Справа № 757/54752/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2202/2026 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
1 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
підозрюваного: ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду в місті Києві від 23 січня 2026 року у кримінальному провадженні №62025000000000765 від 24.07.2025, про скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_10 від 03.10.2025,-
ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді зі скаргою на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 03.10.2025 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.191 КК України, у кримінальному провадженні №62025000000000765 від 24.07.2025.
Просив скасувати повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 03.10.2025 ОСОБА_10 .
Стверджував, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 03.10.2025 є незаконним та складеним з істотним порушенням вимог КПК України, а також містить виключно суб'єктивні твердження органу досудового розслідування про вчинення ОСОБА_10 інкримінованого кримінального правопорушення, що не підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Окрім того, захисник посилається на відсутність об?єктивних даних, які свідчать про наявність обов?язкових ознак складу інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення та відсутність достатніх доказів, які б вказували, що особа дійсно могла вчинити/вчинила інкримінований їй злочин саме з метою виправдання подальшого розслідування або пред?явлення обвинувачення. Також захисник зазначає, що слідчим порушено визначену КПК України процедуру вручення повідомлення про підозру, оскільки вказану процесуальну дію вчинено неповноваженою посадовою особою органу досудового розслідування за відсутності підстав для цього.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду в місті Києві від 23 січня 2026 року скаргу ОСОБА_10 , на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 03.10.2025 ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 62025000000000765 від 24.07.2025 - задоволено.
Скасовано повідомлення старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 про зміну раніше повідомленої підозри від 03.10.2025 ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 62025000000000765 від 24.07.2025.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , 27.01.2026 року подала апеляційну скаргу, просила ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_10 .
В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва не взято до уваги те, що отримані під час досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України, і вказують на причетність ОСОБА_10 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).
Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62025000000000765 від 24.07.2025 на підставі постанови заступника Генерального прокурора від 18.08.2025 про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування у зв?язку з неефективністю.
14.10.2025 слідчим, на виконання доручення прокурора, підозрюваному ОСОБА_10 та його захиснику - адвокату ОСОБА_8 повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025000000000765.
Сторона захисту станом на цей час не ознайомилась із жодним томом матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025000000000765, що безумовно свідчить про зволікання при ознайомленні з указаними матеріалами та порушує одну із загальних засад кримінального провадження, а саме необхідність дотримання розумних строків, зокрема в частині права ОСОБА_10 на те, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду.
27.01.2026 на адресу Київського апеляційного суду від прокурора другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 повторно надійшла ідентична апеляційна скарга.
29.01.2026 на адресу Київського апеляційного суду надійшли матеріали судового провадження за № 757/54752/25.
Справу було призначено до розгляду на 29.01.2026, проте від адвоката ОСОБА_8 надійшла заява про відкладення розгляду справи з підстав не отримання копії апеляційної скарги прокурора та неотримання копії ухвали слідчого судді суду першої інстанції. Справу відкладено на 03.02.2026.
03.02.2026 адвокат ОСОБА_8 з'явився в судове засіданні та заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням підозрюваного ОСОБА_10 .
Клопотання було задоволено, справу відкладено на 5.02.2026.
Копію апеляційної скарги було направлено адвокату ОСОБА_8 на електрону адресу.
В судовому засіданні 05.02.2026 адвокат ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_10 клопотали відкласти судове засідання у зв'язку з неотриманням апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції.
Клопотання було задоволено. Вручено адвокату та підозрюваному копію апеляційної скарги та ухвали суду першої інстанції.
Справу відкладено на 11.02.2026.
В судове засідання 11.02.2026з'явився підозрюваний ОСОБА_10 та подав до суду заяву про відкладення розгляду справу у зв'язку з занятістю його захисника в іншому судовому засіданні.
Заяву було задоволено. Для забезпечення права підозрюваного на правову допомогу розгляд справи було відкладено на 12.02.2026.
12.02.2026 адвокат ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив. За клопотанням підозрюваного та забезпечення прав підозрюваного на захист справу було відкладено на 17.02.2026.
17.02.2026 адвокат ОСОБА_8 з'явився в судове засідання, подав заяву про відкладення судового засідання у зв'язку з проходженням медичного обстеження підозрюваним ОСОБА_10 .
