07 травня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/2366/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головне управління ДПС у Чернігівській області (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 10.09.2025 № 16061/Ж 10/25-01-24-05;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 10.09.2025 № 16056/Ж10/25-01-24-05;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 10.09.2025 № 16057/Ж10/25-01-24-05.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управління ДПС у Чернігівській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку за результатами, якої складено акт від 08.08.2025 та прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що спірні рішення відповідача прийняті неправомірно та всупереч вимогам податкового законодавства України.
У відзиві відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Головним управлінням ДПС у Чернігівській області отримано лист ДПС України від 28.04.2025 року № 11510/7/99-00-24-04-02-07 з витягом податкової інформації від Національного банку України (лист від 28.04.2025 року № 1481/8/25-01) щодо порушення ФОП ОСОБА_1 Закону України від 21.06.2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» зі змінами та доповненнями в частині порушення граничних строків розрахунків при здійсненні експортних операцій по зовнішньоекономічному контракту № 01/24 від 01.06.2024 року, укладеного з нерезидентом DIECISIETE COMUNICACION Y MARKETING SOSTENIBLE, S.L. (Іспанія).
При опрацюванні баз даних ІКС «Податковий блок» та ЄАІС «Держмитслужба України» встановлено: ФОП ОСОБА_1 уклав контракт від 01.06.2024 року № 01/24 з нерезидентом DIECISIETE COMUNICACION Y MARKETING SOSTENIBLE, S.L. (Іспанія).
На виконання умов контракту від 01.06.2024 року № 01/24 ФОП ОСОБА_1 поставив декоративні вироби з пластику нерезиденту DIECISIETE COMUNICACION Y MARKETING SOSTENIBLE, S.L. (Іспанія) на загальну суму 9300,00 Євро, що становить за офіційним курсом НБУ 422009,882 грн. згідно наступної митної декларації: ВМД ЕК 10 АА № UA100380000/2024/336830 від 11.09.2024 року на суму 9300,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ становить 422009,82 грн.
Граничний строк розрахунків за операцією - 09.03.2025 року.
Відповідно до підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПКУ ФОП ОСОБА_1 направлено запит щодо надання документів та пояснень щодо виконання вищезазначеного контракту № 1046/ж12/25-01-24-05-11 від 08.05.2025 року.
На підставі наказу від 12.06.2025 року № 1310-п, виданого Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2, п. 75.1, ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.06.2024 року по 01.08.2025 року по зовнішньоекономічному контракту від 01.06.2024 року № 01/24.
Копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.06.2025 року №1310-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 12.06.2025 року № 300/Ж4/25-01-24-04-04 надіслано ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та, відповідно до повідомлення про вручення, повернуто до ГУ ДПС у Чернігівській області 30.06.2025 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
За результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт № 14432/Ж5/25-01-24-05/ НОМЕР_1 від 08.08.2025, у якому зафіксовано наступні порушення:
порушення частин 1, 2 ст. 13 Закону України від 21.06. 2018 року № 2473- VII «Про валюту і валютні операції» з урахуванням пункту 14 прим. 2 Постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по експортним операціям згідно контракту 01/24 від 01.06.2024 року, укладеного з нерезидентом Diecisiete Comunicacion у Marketing Sostenible, S.L. (Іспанія), у сумі 9300,00 Євро на 144 днів;
порушення підпункту 73.3.3. пункту 73.3. статті 73, статті 85 ПКУ, а саме: ФОП ОСОБА_1 не надані пояснення та документи на запит ГУ ДПС у Чернігівській області щодо надання документів та пояснень та під час проведення перевірки.
На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.09.2025 № 16061/Ж 10/25-01-24-05, від № 16056/Ж10/25-01-24-05, від № 16057/Ж10/25-01-24-05.
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755 (далі також ПК України).
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу , мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У розумінні підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Стаття 78 ПК України регулює порядок документальних позапланових перевірок. Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав (пункт 78.1 статті 78 ПК України): отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 ПК).
Стаття 79 регулює особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 статті 79 ПК У).
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу (пункт 79.2 статті 79 ПК України).
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Разом з тим за правилами пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Згідно з п. 42.5 статті 45 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Нормами Податкового кодексу України передбачено обов'язок фізичної особи-платника податків повідомляти податкові органи про зміну податкової адреси.
Однак докази повідомлення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкових органів про зміну податкової адреси матеріали справи не містять.
Зі змісту долучених до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.06.2025 року №1310-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки та проханням надати документи до перевірки від 12.06.2025 року № 300/Ж4/25-01-24-04-04 надіслано ФОП ОСОБА_1 , за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з повідомленням про вручення та, відповідно до повідомлення про вручення, повернуто до ГУ ДПС у Чернігівській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 30.06.2025.
У повідомленні про проведення перевірки вказано про необхідність надання платником документів для перевірки відповідно до ст. 85 ПК України.
Верховний суд неодноразово звертав увагу на те, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього (постанови Верховного суду від 10.05.2022 року у справі № 804/2455/18, від 11.02.2021 року у справі № 802/549/16-а).
Такий правовий висновок підтриманий Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у постанові від 23.05.2022 року у справі № 810/3116/18.
