07 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/12706/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства "Менаагропостач" до Одеської митниці Державної митної служби про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Державної митної служби, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці від 27.10.2025 про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000367/2;
визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, прийняте у формі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000825.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що процедурні порушення відповідача вказують на необґрунтоване та формальне прийняття ним відмови в митному оформленні, що є підставою для визнання оскаржуваних рішень протиправними та їх скасування.
Суд ухвалою від 18.12.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали на надання відзиву на позов.
Відповідач подав відзив на позов, в якому наголосив, що в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) від 19.10.2025 №25UA500500032704U7 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів Вважає зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, підставами для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Також наголосив, що відповідачем були надані пояснення щодо зроблених коригувань та співставного з оцінюваним товаром з урахуванням заявлених кодів товарів згідно УКТЗЕД, опису товарів та фізичних характеристик, ваги, країни виробництва, митне оформлення яких здійснено у наближений до митного оформлення час та ґрунтується на раніше визнаній (визначених) митними органами митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за ціною угоди.
Вважає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару від 27.10.2025 №UA500500/2025/000367/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000825 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову АТ «МЕНААГРОПОСТАЧ».
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він з наведеними доводами категорично не погоджується, вважає їх безпідставними, оскільки позивачем було подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а в свою чергу, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Чернігівською митницею подано заперечення, в яких нею наголошено, що представник позивача жодним чином не спростував обґрунтування митного органу щодо розбіжностей, які були виявлені в документах під час здійснення митного оформлення спірного товару та детально обґрунтовано у відзиві на позовну заяву. Позивачем не виконаний обов'язок щодо надання до митного оформлення разом з митною декларацією необхідних документів, що стосуються оцінюваного товару, та які підтверджують вартість товару, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 53 МКУ.
Також просив розгляд справи провести у порядку загального позовного провадження.
З цього приводу суд зазначає, що ані клопотання ані відзив на позов не містить жодних обгрунтувань з боку відповідача щодо необхідності проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження чи заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на що, суд його до уваги не приймає. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, учасники справи не позбавлені права заявляти заяви по суті справи та клопотання з процесуальних питань.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 №475/97-ВР свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Таким чином, враховуючи, що дана справа є справою незначної складності та підлягає вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд не знаходить жодних підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
22.02.2025 між SHANDONG GEELONG MACHINERY EQUIPMENT СО., LTD. (Продавець) та Акціонерним товариством «Менагропостач» (Покупець) було укладено контракт №1 та Додаткову угоду до нього, за яким Покупець погодився придбати, а Продавець продати то вар, загальною вартістю 145 000 USD:
- машину для гарячого пресування фанери 100 т 30 шарiв;
- одиничний ножничний пiдйомник для гарячото пресу (1200*3400 мм);
- машину гарячого пресування ламiнованої фанери 12 шарiв;
- пiдйомник столу (1200*2400 мм);
- Шлiфувальну машина 1300 R-RP з пилозбiрником;- 8-футову важку безшпиндельну машину для лущення шпону.
Відповідно до умов договору «умови оплати»: покупець зобов'язується внести депозит у розмірі 30% ціни пiсля пiдписання Контракту, та 70% - перед відправкою. Відправка здійснюється за умовами FOB QINGDAO, тобто продавець доставляє товар на борт судна в зазначеному порту відвантаження власним коштом. З моменту завантаження весь ризик та витрати на подальший морський фрахт, страхування та доставку до пункту призначення переходить до покупця.
Відповідно до умов цього договору та відповідно до рахунку-фактури (інвойс) від 12.07.2025 №GJSC 20250712 (ціна) вказаного у інвойсі товару становить:
- машина для гарячого пресування фанери 100 т 30 шарiв - 58 921 доларів США;
- одиничний ножничний пiдйомник для гарячото пресу (1200*3400 мм) - 910 доларів США за 1 шт, всього 1820 доларів США;
- машина гарячого пресування ламiнованої фанери 12 шарiв - 45919 доларів США;
- пiдйомник столу (1200*2400 мм) 900 доларів США за 1 шт, всього 6300 доларів США;
- Шлiфувальна машина 1300 R-RP з пилозбiрником - 11 800 доларів США;
- 8-футову важка безшпиндельна машина для лущення шпону - 20240 доларів США.
