Справа № 211/13762/25
Провадження № 2/211/2055/26
іменем України
07 травня 2026 року
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Костенко Є.К.,
за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, -
27 листопада 2025 року позивач звернувся до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування.
Позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на його користь грошову суму у розмірі 34707,07 грн, яка складається з недоплаченої частки страхового відшкодування, 7000,00 грн - витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження, судових витрат на надання правничої допомоги у розмірі 13500,00 грн, судового збору у розмірі 1211,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 25 квітня 2025 року по вул. Дніпровське шосе біля буд.22 у м. Кривий Ріг відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів: Renault Megane р.н. НОМЕР_1 та Seat Leon р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Вина водія транспортного засобу Renault Megane р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 у настанні ДТП встановлена постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2025 року.
Цивільно-правова відповідальність на транспортний засіб Renault Megane р.н. НОМЕР_1 , винного в скоєному ДТП на момент дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена полісом №223855937, виданим відповідачем АТ "Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС».
06.06.2025 позивачу надійшло страхове відшкодування від СК "ББС ІНШУРАНС" у розмірі 128 392,93 грн. Згідно документів вартість відновлювального ремонту становить 163 100,00 грн. Страховиком не виплачено 34707,07 грн. В зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду.
Ухвалою суду від 04.12.2025 позовну заяву залишено без руху.
На виконання ухвали суду 16.01.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 20.01.2026 судом було прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, призначено цивільну справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
23.02.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача АТ Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», в якому останній заперечував проти позовних вимог, вказавши, що у Позивача відсутнє право самостійно обирати експерта для визначення розміру шкоди для визначення розміру страхового відшкодування за правилами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки відповідачем було виконано вимоги Закону ОСЦПВВНТЗ: 12.01.2024, в межах визначеного статтею 34 Закону строку, представник відповідача оглянув транспортний засіб, про що складений відповідний акт, та суб'єктом оціночної діяльності складено Звіт від 20.05.2025 №190648. При цьому, складений на замовлення позивача висновок експерта не спростовує правильності визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля спеціалістом відповідача, зроблений з порушеннями вимог Методики і є неналежним та недопустимим доказом.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник відповідача АТ "Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, наявні письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 25 квітня 2025 року по вул. Дніпровське шосе біля буд.22 у м. Кривий Ріг відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів: Renault Megane р.н. НОМЕР_1 та Seat Leon р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Вина водія транспортного засобу Renault Megane р.н. НОМЕР_1 у настанні ДТП встановлена постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2025 року.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність водія, який керував транспортним засобом Renault Megane р.н. НОМЕР_1 , винного в скоєному ДТП на момент дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена полісом обов'язкового страхування №223855937, виданим відповідачем АТ "Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС».
Відповідно до звіту №190648 від 20.05.2025 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного ФОП ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту становить 140649,59 грн, без ПДВ - 128392,93 грн.
Відповідно до акту №ОУ-0000017 здачі-прийняття робіт від 14.07.2025 та видаткової накладної №РН-0000004 від 14.07.2025 ФОП ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту становить 163 100,00 грн.
06 червня 2025 року відповідачем АТ "Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» було здійснено на рахунок позивача виплату страхового відшкодування у розмірі 128 392,93 грн.
Відповідно до претензії щодо проведення страхової виплати від 09 жовтня 2025 року, позивач просив врахувати документи надані ФОП ОСОБА_4 та здійснити Позивачеві доплату страхового відшкодування.
Згідно з розрахунком страхового відшкодування до Страхового акту №148778/1 від 02.06.2025 розмір страхового відшкодування становить 128 392,93 грн. Однак даний розрахунок не було підписано позивачем.
