Справа № 209/2348/26
Провадження № 3/209/453/26
06 травня 2026 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровскої області Багбая Є.Д., розглянувши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-
23 квітня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам'янського від ВП №1 Кам'янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області надійшов для розгляду адміністративний матеріал за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно гр. ОСОБА_1 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №637152 від 10.04.2026, водій ОСОБА_1 , 10.04.2026 о 15.49 год. в м. Кам'янське, вул. Українських Соколів, 1Ж, керував транспортним засобом Ford Focus д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ та від проходження огляду в спеціальному медичному заклдаі охорони здоров'я відмовився під відеозапис. Від керування транспортним засобом відсторонений, авто залишене припаркованим без порушень на місці зупинки, чим порушив п. 2.5 ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
До зазначених матеріалів, зокрема, долучено акт працівників Дніпровського районного суду м. Кам'янського від 23.04.2026 року про те, що під час отримання адміністративного матеріалу відсутній додаток - оптичний ,ДВД диск з відеозаписом.
Розгляд справи призначено на 29.04.2026, про що повідомлено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
29.04.2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю на роботі.
Розгляд справи відкладено на 06.05.2026 о 09.30 год., про що повідомлено осіб, які беруть участь у справі.
07.05.2026 року ОСОБА_1 надав суду письмові пояснення, згідно яких вказав, що дійсно 10.04.2026 року приблизно о 15.40 годин він був зупинений працівниками поліції в м. Кам'янське, вул. Українських Соколів. Йому було вказано, що він порушив ПДР України, а саме не був пристебнутий ременем. Він вказав, що жодних правил не порушував та вказав, що запізнюється на роботу. Працвники поліції попросили надати документи для складання постанови. Потім після надання документів його повідомили, що буде складений протокол за ст.. 130 ч.1 КУпАП. Він почав телефонувати знайомому юристу, який вуказав, що дії працівників поліції незаконні. Потім його повідомили, що відносно нього складений протокол за ст.. 130 ч.1 КУпАП та всі заперечення він може надати в суді. Олгдял йому пройти не пропонували ні на місці ні в медичному закладі.
Суд розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, із огляду на його належне повідомлення, та з урахуванням вимог ст. 268 КУпАП, відповідно до якої, участь особи при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступних висновків.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено в ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), відтак адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.
Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У п. 1.9 ПДР становлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно положень п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.
Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026 визначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Згідно пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції.
Згідно п. 6 вказаної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом; та лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктами 3-5 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно п. 7 розділу І вказаної Інструкції.
У відповідності до п.7 Розділу II Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно з п. 10 розділу ІІ Інструкції, результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
За правилами ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Аналогічна норма щодо застосування технічних засобів відеозапису при проведенні огляду на місці зупинки транспортного засобу передбачена також і п.4 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103(далі по тексту - Порядок №1103).
За змістом п.5 Порядку №1103 результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається удвох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надано такі докази:
протокол серії ЕПР 1 № 637152 від 10.04.2026, у якому викладено фактичні обставини справи. Вказаний протокол не підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з її відмовою від підпису;
копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №не розбірливий обставини та особа відносно якої винесено постанову не розбірливо через низьку якість постанови;
направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Комунальне некомерційне підприємство Кам'янської міської ради «Міська лікарня №9» від 10.04.2026;
рапорт інспектора СРПП ВП №1 Кам'янського РУП Канібор О. від 10.04.2026 про виявлення правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП;
рапорт інспектора чергового ВП №1 Кам'янського РУП Хаірова Р.Ю.;
У даному випадку при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає доказуванню подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Водночас суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним та достатнім доказом у справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою є процесуальним документом, який фіксує обставини, встановлені уповноваженою особою.
Відомості, викладені у протоколі, підлягають обов'язковій перевірці та оцінці у сукупності з іншими доказами, які повинні бути належними, допустимими та достатніми для підтвердження вини особи і не викликати обґрунтованих сумнівів у суду.
За відсутності таких доказів протокол не може бути покладений в основу висновку про доведеність вини особи.
Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 28 травня 2020 року у справі № 524/4668/17 та від 15 квітня 2020 року у справі № 489/4827/16-а, рапорт працівника поліції сам по собі не може вважатися належним та достатнім доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Такі документи мають службовий характер і не можуть підміняти собою об'єктивні докази у справі, оскільки складені особою, яка є представником суб'єкта владних повноважень та здійснює функції контролю і нагляду у сфері безпеки дорожнього руху.
