07 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/8116/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Чернігівській області від 16.01.2025 № 213050029380 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з наступного дня за днем досягнення нею пенсійного віку, а саме з 09.01.2025, зарахувавши до її страхового стажу періоди її роботи з 10.12.1984 по 09.03.1999 та з 01.01.2005 по 05.03.2005.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд ухвалою від 30.07.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Відповідачем у встановлений судом строк подано відзив на позов, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 10.12.1984 по 09.03.1999 відповідно до трудової книжки від 17.07.1980, оскільки не зазначено номер та дату наказу про звільнення з роботи; періоди догляду за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в Свідоцтвах про народження дітей прізвище матері зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ». Також, період роботи позивача з 01.01.2005 по 05.03.2005 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 09.01.2025 звернулась до територіального органу пенсійного Фонду із заявою про призначення пенсії за віком, яка, за принципом екстериторіальності, розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Рішенням від 16.01.2025 №213050029380 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до статті 26 Закону.
Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача складає 27 років 8 місяців 8 днів, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії. При цьому, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди:
з 10.12.1984 по 09.03.1999 відповідно до трудової книжки від 17.07.1980, оскільки не зазначено номер та дату наказу про звільнення з роботи;
періоди догляду за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в Свідоцтвах про народження дітей прізвище матері зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »;
період роботи позивача з 01.01.2005 по 05.03.2005 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Преамбулою Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) визначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону України 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно iз Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом
Згідно статті 26 Закону № 1058-IV, страховий стаж це період (строк), протягом, якого особа підлягаю загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менший, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенси до набрання чинності цим Законом. зараховуються до страхового стажу порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Частиною першою статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом положень статті 62 Закону України №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до пункту 20 вказаного Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №234/13910/17 та від 20.01.2021 по справі №588/647/17.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29 липня 1993 року, затверджено Міністерством праці України, Міністерством юстиції України Міністерством соціального захисту населення України (далі по тексту - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ний орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 погодився висновком судів попередніх інстанцій, які вказали, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним.
Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за органiзацiю ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладаються на керівника підприємства, установи, організації, Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.11.2025 представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Таким чином, працівник не відповіла за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. З аналізу вказаних нормативно правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду. Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-a наголосив на тому, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
А отже, посилання відповідача у спірному рішенні на те, що у трудовій книжці щодо періоду роботи з 10.12.1984 по 09.03.1999 не зазначено номер та дату наказу про звільнення з роботи є протиправними та на увагу не заслуговують.
Щодо відсутності даних про сплату страхових внесків відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у період роботи позивача з 01.01.2005 по 05.03.2005, варто вказати, що обов'язок сплати страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч.ч. 6 та 12 ст.20) та обов'язок сплати єдиного внеску по Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (п.10 ч.1 ст.1, ч.1 ст.4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків.
Виходячи з положень вказаних Законів найнятий працівник не є самостійним платником таких внесків, а отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Працівник же не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Таким чином, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - заявника (форма Ок-5) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року в справі № 482/434/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи наведене, рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а спірні періоди роботи з 10.12.1984 по 09.03.1999 та з 01.01.2005 по 05.03.2005 - зарахуванню до страхового стажу позивача.
Так, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Як вбачається з матеріалів справи, 60 років позивачу виповнилось 20.10.2022, а отже необхідний стаж для призначення пенсії позивачу становить 29 років. При цьому, як встановлено судом, відповідачем при винесенні спірного рішення не зараховано стаж позивача у загальній кількості 14 років, 6 місяців, що разом з зарахованим стажем (27 років, 8 місяців, 8 днів) складає більше 29 років.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 16.01.2025 № 213050029380 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком та відновленню її порушеного права шляхом зобов'язання органу Пенсійного фонду призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до ст.26 Закону №1058, зарахувавши до стажу період роботи з 10.12.1984 по 09.03.1999 та з 01.01.2005 по 05.03.2005.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією (ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІV).
Враховуючи викладене, порушене право позивача слід відновити з 09.01.2025.
При визначенні територіального органу Пенсійного фонду, який має обов'язок поновлення порушеного права позивача, суд враховую положення абз.1 п.4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз.14 п.4.2 Порядку №22-1).
Тож дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону №1788-XII, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Чернігівській області.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України суд присуджує документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Керуючись ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Чернігівській області від 16.01.2025 № 213050029380 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 10.12.1984 по 09.03.1999 та з 01.01.2005 по 05.03.2005 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 09.01.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 968.96 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).
Повний текст рішення суду складено 07.05.2026.
Суддя Л.О. Житняк