Згідно з висновком судового експерта Рейнюка О.В. №86/25 від 27 травня 2025 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Seat Leon р.н. НОМЕР_2 складає 159 115,68 грн. з ПДВ на запасні частини та матеріали, 141 439,07 грн. без ПДВ.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Як вбачається з частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 2 ЦПК України, передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 13 вказаного Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За статтею 81 зазначеного Кодексу, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
У постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
За змістом статті 22, 1166, 1192 ЦК України, шкода відшкодовується в повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 80 ЦПК України, визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Під час розгляду справи № 760/6034/16-ц (постанова від 15.02.2023) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Всебічність та повнота, зокрема, передбачають з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).
Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) зобов'язаний провести огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом 10 робочих днів з дня повідомлення страховика (МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду чи в більший строк за зверненням осіб, зазначених у цій частині, щодо належного їм майна. Огляд представником страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, оформляється актом огляду, що складається у двох примірниках та підписується представником страховика (МТСБУ) та потерпілою особою (її представником), один із яких надається потерпілій особі (її представнику). Акт огляду може оформлюватися у формі електронного документа відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ч. 1. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) має право для визначення (з'ясування) причин, обставин настання страхового випадку та визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залучати своїх працівників або осіб, які здійснюють професійну оціночну діяльність відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.
Тож Законом на страхову компанію покладений обов'язок, з метою визначення розміру спричинених третій особі збитків, здійснити огляд пошкодженого майна.
Згідно конструкції ч. 4 ст. 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика покладено обов'язок одночасно дотриматись двох умов при огляді пошкодженого майна, а саме виконати огляд протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та огляд має бути здійснений працівником страхової компанії або особою, яка здійснює професійну оціночну діяльність відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Згідно з процесуальним законом обов'язок доказування підстав позову (обставин) покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень, а їх недоведеність є підставою для відмови у позові.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зі змісту наявних у матеріалах справи доказів вбачається та не оспорюється сторонами, що розрахунок суми сплаченого АТ "Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» страхового відшкодування було здійснено на підставі Звіту про оцінку колісного транспортного засобу №190648 від 20.05.2025 р., складених за результатами розрахунків, виконаних оцінювачем ФОП ОСОБА_3 .
Згідно з ч. 1, 2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) зобов'язаний у строк, передбачений частиною п'ятою статті 32 цього Закону, письмово у спосіб, зазначений у заяві про страхову (регламентну) виплату, повідомити заявника про прийняте за його заявою рішення. Страховик (МТСБУ) зобов'язаний здійснити страхову (регламентну) виплату протягом трьох робочих днів з дня направлення заявнику повідомлення про прийняте рішення за його заявою про здійснення такої виплати.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач не був ознайомлений зі змістом вищезгаданого звіту та розрахунку страхового відшкодування від 30.05.2025, на якому відсутній підпис позивача про узгодження суми відшкодування, що свідчить про те, що розмір страхового відшкодування з позивачем не узгоджувався.
Крім того, відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Згідно статті 11 вказаного Закону, договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку а платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону.
Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону.
Оскільки пошкоджений автомобіль Seat Leon р.н. НОМЕР_2 на праві власності належить позивачеві, то згідно вимог ст.ст. 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» йому належить право вільного вибору суб'єкта оціночної діяльності.
Натомість позивач не укладав жодного договору на проведення оцінки з ФОП ОСОБА_3 та не уповноважував на це будь-яку іншу особу, в т.ч. і Відповідача АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», що підтверджується матеріалами справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року по справі №752/16797/14-ц (п. 44, 45) сформувала правовий висновок про неналежність такого доказу, як звіт про оцінку майна, який склав оцінщик, який особисто не оглядав пошкоджений транспортний засіб.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що огляд належного позивачеві автомобіля Seat Leon р.н. НОМЕР_2 було здійснено 05 травня 2025 року ОСОБА_5 у присутності ОСОБА_1 .
При цьому звіт про оцінку складено оцінювачем ОСОБА_3 .
Наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що оцінювач ОСОБА_3 , який виконував розрахунки, результати яких викладені у звіті №190648, не оглядав пошкоджений автомобіль позивача. Зі змісту акта огляду транспортного засобу від 05.05.2025 вбачається, що огляд пошкодженого автомобіля позивача було проведено ОСОБА_5 , який склав за його результатами відповідний акт.
