Постанова від 06.05.2026 по справі 320/35941/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/35941/24 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Сови Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування окремих пунктів довідки, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати Довідку від 12.07.2024 №250/24 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, поданої ОСОБА_1 , Надзвичайним і Повноважним Послом України в Державі Ізраїль, в частині висновків, викладених в пунктах:

п.п. 3.1 та п.п. 3.2 п. 3 Розділу III. Описова частина Довідки щодо не зазначення у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації відомостей про резиденції в державі Ізраїль ОСОБА_1 саме як Посла;

п.п. 3.3. п. 3 Розділу III. Описова частина Довідки щодо обрання позначки «Не відомо» при вказанні вартості земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:803:0049 у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації замість позначки «Не застосовується»;

п.п. 3.4. п. 3 Розділу III. Описова частина Довідки щодо вказаної вартості земельних ділянок з кадастровими номерами 5320882100:00:004:0003, 5320882100:00:001:0188 та 5320882100:00:002:0049 у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації, як такої, що не підтверджується;

п. 4 Розділу III. Описова частина Довідки щодо вказаних відомостей про годинники у розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» декларації як таких, що не підтверджуються;

п.п. 5.1. п. 5 Розділу ІІІ. Описова частина Довідки щодо не вказання у розділі 8 «Корпоративні права» декларації корпоративних прав на Corino Foundation, реєстраційний номер: FL-0002.232.955-2;

п. 6 Розділу III. Описова частина Довідки щодо декларування доходів у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації у вигляді компенсаційних виплат як відомостей, що не підлягають декларуванню;

п. 6, п. 7 Розділу III. Описова частина Довідки щодо спростування наявності грошових коштів у загальній сумі 40 158 643,28 грн. вказаних у розділі 12 «Грошові активи» декларації;

п.п. 8.1. п. 8 Розділу ІІІ. Описова частина Довідки щодо способу формулювання порушення, а саме констатації, що суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 99,67 грн., замість вказання, що мала місце технічна помилка (опечатка) в одній цифрі;

а також в частині зобов'язання ОСОБА_1 , подати виправлену декларацію із відповідними змінами;

- зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції видалити з загального доступу оприлюднену на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції у розділі «ПОВНІ ПЕРЕВІРКИ» за посиланням https://nazk.gov.ua/uk/category/povni-perevirky/ Довідку від 12.07.2024 №250/24 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, поданої ОСОБА_1 , Надзвичайним і Повноважним Послом України в Державі Ізраїль, в частині висновків, викладених в пунктах:

п.п. 3.3. п. 3 Розділу III. Описова частина Довідки щодо обрання позначки «Не відомо» при

вказанні вартості земельної ділянки 3 кадастровим номером 8000000000:90:803:0049 у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації замість позначки «Не застосовується»;

п.п. 3.4. п. 3 Розділу ІІІ. Описова частина Довідки щодо вказаної вартості земельних ділянок з кадастровими номерами 5320882100:00:004:0003, 5320882100:00:001:0188 та 5320882100:00:002:0049 у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації, як такої, що не підтверджується;

п. 6, п. 7 Розділу ІІІ. Описова частина Довідки щодо спростування наявності грошових коштів у загальній сумі 40 158 643,28 грн. вказаних у розділі 12 «Грошові активи» декларації;

п.п. 8.1. п. 8 Розділу III. Описова частина Довідки щодо способу формулювання порушення, а саме констатації, що суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 99,67 грн., замість вказання, що мала місце технічна помилка (опечатка) в одній цифрі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив що:

-висновок № 04-10/24 від 04.10.2024 не може бути належним доказом протиправності дій чи висновків відповідача, оскільки саме Національне агентство законодавчо наділене виключною компетенцією здійснення в порядку, визначеному Законом, контролю та перевірки декларацій суб'єктів декларування, відповідно жодний інший орган або установа, в тому числі експертна, не може підміняти собою функції Національного агентства щодо проведення даного заходу фінансового контролю. Таким чином, експертний висновок, отриманий поза межами повної перевірки, не є належним і допустимим доказом у справі, не спростовує висновків Національного агентства і не може використовуватись для доведення протиправності акта, прийнятого у межах компетенції органу та на підставі матеріалів, наявних на момент перевірки;

- суд під час розгляду даної справи перебрав на себе права позивача та в порушення принципу диспозитивності доповнив поданий ОСОБА_1 позов правовою підставою, якою останній не обґрунтовував свою позицію, а саме про порушення НАЗК принципу обґрунтованості та вмотивованості висновків щодо наявності підстав, визначених у Порядку №26/21 для продовження строку проведення повної перевірки;

- твердження суду першої інстанції про те, що відомості про місце проживання позивача є загальновідомими та публічними є хибними, оскільки такі дані не є відкритими, вільно не поширюються, не є об'єктивно очевидними чи відомими широкому колу осіб. Крім того, суб'єкт декларування не відобразив відомості про адресу свого місця проживання у звітному періоді навіть у розділі 2.1 «Інформація про суб'єкта декларування» декларації. Апелянт зазначив, що після початку проведення повної перевірки декларації, позивач 02.03.2024 подав до особистого кабінету Реєстру пояснення, в яких зазначив, що не відобразив відомостей про такий об'єкт нерухомості помилково, не мав жодного наміру приховати таку інформацію, оскільки її розпорядником є дипломатична установа;

-суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність обрання позивачем позначки «Не відомо» при зазначенні вартості земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:803:0049, а твердження суду про відповідність дій позивача вимогам Закону є такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки Національного агентства, викладені у пп. 3.3 п. 3 розділу III описової частини Довідки, є обґрунтованими та правомірними;

- помилковим та таким, що не відповідає дійсності, є висновок суду першої інстанції про те, що Національне агентство у пп. 3.4 п. 3 розділу III описової частини Довідки стверджувало про недостовірність відомостей щодо вартості земельних ділянок з кадастровими номерами 5320882100:00:004:0003, 5320882100:00:001:0188 та 5320882100:00:002:0049, оскільки зі змісту оскаржуваної Довідки вбачається, що відповідні відомості кваліфіковано як відомості, які не вдалося перевірити. Також необґрунтованим є посилання суду на можливість Національного агентства залучати експертів відповідно до п. 13 розділу V Порядку № 26/21, оскільки такі повноваження відповідача не підміняють обов'язок суб'єкта декларування належно, повно та достовірно вносити відомості до декларації;

-висновок суду першої інстанції про протиправність та скасування п. 4 Розділу ІІІ описової частини Довідки є необґрунтованим, оскільки, як безпосередньо встановлено самим судом, Національним агентством не було кваліфіковано порушення позивачем вимог п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону в частині декларування цінного рухомого майна, що прямо зафіксовано у відповідному пункті Довідки, відтак Довідка в цій частині не містить негативних висновків щодо суб'єкта декларування, не встановлює факту порушення та не породжує для нього жодних несприятливих правових наслідків. Скасування п. 4 Розділу ІІІ описової частини Довідки з формальних підстав, не пов'язаних із його змістом, зокрема з посиланням на порушення строків проведення перевірки, які також не відповідають дійсності, є неправомірним. Тобто в даному випадку суд, фактично погодившись із позицією Національного агентства щодо неможливості підтвердження вартості та належності годинників і відсутності складу порушення, одночасно безпідставно визнав відповідну частину Довідки протиправною;

-висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача корпоративних прав у Corino Foundation ґрунтується на формальному тлумаченні установчих документів без урахування фактичних обставин, встановлених під час проведення повної перевірки, а також пояснень самого суб'єкта декларування. Так, у ході проведення перевірки ОСОБА_1 не заперечував, що саме він заснував фонд у 2007 році, повідомив про внесення ним коштів до основного капіталу, а також про наявність у нього контролю над юридичною особою. При цьому саме з моменту внесення коштів до статутного (основного) капіталу та набуття контролю виникають корпоративні права у розумінні пп. 90 п. 1 ст. 14 Податкового кодексу України та ст. 96-1 Цивільного кодексу України, незалежно від використання номінальних засновників, що є типовим для іноземних фондів;

-висновок суду першої інстанції про обов'язок декларування компенсаційних виплат як доходу є помилковим та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права. Закон України «Про дипломатичну службу» чітко розмежовує заробітну плату та компенсаційні виплати, визначаючи останні як виплати відшкодувального характеру, без ознак економічної вигоди. Компенсаційні виплати та витрати на здобуття дітьми дипломатичних працівників загальної середньої освіти здійснюються за рахунок коштів державного бюджету виключно з метою відшкодування витрат, пов'язаних із довготерміновим відрядженням, і прямо не включаються до складу заробітної плати;

- ОСОБА_1 під час проведення повної перевірки його декларації за 2021 рік не надав документальних доказів, які б підтверджували можливість накопичення ним грошових активів у розмірі, зазначеному в декларації, з огляду на сукупні офіційні доходи за 1998- 2020 роки, значні витрати на придбання нерухомості та корпоративних прав, а також загальножиттєві витрати. Саме відсутність такого підтвердження і стало підставою для обґрунтованих сумнівів, що повністю відповідає меті фінансового контролю.

На думку апелянта адміністративний суд під час розгляду даної категорії справ має надавати оцінку діям суб'єкта владних повноважень під час вчинення дій (прийняття рішень) на предмет їх відповідності критеріям, що передбачені ст. 2 КАС України, натомість в даному випадку суд першої інстанції безпідставно вдався до оцінки правильного або неправильного заповнення суб'єктом декларування відомостей у декларації, що в свою чергу є виключною компетенцією Національного агентства.

Також апелянт вказав, що Довідка та інші документи, що складені Національним агентством на її підставі, це лише документи, що фіксують факт проведення повної перевірки декларації, містять виклад систематизованої інформації, зібраної з різних достовірних джерел під час її проведення і є виключно носієм даних про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. У зв'язку з наведеним обраний спосіб захисту у вказаному випадку є неефективним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача вказав, що суд першої інстанції:

-належним чином оцінив висновок експерта приймаючи його до уваги, як допоміжний (консультативний) характер, який не був обов'язковим для суду. Керуючись правом наданим ст. 90 та 113 КАС, за яким суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, але зобов'язаний оцінити докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд першої інстанції належним чином зробив самостійні висновки щодо відповідних питань;

- абсолютно законно та резонно дослідив підстави та мотиви продовження строків повної перевірки;

- абсолютно обґрунтовано врахував доводи позивача, що резиденції посла не мають юридичного відношення до ОСОБА_1 як до фізичної особи і останній ними як фізична особа не користується. Також судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до вимог законодавства вказані резиденції взагалі є частиною посольства, а не окремим об'єктом, яким користується фізична особа ОСОБА_1 ;

-відповідач не лише порушив принципи добросовісності та обґрунтованості своїх дій та рішень, останній взагалі маючи документальне підтвердження правильності декларування даних умисно вказав у висновку неправдиву дискримінуючи ОСОБА_1 інформацію;

-НАЗК встановило недостовірні відомості, не зважаючи на неістотність розбіжності, на наявність первинного документа, на відсутність будь-якого умислу та зазначає, що має виходити з формального підходу де будь-яка розбіжність є недостовірними відомостями.

Представник позивача зазначив, що суд першої інстанції правильно зробив висновки при винесенні рішення та застосував належний спосіб захисту, який ефективно повертає ситуацію до стану, який існував до порушення і є реальним та ефективним способом припинити порушення, в тому числі триваюче порушення у вигляді шкоди діловій репутації позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 07.12.2000.

Указом Президента України від 10.09.2020 №385/220 ОСОБА_1 призначено на посаду Надзвичайного і Повноважного посла України в Державі Ізраїль.

Наказом Міністерства закордонних справ України від 28.10.2020 №2054-ос ОСОБА_1 був відряджений для виконання своїх обов'язків з 01.11.2020.

З метою виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 31.12.2023 було подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік.

За результатами проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, поданої ОСОБА_1 , Надзвичайним і Повноважним Послом України в Державі Ізраїль, відповідачем 12.07.2024 складено Довідку №250/24, в якій зазначено, що суб'єкт декларування при поданні декларації зазначив недостовірні відомості, неточні відомості, а також вказав відомості, які не підлягали декларуванню, та відомості, які не вдалося перевірити.

Не погоджуючись з окремими висновками відповідача, викладеними у підпунктах 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 пункту 3 Розділу ІІІ, пункті 4 Розділу ІІІ, підпункті 5.1. пункту 5 Розділу ІІІ, пунктах 6, 7 Розділу ІІІ, підпункті 8.1. пункту 8 Розділу ІІІ Описової частини оскаржуваної Довідки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

З приводу даних спірних правовідносин колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Одним із доводів апеляційної скарги є те, що обраний позивачем спосіб захисту у вказаному випадку є не ефективним, оскільки оскаржувана Довідка не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не порушує права позивача.

Колегія суддів зазначає, що згідно статті 124 Конституції України установлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тож, у контексті визначених частиною першою статті 2 КАС України завдань адміністративного судочинства, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів позивача. Права, свободи та інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Водночас за правилами частини першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Отже, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Статтею 6 Конвенції установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Згідно п. 19 ч.1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Питання правової природи довідки про результати проведення повної перевірки декларації суб'єкта декларування, яка містить висновки щодо виявлення у декларації недостовірних відомостей суб'єкта декларування, зокрема в аспекті її віднесення до індивідуальних актів суб'єктів владних повноважень та можливості її оскарження в порядку адміністративного судочинства, вже було предметом неодноразового розгляду Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 160/4098/22, ухваленій у подібних правовідносинах, Верховний Суд досліджував спір, у якому позивачем був народний депутат України - суб'єкт декларування та службова особа, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», а предметом оскарження - окремі положення довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акт поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - це індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

На підставі абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону № 1700-VII у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

При цьому, пунктом 11 розділу III Порядку № 26/21 передбачено, що про необхідність подання декларації з достовірними відомостями відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону в разі виявлення у декларації недостовірних відомостей НАЗК повідомляє суб'єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру або електронного зв'язку.

Таким чином, у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей довідка про результати проведення повної перевірки декларації за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єкта декларування у вигляді виникнення обов'язку (подати відповідну декларацію з достовірними відомостями) у встановлений такою довідкою строк.

Отже, спірна довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владно-управлінських функцій, визначених статтею 51-3 Закону № 1700- VII, який стосується прав та інтересів позивача та дія якого вичерпується його виконанням. Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов'язковий) припис щодо конкретної особи (суб'єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням.

Факт оприлюднення на офіційному вебсайті НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки, яка містить висновки про виявлення у декларації недостовірних відомостей суб'єкта декларування (позивача), з огляду на його правовий статус особи, що займає особливо відповідальне становище, здійснює негативний вплив на гарантоване статтею 8 із Конвенції право на повагу до свого приватного і сімейного життя, яке охоплює сферу трудової діяльності, оскільки спричинює втручання (негативний влив) на ділову репутацію позивача (суб'єкта декларування) як державного діяча.

Згідно з абзацом 1 пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 26/21 у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках. Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу ІІІ Порядку №26/21 у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках.

При цьому слід урахувати, що у випадку виявлення недостовірних відомостей та за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи подальші правовідносини виникають лише між суб'єктом декларування та НАЗК.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі №160/4098/22 констатував, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням НАЗК спірної довідки в процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов'язків та охоронюваних законом інтересів позивача, мають характер юридичного спору, який підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Наведені висновки були послідовно підтримані Верховним Судом, зокрема у постановах від 06 квітня 2023 року у справі № 640/29515/21, від 15 червня 2023 року у справі № 240/24844/21, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №520/25012/21, яку застосував суд апеляційної інстанції, а також у постановах від 26 вересня 2023 року у справі № 460/238/22, від 21 листопада 2023 року у справі № 640/32072/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 520/1868/22, від 07 березня 2024 року у справі № 520/11493/21 та від 19 лютого 2026 року у справі № 160/30949/24.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов'язковий) припис щодо конкретної особи (суб'єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням.

Щодо наявності/відсутності процедурних порушень, допущених відповідачем під час складення оскаржуваної довідки, колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України від 14.10.2014 за №1700-VII «Про запобігання корупції» (надалі - Закон №1700-VII у редакції, чинній на момент подання декларації).

Згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1700-VII суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, депутати місцевих рад.

Статус Національного агентства з питань запобігання корупції визначений статтею 4 Закону №1700-VII, відповідно до частини першої якої, Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Відповідно до підпункту 71 частини першої статті 11 Закону №1700-VIІ до повноважень Національного агентства належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб'єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб'єктів декларування.

За змістом частин першої - четвертої статті 511 цього ж Закону Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.

Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

Проведення контролю та перевірки декларацій, а також рішення, прийняті за їхніми результатами, не перешкоджають проведенню досудового розслідування та судового провадження у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 513 Закону №1700-VІІ повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення обов'язкової повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов'язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.

Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечує ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, та інформує суб'єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій.

Відповідно до ч.2,3 статті 513 Закону №1700-VІІ, у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.

У разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак необґрунтованості активів Національним агентством надається можливість суб'єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом із відповідними доказами. У разі ненадання суб'єктом декларування у зазначені строки письмових пояснень і доказів чи надання не в повному обсязі Національне агентство інформує про це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

У разі притягнення суб'єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Згідно п. 5 ч.1 статті 12, частини третьої статті 511 Закону №1700-VІІ Наказом Національного агентства від 29.01.2021 за №26/21, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.02.2021 за №158/35780, затверджений Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який визначає процедуру проведення Національним агентством повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі - Порядок №26/21 у редакції, чинній на момент проведення повної перевірки).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №26/21 установлено, що складовими предмета повної перевірки декларації є:

1) з'ясування достовірності задекларованих відомостей;

2) з'ясування точності оцінки задекларованих активів;

3) перевірка на наявність конфлікту інтересів;

4) перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

Згідно з визначенням, наведеним у п. 2 розділу І Порядку №26/21, недостовірні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до статті 46 Закону, які не відповідають дійсності або є неправдивими, що підтверджено Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації, зокрема відомості, що відрізняються від відомостей, які містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, індивідуально-правових актах, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації.

Достовірність задекларованих відомостей перевіряється шляхом порівняння зазначених у декларації відомостей з даними, отриманими Національним агентством під час проведення контролю та повної перевірки декларації (п. 13 розділу ІІ Порядку №26/21). Згідно п. 18 розділу ІІ Порядку № 26/21 днем початку строку проведення повної перевірки декларації вважається наступний робочий день за днем автоматизованого розподілу обов'язку щодо її проведення на уповноважену особу.

Повна перевірка повинна бути завершена у строк не більше ніж 120 календарних днів з дня початку строку перевірки.

За наявності підстав, визначених в цьому Порядку, керівник структурного підрозділу за погодженням із заступником Голови Національного агентства може продовжити строк проведення повної перевірки на підставі обґрунтованої доповідної записки уповноваженої особи, яка здійснює повну перевірку декларації, на загальний сукупний строк не більше ніж 60 календарних днів.

У разі продовження строку повної перевірки його перебіг розпочинається наступного календарного дня після спливу строку.

За результатами проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб'єкту декларування (п. 1 розділу ІІІ Порядку № 26/21).

Довідка складається та підписується не пізніше ніж на 10 робочий день з дня закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.

Довідка може бути складена і підписана до закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.

Суд першої інстанції перевіривши долучені до матеріалів справи докази зазначив, що відповідач, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному процесі, зазначаючи у відзиві на позовну заяву про наявність обґрунтованої доповідної записки з відображенням у ній підстав для продовження строку проведення повної перевірки Декларації позивача, жодних доказів на підтвердження означених обставин не надав.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження наявності поважних причин для продовження строку проведення повної перевірки Декларації позивача, а також не зазначення відповідачем конкретної обґрунтованої підстави для продовження строку проведення повної перевірки Декларації позивача, посилаючись лише на загальні положення (пункт 18 розділу V Порядку №26/21), суд першої інстанції дійшов висновку про порушення НАЗК принципу обґрунтованості та вмотивованості висновків щодо наявності підстав, визначених у Порядку №26/21 для продовження строку проведення повної перевірки. Суд першої інстанції вказав, що за відсутності жодних доказів на підтвердження імперативно встановленої передумови для продовження строку проведення повної перевірки Декларації позивача, без доведення наявності підстав, визначених у Порядку №26/21, без зазначення конкретних(ої) підстав(и), визначених підпунктами 1 - 5 пункту 18 розділу V Порядку №26/21, у зв'язку з ненаданням відповідачем відповідних доказів, у суду наявні підстави вважати перевірку такою, що проведена з порушенням законодавчо визначеного 120-денного строку.

Колегія суддів вважає передчасним такий висновок суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що доводи позивача в позовній заяві зводились до незгоди із змістом складеної Національним агентством Довідки. При цьому жодних доводів про те, що позивач не погоджується із підставами для продовження Національним агентством строку проведення повної перевірки його декларації або ставить їх під сумнів, подані ОСОБА_1 до суду процесуальні документи в собі не містять. Національне агентство виконуючи свої процесуальні обов'язки виклало змістовну позицію по суті підстав поданого ОСОБА_1 позову та предмету оскарження. На переконання відповідача суд, самостійно доповнюючи підстави позову, позбавив Національне агентство процесуальної можливості викласти свою позицію з приводу підстав продовження строку проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 декларації. Вказане в свою чергу призвело до порушення права на доступ до суду, оскільки відповідач під час підготовки відзиву наводив обґрунтування, із посиланням на відповідні докази та норми права, виключно щодо зазначених позивачем обставин та правових підстав позову.

З матеріалів справи вбачається, що повну перевірку декларації ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, проведено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу обов'язків з проведення перевірок від 02.02.2024.

Повна перевірка проведена у період з 05.02.2024 по 11.07.2024. Строк проведення повної перевірки продовжено з 04.06.2024 на строк до 60 календарних днів на підставі пункту 18 розділу V Порядку №26/21. Тобто, граничним строком проведення повної перевірки з урахуванням продовження строку її проведення є 02.08.2024.

Вказана інформація відображена у змісті оскаржуваної позивачем Довідки.

До апеляційної скарги відповідач долучив документ на підставі якого було прийнято рішення про продовження строку проведення повної перевірки декларації позивача, а саме доповідну записку від 03.06.2024 № 42-01/4852-24.

Вказані докази свідчать про дотримання відповідачем процедури призначення та проведення перевірки декларації позивача, а також про дотримання відповідачем процесуальних строків проведення перевірки.

Обставинам наявності обґрунтованих підстав для продовження граничного строку проведення повної перевірки на 60 днів, колегія суддів не надає оцінки, оскільки останні не були підставами позовної заяви.

Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність у спірній довідці реквізитів чи посилань на доповідну записку, колегія суддів зазначає, що положеннями Порядку № 26/21 встановлено чіткі вимоги до змісту складеної за результатами проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування Довідки. Зокрема п. 2 розділу VI вказаного Порядку визначено, що довідка, з-поміж іншого, повинна містити в собі дату початку та завершення строку повної перевірки. Жодних додаткових застережень з даного приводу положення Порядку № 26/21, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.11.2023 за № 1983/41039, в собі не місять.

Зі змісту оскаржуваної Довідки вбачається, що в п. 2.1 розділу ІІ «Загальні положення» вказано період, в який Національним агентством було проведено повну перевірку поданої ОСОБА_1 декларації, а саме: з 05.02.2024 по 11.07.2024, а також відомості про продовження строку проведення відповідного заходу фінансового контролю.

Отже висновки суду щодо відсутності у спірній Довідці реквізитів чи посилань на доповідну записку спростовуються вимогами законодавства, а також змістом складеної уповноваженою особою Національного агентства Довідки, в якій вказано норми, що визначають підставу для здійснення відповідного заходу фінансового контролю, а також строки його проведення.

Щодо встановлених Національним агентством під час проведення повної перевірки поданої позивачем декларації обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в спірній довідці вказано такі недостовірні відомості та розбіжності у декларації, з якими не погоджується позивач:

- позивачем у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації не вказано відомостей про резиденції в державі Ізраїль ОСОБА_1 саме як Посла;

- позивачем обрано позначку «Не відомо» при вказанні вартості земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:803:0049 у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації замість позначки «Не застосовується»;

- позивачем зазначено вартість земельних ділянок з кадастровими номерами 5320882100:00:004:0003, 5320882100:00:001:0188 та 5320882100:00:002:0049 у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації, як таку, що не підтверджується;

- позивачем зазначено відомості про годинники у розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» декларації як таких, що не підтверджуються;

- позивачем не вказано у розділі 8 «Корпоративні права» декларації корпоративних прав на Corino Foundation, реєстраційний номер: FL-0002.232.955-2;

- позивачем задекларовано доходи у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації у вигляді компенсаційних виплат як відомості, що не підлягають декларуванню;

- позивачем задекларовано грошові кошти у загальній сумі 40 158 643,28 грн. вказані у розділі 12 «Грошові активи» декларації;

- позивач зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 99,67 грн., замість вказання, що мала місце технічна помилка (опечатка) в одній цифрі.

Щодо наявності/відсутності підстав для зазначення позивачем у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації відомостей про резиденції в державі Ізраїль ОСОБА_1 саме як Посла, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів встановила, що у підпунктах 3.1, 3.2 пункту 3 Розділу ІІІ описової частини Довідки від 12.07.2024 №250/24 відповідач вказав, що:

- суб'єкт декларування не зазначив відомостей про резиденцію, розташовану за адресою: 16, Модіін, м. Герцлія Пітуах, 46763 Ізраїль, яка перебувала в його користуванні у період з 01.01.2021 по 04.08.2021, що підтверджується договором оренди від 08.07.2015, продовженням угоди від 10.06.2019 та поясненнями суб'єкта декларування;

- cуб'єкт декларування не зазначив відомостей про резиденцію, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , Герилія, Ізраїль (19 Keren Hayesod str., Herzliya Pituach, Israel), яка перебувала в його користуванні у період з 04.08.2021 по 31.12.2021 та в користуванні члена сім'ї (сина) у період з 12.08.2021 по 31.12.2021, що підтверджується договором оренди від 04.08.2021 та поясненнями суб'єкта декларування.

Позивач у позовній заяві пояснив, що резиденцією посла в країні перебування користується не фізична особа, а саме службова особа - Надзвичайний і Повноважний Посол України. Тобто він як фізична особа не набув в особисте користування резиденції, останні надані йому у користування державою саме як Надзвичайному і Повноважному Послу України в Державі Ізраїль на час його відрядження та виконання ним службових повноважень. Позивач послався на статтю 1 Віденської конвенції про дипломатичні відносини, ратифікованої Україною, в якій вказано, що «приміщення представництва» означають будівлі або частини будівель, які використовуються для цілей представництва, включно з резиденцією глави представництва, кому б не належало право власності на них, включно з обслуговуючою дану будівлю або частину будівлі земельною ділянкою.

Позивач у позовній заяві вказав, що не мав жодного наміру приховувати таку інформацію, оскільки її розпорядником є дипломатична установа.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.46 Закону №1700-VII у декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що знаходяться у суб'єкта декларування та членів його сім'ї в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Згідно ст.34 Закону України «Про дипломатичну службу» працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження, та членам їхніх сімей, які перебувають разом з ними, гарантується (як вид соціального забезпечення) оренда житла.

Відповідно до ст. 310 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на житло.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки стороною укладення правочину про користування приміщеннями був не позивач як фізична особа або як Посол, а безпосередньо Посольство як юридична особа, що підтверджується копіями договору оренди від 08.07.2015 з додатковою угодою та копією від 04.08.2021 про оренду службового приміщення, отже незазначення позивачем відомостей про резиденцію не може розцінюватися як умисне приховування інформації, оскільки відсутні ознаки спрямованості його дій на введення в оману чи уникнення розкриття відповідних даних.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що навіть якщо договір оренди укладено роботодавцем (Посольством) на користь працівника (позивача), або якщо установа лише компенсує витрати на оренду приміщення, працівник у період відрядження стає кінцевим користувачем житла (сервітут або оренда).

Оскільки право користування (проживання) виникає безпосередньо у працівника, а не у юридичної особи (установи), об'єкт нерухомості має бути відображений у Розділі 3 декларації з типом права «Оренда» або «Інше право користування».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що незазначення позивачем відомостей про резиденцію не може розцінюватися як умисне приховування інформації, оскільки відсутні ознаки спрямованості його дій на введення в оману чи уникнення розкриття відповідних даних.

Разом з тим вказані обставини не можуть бути підставою для скасування Довідки від 12.07.2024 №250/24 в частині висновків, викладених п.п. 3.1 та п.п. 3.2 п. 3 Розділу III описової частини щодо не зазначення у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації відомостей про резиденції в державі Ізраїль ОСОБА_1 саме як Посла, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо висновків відповідача, викладених у підпункті 3.3. пункту 3 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки про обрання позначки «Не відомо» при вказанні вартості земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:803:0049 у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації замість позначки «Не застосовується», колегія суддів зазначає наступне.

Під час перевірки було встановлено, що вказана земельна ділянка набута суб'єктом декларування у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18.02.2021, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оцінка спадкового майна не проводилась.

На переконання відповідача позивач при заповненні відповідного поля декларації повинен був обирати позначку «Не застосовується».

У поясненнях, наданих в межах проведення повної перевірки декларації і які обов'язкові для врахування, позивач зазначив, що при заповненні інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:803:0049 керувався положеннями Закону №1700-VII, вказавши всю відому йому інформацію про вказаний об'єкт, а також обравши позначку «Не відомо» про ту характеристику, яка йому власне не відома.

Колегія суддів зазначає, що абзацом 3 частини п'ятої статті 46 Закону № 1700-VII визначено, що вартість майна, майнових прав, активів, інших об'єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб'єкта декларування, зазначається у випадку, якщо вона відома суб'єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.

Згідно п. 66 Роз'яснень НАЗК щодо типів позначок в Реєстрі декларацій позначка «Не застосовується» обирається у випадках, коли відповідна характеристика об'єкта декларування не може бути застосована для його опису (наприклад, такої характеристики не існує або вартість зазначена у грошових одиницях, які не можна конвертувати у гривню (пункт 66).

Позначка «Не відомо» обирається у випадках, коли інформація, яка вимагається у відповідному полі, не відома та не може бути відома суб'єкту декларування з будь-яких джерел (крім випадків, коли таку інформацію відмовляється надати член сім'ї суб'єкта декларування). Це правило не застосовується у випадках обізнаності суб'єкта декларування з інформацією про цей об'єкт (вартість, характеристики тощо), та/або про умови укладення відповідного договору (пункт 57).

У пункті 64 Роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 29.12.2021 №11 визначено, що якщо експертна грошова оцінка не проводилася, при цьому у договорі немає відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, то у полі «Вартість на дату набуття або за останньою оцінкою» слід обрати позначку «Не відомо».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки експертна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:803:0049 не проводилася, а нормативна грошова оцінка не вказана у свідоцтві про право на спадщину за законом, позивач, керуючись відповідними Роз'ясненнями, діяв в межах вимог Закону №1700-VII та обрав позначку «Не відомо» при вказанні вартості земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:803:0049 у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації.

Отже, висновки, викладені у підпункті 3.3. пункту 3 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки про обрання позначки «Не відомо» при вказанні вартості земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:803:0049 у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації замість позначки «Не застосовується», є необґрунтованими, а тому в цій частині підлягають скасуванню.

Щодо висновків відповідача, викладених у підпункті 3.4. пункту 3 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки щодо вказаної вартості земельних ділянок з кадастровими номерами 5320882100:00:004:0003, 5320882100:00:001:0188 та 5320882100:00:002:0049 у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації, як такої, що не підтверджується, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у підпункті 3.4. пункту 3 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки вказано, що суб'єкт декларування зазначив відомості про вартість земельних ділянок: кадастровий номер 5320882100:00:004:0003, у розмірі 105 215 грн; кадастровий номер 5320882100:00:001:0188, у розмірі 110 404 грн; кадастровий номер 5320882100:00:002:0049, у розмірі 111 695 грн, вказавши, що це вартість за останньою грошовою оцінкою.

Під час перевірки встановлено, що вказані земельні ділянки набуті суб'єктом декларування у власність на підставі свідоцтв про право на спадщину від 18.02.2021.

Оскільки перевірити вартість, відображену у декларації, не вдалося, відповідач дійшов висновку, що суб'єкт декларування у розділі 3 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності (п.п. 3.1 3.3), а також відомості, які не вдалось перевірити (п.3.4), чим не дотримав вимоги пункту 1 частини першої статті 46 Закону.

У поясненнях, наданих в межах проведення повної перевірки декларації і які обов'язкові для врахування, позивач зазначив, що вказані земельні ділянки він отримав у спадщину. Враховуючи, що спадщину останній отримав від матері, оцінка майна не проводилася. Вартість земельних ділянок вказав відповідно до документів, а саме для заповнення декларації замовлялася нормативна грошова оцінка вказаних ділянок.

Згідно пункту 64 Роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 29.12.2021 №11, якщо у договорі немає відомостей про експертну грошову оцінку земельної ділянки, проте зазначена її нормативна грошова оцінка, у полі «Вартість на дату набуття або за останньою оцінкою, грн» слід зазначати відомості про нормативну грошову оцінку об'єкта.

Якщо експертна грошова оцінка не проводилася, при цьому у договорі немає відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, то у полі «Вартість на дату набуття або за останньою оцінкою, грн» слід обрати позначку «Не відомо».

В матеріалах справи наявні наступні Витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

- кадастровий номер 5320882100:00:001:0188, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станови 110 404,29 грн.

- кадастровий номер 5320882100:00:002:0049) нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 111694,61 грн.

Саме на підставі відомостей зазначених у вказаних Витягах та керуючись п. 64 Роз'яснень, позивач вказав у декларації за 2021 рік вартість земельних ділянок виходячи із визначеної нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які отримав у спадщину.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач, стверджуючи про недостовірність відомостей щодо вартості земельних ділянок з кадастровими номерами 5320882100:00:004:0003, 5320882100:00:001:0188 та 5320882100:00:002:0049, не позбавлений був можливості залучити спеціалістів чи експертів з метою встановлення ринкової вартості (ціни) задекларованих позивачем активів, проте таких дій не вчинив.

Отже, висновки, викладені у підпункті 3.4. пункту 3 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки щодо вказаної вартості земельних ділянок з кадастровими номерами 5320882100:00:004:0003, 5320882100:00:001:0188 та 5320882100:00:002:0049 у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації, як такої, що не підтверджується, є необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами, а тому в цій частині підлягають скасуванню.

Щодо висновків відповідача, викладених у пункті 4 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки щодо вказаних відомостей про годинники у розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» декларації як таких, що не підтверджуються, колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 4 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки відповідач зазначив про те, що порушень вимог пункту 3 частини першої статті 46 Закону №1700-VII не встановлено.

При цьому вказав, суб'єкт декларування зазначив відомості про годинники Оmеgа Consellation Quartz, Ulysse Nardin Marine Chronometer 1846, Patek Philippe Gold 56514119 240, Rolex Oyster perpetual Yacht master, Hublot Bing Bang limited edition, Rolex Cosmograph oyster perpeyulaon, які належать йому на праві власності, не вказавши їх вартості.

Згідно п. 98 Роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 29.12.2021р. за № 11 (чинних на момент подання позову), затверджених Національним агентством з питань запобігання корупції визначено, що «При поданні першої декларації відповідно до вимог Закону суб'єкт декларування зазначає відомості про все цінне рухоме майно, в тому числі набуте до її подання, вартість якого перевищує 100 ПМ, що належить йому або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної, або перебуває в його чи їх володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право, станом на кінець звітного періоду або перебувало у їхньому володінні чи користуванні протягом не менше половини днів звітного періоду. Зазначати дані про вартість майна та дату його набуття не обов'язково, якщо права на таке майно набуті до подання суб'єктом декларування першої декларації відповідно до вимог Закону. У такому разі рекомендується обрати позначку «Право на майно набуто до подання першої декларації, поданої відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» (примітка до п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону, п.п. 2 п. б розділу IV Порядку № 449/21)».

Судом встановлено, що в декларації позивачем обрано позначку «Право на майно набуто до подання першої декларації».

При цьому зазначення вартості та моменту набуття рухомого майна вказаного позивачем у декларації (годинників), не було обов'язковим, адже задеклароване рухоме майно було набуте позивачем до подання першої декларації та декларувалось увесь час, не змінюючи відомостей про зазначене майно, і у разі наявності сумнівів щодо існування вказаного рухомого майна, необхідності додаткового встановлення його якісних характеристик посадові особи відповідач не був позбавлений права здійснити додаткові запити до суб'єкта декларування та/або третіх осіб.

У поясненнях, наданих в межах проведення повної перевірки декларації, позивач зазначав, що право власності на вказані об'єкти набуто ще до початку діяльності із виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Жодних документів на вказане майно не збереглося. Вартість вказаних годинників не відома, однак припускає, що вона перевищує 100 прожиткових мінімумів.

Відповідач, врахувавши пояснення позивача, та, водночас, не вживши інших дій щодо перевірки дійсної наявності зазначених годинників та їх вартості, необґрунтовано відобразив у спірній довідці вираз: «не підтверджено наявність зазначених годинників та не встановлено їх дійсної вартості», залишивши сумнів достовірності та точності відомостей, які задекларовані декларантом.

Колегія суддів враховує те, що Національним агентством не було кваліфіковано порушення позивачем п.3 ч.1 ст. 46 Закону в частині декларування цінного рухомого майна.

Разом з тим суд критично оцінює твердження апелянта про відсутність правових наслідків спірної Довідки в цій частині. Наявність у ній висновків, що ставлять під сумнів достовірність задекларованих відомостей, фактично позбавляє особу стану правової визначеності. Такий документ не є суто інформаційним, оскільки він створює презумпцію наявності порушення та спричиняє реальні негативні наслідки для репутації та правового статусу суб'єкта декларування.

З огляду на викладене, незважаючи на те, що порушень вимог пункту 3 частини першої статті 46 Закону №1700-VII у відповідній частині відповідачем встановлено не було, колегія суддів вважає, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування пункту 4 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки в частині відомостей про годинники, зазначені у розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» декларації, як такі, що не підтверджуються.

Суд першої інстанції дійшов правильного по суті рішення в цій частині позовних вимог, водночас мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення мотивів у редакції цієї постанови.

Щодо висновків відповідача, викладених у підпункті 5.1. пункту 5 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки та про те, що суб'єкт декларування не відобразив відомостей про свої корпоративні права в компанії (фонді) Corino Foundation, країна реєстрації головного офісу - Ліхтенштейн, у розмірі 30 000 швейцарських франків, колегія суддів зазначає наступне.

У поясненнях, наданих в межах проведення повної перевірки декларації позивач пояснив, що дійсно був засновником вказаного фонду і заснував його ще до призначення на посаду для можливості ймовірного управління бізнесом професійними управителями. Зазначив, що у 2020 році та у 2021 році відобразив своє право контролю за цією юридичною особою (в розділі 9 декларації), в період перебування на посаді не вносив будь-яких активів до фонду. Також зазначив, що 06.02.2024 фонд ліквідовано.

Відповідач, врахувавши такі пояснення позивача, вказав, що у розділі 8 «Корпоративні права» декларації підлягають відображенню відомості про всі корпоративні права, що належать суб'єкту декларування та/або члену його сім'ї на праві власності станом на останній день звітного періоду, крім випадків, коли відомості про цінні папери, що посвідчують корпоративні права, вже були зазначені в розділі 7 «Цінні папери» декларації (наприклад, акції). Отже у цьому розділі декларації підлягали відображенню відомості про вказану компанію.

З наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що в Установчому акті фонду ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) від 28.07.2007 засновником фонду в компанії Corino Foundation зазначено компанію Juricon Treuhand Anstalt.

Листом від 23.07.2024 компанія повідомила, що ОСОБА_4 був заснований 28.06.2007 компанією Juricon Treuhand Anstalt під номером Fl-0002.232.955-2 відповідно до закону Ліхтенштейну. Початковий капітал у розмірі 30 000,00 швейцарських франків був перерахований до фонду відповідно до 552 S 13 абз. 1 PGR і використовувався для адміністративних витрат, податків тощо протягом існування від утворення. ОСОБА_5 був бенефіціаром фонду Коріно, тому не набув жодних корпоративних прав на фонд.

Вказані обставини, як правильно зазначив суд першої інстанції, підтверджують доводи позивача про те, що ним не вносилося жодне майно до фонду, останній фактично не здійснював будь-яку діяльність з управління активами.

Судом враховано також те, що під час попередньої перевірки декларації ОСОБА_1 за 2020 рік НАЗК в цій частині жодних порушень не встановило, а навпаки зазначило, що позивачем правильно задекларовано відомості про ОСОБА_3 .

Враховуючи наведені обставини у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків відповідача щодо наявності корпоративних прав у ОСОБА_1 на Corino Foundation та наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування оскаржуваної Довідки в частині підпункту 5.1. пункту 5 Розділу ІІІ описової частини щодо не вказання у розділі 8 «Корпоративні права» декларації корпоративних прав на Corino Foundation, реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

Щодо висновків відповідача, викладених у пункті 6 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки щодо декларування доходів у розділі 11 "Доходи, у тому числі подарунки" декларації у вигляді компенсаційних виплат як відомостей, що не підлягають декларуванню, колегія суддів зазначає наступне.

В пункті 6 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки відповідач зазначив, що позивач відобразив відомості про дохід у виді компенсаційних виплат працівникам дипломатичної служби у розмірі 1 858 739,00 грн. та у виді компенсаційних витрат, пов'язаних із здобуттям дітьми працівників дипломатичної служби загальної середньої освіти, в розмірі 161 564,00 грн, які не підлягали декларуванню.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону в декларації зазначаються відомості про доходи, які були отримані суб'єктом декларування або членами його сім'ї упродовж звітного періоду.

При цьому доходи включають: заробітну плату (грошове забезпечення), отриману як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом; гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими правочинами; дохід від підприємницької або незалежної професійної діяльності; дохід від надання майна в оренду (користування); дивіденди; проценти; роялті; страхові виплати; виграші (призи) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора; призи (виграші) у грошовій формі, одержані за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях; благодійну допомогу; пенсію; спадщину; доходи від відчуження цінних паперів чи корпоративних прав; подарунки; інші доходи.

Під заробітною платою розуміється як основна заробітна плата, так і будь-які заохочувальні та компенсаційні виплати (премії, надбавки тощо), які виплачуються (надаються) суб'єкту декларування або члену його сім'ї у зв'язку з відносинами трудового найму, крім коштів для покриття витрат на відрядження, які у цілях декларування доходом не вважаються (див. далі окреме роз'яснення з цього приводу).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про дипломатичну службу» компенсаційні виплати - грошові кошти в іноземній валюті, що виплачуються працівникам дипломатичної служби за рахунок коштів державного бюджету з метою компенсування витрат, пов'язаних із перебуванням у довготерміновому відрядженні.

Специфіка доходів працівників дипломатичної служби визначена ст. 33, 34 Закону України «Про дипломатичну службу», які передбачають, що працівники дипломатичної служби, які направлені у довготермінове відрядження, крім заробітної плати, один раз на місяць отримують компенсаційні виплати.

Працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження, та членам їхніх сімей, які перебувають разом з ними, за рахунок коштів державного бюджету оплачуються витрати на здобуття дітьми дошкільної та загальної середньої освіти.

Слід зазначити, що наведені виплати мають характер компенсації витрат, пов'язаних із виконанням службових обов'язків у специфічних умовах (за кордоном).

Будь-яке надходження коштів на рахунок або оплата послуг (освіти) на користь декларанта чи членів його сім'ї за рахунок бюджетних коштів вважається доходом у розумінні Закону «Про запобігання корупції».

Суд першої інстанції правильно зазначив, що декларування компенсаційних виплат забезпечує повноту та достовірність фінансової інформації, прозорість доходів особи та дотримання принципів фінансового контролю.

Слід зазначити, що зазначення декларантом відомостей про компенсаційні витрати не може свідчити про недотримання декларантом вимог антикорупційного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування оскаржуваної Довідки в частині висновків відповідача, викладених у пункті 6 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки щодо декларування доходів у розділі 11 "Доходи, у тому числі подарунки" декларації у вигляді компенсаційних виплат як відомостей, що не підлягають декларуванню.

Щодо висновків відповідача, викладених в підпункті 8.1. пункту 8 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки про те, що суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 99,67 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в підпункті 8.1 пункту 8 розділу ІІІІ описової частини оскаржуваної Довідки «суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про розмір здійсненого ним 17.08.2021 видатку на придбання корпоративних прав, вказавши 308 775,00 гривень.

Під час перевірки встановлено, що дійсним розміром видатку є 308 874,67 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №479031707 та договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ВГ16 Майбутнє», наданими суб'єктом декларування.

Вказані обставини за висновком відповідача свідчать про те, що суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 99,67 гривні.

У поясненнях, наданих в межах проведення повної перевірки декларації позивач пояснив, що в даній ситуації мала місце технічна помилка, а саме замість суми 308 875 грн внесено суму 308 775 грн. Така обставина підтверджується тим, що ще до подачі декларації за 2021 звітний рік ОСОБА_1 19.08.2021 вже декларував даний видаток як суттєву зміну в майновому стані, вказавши вірний розмір видатку - 308 875 грн.