17.02.2026 в судовому засіданні захисник ОСОБА_8 заявив клопотання про відкладення, проте у повідомленні захисника ОСОБА_8 , відсутні відомості, в розумінні ст. 138 КПК України, які б свідчили про неможливість підозрюваного ОСОБА_10 за станом здоров'я брати участь у судовому засіданні такі відомості не були надані і на наступне судове засідання. Наявність тяжкої хвороби, яка унеможливила участь у судовому засіданні, не було підтверджено.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу Управлення з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління Державного бюро розслідування ОСОБА_11 у кримінальному провадженні №62025000000000765 від 24.07.2025, було призначено захисника з центру Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правової допомоги для участі в судовому засіданні 17.02.2026.
Справу відкладено на 03.03.2026.
Оскільки адвокат ОСОБА_8 відмовляється отримувати повідомлення та повістки в судовому засіданні. Повістку було направлено засобами поштового зв'язку на адресу адвоката та підозрюваного, які їх також свідомо не отримали.
3.03.2026адвокат ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.
Крім того, справу було знято з розгляду у зв'язку з перебуванням члена колегії ОСОБА_4 у відпустці. Справу призначено на 12.03.2026.
09.03.2026 адвокат ОСОБА_8 направив до суду повідомлення про закінчення досудового розслідування.
10.03.2026 адвокат ОСОБА_8 направив додаткове повідомлення про закінчення досудового розслідування.
12.03.2026 в судове засідання з'явився підозрюваний ОСОБА_10 , адвокат ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив. Справу відкладено на 16.03.2026.
16.03.2026 адвокат ОСОБА_8 направив до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні. Справу відкладено на 01.04.2026.
Ухвалою від 16 березня 2026 року підозрюваному ОСОБА_10 , у зв'язку з систематичною неявкою адвоката за договором було призначено захисника з Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
01.04.2026 адвокат ОСОБА_8 заявив клопотання про забезпечення участі в судовому засіданні підозрюваного ОСОБА_10 , додавши до клопотання фото, яке неможливо встановити коли і ким було зроблене, а головне що воно мало підтвердити.
Для вирішення питання щодо можливості відкладення судового розгляду суд зобов'язаний ретельно перевірити не лише, чи були учасники провадження належним чином поінформовані про дату та час судового розгляду, але й з'ясувати причини неприбуття цих учасників в судове засідання та вирішити питання про можливість продовження розгляду без учасників, які не прибули в судове засідання, або про відкладення судового розгляду, зокрема у разі визнання поважними причини їх не прибуття.
Відповідно до наведеного в ст. 138 КПК України переліку поважних причин неприбуття особи на виклик визначено не просто факт хвороби особи, а тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад (п. 5), та інше захворювання, яке об'єктивно унеможливлює з'явлення особи на виклик (п. 8).
Вказівка саме на такі обставини з огляду на положення ч. 1 ст. 324, п 5, 8 ч. 1 ст. 138 КПК України у їх взаємозв'язку і буде вважатися належним за змістом повідомленням суду про поважні причини неприбуття в судове засідання учасника кримінального провадження, що пов'язані із його захворюванням.
Тобто, у такому повідомленні має міститися конкретна інформація щодо об'єктивної неможливості прибуття до суду з огляду на тяжкість захворювання або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням, що є необхідною передумовою обґрунтованості ухваленого судом рішення про відкладення судового розгляду, а також запобігання зловживанням процесуальними правами та дотримання розумних строків кримінального провадження.
Така ж позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 592/9605/21.
Натомість, у повідомленні захисника ОСОБА_8 , відсутні відомості, в розумінні ст. 138 КПК України, які б свідчили про неможливість підозрюваного ОСОБА_10 за станом здоров'я брати участь у судовому засіданні такі відомості не були надані і на наступне судове засідання. Наявність тяжкої хвороби, яка унеможливила участь у судовому засіданні, не було підтверджено.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи захисника, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000765 від 24.07.2025 за підозрою ОСОБА_10 , у пособництві в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України, а також за фактами зловживання владою або службовим становищем особами службовими особами Національної академії аграрних наук України, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, тобто за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України.
