07 травня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/4615/26
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ольга ТКАЧЕНКО перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо проведення позивачці перерахунку та індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (4744,76 грн), у розмірах 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити позивачці перерахунок та індексацію пенсії відповідно до частини 2 статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за віком (4744,76 грн) на коефіцієнти збільшення 1,11 за 2020 рік, 1,11 за 2021 рік, 1,14 за 2022 рік, 1,197 за 2023 рік, 1,0796 за 2024 рік, 1,115 за 2025 рік із 23.10.2025 та 1,121 із 01.03.2026, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно із частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір».
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас згідно із частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до статті 7 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн.
Таким чином, за подання фізичною особою до суду адміністративного позову в електронній формі через систему «Електронний суд», який містить вимогу немайнового характеру, ставка судового збору становить 1064,96 грн (3328,00 грн*0,4*0,8).
Документ про сплату судового збору в матеріалах позову відсутній.
У позовній заяві позивачка заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору на підставі частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування клопотання зазначила, що має лише дохід у вигляді пенсії - 4744,76 грн щомісячно, є пенсіонеркою, іншого заробітку та доходу не має. Має важкі захворювання, перенесла операції, перебуває на обліку в Чернігівському центрі сучасної онкології та відповідно до рішення медичної комісії є такою, що потребую постійного стороннього догляду. Майже усі кошти з отриманої пенсії йдуть на оплату комунальних платежів, їжі та дороговартісних ліків.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору суд зважає на таке.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат урегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Так, відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
При цьому, звільнення від сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Особа, яка заявляє клопотання про звільненні від сплати судового збору згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
При цьому судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, усі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, у тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.
Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому заявник має довести існування фінансових труднощів.
Суддя зауважує, що при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Водночас позивачкою не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для звільнення від сплати судового збору.
До того ж, позивачкою не надано й документів на підтвердження того, що вона має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про його скрутне матеріальне становище.
Оскільки позивачка не підтвердила належними доказами, зокрема, свого скрутного майнового становища, а також того, що розмір судового збору в даному випадку перевищує 5% розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, тобто за 2025 рік (відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; дані податкового органу, довідки тощо), суд не знаходить правових підстав для звільнення її від сплати судового збору, виходячи з наданих нею доказів.
При цьому суддя роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із такою заявою із обов'язковим наданням необхідних доказів.
Суддя зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим. Це допускається, оскільки право доступу до суду за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб. Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зауважував, що вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.
Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки позивачкою не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в позовній заяві, не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.
Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам законодавства.
З огляду на викладене, відповідно до приписів частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства позов належить залишити без руху, встановивши позивачці семиденний строк з дня отримання ухвали суду про залишення позову без руху для усунення недоліків шляхом надання до суду документа про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн або документа, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачці семиденний строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.
Роз'яснити позивачці, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде їй повернута.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачці для виконання.
Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО