22 квітня 2026 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 16.12.2024, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України, та виправдано,
Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано невинуватим у тому, що він, 11 жовтня 2023 року приблизно о 19:00 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «3А3-DAEWOO Т13110», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині автодороги Т1033 між с. Долина та с. Трипілля в Обухівському районі Київської області, в напрямку с. Трипілля. В цей час по вказаній проїзній частині дороги в попутному напрямку автомобілю «3А3-DAEWOO T13110» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась пішохід ОСОБА_9 . Під час руху ОСОБА_6 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункт «б», 2.9 підпункт «а» та 12.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі Правил), які виявилися в тому, що він, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, рухаючись по проїзній частині автодороги Т1033 між с. Долина та с. Трипілля в Обухівському районі Київської області в напрямку с. Трипілля, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, усвідомлюючи, що своїми діями створив для себе умови, в яких позбавлений можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, не зміг відповідно оцінити дорожні умови, які виражалися у нічному періоді доби, недостатньою освітленістю дороги, внаслідок чого на відстані близько 3 км. до с. Трипілля Обухівського району Київської області скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 .В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла, від якої загинула на місці пригоди.
Крім цього, ОСОБА_6 11 жовтня 2023 року приблизно о 19:00 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «3А3-DAEWOO T13110», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Т1033 між с. Долина та с. Трипілля в напрямку с. Трипілля в Обухівському районі Київської області, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка рухалася по проїзної частини дороги в попутному з автомобілем напрямку. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди. Після скоєння наїзду на пішохода, водій ОСОБА_6 покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, допустивши порушення вимог пункту 2.10 «а», «б», «г», «д» та «» Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі Правил), які виявились у тому, що він, маючи об'єктивну змогу усвідомити, що вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої потерпіла ОСОБА_10 опинилася в небезпечному для життя стані та позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан та небезпечний для життя стан, достеменно знаючи, що після наїзду потерпіла отримала тілесні ушкодження та залишилася на проїзній частині, маючи можливість, викликати швидку медичну допомогу та повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ поліції, будучи зобов'язаним надати допомогу та піклуватись про потерпілу, яка перебуває в безпорадному стані, в результаті отриманих тілесних ушкоджень та яку він сам поставив в небезпечний для життя стан, свідомо порушуючи вимоги пункту 2.10 підпункти «а», «б», «г», «д» та «е» Правил дорожнього руху, не зупиняючись, зник з місця ДТП в невідомому напрямку, залишивши без допомоги потерпілу ОСОБА_10 в небезпечному для життя стані.
Прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135КК України,та призначити йому покарання за ч.3 ст.286-1КК України - у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 9 років; за ч.1 ст.135КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 9 років. Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати, пов'язані з проведенням експертиз в кримінальному провадженні в розмірі 7648 гривень. Також просить дослідити матеріали кримінального провадження.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що первинний контакт автомобіля був з візком, на якому розташовувалися мішки, а потім відбувся контакт візка з загиблою ОСОБА_10 , що підтверджується сукупністю письмових доказів. Вказує, що на місці ДТП виявлено номерний знак НОМЕР_2 , який належить транспортному засобу, яким керував обвинувачений, при цьому будь-яких інших уламків, деталей від інших транспортних засобів не виявлено. Звертає увагу на час події - 19:00, оскільки обвинуваченого затримано о 19:45 за місцем його проживання, яке від місця ДТП знаходиться в 7 км, тобто ОСОБА_6 затримано фактично одразу після ДТП. Наголошує, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про призначення медико-криміналістичної експертизи. Крім того зазначає, що суд не надав оцінку доказам по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, в межах висунутого обвинувачення безпосередньо дослідив надані докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 , суд першої інстанції безпосередньо дослідив та оцінив всі надані сторонами докази.
Вирок суду першої інстанції ґрунтується на досліджених в ході судового розгляду доказах - показаннях обвинуваченого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , експерта ОСОБА_14 ;протоколі огляду місця події від 11.10.2023;протоколі слідчого експерименту від 02.11.2023; висновку експерта від 21.11.2023 № СЕ-19/111-23/56086-ІТ; висновку автотехнічної експертизи від 21.11.2023 № СЕ-19/111-23/59812-ІТ; висновку експертизи від 20.05.2024 № 72/К/КСЕ-19/111-24/27212-ІТ.
В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 показав, що 11.10.2023 він рухався на своєму транспортному засобі «ЗАЗ ДеоЛанос» із швидкістю приблизно 60 км/г від с. Долина в напрямку с. Трипілля і, проїжджаючи стихійне сміттєзвалище, помітив серед дороги купу мішків, на яку наїхав. Вийшовши із транспортного засобу, стоячи біля дверей автомобіля, він побачив розкидане сміття із візком. Далі сів за кермо та поїхав з місця наїзду. Приїхавши в с. Долина в гості до свого приятеля, вживав із ним алкогольні напої, під час чого був затриманий поліцією по звинуваченню в наїзді на пішохода. При цьому, він категорично заперечив, що під час наїзду на візок із сміттям був в стані алкогольного сп'яніння. Також стверджував, що на місці зупинки він не бачив тіла людини і не може ні ствердити, ні заперечити, що він здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , принаймні він не бачив збиття людини своїм транспортним засобом.
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 суду показали, що ділянка місцевості, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода, штучно не освітлювалася і в темний час доби створювала враження аварійно небезпечної.
Відповідно до висновку експерта від 21.11.2023 № СЕ-19/111-23/56086-ІТ, оскільки пошкодження автомобіля «ЗАЗ Део» НОМЕР_2 », що утворилися в момент первинного контакту за площею та глибиною відносно незначні, а встановити час, місце та характер утворення пошкоджень «візка» не представляється можливим, тому встановити якими частинами контактував автомобіль з візком, з технічної точки зору не представляється можливим. Для вирішення питання «Якими частинами контактував автомобіль «ЗАЗ Део АІ 2832 ОК» з пішоходом ОСОБА_10 .?» є потреба у співставленні механічних пошкоджень автомобіля із тілесними ушкодженнями пішохода, що може бути здійснене лише в ході проведення комплексної судово-медичної та інженерно-транспортної експертизи.
Експерт ОСОБА_14 у судовому засіданні місцевого суду підтвердив, що для отримання відповіді на питання, чи мало місце контактування автомобіля «ЗАЗ Део» НОМЕР_2 із тілом потерпілої ОСОБА_10 необхідне призначення комплексної судово-медичної та інженерно-транспортної експертизи. При цьому експерт повідомив, що характер ушкодження автомобіля «ЗАЗ Део» НОМЕР_2 нетиповий для дорожньо-транспортних пригод із збиттям пішохода. За його експертну діяльність це перший випадок майже повної відсутності слідової інформації на транспортному засобі.
На підстав ст.332 КПК України судом першої інстанції було призначено комплексну інженерно-транспортну, трасологічну та судово-медичну експертизу з метою вирішення питань, які мають значення для встановлення фактичних обставин у кримінальному провадженні.
Згідно з висновком комплексної інженерно-транспортної, трасологічної та судово-медичної експертизи № 72/К/КСЕ-19/111-24/27212-ІТ від 20.05.2024, з мотивів, наведених у синтезуючій частині даного «Висновку» на автомобілі «ЗАЗ Деу» НОМЕР_2 відсутні сліди, які б свідчили про контакт вказаного транспортного засобу 11.10.2023 із тілом гр. ОСОБА_10 , внаслідок чого останній було заподіяно смертельних ушкоджень.
Оцінивши досліджені докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, оскільки висновком комплексної експертизи встановлено відсутність слідів на автомобілі «ЗАЗ Део» НОМЕР_2 , які б свідчили про його контакт з тілом ОСОБА_10 , інших будь-яких доказів винуватості ОСОБА_6 матеріали провадження не містять.
Також стороною обвинувачення не надано доказів того, що контакт між автомобілем під керуванням ОСОБА_6 та потерпілою відбувся опосередковано через візок, адже пошкодження автомобіля «ЗАЗ Део» д.н. НОМЕР_2 , що утворилися в момент первинного контакту з візком, за площею та глибиною є відносно незначними, а тому самі по собі не можуть доводити той факт, що потерпіла отримала травми саме внаслідок цього зіткнення.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора про призначення ще однієї комплексної транспортно-трасологічної, судово-медичної, медико-криміналістичної експертизи, адже запропоновані прокурором питання про механізм утворення пошкоджень на одязі потерпілої та отримання нею тілесних ушкоджень жодним чином не вирішували питання причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому злочину.
Також суд обґрунтовано зазначив, що призначення такої експертизи не відповідає вимогам ст.332 КПК України, оскільки має на меті не усунення виявлених у висновках експертів суперечностей чи сумнівів у їх обґрунтованості, а зібрання додаткових доказів обвинувачення, що не узгоджується з принципами судового розгляду та порушуватиме право обвинуваченого на захист, адже такі процесуальні дії можуть здійснюватися лише на стадії досудового розслідування.
Дослідження доказів здійснено судом першої інстанції з достатньою повнотою, зміст досліджених судом першої інстанції доказів правильно відображено у оскаржуваному вироку, а висновки суду з приводу оцінки цих доказів відповідають фактичним обставинам.
За відсутності ґрунтовних клопотань сторін кримінального провадження колегія суддів не знайшла передбачених ч.3 ст.404 КПК України підстав для дослідження доказів в судовому засіданні апеляційного суду.
За результатами апеляційного розгляду апеляційним судом не встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою скасування судового рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність ухвалення виправдувального вироку у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , оскільки дослідженими доказами не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом не встановлено підстав для скасування виправдувального вироку суду першої інстанції та постановлення апеляційним судом нового обвинувального вироку.
Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 16.12.2024 щодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3