З метою здійснення митного оформлення даного товару до митниці подано митну декларацію 25UA500500032704U7, відповідно до якої митна вартість визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору (інвойсу) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження заявленої митної вартості митному органу було подано:
Пакувальний лист б/н від 12.07.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 12.07.2025 №GJSC20250712; Коносамент (Bill of lading) від 18.07.2025 №QGD2043624; Автотранспортна накладна (Road consignment note) від 16.10.2025 №1399; Автотранспортна накладна (Road consignment note) від 16.10.2025 №5215; Автотранспортна накладна (Road consignment note) від 16.10.2025 №9800; Автотранспортна накладна (Road consignment note) від 16.10.2025 №9820; Автотранспортна накладна (Road consignment note) від 16.10.2025 №9836; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) від 13.10.2025 №C25MA3MQDTA60018; Статус особи, яка подає митну декларацію 2 ; Банківський платіжний документ, що стосується товару від 26.03.2025 №2; Банківський платіжний документ, що стосується товару від 19.06.2025 №3; Рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 06.10.2025 №PH-0000060; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.10.2025 №17-10/2025/1; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаток до договору б/н від 22.02.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 22.02.2025 №1; Доповнення до внутрішнього договору (контракту) Додаток від 26.09.2025 №1 Договір про надання послуг митного брокера від 26.09.2025 №LA-586/25.
На підставі всіх поданих позивачем документів, митним органом 27.10.2025 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000367/2, яким відповідач застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару та видав картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000825.
Відповідно до змісту рішення від 27.10.2025 №UA500500/2025/000367/2 відповідачем зроблені наступні висновки:
- надані декларантом платіжні інструкції від 26.03.2025 №2 та від 19.06.2025 №3 не можуть бути взято до уваги у якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджувати факт оплати, оскільки у графі «Призначення платежу», зазначено лише Контракт від 22.02.2025 №1 та відсутнє посилання на інвойс, що не відповідає вимогам пункту 15 розділу ІІ постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 щодо повноти інформації про платіжну інформацію, та не дає змоги ідентифікувати такі документи з оплатою за оцінюваний товар;
- відповідно наданого до митного оформлення рахунку-фактурі транспортних витрат від 06.10.2025 №PH-0000060 вартість транспортних перевезень складає 763182,62 грн, а в довідці про транспортні витрати від 17.10.2025 №17-10/2025/1 - 777818,77 грн;
- в поданому коносаменті від 18.07.2025 №QGD2043624 зазначені умови оплати фрахту як «UAODS FREIGHT PAYABLE MARSEILLE», тобто фрахт (вартість морського перевезення) підлягає сплаті одержувачем у порту Марсель. Проте в інвойсі №GJSC20250712 від 12.07.2025 маршрут морського перевезення зазначено : порт Qingdao- Gdansk, а умови поставки товару FOB Qingdao, тобто покупець відповідає за оплату фрахту і страхування товару протягом усього шляху до кінцевого пункту призначення. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України;
- у навантажувальному документі наряді від 14.10.2025 №102 вказано, що до порту Одеса, вантаж надійшов на судні «LILA CANADA», проте в коносаменті від 18.07.2025 №QGD2043624 - «CMA CGM UNITY», що свідчить про вантажно-розвантажувальні операції в проміжному порту. Вартість і об'єм зазначених послуг не підтверджено документально, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товару.
- у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі транспортних витрат №PH-0000060 від 06.10.25 зазначений договір від 26.06.2025 №26/06/2025-1, проте до митного оформлення даний договір не надавався.
Також зазначено, що 27.10.2025 декларантом додатково надано документи: цінова інформація з мережі інтернет, прайс-лист від 11.02.2025, рахунок від 02.10.2025 №UFDIC000053, договір від 02.12.2022 №02-12/22-К, договір від 26.06.2025 №26/06/2025-1, лист АТ "МЕНААГРОПОСТАЧ" від 27.10.2025. Цінова інформація з мережі інтернет не може бути використана для підтвердження митної вартості товарів, оскільки вона не містить або містить неповне посилання на інтернет ресурс, не містить марок, моделей та технічних характеристик товарів, що не дає можливості співставити цінову інформацію з мережі інтернет із товарами, заявленими до митного оформлення. Наданий декларантом для підтвердження митної вартості прайс-лист від 11.02.2025 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо АТ "МЕНААГРОПОСТАЧ", та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/ або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців. У зв'язку із викладеним, зазначений документ не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів. Крім того, у наданому до митного оформлення прас-листі від 11.02.2025 не зазначено термін його дії, тому не відомо чи був він дійсний на момент виставлення інвойсу від 12.07.2025 №GJSC20250712. Наданий рахунок від 02.10.2025 №UFDIC000053 не може бути використаний для підтвердження митної вартості товарів, оскільки не містить печатки підприємства та підпису уповноваженої особи. Також зазначені у ньому відомості щодо вартості перевезення товарів не відповідають відомостям щодо вартості транспортування, поданим до митного оформлення.
Договори від 02.12.2022 №02-12/22-К та від 26.06.2025 №26/06/2025-1 не містять відомостей щодо складових митної вартості. Отже, після опрацювання інформації, що була викладена у листі АТ "МЕНААГРОПОСТАЧ" від 27.10.2025 стосовно митної декларації №25UA500500032704U7 щодо направлених документів і неможливості надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості, встановлено, що відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
Також вказано, що згідно ч.6 ст.54 МКУ та ч.2 ст.58 МКУ заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок: виявлених розбіжностей; не надання відповідно п.2 ч.2 ст.52 митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів.
Митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена митним органом згідно з положеннями статей: 59 МКУ - у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами; 60 МКУ - у митного органу немає документально підтвердженої інформації щодо якості товару, що унеможливлює його порівняння з раніше заявленими торгівельними марками та репутацією цих товарів на ринку; 62,63 МКУ - у митного органу відсутня інформація, необхідна для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. Митний орган пропонує визначити митну вартість оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості з використанням способів, які є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згідно з положеннями ст.64 МКУ, ґрунтуючись на раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Оскільки імпортер надіслав електронне повідомлення в якому зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів, то, на підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями ч.1 ст.55 МКУ, митним органом буде здійснено коригування митної вартості:
- товару №1 до рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом 1,0832 дол.США/кг до 3,3063 дол.США/кг (ЕМД від 26.08.2025 №UA101020/2025/28261 товар «Обладнання для обробки деревини:Автоматична лінія гарячого пресування ламінованої фанери...» партія товару 76300 кг- - 3,3063 дол.США/ кг), - з урахуванням опису товару;
- товару №2 до рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом 2,0724 дол.США/кг до 3,1514 дол.США/кг (ЕМД від 18.02.2025 №UA101020/2025/5389 товар «1. Верстати для обробки деревини:DRUM CHIPPER MACHINE BX216...» партія товару 15000 кг- - 3,1514 дол.США/ кг), - з урахуванням опису товару;
- товару №3 до рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом 2,007 дол.США/кг до 2,4686 дол.США/кг (ЕМД від 04.09.2024 №UA100110/2024/130288 товар «Машини та пристрої для підіймання,переміщення, навантажування аборозвантажування,підіймачі, в частковорозібраному стані для зручностітранспортування...» партія товару 4650 кг- - 2,4686 дол.США/ кг), - з урахуванням опису товару;
- товару №4 до рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом 2,7687 дол.США/кг до 3,1655 дол.США/кг (ЕМД від 24.09.2024 №UA100110/2024/131071 товар «Верстат шліфувальний для обробкидеревини:5FT HEAVY DUTY R-RP PLYWOOD SANDER...» партія товару 21560 кг- - 3,1655 дол.США/ кг), - з урахуванням опису товару».
Таким чином, коригування здійснені на основі раніше визнаній (визначених) митними органами митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за ціною угоди та становить 2 847 298,24 грн.
У подальшому позивач був змушений подати нову митну декларацію 25UA500500034053U7, з метою як найшвидшого випуску товару у вільний обіг, за скоригованою митницею вартістю.
Позивач вважає, що оскаржувані рішення, які є предметом даного спору, є протиправними, та такими, що прийняті формально і необгрунтовано, з огляду на що звертається до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно зі ст.49 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами) (МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частиною 1 ст.51 МКУ встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Отже, декларант визначає митну вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті.
Як встановлено ч.2 ст.52 МКУ, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 ст.53 МКУ встановлено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст.53 МКУ визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
виписку з бухгалтерської документації;
ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
копію митної декларації країни відправлення;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Виходячи з положень ст.53 МКУ, для підтвердження митної вартості товару декларант надає необхідні та наявні у нього документи, передбачені ч.2 цієї статті, і виключно у випадку наявності у поданих документах розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, надає документи, передбачені ч.3 ст.53 МКУ.
Відповідно до ч.4 цієї статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/ або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Частиною 5 ст.53 МКУ передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару (ч.6 ст.53 МКУ).
Згідно зі ст.54 Митного кодексу України (далі - МКУ ) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу . За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів ( ст. 246 МКУ )
Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994, до якої приєдналась Україна. Відповідно до статті 1 МКУ якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
Статтею VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Частиною 2 статті VII Генеральної угоди визначено, що:
- а) Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості,
- b) Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або і) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту,
- с) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу , виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. 2 ст.58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Стаття 64 МКУ передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу , митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Згідно з ч.6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу .
Статтею 54 МКУ передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених МКУ , письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених МКУ вартості товарів.
Глава 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 (далі - Методичні рекомендації №476) передбачає, що робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом:- перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення;- перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення;- перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування;- перевірка документів, що містять відомості про страхування;- перевірки включення/не включення складових митної вартості;- перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість;- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;- перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ ;- порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» .
Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО «Інспектор»)
Згідно зі змістом глави 5 Методичних рекомендацій №476 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватись, серед іншого, такі джерела інформації як: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація отримана з мережі Інтернет.
Митні органи мають право витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Водночас, витребувати необхідно саме ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не усі, що передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумніви у достовірності наданої інформації (постанова Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16).
З аналізу викладеного слідує, що Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України.
Тобто, єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є наявність передбачених законодавцем обставин, встановлених ч.3 ст.53 МК України.
При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи підряд.
Наведене узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №160/7901/18, згідно якої, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Також, відповідно до висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 27.03.2023 у справі №802/306/17-а, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
У зв'язку з цим, приписи вказаних вище статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
З огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.
У постановах від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 Верховний Суд дійшов висновку, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, повинні діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України , тоді як відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом. Оскільки безліч обставин можуть впливати на ціну товару (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак ці дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, сама лише різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про наявність порушень, відтак сама по собі не є підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 вказав на те, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 зазначив, що основними документами для підтвердження митної вартості є контракт, рахунок фактура (інвойс) та банківські платіжні документи.
Як вбачається з наданих документів, які подавались відповідачу під час митного оформлення, позивачем було надано вичерпний перелік документів, що передбачений ч.2 ст.53 МКУ. Подані документи містили достовірні числові дані, які ідентифікували товар та піддавалися обчисленню та повністю підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ч.4,5 ст.58 МКУ.
Так, у своєму відзиві, як і у оскаржуваному рішенні, відповідач зазначає, що надані декларантом платіжні інструкції від 26.03.2025 №2 та від 19.06.2025 №3 не можуть бути взято до уваги у якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджувати факт оплати, оскільки у графі «Призначення платежу», зазначено лише Контракт від 22.02.2025 №1 та відсутнє посилання на інвойс, що не відповідає вимогам пункту 15 розділу ІІ постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 щодо повноти інформації про платіжну інформацію, та не дає змоги ідентифікувати такі документи з оплатою за оцінюваний товар.
В той же час, пункт 15 розділу ІІ постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 не вимагає при оформленні платіжної інструкції в іноземній валюті вказувати інвойс. Зазначеною нормою передбачено, що платник заповнює реквізит “Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.
Так, відповідно до вимог зазначеного Положення (підпункту 10 пункту 14 розділу ІІ) до обов'язкових реквізитів платіжної інструкції віднесено лише наявність у ній графи "Призначення платежу", натомість обов'язкових та вичерпних вимог, до заповнення вказаного реквізиту, чинним законодавством не визначено, як і не визначено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо непідтвердження позивачем інформації про митну вартість товару.
В даному випадку посилання на Контракт від 22.02.2025 №1 в платіжній інструкції в достатній мірі дозволяє ідентифікувати як сторін операції так і її вартість, оскільки в контракті та додатковій угоді до нього чітко зазначену вартість товару.
Щодо посилань відповідача на те, що відповідно наданого до митного оформлення рахунку-фактури транспортних витрат від 06.10.2025 №PH-0000060 вартість транспортних перевезень складає 763182,62 грн, а в довідці про транспортні витрати від 17.10.2025 №17-10/2025/1 - 777818,77 грн, слід вказати, що різниця вартості в зазначених документах складає 5000,00 грн та становить експедиторську винагороду, яка сплачується на території України.
В даному випадку, експедиторська винагорода на території України, є платою за організацію перевезення (послуги експедитора) та не входить до митної вартості товарів при імпорті, якщо вона виділена окремо від вартості транспортування та інших витрат, оскільки до митної вартості включаються лише безпосередні витрати на транспортування та страхування до митного кордону, що і було дотримано під час декларування
Щодо посилань на те, що в поданому коносаменті від 18.07.2025 №QGD2043624 зазначені умови оплати фрахту як «UAODS FREIGHT PAYABLE MARSEILLE», а в інвойсі №GJSC20250712 від 12.07.2025 маршрут морського перевезення зазначено порт Qingdao-Gdansk, а отже покупець відповідає за оплату фрахту і страхування товару протягом усього шляху до кінцевого пункту призначення, варто вказати, що умови поставки за базисом FOB не передбачають обов'язку страхування товару під час перевезення. Згідно умови поставки FOB, ризик витрат чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. Проте страхування товару покупцем, з моменту відвантаження товару є його правом, а не обов'язком та чинним законодавством не передбачено. Тобто, покупець в даному випадку, на власній ризик вправі як страхувати товар - так і не страхувати його.
При цьому, варто зазначити, що фрахт сплачується на рахунок компанії СМА-СGM, розташованої у Марселі, що підтверджується рахунком від 02.10.2025 №UFDIC000053 і договором з компанією СМА-СGM від 02.12.2022 №02-12/22-К, які надавались відповідачу, проте безпідставно не були прийняті до уваги.
Щодо посилань на те, що у навантажувальному документі наряді від 14.10.2025 №102 вказано, що до порту Одеса, вантаж надійшов на судні «LILA CANADA», проте в коносаменті №QGD2043624 від 18.07.2025 «CMA CGM UNITY», що свідчить про вантажно-розвантажувальні операції в проміжному порту, та не підтвердження вартості і об'єму зазначених послуг, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товару, такі посилання, на думку суду, є надуманими, необгрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач при митному оформленні навіть не намагався ознайомитись та проаналізувати подані позивачем документи, з яких вбачається, що операції по перевантаженню контейнерів включені у вартість транспортування, що слідує із умов договору від 02.12.2022 №02-12/22-К та інших супутніх документів, зокрема рахунку від 02.10.2025 №UFDIC000053.
Щодо посилань на те, що у наданому до митного оформлення рахунку фактурі транспортних витрат №PH-0000060 від 06.10.25 зазначений договір від 26.06.2025 №26/06/2025-1, проте до митного оформлення даний договір не надавався, суд вважає, що вказаний договір є договором про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних товарів та транзитних вантажів, за умовами якого Експедитор зобов'язується за вiдповiдну платy та за рахунок клiєнта надати транспортно-експедиторськi послуги з органiзацiї перевезення вантажів морським, автомобiльним, залізничним транспортом, а також додатковi послуги, необхiднi для органiзацiї доставки вантажу.
Тобто останній стосується саме організації транспортування та не є тим документом, який передбачений п.6 ч.1 ст.53 МК України та підтверджує транспортні витрати та містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Крім того, такі твердження відповідача спростовуються наданим їм відзивом на позов, до якого зазначений договір додано.
Таким чином, позивачем було надано вичерпний перелік документів, що передбачений ч.2 ст.53 МКУ. Подані документи містили достовірні числові дані, які ідентифікували товар та піддавалися обчисленню та повністю підтверджували заявлену позивачем митну вартість товарів, а отже у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.
Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей." Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України , саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
В даному випадку, позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а в свою чергу, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Щодо посилань митного органу на додатково надані документи, слід звернути увагу, що відповідно до ч.3 ст.53 МК України додаткові документи надаються лише за їх наявності та не є документами, що підтверджують митну вартість товару.