Оскільки звіт №190648, який містить розрахунки оцінювача ОСОБА_3 , було складено з порушенням вимог п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та п. 1.9 Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу (оцінювач особисто не оглядав транспортний засіб), то він не є належними та допустимими доказами у розумінні статей 77, 78 ЦПК України, та суд погоджується із цими доводами.
Згідно з висновком судового експерта Рейнюка О.В. №86/25 від 27 травня 2025 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Seat Leon р.н. НОМЕР_2 складає 159 115,68 грн. з ПДВ на запасні частини та матеріали, 141 439,07 грн. без ПДВ.
Фактично на відновлювальний ремонт було витрачено відповідно до акту №ОУ-0000017 здачі-прийняття робіт від 14.07.2025 та видаткової накладної №РН-0000004 від 14.07.2025 ФОП ОСОБА_4 163 100,00 грн.
Розмір матеріального збитку, заподіяного позивачеві в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди є різницею між вартістю ремонтних робіт та фактично отриманого відшкодування та складає 34707,07 грн.
Відповідно до ч.ч. 1,5, 6 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Відповідачем АТ "Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» не надано до суду належних та допустимих доказів на спростування висновку експерта ОСОБА_6 №86/25 від 27 травня 2025 року щодо розміру майнової шкоди, заподіяної власнику автомобіля, не спростовано визначений розмір матеріального збитку, а отже й не доведено, що вказаний розмір визначено експертним дослідженням невірно.
З урахуванням вищевказаних вимог процесуального закону, встановлених судом обставин справи, з огляду на те, що висновок експерта Рейнюка О.В. №86/25 від 27 травня 2025 року виконаний у встановленому законом порядку, суд вважає його належним, допустимим і достатнім доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди його майну.
Таким чином, результати розрахунків, викладені у висновкові судового експерта №86/25 підтверджують обґрунтованість позовних вимог позивача. Враховуючи це суд доходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо розміру належного йому страхового відшкодування, який становить ліміт відповідальності за шкоду, спричинену майну з вирахуванням встановленої полісом франшизи. За результатами аналізу наявних у матеріалах справи доказів суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з АТ "Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на користь позивача недоплаченої частки страхового відшкодування у розмірі 34707,07 грн є доведеними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до висновків, наведених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 року у цивільній справі № 712/4126/22, провадження №14-123цс23, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
За звернення до суду із цим позовом позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 1211,20 грн та оплату наданих експертних послуг у розмірі 7000,00 грн, які у зв'язку з задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Щодо вимоги про стягнення правової допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
У відзиві на позов відповідачем було заявлено про неспівмірність понесених позивачем витрат та їх завищення.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 13500,00 грн. підтверджуються: договором №146 про надання правової допомоги від 27.09.2025; Актом №1 виконаних робіт у досудовому порядку за договором про надання правничої допомоги №146 від 27.09.2025.
Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу (правову) допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки вони пов'язані з розглядом справи, при цьому суд вважає, що позивачем не були дотримані критерії розумності їх вартості. Тому, на думку суду, розмір правничої (правової) допомоги має бути визначений у розмірі 7000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Цивільний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (код ЄДРПОУ 20344871, юридична адреса: вул. Білоруська, буд. 3, м. Київ, 04050) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) недоплачену частку страхового відшкодування в розмірі 34707 (тридцять чотири тисячі сімсот сім) гривень 07 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (код ЄДРПОУ 20344871, юридична адреса: вул. Білоруська, буд. 3, м. Київ, 04050) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (код ЄДРПОУ 20344871, юридична адреса: вул. Білоруська, буд. 3, м. Київ, 04050) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (код ЄДРПОУ 20344871, юридична адреса: вул. Білоруська, буд. 3, м. Київ, 04050) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 07.05.2026.
Суддя Костенко Є. К