13.06.2025 старшим слідчим в особливо важливих справах першого відділу Управління досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності ГСУ Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 було підписано та вручено ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 62024000000000330 від 22.04.2024 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України.
03.10.2025 ОСОБА_10 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 62024000000000330 від 22.04.2024, з якого в подальшому матеріали були виділені в кримінальне провадження № 62025000000000765 від 24.07.2025.
14.10.2025 ОСОБА_10 було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000765 від 24.07.2025.
В судовому засіданні скаржник та його захисник наголошували про відсутність у ОСОБА_10 процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 62025000000000765 від 24.07.2025 з огляду на наступне.
Слідчий суддя суду першої інстанції зазначав, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000330 від 22.04.2024, в якому ОСОБА_10 13.06.2025 повідомлено про підозру, а також досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025000000000765 від 24.07.2025, матеріали якого виділені з кримінального провадження №62024000000000330 від 22.04.2024, здійснено з порушенням правил підслідності з урахуванням положень, передбачених ст. 216 КПК України.
Державним бюро розслідувань, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000330 від 22.04.2024.
Відповідно до повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 03.10.2025 ОСОБА_10 у вказаному кримінальному провадженні розслідувався факт ймовірного пособництва у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а саме розтраті коштів Державного підприємства Дослідне господарство «Асканійське» Державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України, Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства «Дослідне господарство «Дніпро» Державної установи Інституту зернових Національної академії аграрних наук України та Державного підприємства «Дослідне господарство «Каховське» Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України, шляхом незаконного нарахування та виплати ОСОБА_12 розрахованої на підставі затверджених Президентом НААН штатних розписів указаних підприємств та інституту, заробітної плати з податками на доходи зазначеної фізичної особи та військовим збором за фактично невиконану ним роботу (посадові обов?язки), що призвело до завдання збитків указаним підприємствам та інституту на загальну суму 217 369,09 грн.
Відповідно до ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після чого уповноважені особи органу досудового розслідування мають право здійснювати процесуальні дії, передбачені законом.
На момент повідомлення про підозру та зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_10 останній обіймав посаду президента Національної академії аграрних наук України, тобто не підпадав під перелік осіб, визначених ч. 4 ст. 216 КПК України, а також інших невстановлених посадових осіб Державного підприємства Дослідне господарство «Асканійське» Державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України, Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства «Дослідне господарство «Дніпро» Державної установи Інституту зернових Національної академії аграрних наук України та Державного підприємства «Дослідне господарство «Каховське» Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України.
Як встановлено, у кримінальному провадженні № 62024000000000330 від 22.04.2024 слідчими Державного бюро розслідувань повідомлено про підозру одній особі, а саме - ОСОБА_10 та лише у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 216 КПК України, досудове розслідування кримінальних правопорушень віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань лише у випадках, коли ці правопорушення вчинені визначеним у законі колом суб'єктів.
Відсутність здійснення письмового повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 62024000000000330 від 22.04.2024 будь-яким іншим особам з числа працівників правоохоронних органів чи інших суб'єктів, які б підпадали під перелік, визначений ч. 4 ст. 216 КПК України, свідчать про порушення правил підслідності з боку посадових осіб Державного бюро розслідувань, що, в свою чергу, свідчить про істотне порушення норм кримінального процесуального закону та ставить під сумнів законність усіх слідчих та процесуальних рішень.
З висновками слідчого судді суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Аналіз положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України дає підстави вважати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягають з'ясуванню дотримання в ході повідомлення про підозру Глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст. 277 КПК України.
Відповідно до п. 2 ст. 277 КПК України, повідомлення має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Задовольняючи скаргу, слідчий суддя прийшов до висновку, що з урахуванням загальних засад кримінального провадження (верховенства права, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості), оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв?язку для повідомлення про підозру ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України, слідчий суддя вважав, що орган досудового розслідування на час такого повідомлення про підозру не мав у своєму розпорядженні доказів які б вказували на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення та те, що у даному кримінальному проведено досудове розслідування з порушенням правил підслідності.
На переконання колегії суддів, у даному випадку слідчий суддя прийшов до передчасних висновків, допустивши неповне з'ясування обставин справи.