Судом встановлено, що у розділі 9 поданого 19.08.2021 повідомлення про суттєві зміни ОСОБА_1 зазначив, що здійснив оплату за частку у статутному капіталі ТОВ ВГ 16 Майбутнє у розмірі 308 875 грн.

Вказані обставини свідчать про необґрунтованість висновків відповідача щодо декларування позивачем недостовірних відомостей, оскільки фактично позивачем була допущена неточність, яка має технічний характер, та не свідчить про намір приховати інформацію чи ввести в оману контролюючий орган та не може кваліфікуватися як подання недостовірних відомостей.

Щодо висновків відповідача, викладених у пунктах 6, 7 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки щодо спростування наявності грошових коштів у загальній сумі 40 158 643,28 грн. вказаних у розділі 12 «Грошові активи» декларації, колегія суддів зазначає наступне.

В пункті 6 Довідки від 12.07.2024 №250/24 відповідачем зазначено:

- зарахування на рахунки, відкриті на ім'я суб'єкта декларування в АТ КБ «ПриватБанк» коштів на загальну суму 917 800,00 грн, у тому числі: 27.01.2021 в розмірі 39 000,00 грн, 111 000,00 грн, 84 000,00 грн, 51 000,00 грн; 03.02.2021 в розмірі 40 000,00 грн; 04.02.2021 в розмірі 39 800,00 грн, 20 000,00 грн, 10 000,00 грн, 67 300,00 грн, 100 000,00 грн, 50 000,00 грн, 72 400,00 грн; 01.03.2021 в розмірі 40 000,00 грн, 40 000,00 грн та 20 300,00 грн; 01.06.2021 в розмірі 100 000,00 грн; 11.08.2021 в розмірі 10 000,00 грн; 12.10.2021 в розмірі 17 600,00 грн та 5400,00 грн;

- зарахування ОСОБА_6 на рахунки, відкриті на ім'я суб'єкта декларування в АТ «СЕНС БАНК», на загальну суму 40 810,00 дол. США, а саме: 05.02.2021 в розмірі 24 265,00 дол. США; 03.03.2021 в розмірі 3590 дол. США; 09.03.2021 в розмірі 1000,00 дол. США; 15.04.2021 в розмірі 8500,00 дол. США та 29.09.2021 в розмірі 3455,00 дол. США;

- зарахування на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий на ім'я суб'єкта декларування в АТ «СЕНС БАНК», переказів MoneySend на загальну суму 1 290 418,66 грн, у тому числі: 12.01.2021 в розмірі 15 000,00 грн та 50 000,00 грн; 16.01.2021 - 38 000,00 грн; 22.01.2021 - 83 060,00 грн; 19.02.2021 - 45 000,00 грн; 23.02.2021 - 50 000,00 грн; 02.03.2021 - 20 000,00 грн; 09.03.2021 - 70 000,00 грн; 22.03.2021 - 80 000,00 грн; 01.04.2021 -50 000,00 5: 06.042021 - 27 000,00 грн; 12.04.2021 - 29 000,00 грн; 21.04.2021- 80 000,00 грн; 22.04.2021 - 60 000,00 грн; 30.04.2021 - 30 000,00 грн, 6 000,00 грн, 5 000,00 грн; 12.05.2021 - 57 000,00 грн; 26.05.2021 - 20 000,00 грн, 40 000,00 грн, 40 000,00 грн; 27.05.2021 - 30 000,00 грн; 31.05.2021- 5 000,00 грн; 09.06.2021-30 000,00 грн; 15.06.2021 - 10 000,00 грн; 22.06.2021 - 8 000,00 грн; 16.08.2021 - 40 526,00 грн; 01.09.2021 - 60 000,00 грн; 40 000,00 грн; 02.09.2021 - 100 000,00 грн; 30.09.2021 - 71 832,66 грн;

- поповнення готівкою картки/рахунку НОМЕР_4 (відкритий на ім'я cуб'єкта декларування) через банкомати АТ «СЕНС БАНК» на загальну суму 1 748 000,00 грн, у тому числі: 18.02.2021 в розмірі 10 000,00 грн; 19.02.2021 - 49 000,00 грн; 23.02.2021 - 50 000,00 грн; 01.03.2021 - 22 600,00 грн; 09.03.2021- 40 000,00 грн та 40 000,00 грн; 22.03.2021 - 100 000,00 грн; 23.03.2021 - 100 000,00 грн; 25.03.2021 -10 200,00 грн, 40 000,00 грн, 39 800,00 грн та 10 000,00 грн; 06.04.2021 - 40 000,00 грн, 40 000,00 грн та 20 000,00 грн; 15.04.2021 - 20 000,00 грн; 19.04.2021 - 100 000,00 грн; 21.04.2021 - 40 000,00 грн та 40 000,00 грн; 23.04.2021 - 40 000,00 грн, 30 000,00 грн; 26.04.2021 - 40 000,00 грн; 28.04.2021 - 69 600,00 грн; 05.05.2021 ??50 000,00 грн; 06.05.2021 - 15 000,00 грн; 11.05.2021 - 40 000,00 грн та 20 000,00 грн; 19.05.2021 - 40 000,00 грн; 26.05.2021 - 40 000,00 грн, 29 500,00 грн та 40 000,00 грн; 27.05.2021 - 40 000,00 грн та 28 000,00 грн; 09.06.2021 - 28 000,00 грн; 01.09.2021 - 40 000,00 грн, 40 000,00 грн та 20 000,00 грн; 02.09.2021-39 200,00 грн, 40 000,00 грн, 20 700,00 грн; 03.09.2021 - 19 800,00 грн, 19 200,00 грн, 7 200,00 грн; 08.09.2021 - 5 200,00 грн; 10.09.2021 - 20 000,00 грн; 16.09.2021 - 10 000,00 грн; 30.09.2021 - 40 000,00 грн, 40 000,00 грн; 01.10.2021-25 000,00 грн; ??

- поповнення картки/рахунку АТ «СЕНС БАНК» (відкритий на ім'я суб'єкта декларування) через банкомат на загальну суму 336 000,00 грн, у тому числі: 05.01.2021 в розмірі - 65 600,00 грн; 06.01.2021 - 42 500,00 грн; 12.01.2021 ??4 000,00 грн, 46 000,00 грн та50 000,00 грн; 16.01.2021 - 38 000,00 грн; 22.01.2021 - 69 700,00 грн та 13 300,00 грн; 01.03.2021 - 5 000,00 грн; 28.04.2021 - 400,00 грн; 19.05.2021-700,00 грн; 03.09.2021 - 800,00 гривень.

У поясненнях, наданих в межах проведення повної перевірки декларації позивач пояснив, що вказані кошти зараховані на його рахунки ОСОБА_6 на підставі виданих ним довіреностей як його представника від 21.11.2018 (дійсна до 01.11.2021) та від 08.10.2021. Зазначив, що ОСОБА_7 має безпосередній доступ до його готівкових заощаджень, а тому може взяти його готівкові кошти та здійснити поповнення рахунку через касу банку з використанням довіреності, внести на картковий рахунок через термінал з використанням банківської карти або здійснити переказ з власних банківських рахунків на його рахунок, а потім взяти відповідну суму готівкових коштів із заощаджень суб'єкта декларування. Стверджував, що для цілей декларування вказані зарахування є виключно рухом його особистих грошових коштів. На підтвердження обставин додав копію заяви ОСОБА_8 , посвідчену приватним нотаріусом Войтовським В.С.

Вказані обставини підтверджені і ОСОБА_6 на запит Національного агентства.

Водночас на думку перевіряючого органу, такі пояснення викликають обґрунтовані сумніви, оскільки наявність готівкових коштів у суб'єкта декларування в таких розмірах спростовується фактичними даними, зазначеними в п. 7 цієї Довідки.

Так, згідно з пунктом 7 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про наявність у нього грошових активів у вигляді готівкових коштів в розмірі 4 800 650 дол США, 3 500 000, 00 грн.

На підтвердження джерел походження грошових активів суб'єкт декларування зазначив, що попередньою перевіркою декларації (за 2020 рік) підтверджено наявність у нього грошових активів у розмірі 1 550 000 дол. США та 4 200 000 грн, які зароблялися та накопичувалися за попередні роки. Зазначив, що до 1998 року активно займався підприємницькою діяльністю, був засновником низки підприємств, які успішно здійснювали господарську діяльність. Стверджував, що кошти, які ним отримано під час виконання функцій держави, відображено у деклараціях попередніх звітних періодів, які значно перевищують витрати.

Проте, відповідач дійшов висновку, що такі пояснення викликають обґрунтовані сумніви, враховуючи таке.

«У довідці про результати повної перевірки декларації за 2020 рік зазначено, що «порушень вимог п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону не встановлено.

Разом з тим суб'єкт декларування зазначив відомості про наявність у нього грошових активів - готівкових коштів у розмірі 1 550 000,00 дол. США та 4 200 000,00 грн, законність походження яких викликає обґрунтовані сумніви.

Суб'єкт декларування пояснив, що до початку здійснення діяльності із виконання функцій держави займався підприємницькою діяльністю та отримував певний дохід. Однак за наявною у Національного агентства інформацією розмір отриманих ним доходів у період часу 1998-2020 рр. не є достатнім для накопичення таких грошових активів.

Так, згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків сукупний дохід суб'єкта декларування в період часу 1998-2020 рр. склав 28 090 874,51 грн (без урахування податків), в тому числі: 513,93 грн за 1998 рік; 5 312,25 грн за 1999 рік; 9 299,74 грн за 2000 рік; 376 950,70 грн за 2001 рік; 490 952,93 грн за 2002 рік; 253 621,67 грн за 2003 рік; 2 359 636,59 грн за 2004 рік; 3 858 279,63 грн за 2005 рік; 3 439 019,24 грн за 2006 рік; 1 682 816,00 грн за 2007 рік; 1 721 806,92 грн за 2008 рік; 290 674,27 грн за 2009 рік; 525 588,69 грн за 2010 рік; 61 133,03 грн за 2011 рік; 178 835,13 грн за 2012 рік; 1 010 000,00 грн за 2013 рік; 1 486 644,00 грн за 2015 рік; 1 470 000,00 грн за 2016 рік; 1 424 000,00 грн за 2017 рік; 1 480 500,00 грн за 2018 рік; 4 521 159,26 грн за 2019 рік; 1 444 130,53 грн за 2020 рік.

При цьому 09.11.2018 суб'єкт декларування набув у власність 24 квартири, розташовані за адресою: Туреччина, м. Стамбул, Кючюкчекмедже, Фатіх, вул. Проф. Др. Азіз Санкар, Блу Лейк, загальною оціночною вартістю 75 074 139,00 гривень.

Також тільки у звітному періоді суб'єкт декларування здійснив видатки на загальну суму 9 231 656,00 грн, зокрема: 5 069 848,00 грн (придбання нерухомого майна), 2 500 000,00 грн (внески до статутного капіталу), 1 661 808,00 грн (оплата юридичних, консультаційних та медичних послуг), відомості про які відображено у розділі 14 декларації.

Таким чином, під час перевірки декларації за 2020 рік піддано обґрунтованим сумнівам наявність у суб'єкта декларування готівкових коштів у вказаному розмірі.

Враховуючи викладене, станом на 31.12.2020 суб'єкт декларування не мав змоги накопичити грошові активи в розмірі 1 550 000,00 дол. США та 4 200 000,00 гривень.

При цьому у 2021 році суб'єкт декларування отримав дохід на загальну суму 121 858 016 грн, що відображено у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації та підтверджується відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, інформацією, наданою ОСОБА_9 , Міністерством закордонних справ України та суб'єктом декларування.

Разом з тим у звітному періоді суб'єкт декларування здійснив видатки на загальну суму 24 123 982,00 грн, в тому числі: ??

- на придбання корпоративних прав, збільшення статутного фонду товариства, придбання автомобіля та його транспортування, отримання послуг тощо на загальну суму 17 176 032 грн, що підтверджується наданими суб'єктом декларування документами, інформацією банківських установ та відображеними у розділі 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування» декларації відомостями; ??

- загальножиттєві витрати - 4 324 702 грн; ??

- 2 623 248 грн - повернення кредиту.

Отже, суб'єкт декларування міг заощадити не більше 97 734 034 грн (121 858 016 (дохід) - 17 176 032 (витрати на набуття активів) - 4 324 702 (загальножиттєві витрати) - 2 623 248 (повернення кредиту)).

У розділі 12 декларації суб'єкт декларування зазначив наявність у нього активів на загальну суму 137 892 677,28 грн, у тому числі:

- готівкові кошти в розмірі - 4 800 650 дол. США (еквівалентно за курсом НБУ на 31.12.2021 - 130 913 725,50 грн);

- готівкові кошти в розмірі - 3 500 000,00 грн;

- кошти на банківському рахунку - 3 247 713 грн;

- кошти на банківському рахунку - 24 229 ILS (еквівалентно за курсом НБУ на 31.12.2021 - 212 730,62 грн);

- кошти на банківському рахунку - 16 дол. США (еквівалентно за курсом НБУ на 31.12.2021 - 436,32 грн);

- кошти на банківському рахунку - 2 євро (еквівалентно за курсом НБУ на 31.12.2021 - 61,84 грн);

- кошти на банківському рахунку - 18 010,00 грн (17 518,00 грн + 492,00 грн). Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 40 158 643,28 грн (137 892 677,28 - 97 734 034,00).

Таким чином, суб'єкт декларування у розділі 12 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на загальну суму 40 158 643,28 грн, чим не дотримав вимоги пункту 8 частини першої статті 46 Закону.».

Вказані висновки відповідача сформовані у зв'язку наявністю обґрунтованих сумнівів щодо законності походження грошових активів - готівкових коштів у розмірі 1 550 000,00 дол. США та 4 200 000,00 грн.

В судовому засіданні представник НАЗК пояснив, що сумніви щодо законності походження грошових активів виникли лише щодо готівкових коштів у розмірі 1 550 000,00 дол. США та 4 200 000,00 грн, задекларованих позивачем у 2020 році.

Апелянт зазначив, що стосовно доходів та видатків за перевіряємий період (2021 рік) у НАЗК сумніви відсутні, всі задекларовані ОСОБА_1 показники за 2021 року підтверджуються відповідними доказами.

Дослідивши наявну в матеріалах справи Довідку від 22.10.2021 №685/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , Надзвичайним і Повноважним Послом України в Державі Ізраїль, колегія суддів встановила, що у пункті 4 описової частини відповідач вказав про наявність обґрунтованих сумнівів щодо законності походження у позивача грошових активів - готівкових коштів у розмірі 1 550 000,00 дол США та 4 200 000,00 грн. При цьому у висновках вказаної довідки вказано, що за результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , що ознак правопорушень, передбачених ч.4 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст.366-2 Кримінального кодексу України, не виявлено. Ознак незаконного збагачення не встановлено. Ознак необґрунтованих активів не встановлено.

Зі змісту Довідки від 12.07.2024 №250/24 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, поданої ОСОБА_1 , Надзвичайним і Повноважним Послом України в Державі Ізраїль, вбачається, що підставою проведення повної перевірки вказано абз.2 ч.1 ст.51-3 Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно абз.2 ч.1 ст.51-3 Закону України «Про запобігання корупції» повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством

При цьому ч.5 ст, 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що повна перевірка декларації проводиться в частині об'єктів декларування, не охоплених повною перевіркою декларацій відповідного суб'єкта декларування за попередні періоди, крім випадків, коли Національне агентство отримало нову інформацію про об'єкт, який перевірявся, або коли наявні нові джерела інформації, що не були відомі чи не були доступні Національному агентству під час проведення попередньої повної перевірки.

Аналогічні положення закріплені у пункті 11 розділу V Порядку №26/21.

Отже Закон України «Про запобігання корупції» та Порядок проведення повної перевірки декларації визначають, що підставою для повторного розгляду одного й того самого питання можуть бути лише нововиявлені обставини або нова інформація, що не була відома під час першої перевірки. Якщо дані про об'єкт не змінювалися і нова інформація з реєстрів чи від третіх осіб не надходила, юридичний факт (стан об'єкта) вже є оціненим державою в особі НАЗК. Повторна оцінка тих самих даних без нових доказів є перевищенням дискреційних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що результати першої повної перевірки, зафіксовані у відповідній Довідці, є остаточним висновком держави щодо законності володіння цим об'єктом. Будь-яка повторна спроба ревізії тих самих даних (за умови їх незмінності) свідчить про порушення принципу належного урядування та вихід органу за межі встановленої законом процедури.

В судовому засіданні представник НАЗК підтвердив, що нововиявлені обставини або нова інформація, що не була відома під час першої перевірки, були відсутні.

Вказані обставини, як правильно зазначив суд першої інстанції, свідчать про те, що, відповідач здійснив перевірку в частині об'єктів декларування, охоплених повною перевіркою декларації суб'єкта декларування ОСОБА_1 за попередній період, тобто за 2020 рік, не маючи та, відповідно, не досліджуючи при цьому нової інформації про об'єкт, який перевірявся, або нових джерел інформації.

У поясненнях, наданих в межах проведення повної перевірки декларації позивач пояснював, що задекларовані ним кошти перебували у його власності ще до початку виконання ним функцій держави, а відтак такі активи за своїм походженням не пов'язані з перебуванням на публічній службі та не можуть розцінюватися як такі, що містять корупційні ризики.

В судовому засіданні представники позивача наголосили, що перевіряючим органом було взято до уваги лише єдине джерело інформації, а саме відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і тільки за період часу з 1998 по 2020 роки, що, на його думку, є некоректним з огляду на висновки про недотримання ОСОБА_1 вимог пункту 8 частини першої статті 46 Закону №1700-VII, оскільки перевіряючим були допущені економічні помилки, зокрема, при розрахунках не враховано інфляційні процеси та зміну купівельної спроможності грошових коштів у часі. Суми, виражені в національній валюті, порівнювалися без приведення їх до співставних цінових умов. Таке порівняння є методологічно некоректним, адже 500 грн у 1998 році за своєю реальною вартістю та економічним змістом не відповідають 500 грн у 2021 році. Ігнорування інфляції призвело до викривлення економічних показників та, відповідно, до необґрунтованих висновків за результатами перевірки.

Згідно з п. 13 Порядку №26/21 при встановленні точності оцінки задекларованих активів Національне агентство аналізує та порівнює відомості щодо вартості задекларованих активів з ринковою вартістю (ціною) таких або аналогічних активів на дату їх набуття. У разі неможливості самостійного встановлення ринкової вартості (ціни) задекларованих активів на дату їх набуття за наявності обґрунтованих сумнівів щодо точності задекларованих активів, у тому числі з урахуванням отриманої інформації, Національне агентство відповідно до законодавства може залучати спеціалістів та експертів.

Разом з тим, при проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов'язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що рішення НАЗК про результати повної перевірки декларації повинно бути об'єктивним, ґрунтуватись на достовірній і повній інформації та прийматись на підставі всебічного аналізу.

В цьому випадку відповідачем не встановлено та не зазначено в оскаржуваній Довідці №250/24 про те, що відомості, вказані в п. 7 «Грошові активи», зазначені у декларації відрізняються (саме в таких випадках вони є недостовірними) від відомостей, що містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації, на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не дають змоги ідентифікувати члена сім'ї суб'єкта декларування чи об'єкт декларування.

Крім того відповідачем не відображено у спірній Довідці доказів, які б свідчили про те, що суб'єкт декларування ОСОБА_1 завідомо перекрутив відомості, які зазначив у щорічній декларації за 2021 рік.

При цьому у спірній Довідці відображено припущення про те, що відомості про наявність грошових активів - готівкових коштів у розмірі 1 550 000,00 дол. США та 4 200 000,00 грн, зазначені Надзвичайним і Повноважним Послом України в Державі Ізраїль ОСОБА_1 у декларації за 2021 рік, є недостовірними, оскільки не підтверджені документами та не надано пояснень щодо джерела походження таких активів та «за наявною у Національного агентства інформацією розмір отриманих ним доходів у період часу 1998-20200 рр. не є достатнім для накопичення таких грошових активів» (абзац 5 аркуша 11 Довідки №250/24).

Проте слід зазначити, що законодавство, яке діяло станом на момент подання позивачем декларацій як за 2020 так і за 2021 роки, не містило норм, які б зобов'язували суб'єкта декларування при поданні щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання держави бо місцевого самоврядування, зазначати та документально підтверджувати джерела походження майна та коштів, і готівкових коштів, набутих до призначення позивача на посаду.

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявний висновок Комісійної науково-правової експертизи від 04.10.2024 №04-10/24, в якому зазначено, що відомості про наявність грошових активів - готівкових коштів у розмірі 1 550 000,00 дол. США та 4 200 000,00 грн., зазначені Надзвичайним і Повноважним Послом України в Державі Ізраїль ОСОБА_1 у щорічній декларації за 2021 рік, є достовірними з огляду на наступне: ??

- готівкові кошти у розмірі 1 550 000,00 дол. США та 4 200 000,00 грн., були наявні у суб?єкта декларування станом на 31.12.2020; ??

- готівкові кошти у розмірі 1 550 000,00 дол. США та 4 200 000,00 грн. задекларовані ОСОБА_1 у щорічній декларації за 2020 рік на виконання п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції»; ??

- повною перевіркою НАЗК щорічної декларації ОСОБА_1 за 2020 рік, оформленою Довідкою №685/21 від 22.10.2021 р. встановлено, що готівкові кошти у розмірі 1 550 000,00 дол. США та 4 200 000,00 грн., були наявні у суб'єкта декларування станом на дату подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2020 рік;

- повною перевіркою НАЗК щорічної декларації ОСОБА_1 за 2020 рік, оформленою Довідкою №685/21 від 22.10.2021 р., зроблено висновок, що ознак необґрунтованості активів не встановлено (п. 4.5 Розділу IV «Висновки» Довідки №685/21 від 22.10.2021 р.);

- рішення про повну перевірку НАЗК щорічної декларації ОСОБА_1 за 2020 рік у формі Довідки №685/21 від 22.10.2021 р. є дійсним, ніким не оскаржувалося, не визнане протиправним, повторна повна перевірка не проводилася, відповідно, висновки, викладені в ньому, є законними та обґрунтованими;

- відсутні будь-які докази, що вказані ОСОБА_1 відомості про готівкові кошти у розмірі 1 550 000,00 дол. США та 4 200 000,00 грн. є недостовірними, в тому числі у розумінні терміну «недостовірні відомості у декларації», передбаченому абз. 6 п.2 Розділу І Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затв. наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 29 січня 2021 року №26/21 (у редакції наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 13 листопада 2023 p. №256/23);

- у Довідці №250/24 відсутні будь-які відомості, які відрізняються від відомостей, що містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації, на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації ОСОБА_1 за 2021 рік, які б підтвердили зазначені недостовірні відомості у декларації (абз. 6 п. 2 розділу І Порядку №26/21);

- відсутні будь-які нормативно-правові акти в Україні станом на дату подання щорічних декларацій за 2020 та 2021 роки, які б зобов'язували суб'єкта декларування подавати відомості до декларації про джерело походження готівкових коштів, у тому числі підтверджуючі документи.

Враховуючи вище викладені обставини у сукупності колегія суддів вважає, що рішення НАЗК за результатами повної перевірки декларації в частині наявності обґрунтованих сумнівів щодо законності походження грошових активів - готівкових коштів у розмірі 1 550 000,00 грн. дол. США та 4 200 000,00 грн. не відповідає вимогам законодавства, оскільки прийняте без забезпечення об'єктивності, повноти та всебічності аналізу, на підставі недостовірної або неперевіреної інформації, а також без належного дослідження всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення питання, у зв'язку з чим відповідачем не було дотримано встановленого порядку проведення повної перевірки.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 11 Закону №1700-VII до повноважень Національного агентства належить, зокрема, забезпечення ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону №1700-VII відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством.

Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, порядок його формування та ведення затверджуються Національним агентством.

Відомості про фізичних осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, протягом трьох робочих днів з дня надходження з Державної судової адміністрації України до Національного агентства електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно з ч. 3 ст. 59 Закону №1700-VII Національне агентство забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, протягом трьох робочих днів після їх внесення до реєстру.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що мотиви оцінки доказів не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази, які надаються учасниками повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст.ст.73-76 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.76 КАС України).

Частиною другою статті 2 КАС України, визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.

Суд звертає увагу, що рішення та вчинки суб'єкта владних повноважень повинні бути добросовісними, розсудливими, прийнятими з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) ч.2 ст.2 КАС України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Національного агентства з питань запобігання корупції видалити з загального доступу оприлюднену на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції у розділі «ПОВНІ ПЕРЕВІРКИ» за посиланням https://nazk.gov.ua/uk/category/povni-perevirky/ Довідку від 12.07.2024 №250/24 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, поданої ОСОБА_1 , Надзвичайним і Повноважним Послом України в Державі Ізраїль, в частині висновків, викладених в пунктах:

п.п. 3.3. п. 3 Розділу III. Описова частина Довідки щодо обрання позначки «Не відомо» при вказанні вартості земельної ділянки 3 кадастровим номером 8000000000:90:803:0049 у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації замість позначки «Не застосовується»;

В частині висновків, викладених п.п. 3.1 та п.п. 3.2 п. 3 Розділу III описової частини щодо не зазначення у розділі 3 "Об'єкти нерухомості" декларації відомостей про резиденції в державі Ізраїль ОСОБА_1 саме як Посла, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного по суті рішення в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування Довідки від 12.07.2024 №250/24 в частині висновків, викладених у пункті 4 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки в частині відомостей про годинники, зазначені у розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» декларації, як такі, що не підтверджуються, водночас мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення мотивів у редакції цієї постанови.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною та скасування Довідки від 12.07.2024 №250/24 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, поданої ОСОБА_1 , Надзвичайним і Повноважним Послом України в Державі Ізраїль, в частині висновків, викладених в п.п. 3.1 та п.п. 3.2 п. 3 Розділу III. Описова частина Довідки щодо не зазначення у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації відомостей про резиденції в державі Ізраїль ОСОБА_1 саме як Посла, а також в частині зобов'язання Національне агентство з питань запобігання корупції видалити з загального доступу оприлюднену на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції у розділі "ПОВНІ ПЕРЕВІРКИ" за посиланням https://nazk.gov.ua/uk/category/povni-perevirky/ Довідку від 12.07.2024 №250/24 в частині висновків, викладених в пункті п.п. 3.1 та п.п. 3.2 п. 3 Розділу III. Описова частина Довідки щодо не зазначення у розділі 3 "Об'єкти нерухомості" декларації відомостей про резиденції в державі Ізраїль ОСОБА_1 саме як Посла.

Ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною та скасування Довідки від 12.07.2024 №250/24 в частині висновків, викладених у пункті 4 Розділу ІІІ описової частини оскаржуваної Довідки в частині відомостей про годинники, зазначені у розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» декларації, як такі, що не підтверджуються, змінити шляхом викладення мотивів у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 06.05.2026.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О.Сорочко

А.Ю. Коротких

Попередній документ

136330159

Наступний документ

136330161

Інформація про рішення:

№ рішення:	136330160
№ справи:	320/35941/24
Дата рішення:	06.05.2026
Дата публікації:	11.05.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Шостий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (26.02.2026)
Дата надходження:	19.01.2026
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування окремих пунктів довідки, зобов`язання вчинити певні дії