За таких обставин надані рапорти не усувають наявних сумнівів щодо повноти та належності доказової бази у справі і не можуть бути покладені в основу висновку про доведеність вини особи.
Оскільки у матеріалах справи відсутні відеозаписи з місця події, зокрема щодо проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу - газоаналізатора «Alcotest Drager», фіксації його незгоди з результатом такого огляду, а також відмови від проходження огляду у закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку, суд не має можливості перевірити дотримання посадовою особою органу поліції вимог законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також об'єктивність і повноту фіксації обставин, що інкримінуються особі.
За таких обставин відсутність належної відеофіксації події, яка відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та підзаконних нормативно-правових актів є одним із способів забезпечення достовірності процедури огляду, у сукупності з іншими наведеними стороною захисту обставинами породжує обґрунтовані сумніви щодо належності та допустимості отриманих доказів.
Суд також враховує, що у матеріалах справи наявне направлення на медичний огляд. Однак відсутність підтвердження його належного вручення особі не дає можливості встановити, чи було забезпечено реалізацію права особи на проходження огляду у закладі охорони здоров'я.
Відтак, відсутність роздруківки результату вимірювання (чеку), відеофіксації процедури огляду, а також належного підтвердження дотримання встановленого порядку його проведення (зокрема, використання сертифікованого приладу та присутність свідків або безперервний відеозапис) унеможливлює перевірку достовірності отриманих результатів. За таких обставин суд не має можливості перевірити дотримання працівниками поліції процедури проведення огляду та забезпечення права особи на захист.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що використання доказів, які не дозволяють належним чином перевірити їх зміст та достовірність, порушує принцип справедливого судового розгляду, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема рішення у справах «Бочаров проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»). За відсутності чіткої, безперервної та зрозумілої фіксації процесуальних дій сумніви щодо доведеності вини особи не можуть тлумачитися проти неї.
Наведені факти свідчать про неналежність означених доказів, які не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення правопорушником протиправного діяння, що ставиться йому у провину складеним відносно нього протоколом. Таким чином викликають певних сумнівів дії працівників поліції під час складання відповідного протоколу, які могли нести формальний характер.
Інших доказів, працівниками поліції, для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. russia» та «Karelin v. russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Суд також враховує, що відповідно до практики Європейський суд з прав людини, зокрема у рішеннях «Lutz v. Germany», «Schmautzer v. Austria», «Malige v. France», «Ozturk v. Germany», принцип презумпції невинуватості, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, з огляду на характер правопорушення та суворість можливих санкцій.
Згідно з правовою позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у п. 43 рішення у справі «Кобець проти України» (з посиланням на рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), доказування має ґрунтуватися на сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів або неспростовних презумпцій. За відсутності таких не можна вважати, що вину особи доведено поза розумним сумнівом.
Частиною 3 ст. 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин суд вважає, що надані у справі докази не утворюють такої сукупності доказів, яка б відповідала стандарту доказування «поза розумним сумнівом», що відповідно до практики Європейського суду з прав людини має ґрунтуватися на достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою доказах або неспростовних презумпціях.
Такий підхід узгоджується також з практикою Європейський суд з прав людини, зокрема, викладеною у рішенні у справі «Коробов проти України» від 21.07.2011 року, відповідно до якої доведеність вини має ґрунтуватися на сукупності достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою доказів або неспростовних презумпцій.
Водночас, як зазначено у рішенні у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не допускає наявності невирішених сумнівів щодо вини особи.
Оскільки у даній справі такі сумніви залишаються, вони не можуть бути усунуті під час судового розгляду та підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, із урахуванням позиції ОСОБА_1 , відсутності належної відеофіксації події, недоліками у документальному оформленні результатів огляду та відсутністю належного підтвердження дотримання процедури його проведення, суд доходить висновку про недоведеність належними та допустимими доказами факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, які б вказували на наявність в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із порушенням п.2.5 ПДР України.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, керуючись принципом презумпції невинуватості, згідно якого, крім іншого, усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягується до відповідальності, суд дійшов висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Водночас ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП відсутні підстави для стягнення судового збору.
Керуючись ст.ст. 7, 9, ч. 1 ст. 130, ст. 245, п. 1 ст. 247 , ст. ст. 251, 252, 266, 276-285, 294, суд,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Кам'янського протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: Є.Д. Багбая