У постанові від 06.08.2019 року у справі № 520/8681/18 Верховний суд виклав правовий підхід щодо застосування норм ст. 42, п. 79.2 ст. 79 ПК України у правовідносинах, в яких спір стосувався правомірності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки як підстави позову про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Відповідно до встановленого судами попередніх інстанцій у тій справі факту повернення поштового відправлення з позначкою «за закінченням терміну зберігання», яким було направлено платнику наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки, скерованого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням, Верховний суд зробив висновок, що платник податків вважається таким, що належним чином повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Відповідно до абз. 1-2 п. 45.1 ст. 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Отже контролюючий орган вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, платник податків має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки
Суд зазначає, що відповідач до відзиву надає докази скерування контролюючим органом на адресу позивача рекомендованим листом, з повідомленням про вручення поштового відправлення, копії наказу та повідомлення про проведення перевірки, що відповідає вимогам податкового законодавства щодо завчасного та належного повідомлення платника податків про проведення документальної позапланової перевірки. Неотримання платником податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки, надісланим контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення не свідчить про невиконання відповідачем обов'язку встановленого податковим законодавством щодо своєчасного та належного повідомлення платника податків про проведення перевірки. Позивачем не надано доказів про бажання отримувати документи через електронний кабінет, чи іншої заяви в якій би він вказав, яким чином, у зв'язку із неможливістю отримати поштове відправлення, могло бути забезпечено отримання відповідної поштової кореспонденції за своєю податковою адресою.
За таких обставин, судом встановлено, що позивач був повідомлений про наказ про проведення перевірки та про вимогу надати відповідні документи для вказаної перевірки.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 09.10.2018 року у справі №820/1864/17, від 07.08.2025 року у справі № 420/37047/23. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК У).
Станом на дату закінчення перевірки ФОП ОСОБА_1 , у порушення підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України, не надані пояснення та документи щодо виконання умов контракту від 01.06.2024 року № 01/24 на запит Головного управління ДПС у Чернігівській області № 1046/ж12/25-01-24-05-11 від 08.05.2025 року, про що складено акт № 739/ж6/25-01-24-05-01 від 01.08.2025.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
До Головного управління ДПС у Чернігівській області ФОП ОСОБА_1 не надавались заперечення на акт від 08.08.2025 року № 14432/Ж5/25-01-24 05/2572612575 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки.
Відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року №2473-VІІІ (далі - Закон №2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473 (частина 1 статті 3 Закону № 2473).
Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно Законом № 2473. Зміна положень Закону № 2473 здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Зміна положень Закону № 2473 може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону (частина 2 статті 3 Закону № 2473). У разі, якщо положення інших законів суперечать положенням Закону № 2473, застосовуються положення Закону № 2473 (частина 3 статті 3 Закону № 2473).
Крім того, Закон № 2473 не містить положень, які звільняють осіб від відповідальності за порушення вимог цього закону у період дії воєнного стану, а також встановлення обставин, які пом'якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності. Отже, базовим та спеціальним Законом України, що визначає поняття валюти, валютних операцій та валютного регулювання є Закон № 2473.
Закон № 2473 регулює не сферу справляння податків і зборів, а сферу здійснення валютних, валютного контролю та валютного нагляду, а отже питання строків та відповідальності за їх порушення врегульовано саме зазначеним Законом, зміна положень якого здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Крім того, зміни до Закону № 2473 в частині перебігу строків не вносились. Не зупинялись відповідні строки і нормативними документами Національного банку України, який відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2473 встановлює граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Отже, підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та Закон № 2473, зокрема статті 13, не є конкуруючими нормами, і те, що підпункт 69.9 пункту 69 прийнятий пізніше у часі не є підставою для його застосування до спірних правовідносин.
Таким чином, вимоги пп. 69.9 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення», пп. 112.8.9 п.112.8 ст.112 та пп. 129.9.7 п. 129.9 ст.129 ПК України не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.
Аналогічна правова позиція викладена у справі № 240/25642/22 від 23.07.2024 року.
Відповідно до 1 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (із змінами і доповненнями) від 21.06.2018 року № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Пунктом 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 5 (зі змінами) «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» (далі - Положення № 5) установлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Відповідно до п. 14 прим. 2 Постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Згідно з п. 14 прим. 4 Постанови № 18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією).
Відповідно до частини 2 ст. 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків, встановлено Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року № 7 (зі змінами) (далі Інструкція № 7).
Згідно з п.п. 1 п. 6 розділу ІІ Інструкції № 7 банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією.
П.п. 1 п. 7 розділу ІІ Інструкції №7 передбачено, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів.
Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків: 1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу / надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог); 2) у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції.
Згідно із підпунктом 7 пункту 2 розділу І Положення № 5 незначний розмір валютної операції - розмір валютної операції (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції), який є меншим, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України від 06 грудня 2019 року № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.
При цьому статтею 20 Закону № 361, у редакції, що діє з 28.04.2020, фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції.
Відповідно до частини 4 статті 13 Закону №2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.
Висновок Міністерства економіки України щодо продовження строків розрахунків за контрактом від 01.06.2024 року № 01/24 з нерезидентом DIECISIETE COMUNICACION Y MARKETING SOSTENIBLE, S.L. (Іспанія) до перевірки не надавався.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі, якщо виконання контракту, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного контракту або третьої країни відповідно до умов цього контракту.
Як встановлено судом раніше, до перевірки ФОП ОСОБА_1 не надавались підтверджуючі документи уповноважених органів, що засвідчують дію форс-мажорних обставин при виконанні умов контракту від 01.06.2024 року № 01/24, укладеним з нерезидентом DIECISIETE COMUNICACION Y MARKETING SOSTENIBLE, S.L. (Іспанія).
Згідно абз. 1 частини 7 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надавались відомості щодо звернення до судових органів з позовною заявою до нерезидента DIECISIETE COMUNICACION Y MARKETING SOSTENIBLE, S.L. (Іспанія) про стягнення боргу по контракту від 01.06.2024 року № 01/24.
Суд зазначає, що позивачем не спростовуються належними до допустимим доказами виявлені вищезазначені порушення, у позові не обґрунтовано неправомірність зазначених податкових повідомлень-рішень, вказані підстави для обгрунтування позовних вимог, не можуть бути підставою для скасування таких податкових повідомлень-рішень.
Беручи до уваги наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124.
Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2026 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА