач призначив службове розслідування не стосовно позивача, а за фактом порушення вимог режиму секретності під час роботи в автоматизованих системах, порушення встановленого порядку обліку, зберігання та використання машинних носіїв, що містять інформацію з обмеженим доступом.
За вказаних обставин, колегією суддів відхиляється довод позивача про те, що службове розслідування призначено наказом не уповноваженої на те особи.
Стосовно пункту 1 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.08.2020 № 596 про результати службового розслідування (щодо накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ), та абз. 3 пункту 2 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.08.2020 № 596 про результати службового розслідування (щодо зобов'язання командира в/ч НОМЕР_2 скласти та направити клопотання стосовно ОСОБА_1 до Управління СБ України в Чернігівській області про скасування допуску до державної таємниці), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №596 від 07.08.2020 року «Про результати службового розслідування за порушення вимог статті 28 закону України «Про державну таємницю» щодо додержання вимог законодавства про державну таємницю, статтей 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо виконання своїх обов'язків по забезпеченню охорони державної таємниці в підпорядкованому структурному підрозділі, пункту 17 Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 №373 щодо забезпечення захисту інформації в автоматизованих системах підпорядкованого структурного підрозділу, своєчасного розроблення необхідних для цього заходів та створення системи захисту в автоматизованих системах, пунктів 116, 440 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939, щодо додержання вимог законодавства про державну таємницю та забезпечення режиму секретності в автоматизованих системах підпорядкованого структурного підрозділу, своєчасного розроблення та впровадження необхідних заходів з цих питань, помічнику командувача - начальнику управління охорони державної таємниці ІНФОРМАЦІЯ_2 наказано підготувати клопотання на ім'я старшого командира про накладення на начальника командного центру - заступника начальника штабу з бойового управління військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - «попередження про неповну службову відповідність»; абз. 3 пункту 2 вказано наказу командира Військової частини НОМЕР_2 зобов'язано направити клопотання до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області разом з матеріалами службового розслідування для розгляду питання про скасування допуску до державної таємниці полковнику ОСОБА_1 ; пунктом 2 вказаного наказу відмінено п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.07.2020 №218 «Про результати службового розслідування».
Колегією суддів на підставі інформації, яка вказана відповідачем у відзиві на позовну заяву, встановлено, що оскаржуваним наказом на позивача дисциплінарне стягнення не накладалось; разом з тим пунктом 2 зазначеного вище наказу командувач скасував дисциплінарне стягнення накладене на позивача командиром військової частини НОМЕР_2 .
Також колегією суддів на підставі інформації, яка вказана відповідачем у відзиві на позовну заяву, встановлено, що дисциплінарне стягнення на позивача оскаржуваним наказом не накладено з причин спливу строку накладення дисциплінарного стягнення.
Крім того, судом встановлено, що п. 1 оскаржуваного наказу лише зобов'язує помічника командувача - начальнику управління охорони державної таємниці ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати клопотання на ім'я старшого командира про накладення на начальника командного центру - заступника начальника штабу з бойового управління військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - «попередження про неповну службову відповідність».
Тобто пункт 1 оскаржуваного наказу не стосується безпосередньо позивача, оскільки на позивача не накладено дисциплінарне стягнення та позивача не зобов'язано до вчинення відповідних дій; підготовка відповідного клопотання, на думку колегії суддів, не означає обов'язкового притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У абз. 3 пункту 2 вказано наказу командира Військової частини НОМЕР_2 зобов'язано направити клопотання до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області разом з матеріалами службового розслідування для розгляду питання про скасування допуску до державної таємниці полковнику ОСОБА_1 .
Начальником Управління Служби безпеки України в Чернігівській області, на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року, направлено суду апеляційної інстанції лист №74/20-1724, в якому зазначено, що Акт Управління СБ України в Чернігівській області від 21 травня 2020 року №74/20-2214дск про результати тематичної перевірки стану охорони державної таємниці в управлінні ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з усіма додатками до нього надати не є можливим, оскільки вказані документальні матеріали 24 лютого 2022 року знищені разом з іншими матеріальними носіями секретної та службової інформації у зв'язку із загрозою їх захоплення, спричиненою збройною агресією рф.
Тобто, абз. 3 пункту 2 оскаржуваного наказу не стосується позивача напряму, оскільки позивач не позбавлений допуску до державної таємниці оскаржуваним наказом та позивача не зобов'язано до вчинення відповідних дій; підготовка відповідного клопотання, на думку колегії суддів, не означає обов'язкового позбавлення допуску до державної таємниці.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб'єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.
Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов'язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб'єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Оскаржувані накази є індивідуальними актами, оскільки стосуються осіб, які безпосередньо вказані в цих наказах та яких вказаними наказами зобов'язано до вчинення відповідних дій.
Суд зазначає, що право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.
Враховуючи те, що позивач в наказі Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.07.2020 року № 503 взагалі не згадується, а також те, що службове розслідування призначено не стосовно позивача, а за фактом, то колегія суддів дійшла висновку, що наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.07.2020 року № 503 (про призначення службового розслідування) жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача, а тому слід відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.
Пункт 1 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.08.2020 № 596 не стосується позивача напряму, оскільки позивач не був притягнутий даним наказом до дисциплінарної відповідальності, а тому пункт 1 оскаржуваного наказу не вливає на права та законні інтереси позивача, оскільки підготовка відповідного клопотання не означає обов'язкового притягнення до дисциплінарної відповідальності, а тому слід відмовити у задоволенні даної позовної вимоги
Також колегія суддів вказує на те, що абз. 3 пункту 2 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.08.2020 № 596 про результати службового розслідування не стосується позивача напряму, оскільки позивач не був даним наказом позбавлений допуску до державної таємниці та позивача не зобов'язано до вчинення відповідних дій, а тому абз. 3 пункту 2 оскаржуваного наказу не впливає на права та законні інтереси позивача, оскільки підготовка відповідного клопотання не означає обов'язкового позбавлення допуску до державної таємниці, а тому слід відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні вимоги по суті заявлених вимог, проте помилився щодо мотивів такого рішення. Тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Відповідно до п.4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року - змінити у мотивувальній частині, виклавши його у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року - залишити без змін.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач С.В. Златін
Суддя О.О. Осіпова
Суддя Є.Д. Кравченко
Повний текст судового рішення виготовлено 06 травня 2026 року.