В даному випадку, цінова інформація з мережі інтернет може бути використана митним органом лише для аналізу ризиків, але не як джерело для формування бази оподаткування або спростування зазначеної позивачем в основних документах інформації про вартість товару, тощо. Щодо прайс-листів, які по своїй суті є довідником цін (тарифів)на товари та/або види послуги, які адресовані невизначеному колу покупців, слід зауважити, що на законодавчому рівні відсутня встановлена форма для прайс-листів, зокрема в якій повинна відображатися «дійсна вартість», оскільки така прерогатива щодо заповнення необхідної інформації покладена на продавця товару.
Тобто, жодним нормативно-правовим актом України не встановлено вимог до змісту та форми прайс-листа постачальника. Порядок складання іноземними суб'єктами документів в іноземних державах та вимоги щодо форми та змісту таких документів визначаються законодавством відповідної іноземної держави. Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.
Прайс-лист виробника товару виступає в якості документу, що підтверджує митну вартість товару, лише за наявності розбіжностей, неповноти відомостей чи неточностей в основних документах.
Щодо посилань на неможливість використання для підтвердження митної вартості товарів рахунку від 02.10.2025 № UFDIC000053 через відсутність печатки підприємства та підпису уповноваженої особи, слід зазначити, що недоліки в оформленні платіжних документів, які не спростовують реальність угоди та ціну товару, не є законною підставою для коригування митної вартості митними органами. Якщо в документах є незначні розбіжності, які не впливають на загальну суму оплати, це не дає права митниці самостійно коригувати вартість та не приймати зазначені документи.
Щодо тверджень про те, що зазначені у рахунку від 02.10.2025 №UFDIC000053 відомості щодо вартості перевезення товарів не відповідають відомостям щодо вартості транспортування, поданим до митного оформлення, слід звернути увагу, що останні є необгрунтованими та нічим не підтверджуються.
Як зазначалось вище, відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Щодо посилань на те, що договори від 02.12.2022 №02-12/22-К та від 26.06.2025 №26/06/2025-1 не містять відомостей щодо складових митної вартості, тут варто погодитись з відповідачем, оскільки останні їх дійсно не містять, а відомості щодо складових митної вартості зазначені в інших документах, зокрема, рахунках виконавця за п.4.1 договору від 02.12.2022 № 02-12/22-К та п.4.1, 4.2 Договору від 26.06.2025 №26/06/2025-1.
Крім наведеного, суд також звертає увагу, що з оскарженого рішення про коригування митної вартості вбачається, що митний орган не застосував другого-п'ятого методів визначення митної вартості. Водночас, відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних, зокрема попередньо подані митні декларації.
З даного приводу варто вказати, що відомості, які містяться в базах даних Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації баз даних про попередні митні оформлення, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в базах даних відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню».
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Таким чином, відповідачем безпідставно застосовано до позивача резервний (шостий) метод визначення митної вартості товару, замість першого методу.
Крім наведеного, також слід зазначити, що пунктом 4 ч.2 ст.55 МКУ прямо встановлено, що, серед іншого, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування
Проте, в оскаржуваному рішенні відповідач не вказав конкретні обґрунтовані обставини, які викликали у митного орану відповідні сумніви, не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару, спірне рішення не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної Відповідачем у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам ч.2 ст.55 МК України.
У повідомленні/рішенні відповідачем не зазначено жодних реальних розбіжностей у документах, що стосуються саме числового значення заявленої митної вартості, також не наведені наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, надані позивачем документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у Митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Більш того, самі по собі припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Відповідно до висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №815/6805/17 принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Наведене в сукупності дає підстави для висновку про протиправність оскаржуваних рішень та необхідності їх скасування та задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути 24224,00 грн сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Акціонерного товариства "Менаагропостач" до Одеської митниці Державної митної служби про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці від 27.10.2025 про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000367/2.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, прийняте у формі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000825.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Акціонерного товариства "Менаагропостач" 24224,00 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач - Акціонерне товариство "Менаагропостач" (вул.8 березня, 22, м. Мена, Чернігівська область, 15600, код ЄДРПОУ 00909325).
Відповідач: Одеська митниця (вул. Івана і Юрія Лип, 21А, м. Одеса, Одеська обл., Одеський р-н, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).
Повний текст рішення суду складено 07.05.2026.
Суддя Л.О. Житняк