Так, підслідність кримінальних проваджень визначається виключно кримінальним процесуальним законом, а саме ст. 216 КПК. Натомість за змістом ч. 5 ст. 36 КПК Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення, окрім того, що віднесене до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, лише у випадку здійснення неефективного досудового розслідування тим органом, підслідність кримінального провадження якому визначена ст. 216 КПК.
Тобто передумовою реалізації прокурором передбачених ч. 5 ст. 36 КПК повноважень має бути здійснення відповідним органом, визначеним у ст. 216 КПК, досудового розслідування у кримінальному провадженні та встановлення за наслідками такого розслідування його неефективності.
Колегія суддів встановила, що в даному випадку в кримінальному проваджені органом досудового розслідування було здійснено ряд дій, які слідчим суддею було проігноровано.
Так, в постанові про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні від 24 липня 2025 року йде мова не лише про продовження строку досудового розслідування, а й вказана постанова містить вказівку про необхідність проведення ряду слідчих (розшукових) дій.
Постановою від 25 липня 2025 року про визначення підслідності у кримінальному провадженні № 62025000000000765 від 24.07.2025, підслідність визначено за ГСУ НП України.
Постановою від 18 серпня 2025 року про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000765 від 24.07.2025, ДБР у зв'язку з тим що досудове розслідування проводиться неефективно.
Таким чином враховуючи, що органи прокуратури діяли в межах наданих їм процесуальним законом повноважень, слідчий суддя дійшов помилкових висновків.
Так, в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 640/5023/19 (51-2917 кмо 20), зазначено, що обов'язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.
Наявність відповідних відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності відповідним прокурором може бути встановлено на будь-якому етапі досудового розслідування, в тому числі і на його початку, та бути підставами для прийняття рішення в порядку і відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК.
У кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтована у відповідному процесуальному рішенні постанові Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, яка має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.
Постанова про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, її обґрунтування та вмотивування має бути предметом дослідження суду в кожному кримінальному провадженні, яка здійснюється з урахуванням його конкретних обставин. Результати такого дослідження утворюють підстави для подальшої оцінки отриманих у результаті проведеного досудового розслідування доказів з точки зору допустимості.
Колегія суддів встановила, що вказані вимоги прокурором були дотримані.
Окремо колегія суддів звертає увагу сторони захисту про те, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості чи невинуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду в місті Києві від 23 січня 2026 року постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали.
Дослідивши доводи та зміст скарги ОСОБА_10 , на повідомлення йому про підозру від 03.10.2025 у кримінальному провадженні №62025000000000765 від 24.07.2025, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Перевіркою наданих суду апеляційної інстанції матеріалів встановлено, що в повідомленні про підозру ОСОБА_10 , від 03.10.2025 належним чином викладено зміст підозри та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_10 , стислого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, у тому числі інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Аналіз повідомлення про підозру ОСОБА_10 , від 03.10.2025 дає підстави стверджувати, що воно за своїм змістом у повній мірі відповідає вимогам ст. 277 КПК України, та містить у собі всі передбачені вказаною статтею відомості.
Підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку його вручення ОСОБА_10 , колегія суддів не вбачає.
Доводи ОСОБА_10 , у скарзі на повідомлення про підозру про порушення правил підслідності не знайшли свого підтвердження, а інші фактично стосуються питань доведеності винуватості, оцінки належності та допустимості доказів. Однак з'ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру.
Щодо до доводів про порушення процедури вручення письмового повідомлення про підозру, то відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Отже процесуальним законом визначено як момент набуття особою статусу підозрюваного, так і момент обов'язкового залучення захисника у випадку оголошення підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому доводи про порушення його права на захист з цих мотивів є необґрунтованими.
За таких обставин, у задоволенні скарги ОСОБА_10 , на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №62025000000000765 від 24.07.2025 слід відмовити, оскільки скаржником не доведено, що при складенні та врученні повідомлення про підозру було допущено порушення норм чинного КПК України.
Колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та її задоволення, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_10 .
Керуючись ст.ст. 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційні скарги прокурора другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду в місті Києві від 23 січня 2026 року скасувати.
Постановити нову ухвалу якою скаргу ОСОБА_10 на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 03.10.2025 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні №62025000000000765 від 24.07.2025 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3